Постанова

від 05.03.2019 по справі 826/16645/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/16645/17 Суддя (судді) першої інстанції: Добрівська Н.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2018 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства Сарасота до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення №0147061309 від 10 жовтня 2017 року, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємства Сарасота звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0147061309 від 10 жовтня 2017 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2018 року даний адміністративний позов - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0147061309 від 1010 жовтня 2017 року.

Стягнуто на користь приватного підприємства Сарасота понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що до позивача правомірно застосовано штрафні санкції та нараховано пеню, у зв'язку з несвоєчасною сплатою єдиного внеску.

Оскільки сторони до суду не з'явилися, справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 статті 229 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, ПП Сарасота отримало рішення №0147061309 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 10 жовтня 2017 року, винесене Головним управління ДФС у м. Києві.

На підставі вказаного рішення, позивачу нараховані фінансові санкції за несвоєчасну сплату єдиного внеску в сумі 18 933,47 грн. та пеню в сумі 1038,45 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку про своєчасність сплати позивачем єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що вказує на безпідставність та необґрунтованість рішення відповідача про нарахування штрафних санкцій та пені.

За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до ч.1 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку врегульовані Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування №2464.

Згідно п. 2 ч. 1 статті 1 вищевказаного Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

В силу ч. 1 статті 4 вказаного Закону платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно п. 1 ч.2 статті 6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ч.ч.7, 8, 10 статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 ч.1 статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй.

Днем сплати єдиного внеску вважається, зокрема, у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею (ч.2 статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ).

Згідно ч.10 статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

В свою чергу, п.2 ч.11 статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Разом з тим, згідно ч. 4, п.3 ч.11 статті 25 Закону №2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно (ч. 13 статті 25 Закону № 2464).

Відповідно до ч.14 статті 25 Закону № 2464 про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Положеннями розділу 6 цієї Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України №449 від 20 квітня 2015 року, встановлено, що у разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов'язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до органів доходів і зборів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом десяти робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів із дня її винесення.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що обов'язковою передумовою для прийняття рішення про нарахування пені та застосування штрафів є надсилання платнику податків вимоги про сплату недоїмки, як і було вірно зазначено судом першої інстанції.

Між тим, судом було встановлено, та не заперечувалось відповідачем, що за період, зазначений у рішенні про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0147061309 від 10 жовтня 2017 року, а саме з 21 травня 2015 року по 21 липня 2017 року відповідач до ПП Сарасота жодних вимог про сплату недоїмки або іншої інформації про наявність заборгованості не направляв.

Також судом встановлено, що згідно інтегрованої картки платника у позивача виникла заборгованість зі сплати нарахованого єдиного внеску, починаючи з квітня 2015 року по липень 2017 року. При цьому, згідно розрахунків ДФС розбіжність між даними щодо розміру фактичної сплати нарахованого єдиного внеску підприємства та даними фіскального органу виникли в квітні-травні 2015 року.

За твердженням позивача, яке не спростовано відповідачем, поточні платежі ним сплачувались двічі на місяць до 10 числа і до 20 числа.

На початку квітня 2015 року бухгалтером позивача було отримано в ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві Акт №3892-20 від 16 квітня 2015 року, в якому було відображено позитивне сальдо розрахунків підприємства з бюджетом по єдиному соціальному внеску в сумі 3115,27 грн. У зв'язку з чим при сплаті поточних платежів по єдиному внеску за квітень 2015 року позивачем було сплачено суму, яка була зменшена на суму позитивного сальдо, що відображено в акті звіряння розрахунків з податковим органом.

Між тим, з наданого до оскаржуваного рішення розрахунку фінансових санкцій та пені вбачається, що контролюючий орган не визнав наявність у квітні 2015 року у позивача такої переплати, а тому частину сплаченого позивачем єдиного внеску саме за травень 2015 року контролюючий орган зараховує як погашення недоїмки за квітень 2015 року.

Таким чином, одноразове зменшення суми єдиного внеску за квітень 2015 року на суму переплати, яка була підтверджена актом звіряння розрахунків з податковим органом, в розрахунку ГУ ДФС у м. Києві відображено як систематичне порушення позивачем строків сплати самостійно нарахованого підприємством єдиного внеску в наступних місяцях протягом квітня 2015 року - липня 2017 року.

Проте, на думку колегії суддів, такі дії податкового органу штучно збільшили розмір нарахованих позивачу фінансових санкцій та пені, а також штучно збільшили кількість періодів, в яких начебто було допущено порушення строків сплати єдиного внеску.

Апеляційній суд вважає протиправними дії податкового органу щодо невизнання зменшення суми поточних зобов'язань по єдиному внеску на суму позитивного сальдо за квітень 2015 року, оскільки таке позитивне сальдо було сформовано, власне, самим відповідачем, матеріали справи не містять жодних доказів, які б надавали підстави для висновку, що фіскальний орган з цим не погоджується, виявив допущену раніше помилку, повідомив про це позивача тощо. Жодних пояснень з даного приводу апелянтом також не було надано і в апеляційній скарзі.

Окремо заслуговує на увагу той факт, що податковий орган, маючи об'єктивну можливість для відслідковування систематичного прострочення сплати єдиного внеску протягом більше ніж двох років, жодного разу не повідомив підприємство про наявність недоїмки чи нарахування штрафних санкцій та пені. Тобто, контролюючий орган сприяв зростанню та накопиченню розміру таких штрафних санкцій та пені, в той час як платнику взагалі не було нічого відомо стосовно існування будь-якої заборгованості, оскільки він добросовісно двічі на місяць сплачував єдиний внесок та не отримував від фіскалів жодних повідомлень. Протилежного, знову ж таки, апелянтом доведено не було.

Також необхідно зазначити, що підставою притягнення платника податку до відповідальності може бути тільки наявність винних дій та/або бездіяльність такого платника. В даному ж випадку судом встановлено, що в діях підприємства відсутні винні дії чи бездіяльність стосовно порушення строків сплати єдиного внеску. За таких обставин відсутні правові підстави для притягнення платника до відповідальності у вигляді застосування штрафних санкцій.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №0147061309 від 10 жовтня 2017 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску таким, що складене безпідставно та, відповідно, таким, що підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, які впливають на правильність вирішення справи.

Таким чином обґрунтованою є позиція суду першої інстанції щодо правомірності вимог позивача.

Отже при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.