Постанова

від 28.02.2019 по справі 0240/2809/18-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 0240/2809/18-а

Головуючий у 1-й інстанції: Дмитришена Руслана Миколаївна

Суддя-доповідач: Моніч Б.С.

28 лютого 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Моніча Б.С.

суддів: Охрімчук І.Г. Капустинського М.М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,

представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2018 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Новатор-Буд" до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

І. СТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. В серпні 2018 року Приватне підприємство "Новатор - Буд" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькі області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області від 03.07.2018 року за №0005931415 та за №0005951415.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем на підставі акту перевірки винесені податкові повідомлення-рішення: від 03.07.2018 року №0005951415, яким нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 127757 грн., в т.ч. 102205 грн. за основним платежем та 25552 грн. за штрафною (фінансовою) санкцією; та від 03.07.2018 року №0005931415, яким зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість в розмірі 127757 грн.

3. Позивач не погодився з прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, вважав їх безпідставним та такими, що прийняті всупереч чинному законодавству України.

ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

4. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2018 року адміністративний позов приватного підприємства "Новатор - Буд" до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задоволено.

5. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 03.07.2018 року за №0005931415 та за №0005951415.

6. Стягнуто на користь приватного підприємства "Новатор - Буд" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Вінницькій області сплачений судовий збір в сумі 3756,34 грн. (три тисячі сімсот п'ятдесят шість гривень 34 копійки).

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Як свідчать матеріали справи, ПП "Новатор - Буд" зареєстроване Тиврівською районною державною адміністрацією 23.10.2007 року за №11651020000000343.

8. На підставі направлення від 22.05.2018 №1236, виданого ГУ ДФС у Вінницькій області, відповідно до ст. 20, п.п.78.1.1, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України та у відповідності до наказу ГУ ДФС у Вінницькій області від 21.05.2018р. №2851, відповідачем проведена позапланова виїзна документальна перевірка приватного підприємства "Новатор - Буд".

9. Перевірка проведена з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з TOB "Абсолютний Баланс" (код ЄДРПОУ 41256912) за травень 2017 року та TOB "Бізнестрейд Консалт" (код ЄДРПОУ 41261000) за червень 2017 року.

10. За результатами перевірки контролюючим органом складено акт №2446/1415/35212599 від 05.06.2018 року "Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ПП "Новатор - Буд" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Абсолюний Баланс" за травень 2017 року та ТОВ "Бізнестрейд Консалт" за червень 2017 року" (надалі по тексту - Акт).

11. Перевіркою встановлено, що ПП "Новатор-Буд" у рядку 10.1 розділу II "Податковий кредит" податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2017 року, додатку №5 до декларації по ПДВ "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д 5)" за травень 2017 року включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинах з TOB "Абсолютний Баланс" (код ЄДРПОУ 41256912) на загальну суму 97818 грн., та у рядку 10.1 розділу II "Податковий кредит" податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2017 року, додатку №5 до декларації по ПДВ "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д 5)" за червень 2017 року включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинах з TOB "Бізнестрейд Консалт" (код ЄДРПОУ 41261000) на суму 127060 грн.

12. Перевіркою правомірності визначення податкового кредиту за травень 2017 року під час проведення фінансово-господарських операцій з TOB "Абсолютний Баланс" (код ЄДРПОУ 41256912), встановлено його завищення за травень 2017 року на суму 97818 грн., та за червень 2017 року на суму 127060 грн. під час проведення фінансово-господарських операцій з TOB "Бізнестрейд Консалт" (код ЄДРПОУ 41261000).

13. В ході проведення перевірки встановлено взаємовідносини ПП "Новатор-Буд" з контрагентом TOB "Абсолютний Баланс" (код ЄДРПОУ 41256912) у травні 2017 року. Взаємовідносини відбувались на підставі Договору №5 від 20 січня 2017 року.

14. Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі. Податкові накладні зареєстровані в ЄРПН відповідно до вимог ст. 201 Податкового кодексу України.

15. Станом на 01.05.2017 по бухгалтерському обліку ПП "Новатор-Буд" по взаємовідносинах з TOB "Абсолютний Баланс" сальдо розрахунків відсутнє, а станом на 31.05.2017 відсутнє сальдо розрахунків по бухгалтерському обліку по взаємовідносинах з TOB "Абсолютний Баланс" .

16. Управлінням аудиту отримано інформацію від ГУ ДФС у Кіровоградській області від 27.10.2017 року №98/11-28-14-01/41002376, стосовно проведених операцій TOB "ТРК Агропостач" за період: травень, червень 2017 року.

17. За результатами аналізу наявної інформації щодо діяльності ТОВ "Абсолютний Баланс" встановлено, що дане товариство є новостворене підприємство; податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за 2 квартал 2017 р. відрахувань з податку на доходи фізичних осіб - підприємців не здійснювало; звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового зобов"язання, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за травень 2017 р. не подавало. До ГУ ДФС у Кіровоградській області подано тільки Податкову Декларацію з ПДВ за червень 2017 року за №1700121857 від 06.07.2017 року. В подальшому TOB "Абсолютний Баланс" ніякої звітності до органів ДФС не подавало. До перевірки не надані відповідні сертифікати якості, паспорта відповідності товару.

18. За результатами аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних TOB "Абсолютний Баланс" у перевіряємому періоді здійснювало придбання товарів широкого асортименту, зокрема запчастини в асортименті, мило рідке, білизна, лінолеум, тощо. Придбання запчастин в податкових накладних товарів (рукава в асортименті) не було.

19. Проведеним аналізом встановлено, що у TOB "Абсолютний Баланс" відсутня підтвердженість фактичного здійснення господарських операцій з виготовлення реалізованих товарів. ТОВ "Абсолютний Баланс" не відображає у податковій звітності інформацію, що свідчить про відсутність у нього основних фондів, транспортних засобів, що необхідні для здійснення цих операцій з виготовлення або придбання, навантаження, розвантаження, транспортування, зберігання товарів у задекларованих обсягах. До перевірки не надані документи, які б підтверджували транспортування товару - товарно-транспортні накладні.

20. З вказаних обставин, а саме відсутність у ТОВ "Абсолютний Баланс" необхідних трудових ресурсів, основних засобів, відповідач робить висновок у Акті перевірки про відсутність факту поставки товарів по ланцюгу постачання до ПП "НОВАТОР-БУД".

21. Також під час проведення перевірки встановлено взаємовідносини ПП "Новатор-Буд" з контрагентом TOB "Бізнестрейд Консалт" (код ЄДРПОУ 41261000) у червні 2017 року. Взаємовідносини відбувались на підставі Договору №17 від 04 січня 2017 року.

22. TOB "Бізнестрейд Консалт" є новостворене підприємство; податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку та сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за 2 квартал 2017 р. не подавало; відрахувань з податку на доходи фізичних осіб - підприємців не здійснювало; звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (форма Д4) за червень 2017 р. не подавало. До ГУ ДФС у Миколаївській області подано тільки Податкову Декларацію з ПДВ за липень 2017 року за №65384 від 28.09.2017 року. В подальшому TOB "Бізнестрейд Консалт" ніякої звітності до ДФС не подавало. До перевірки не надані відповідні сертифікати якості, паспорта відповідності.

23. За результатами аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних TOB "Бізнестрейд Консалт" у перевіряємому періоді здійснювало придбання товарів широкого асортименту мандарини, апельсини, морква, чай, кава в асортименті, тощо. Придбання зазначених в податкових накладних товарів, а саме рукава в асортименті, не було. Проведеним аналізом встановлено, що у TOB "Бізнестрейд Консалт" відсутня можливість фактичного здійснення господарських операцій з одержання товарів. Останній не відображає у податковій звітності інформацію, що свідчить про наявність у нього основних фондів, транспортних засобів, що необхідні для здійснення господарських операцій з придбання, навантаження, розвантаження, транспортування та зберігання товарів у задекларованих обсягах, а відповідні послуги із залученням стороннього ресурсу не здійснювалось.

24. Також перевіркою встановлено, що у TOB "Бізнестрейд Консалт" відсутня можливість фактичного здійснення господарських операцій з виготовлення реалізованих товарів, підприємство не відображає у податковій звітності інформацію, що свідчить про наявність у нього основних фондів, транспортних засобів, що необхідні для здійснення господарських операцій з виготовлення або придбання, навантаження, розвантаження, транспортування та зберігання товарів у задекларованих обсягах.

25. За результатами перевірки встановлено порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 102205 грн. в т.ч. по періодах: за травень 2017 року на суму 97818 грн., за червень 2017 року на суму 4387 грн.

26. Також, порушено п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 200.4 (в) ст.200 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за червень 2017р. на суму 122673 грн.

27. В зв'язку із виявленим порушеннями податковим органом винесно податкові повідомлення-рішення від 03.07.2018 року за №0005931415 та за №0005951415.

IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

28. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що господарські операції по придбанню позивачем товару у спірних контрагентів, є реальними, фактично відбулися, придбані товари використано у власній господарській діяльності підприємства, у зв'язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем неправомірно.

V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

29. Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального, процесуального права, Головне управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

30. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ТОВ "Абсолютний Баланс" є новоствореним підприємством ( зареєстроване Шеченківською районною в м.Києві державною адміністрацією від 04.04.2017). При цьому, взаємовідносини позивача з ТОВ "Абсолютний Баланс" відбувались на підставі договору про надання послуг № 5 від 20 січня 2017 року, тобто договір був підписаний раніше аніж створено підприємство ТОВ "Абсолютний Баланс".

31. Вказує на нереальність господарських операцій через відсутність сертифікатів якості, відсутність у контрагентів-постачальників основних засобів, трудових ресурсів.

32. Зазначає, що податковим органом не було порушено норми законодавства та податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Вінницькій області прийняті правомірно та відповідно до чинного законодавства.

33. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив проти її доводів, вказавши, що інформація податкового органу щодо недобросовісності контрагентів позивача не може бути розцінена як недобросовісність самого позивача. Щодо помилок в датах укладених договорів, зазначив, що вказані помилки є технічними описками і не впливають на показники податкового обліку сторін, формування податкового кредиту та валових витрат.

34. Вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

35. Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

36. Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

37. Як передбачено ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

38. Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

39. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються положеннями Податкового кодексу України (надалі по тексту ПКУ).

40. Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПКУ податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

41. Згідно з підпунктом а) пункту 198.1 статті 198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

42. В силу положень пункту 198.2 статті 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

43. Пунктом 198.3 статті 198 ПКУ визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

44. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

45. Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

46. Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

47. Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

48. Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

49. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року №996-ХIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі Закон №996-ХIV).

50. Відповідно до статті 1 цього Закону №996-ХIV первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

51. Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

52. Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

53. Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

54. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

55. За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

56. Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій (видаткові накладні, акти виконаних робіт та інш.). Податкова накладна не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.

57. Відповідно до п.п. 201.6, 201.8, 201.10 статті 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

58. Таким чином, в разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеним законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

59. Отже, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

60. Як вбачається з матеріалів справи, у позивача наявні податкові накладні, отримані від контрагентів, належним чином зареєстровані в ЄРПН, які є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту. Дефектність даних первинних документів в ході перевірки не виявлено.

61. За змістом Акту перевірки не встановлено порушень реєстрації податкових накладних щодо правильності реєстрації яких були надані всі необхідні документи.

62. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність посилань відповідача на не відображення податкових зобов'язань контрагентом позивача як на підставу для висновку про неправомірність формування податкового кредиту, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Тобто такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

63. Вказана обставина також не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

64. Таке правозастосування відповідає правовим висновкам Верховного Суду України, викладеним у постановах від 01.06.2010 у справі №21-573во10, від 31.01.2011 у справі №21-47а10, від 31.01.2011 у справі №21-42а10, а також у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2018 року справа №804/8627/16 (адміністративне провадження №К/9901/3247/17), які мають враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах.

65. Таким чином, можливі порушення, допущені одним платником податків (контрагентом позивача) у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків, у разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, як визначено ПК України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Загальним принципом юридичної відповідальності є вина в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

66. Даючи правову оцінку доводам апелянта стосовно нереальності господарських операцій через відсутність сертифікатів якості, паспортів відповідності, відсутність у контрагентів-постачальників основних засобів, трудових ресурсів, що необхідні для здійснення господарських операцій з виготовлення або придбання, навантаження, розвантаження, транспортування та зберігання товарів у задекларованих обсягах; здійснення придбання товарів широкого асортименту, придбання зазначених в податкових накладних товарів по ланцюгу постачання, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

67. Для підтвердження господарських операцій, позивачем надано суду первинні документи, , а саме :договір поставки №5, укладений із позивачем та ТОВ "Абсолютний баланс"; специфікацію №1; податкову накладну №234 від 22.05.2017; видаткову накладну №291 від 24.05.2017; видаткову накладну №387 від 31.05.2017; ТТН; платіжні доручення щодо проведеної оплати за придбаний товар; податкову накладну від 24.05.2017; розрахунок коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної; договір поставки №17, укладеного між позивачем та ТОВ ""Бізнестрейд Консалтинг", специфікацію №1; податкову накладну №12061 від 12.06.2017; видаткову накладну №13061 від 13.06.2017; ТТН; платіжні доручення щодо проведеної оплати за придбаний товар; податкову накладну. Крім того, позивачем надано суду первинну документацію щодо подальшої реалізації придбаного у контрагентів товару кінцевим споживачам, що є доказом реальності проведення господарської операції.

68. Надані позивачем документи є первинними документами в розумінні вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та у своїй сукупності повністю підтверджують факт здійснення спірних господарських операцій і не дають підстав для сумніву суду у їх реальності та безтоварності. Характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача та його основним видам.

69. Обґрунтовуючи свою позицію, ГУ ДФС у Вінницькій області посилається на узагальнену податкову інформацію щодо контрагентів позивача, що мотивовано відсутністю у них в достатній кількості майна, основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для провадження фактичної господарської діяльності та виконання договірних зобов'язань перед контрагентами.

70. Суд першої інстанції вірно зазначив, що порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків, а чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушень підприємств-контрагентів.

71. У законодавстві України закріплено принцип персональної відповідальності, згідно якого особа має нести відповідальність за вчинені нею правопорушення, а не за правопорушення інших осіб.

72. Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

73. Норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту. Вказаних висновків дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 27.03.2018 у справі №816/809/17, адміністративне провадження №К/9901/1349/17.

74. Колегія суддів вважає безпідставними посилання податкового органу на наявність певної аналітичної інформації з інформаційних систем податкового органу або відомості, одержані від інших підрозділів податкової служби чи інших органів державної влади, оскільки така інформація може свідчити лише про наявність у податкового органу певних сумнівів, проте не доводить того факту, що в дійсності позивач не міг отримати товар від контрагентів.

75. Висновки відповідача не можуть ґрунтуватися на податковій інформації по контрагентах позивача, та не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

76. Підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, який у подальшому приймає участь у формуванні сум бюджетного відшкодування, є факт реального здійснення операцій з придбання товару з метою його використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

77. Щодо відсутності ТТН, судом першої інстанції вірно вказано, що ТТН не можна вважати первинним документом, що підтверджує факт придбання товарів, оскільки вона є документом, що засвідчує факт перевезення. При цьому, ТТН не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

78. При цьому, апеляційний суд звертає увагу на висновки Верховного Суду викладені у постанові від 11.09.2018 у справі №804/4787/16, де вказано, що відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

79. У постанові від 27.11.2018 у справі №805/3360/17-а Верховний Суд вказав, що відсутність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість не є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу чи поставки, вони є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій проведених з контрагентами. Разом з цим, передання товару позивачеві та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується належно оформленими видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи.

80. Відносно відсутності сертифікатів якості товарів, то суд першої інстанції вірно відзначив, що сертифікати якості товарів не відносяться до первинних документів бухгалтерського обліку, не приймають участі у формуванні доходів і витрат та не є підставою для нарахування та сплати платником інших податків.

81. Оцінка судом обставин справи базується на наданих доказах, їх належності та переконливості, в поєднанні з принципами КАС України.

82. Позивачем на підтвердження реальності господарських операцій надано до перевірки належно оформлені первинні документи, з яких можливо встановити суть та зміст господарських операцій, та які підтверджують фактичне отримання позивачем товару та використання для безпосередньої господарської діяльності підприємства, що були предметом вищезазначених договорів, обсяги товарів та їх безготівкову оплату.

83. Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги стосовно помилок в датах укладених договорів. Зазначені помилки є суто технічними і жодним чином не впливають на показники податкового обліку сторін, формування податкового кредиту та валових витрат. В матеріалах справи наявна довідка позивача про те, що вказані помилки є технічними описками, а договори укладені з: ТОВ "АБСОЛЮТНИЙ БАЛАНС" - договір №5 від 20.05.2017 року; ТОВ "Бізнестрейд Консалт" -договір №17 від 04.06.2017 року.

84. Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

85. Судом не установлено, а відповідачем не доведено, що позивач як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з цими підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди, як то вказує відповідач. Господарська діяльність суб'єкта господарювання не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, які на момент господарських операцій між позивачем та контрагентами, були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

86. Враховуючи, що податковим органом не надано належного правового обґрунтування щодо нереальності вчинення позивачем господарських операцій, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність доводів апелянта стосовно протиправності формування позивачем податкового кредиту по цих операціях, оскільки право позивача на такий кредит підтверджується податковими накладними та сукупністю інших наданих до перевірки первинних документів.

87. За умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагентів для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

88. В п. 50 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.

89. У рішеннях від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України", від 22 січня 2009 року у справі "Булвес" АД проти Болгарії", від 10 березня 2010 року у справі "Бізнес Супорт Центр проти Болгарії" Європейського Суду з прав людини наголосив, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

90. Крім того, статтею 61 Конституції України регламентовано принцип індивідуальної відповідальності і жодною нормою чинного законодавства не визначено прямої залежності між правомірністю формування платником податків показників його податкової звітності та діями його контрагента та/або відповідних посадових осіб і для формування показників податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними первинними бухгалтерськими документами.

91. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17.11.2015р. у справі № 2а-14377/12/2670.

92. Рішенням Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2016 року у справі № К/800/3837/16 звернуто увагу на необхідність дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої, суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Так, наведені інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами. Чинним законодавством України на сторону господарських операцій - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару (послуг) зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту.

93. Відповідачем не наведено будь-яких доводів та не надано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність здійснених позивачем господарських операцій, які свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту.

94. Таким чином, враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається податковий орган, суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення адміністративного позову та неправомірність винесення податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

VII. ВИСНОВКИ СУДУ

95. Відповідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

96. З огляду на викладене, з урахуванням сукупності встановлених у справі обставин та наявних у ній доказів колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість рішення суду першої інстанції та відсутність підстав для його скасування.

97. За таких обставин доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення. Фактично вони зводяться, до повторення заперечень проти позовної заяви, та незгоди з обставинами, які вірно встановлені судом першої інстанції та яким надана належна юридична оцінка.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 06 березня 2019 року.

Головуючий Моніч Б.С. Судді Охрімчук І.Г. Капустинський М.М.