Рішення

від 05.03.2019 по справі 400/21/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2019 р. № 400/21/19

м. Миколаїв

          Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Фульги А.П., розглянув в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДКАМІНЬ", вул. Миру (Леніна), 149, смт. Братське, Братський район, Миколаївська область, 55400

до відповідача: Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.09.2018 № 00088401212,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДКАМІНЬ" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 00088401212 від 21.09.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податковим органом проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин ТОВ "БУДКАМІНЬ" за ІІ квартал 2018 року.

За результатами камеральної перевірки відповідачем складено акт від 07.09.2018 року № 7770/14-29-12-12/34108046, яким встановлено заниження розрахункової вартості одиниці відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства та заниження податкових зобов'язань за звітній ІІ квартал 2018 року у зв'язку з невірним застосуванням коефіцієнту рентабельності, а саме: платником порушено строк регулярної повторної геолого-економічної оцінки запасів корисних копалин. Також перевіркою встановлено неправомірне застосування коригуючого коефіцієнту у розмірі 0,7 до ставок рентної плати за користування надрами, який відповідно до п. 252.22 ст. 252 Податкового кодексу України мають право застосовувати надрокористувачі.

За підсумками акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №00088401212 від 21.09.2018 року про нарахування суми податкових зобов'язань у розмірі 38826,73 грн, які складаються із донарахованих податкових зобов'язань з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин у розмірі 31061,38 грн. та штрафу у розмірі 7765,35 грн., розрахованого на підставі п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України. Позивач не погоджуючись із висновками податкового органу просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення.

Ухвалою суду від 04.01.2019 р. відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Спростовуючи позовні вимоги, відповідач зазначив, що з моменту початку видобутку корисних копалин за ІІ квартал 2018 року ТОВ "БУДКАМІНЬ" фактично здійснювався розрахунок вартості одиниці товарної продукції виходячи з коефіцієнту рентабельності гірничого підприємства, визначеного в Протоколі засідання колегії Державної комісії по запасах корисних копалин від 18.06.2008 року №1531 у розмірі 0,15, тоді як відповідно до п. 2.10 Протоколу визначено, що авторами не опрацьований проект тимчасової кондиції для підрахунку запасів, а згідно з п. 3 Протоколу апробація виконана для продукції, якісні характеристики якої відповідають ТУ 21-10-69-89, що втратили чинність у 2018 році, і таким чином має бути виконаним пункт 25 Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин щодо повторної експертизи, яка проводиться у разі перегляду вимог стандартів щодо кількості або якості корисних копалин. Також зазначив, що позивач не мав витрат на виконання робіт з геологічного вивчення території, а лише придбав результати геологічного вивчення і поніс витрати в декілька разів менші, ніж фактичні витрати на виконання робіт з геологічного вивчення території, адже апробація запасів не відповідає виконанню державної експертизи запасів, а застосування коригуючого коефіцієнту 0,7 на підставі п. 252.22 ст.252 Податкового кодексу України передбачає відшкодування саме витрат з геологічного вивчення, а не інтерпретації його результатів.

Відповідач зазначив, що висновки викладені в акті перевірки від 07.09.2018 року № 7770/14-29-12-12/34108046 є обгрунтованими, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято згідно вимог чинного законодавства.

Суд розглянув справу в порядку спрощеного провадження.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та запереченнях на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов.

Вислухавши пояснення учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

В вересні 2019 року посадовими особами ГУ ДФС у Миколаївській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин ТОВ "БУДКАМІНЬ" за ІІ квартал 2018 року.

На підставі акта перевірки від 07.09.2018 року № 7770/14-29-12-12/34108046 відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 21.09.2018 року №00088401212 про нарахування суми податкових зобов'язань у розмірі 38826,73 грн, які складаються із донарахованих податкових зобов'язань з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин у розмірі 31061,38 грн. та штрафу у розмірі 7765,35 грн., розрахованого на підставі п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Позивач не погодившись с податковим повідомленням - рішенням, звернувся зі скаргою до ДФС України.

Рішенням ДФС України від 10.12.2018 року № 39870/6/99-99-11-06-01-25 скаргу ТОВ "БУДКАМІНЬ" - залишено без задоволення.

Не погоджуючись із позицією та рішенням ДФС України, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленню – рішенню, суд виходить з критеріїв правомірності такого рішення, що встановлені частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню в частині доводів сторін про порушення строку проведення регулярної повторної геолого-економічної оцінки запасів корисних копалин, суд зазначає наступне.

Гірничим Законом України визначено поняття гірничого підприємства, відповідно до якого зазначено, що гірниче підприємство - це цілісний технічно та організаційно відокремлений майновий комплекс засобів і ресурсів для видобутку корисних копалин, будівництва та експлуатації об'єктів із застосуванням гірничих технологій (шахти, рудники, копальні, кар'єри, розрізи, збагачувальні фабрики тощо).

Підприємство позивача здійснює добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю, а тому є користувачем надр та платником рентної плати за користування надрами, що проводить господарську діяльність з видобування корисних копалин на підставі спеціального дозволу на користування надрами від 04.03.2016 року №6102.

Згідно зі статтею 45 Кодексу України про надра запаси корисних копалин розвіданих родовищ, а також запаси корисних копалин, додатково розвіданих у процесі розробки родовищ, підлягають експертизі та оцінюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідний порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.1994 № 865 "Про затвердження Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин" (далі – Положення №865).

Пунктом 25 Положення № 865 (у редакції, чинній на час камеральної перевірки) передбачено, що повторна державна експертиза та оцінка запасів родовищ корисних копалин проводиться у разі перегляду вимог стандартів щодо кількості або якості корисних копалин, технології їх переробки, що призводять до зменшення сумарних розвіданих запасів більш як на 20 відсотків або зростання їх обсягу більш як на 50 відсотків. Запаси родовищ, що розробляються, підлягають повторній експертизі та оцінці, якщо внаслідок гірничодобувних або додаткових геологорозвідувальних робіт сумарні розвідані запаси зростають більш як на 50 відсотків порівняно з раніше оціненими Державною комісією по запасах корисних копалин або якщо списані та передбачені для списання розвідані запаси як такі, що не підтвердилися чи недоцільні для видобутку за техніко-економічними умовами родовищ, перевищують нормативи, встановлені законодавством.

Повторна і додаткова експертиза та оцінка запасів корисних копалин проводиться у порядку, передбаченому зазначеним Положенням.

За змістом пункту 26 Положення №865 державна комісія по запасах корисних копалин систематично проводить аналіз державного балансу запасів корисних копалин і дає рекомендації для користувачів надр щодо подання на повторну або первинну державну експертизу матеріалів геолого-економічної оцінки відповідних родовищ корисних копалин.

За змістом п. 3.4 Протоколу засідання колегії Державної комісії по запасах корисних копалин від 18.06.2008 року №1531 ТОВ "БУДКАМІНЬ" рекомендовано протягом трьох років з часу отримання спеціального дозволу опрацювати та подати матеріали детальної геолого-економічної оцінки Вікторівського родовища на державну експертизу по ДЗК України.

В розділі "Особливі умови" спеціального дозволу на користування надрами від 04.03.2016 року №6102 Державна служба геології та надр України рекомендувала ТОВ "БУДКАМІНЬ" виконати рекомендації ДЗК України /п. 3.4 протоколу від 18.06.2008 року №1531/, а також протягом трьох років з часу отримання спеціального дозволу на користування надрами виконати геолого-економічну оцінку запасів гранітів Вікторівського родовища і затвердити результати робіт у ДКЗ України.

Отже в матеріалах справи наявні докази того, що державна комісія по запасах корисних копалин, як уповноважений орган виконавчої влади, надавала рекомендації позивачу щодо подання на державну експертизу матеріалів геолого-економічної оцінки вищевказаного родовища та встановила строк для цих дій – протягом трьох років з часу отримання спеціального дозволу, тобто до 04.03.2019 року.

Враховуючи зазначене, доводи відповідача в частині виконання позивачем пункту 25 Положення №865 щодо повторної експертизи, яка проводиться у разі перегляду вимог стандартів щодо кількості або якості корисних копалин суд до уваги не приймає, оскільки вони недоведені та спростовуються іншими матеріалами справи.

Так за змістом п. 25 Положення №865 експертиза проводиться у разі перегляду вимог стандартів щодо кількості або якості корисних копалин, технології їх переробки, що призводять до зменшення сумарних розвіданих запасів більш як на 20 відсотків або зростання їх обсягу більш як на 50 відсотків.

Обов'язковою умовою проведення повторної експертизи на підставі п. 25 Положення №865 є зменшення сумарних розвіданих запасів більш як на 20 відсотків або зростання їх обсягу більш як на 50 відсотків.

Згідно наявних в матеріалах справи Протоколу засідання колегії Державної комісії по запасах корисних копалин від 18.06.2008 року №1531 та звіту ТОВ "ЕСТІМЕЙШН СОЛЮШНЗ" про розвідку родовища твердих корисних копалин від 01.01.2019 року виконаного на замовлення ТОВ "БУДКАМІНЬ" на підставі договору від 02.07.2018 року №2-1-10-2018 вбачається, що зміна ТУ 21-10-69-89 на ДСТУ Б В.2.7-241:2010 не призвело до зменшення сумарних розвіданих запасів корисних копалин більш як на 20 відсотків або зростання їх обсягу більш як на 50 відсотків.

За приписами статті 251 Податкового кодексу України рентна плата складається з: рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин; рентної плати за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин; рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України; рентної плати за спеціальне використання води; рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів; рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України.

Підпунктом 252.1.1 пункту 252.1 статті 252 Податкового кодексу України визначено, що платниками рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин є суб'єкти господарювання, у тому числі громадяни України, іноземці та особи без громадянства, зареєстровані відповідно до закону як підприємці, які набули права користування об'єктом (ділянкою) надр на підставі отриманих спеціальних дозволів на користування надрами (далі - спеціальний дозвіл) в межах конкретних ділянок надр з метою провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин, у тому числі під час геологічного вивчення (або геологічного вивчення з подальшою дослідно-промисловою розробкою) в межах зазначених у таких спеціальних дозволах об'єктах (ділянках) надр.

Пунктом 252.16 статті 252 Податкового кодексу України передбачено обчислення податкових зобов'язань із застосуванням коефіцієнта рентабельності, що дорівнює трикратному розміру облікової ставки Національного банку України для гірничих підприємств, що порушили строк регулярної повторної геолого-економічної оцінки запасів корисних копалин ділянки надр.

З огляду на викладене, твердження відповідача про те, що позивач повинен провести повторну державну експертизу родовищ корисних копалин у зв'язку із переглядом вимог стандартів щодо кількості або якості корисних копалин, а саме: втратою чинності ТУ 21-10-69-89, не знайшли свого підтвердження, що свідчить про відсутність порушень позивачем строку регулярної повторної геолого-економічної оцінки запасів корисних копалин ділянки надр.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню в частині доводів сторін про неправомірне застосування коригуючого коефіцієнту у розмірі 0,7 до ставок рентної плати за користування надрами, який відповідно до п. 252.22 ст. 252 Податкового кодексу України мають право застосовувати надрокористувачі, суд зазначає наступне.

За результатами камеральної перевірки встановлено, що в податковій декларації за ІІ квартал 2018 року позивачем в порушення вимог пунктів 252.16, 252.18, 252.22 статті 252 Податкового кодексу України занижені податкові зобов'язання з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин на суму 31061,38 грн. за рахунок неправомірного застосування коригуючого коефіцієнта у розмірі 0,7 до ставок рентної плати за користування надрами.

За приписами п.252.22 статті 252 Податкового кодексу України до ставок рентної плати за видобування запасів корисних копалин ділянки надр, затверджених державною експертизою на підставі звітів з геологічного вивчення, яке виконане платником рентної плати за рахунок власних коштів, крім вуглеводневої сировини застосовується коригуючий коефіцієнт – 0,7.

Відповідно до п.7 Положення №865 державна експертиза та оцінка запасів корисних копалин проводиться на підставі звітів, які містять в собі матеріали з геологічного вивчення родовищ корисних копалин, підрахунок їх запасів та техніко-економічне обгрунтування промислового значення (далі - геолого-економічна оцінка).

Пунктом 8 Положення №865 передбачено, що відповідно до ступеня вивчення родовища корисних копалин державна експертиза може проводитися за матеріалами геолого-економічної оцінки: початково оцінених ділянок надр; попередньо оцінених родовищ корисних копалин; родовищ корисних копалин, підготовлених до промислового освоєння; родовищ корисних копалин, що перебувають в експлуатації.

Згідно з вимогами пунктів 16, 17 Положення №865 матеріали геолого-економічної оцінки запасів корисних копалин подаються до Державної комісії України по запасах корисних копалин (далі – ДКЗ) користувачами надр або уповноваженими ними особами. Після одержання матеріалів геолого-економічної оцінки родовищ корисних копалин ДКЗ укладає договори з користувачами надр або з уповноваженими ними особами на проведення робіт з експертизи та оцінки запасів корисних копалин і виконує їх в обумовлений у договорі термін. Порядок визначення вартості робіт з проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин встановлюється ДКЗ за погодженням з Мінекономіки.

На підставі абз.2 п.18 Положення №865 об'єктами експертизи можуть бути матеріали детальної, попередньої або початкової оцінки запасів і ресурсів корисних копалин, матеріали техніко-економічного обгрунтування кондицій на мінеральну сировину, матеріали техніко-економічного обгрунтування коефіцієнтів видобутку нафти, газу та конденсату, проекти промислового освоєння родовищ, реконструкції або ліквідації діючих гірничодобувних і збагачувальних підприємств, матеріали техніко-економічного обгрунтування доцільності подальшої розвідки, розробки або списання з державного обліку запасів корисних копалин тощо.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що на замовлення та за кошти ТОВ "БУДКАМІНЬ" Південно – Українською гідрогеологічною експедицією Причорномор ДРГП виконані роботи щодо попередньої геологічної оцінки запасів гранітів у межах Вікторівського родовища та попереднього техніко-економічного обґрунтування їхньої балансової належності. Робота виконана на основі звіту про геолого – розвідувальні роботи, виконані на Вікторівському родовищі гранитів в Братському районі Миколаївської області у 1961 році, та за результатами обстеження родовища в 2008 році.

З матеріалів справи суд вбачає, що на підставі договору №115 від 12.06.2008 року ДКЗ на замовлення ТОВ "БУДКАМІНЬ" проведено державну експертизу матеріалів попереднього ГЕО запасів Вікторівського родовища гранітів.

За результатом проведеної експертизи ДКЗ складено протокол від 18.06.2008 року №1531 і в той же день підписано з ТОВ "БУДКАМІНЬ" акт здачі-приймання продукції за укладеним договором.

Таким чином, після складання за кошти ТОВ "БУДКАМІНЬ" попередньої геолого-економічної оцінки апробації Вікторівського родовища гранитів у Братському районі Миколаївської області, позивач здійснив державну експертизу запасів Вікторівського родовища гранітів, що підтверджується матеріалами справи.

З наведено вбачається, що підготовлений у 2008 році за кошти позивача звіт про геолого-економічну оцінку апробації запасів поВікторівському родовищу гранитів у Братському районі Миколаївської області – є звітом з геологічного вивчення.

З огляду на викладене, твердження відповідача про те, що позивач неправомірно застосував коригуючий коефіцієнт у розмірі 0,7 до ставок рентної плати за користування надрами, який відповідно до п. 252.22 ст. 252 Податкового кодексу України мають право застосовувати надрокористувачі, не знайшли свого підтвердження, що свідчить про відсутність порушень позивачем застосування коригуючого коефіцієнту до ставок рентної плати за користування надрами.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини у справах щодо України, було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, в яких причиною визнання порушення була, серед іншого, нечіткість та неузгодженість податкового законодавства, що мало наслідком його суперечливе тлумачення Верховним Судом України.

Так, у справі "Щокін проти України" та "Серков проти України" ЄСПЛ дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватного захисту від свавільного втручання у майнові права заявника; по- друге, національними органами не було дотримано вимогу законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника-платника податку, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

Принцип тлумачення норм права на користь платника податків закріплений також у п.56.21 ст.56 Податкового кодексу України, відповідно якого у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Отже, зазначене свідчить на користь висновку про те, що ТОВ "БУДКАМІНЬ" в податковій звітності за ІІ квартал 2018 року правомірно застосувало коригуючий коефіцієнт 0,7 до ставок рентної плати за користування надрами.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні їх переконливості.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 2 ст. 2, ч. 2 ст. 77 КАС України, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Розподіл судових витрат здійснити у відповідності до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДКАМІНЬ" (вул. Миру (Леніна), 149, смт. Братське, Братський район, Миколаївська область, 55400, ідентифікаційний код 34108046) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 21.09.2018 року №00088401212.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДКАМІНЬ" (вул. Миру (Леніна), 149, смт. Братське, Братський район, Миколаївська область, 55400, ідентифікаційний код 34108046) судові витрати в розмірі 1921, 00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 05.03.2019 року

Суддя                                                                                 А. П. Фульга