Постанова

від 05.03.2019 по справі 1740/2459/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2019 рокуЛьвів№ 857/940/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Улицького В.З. та Кузьмича С.М.,

з участю секретаря судового засідання - Луців І.І.,

а також сторін (їх представників):

від позивача - Іщук С.І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській обл. на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05.12.2018р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-виробнича компанія Універсалбуд до Головного управління ДФС у Рівненській обл. про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про збільшення сум грошових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість (суддя суду І інстанції: Комшелюк Т.О., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 13 год. 13 хв. 05.12.2018р., м.Рівне, дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 10.12.2018р.),-

В С Т А Н О В И В:

27.09.2018р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ Будівельно-виробнича компанія Універсалбуд звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати наступні податкові повідомлення-рішення, винесені відповідачем Головним управлінням /ГУ/ ДФС у Рівненській обл.:

№ 0008631401 від 06.09.2018р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 136235 грн., в тому числі 108988 грн. за податковим зобов'язанням, 27247 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0008641401 від 06.09.2018р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість /ПДВ/ в загальному розмірі 151378 грн. 10 коп., в тому числі 121098 грн. за податковим зобов'язанням, 30280 грн. 10 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.4-7).

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 05.12.2018р. заявлений позов задоволено частково; визнано протиправними та скасовано наступні податкові повідомлення-рішення, винесені відповідачем ГУ ДФС у Рівненській обл.:

№ 0008631401 від 06.09.2018р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток - у повному обсязі;

№ 0008641401 від 06.09.2018р. про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ - частково, в частині збільшення суми грошового зобов'язання в сумі 151373 грн., в тому числі 121098 грн. за податковим зобов'язанням, 30275 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 4314 грн. 19 коп. (а.с.180-197).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач ГУ ДФС у Рівненській обл., який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, що у своїй сукупності призвело до невірного вирішення спору, просить апеляційний суд скасувати рішення суду першої інстанції та винести нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.202-203).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що судом надано невірну оцінку представленим відповідачем доказам. Зокрема, по взаємовідносинам позивача з ТзОВ Субітрон Груп не враховано ухвалу Сихівського районного суду м.Львова від 04.08.2017р. у справі № 464/6717/17, якою встановлено створення 13.03.2015р. фіктивного підприємства - ТзОВ Субітрон Груп .

Проведеними слідчими (розшуковими) діями з'ясовано, що у ТзОВ Субітрон Груп є відсутніми необхідні умови для досягнення підприємницької (економічної) діяльності, зокрема, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби; товариство не знаходиться за юридичною адресою. Звідси, ТзОВ Субітрон Груп відображало здійснення операційної діяльності без реальної мети настання правових наслідків.

Як наслідок, під прикриттям ТзОВ Субітрон Груп здійснювалась діяльність по наданню податкової вигоди для третіх осіб, які не виконували своїх податкових зобов'язань, не звітували до податкових органів та здійснювали господарські операції через фіктивних посередників.

Наявність первинних документів, які мають обов'язкові реквізити, визначені у законі, не є безумовною підставою для визнання правомірності формування податкового кредиту за умови якщо такі первинні документи складені від імені суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), створеного з метою фіктивного підприємництва. Статус нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках - надавати передбачені законом податкові вигоди.

Також господарські операції позивача із ТзОВ Дайрес не можна вважати реальними, оскільки вказаний контрагент фігурує у кримінальному провадженні СУФР ДПІ у Дніпровському р-ні м.Києва, внесеного до ЄРДР за № 32017100040000008 від 21.01.2017р., за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України.

Згідно матеріалів цього провадження учасники конвертаційного центру з метою прикриття своєї незаконної діяльності щодо вчинення фіктивних фінансово-господарських операцій, переведення безготівкових коштів у готівку, штучного завищення податкового кредиту для СГД реального сектору економіки, створили (реєстрували) та придбали корпоративні права, зокрема. ТзОВ Дайрес , які зареєстровані на осіб, що не мають відношення до здійснення фінансово-господарських операцій.

Наведені факти свідчать про відсутність у ТзОВ Дайрес матеріально-технічної і технологічної можливості для самостійного здійснення виду діяльності (виконання будівельних робіт та постачання товарів) у зв'язку з відсутністю основних засобів та необхідної кількості трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності.

Позивачем ТзОВ Будівельно-виробнича компанія Універсалбуд скеровано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.216-218).

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як достовірно встановлено судом першої інстанції, упродовж 21.05.2018р.-04.06.2018р. відповідачем ГУ ДФС у Рівненській обл. на підставі наказів № 1254 від 25.04.2018р., № 1616 від 31.05.2018р. проведено планову документальну перевірку ТзОВ Будівельно-виробнича компанія Універсалбуд з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015р. по 31.12.2017р., за результатами якої складено Акт перевірки № 1559/17-00-14-01/38863412 від 18.06.2018р. (а.с.11-55).

Проведеною перевіркою встановлені порушення вимог чинного законодавства, зокрема:

п.п.44.1, 44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу /ПК/ України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на суму 607420 грн., в т.ч. за 2015 рік на суму 132819 грн., за 2016 рік на суму 474601 грн.;

пп. а п.198.1, п.198.3 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України, внаслідок чого позивачем занижено ПДВ на суму 674911 грн, в т.ч. за червень 2015 року - 99741 грн., за вересень 2015 року - 10000 грн., за листопад 2015 року - 37835 грн., за травень 2016 року - 198397 грн., за липень 2016 року - 149938 грн., за серпень 2016 року - 179000 грн.;

п.57.1 ст.57, п.203.2 ст.203 ПК України, внаслідок чого порушено терміни сплати узгодженого податкового зобов'язання по ПДВ із вироблених в України товарів (робіт, послуг) по податковій декларації за жовтень 2017 року.

На підставі висновків проведеної перевірки відповідачем ГУ ДФС у Рівненській обл. винесені податкові повідомлення-рішення №№ 0006501401, 0006511401 від 05.07.2018р., які були оскаржені позивачем в адміністративному порядку.

За результатами процедури апеляційного узгодження збільшення сум грошових зобов'язань з податку на прибуток і ПДВ скарга позивача була задоволена частково, спірні податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Рівненській обл. №№ 0006501401, 0006511401 від 05.07.2018р. скасовані в частині взаємовідносин позивача з контрагентами ТзОВ Інтеркомпроект та ТзОВ Ідеа-Груп , а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення залишені без змін (а.с.56-63).

На підставі наведених результатів адміністративного оскарження відповідачем ГУ ДФС у Рівненській обл. винесені нові податкові повідомлення-рішення:

№ 0008631401 від 06.09.2018р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 136235 грн., в тому числі 108988 грн. за податковим зобов'язанням, 27247 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.8);

№ 0008641401 від 06.09.2018р. про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 151378 грн. 10 коп., в тому числі 121098 грн. за податковим зобов'язанням, 30280 грн. 10 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.9).

Підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень про збільшення сум грошових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ є висновки податкового органу про те, що позивачем безпідставно відображені в податковому обліку господарські операції щодо придбання товарів/послуг за період 2015 року в контрагентів ТзОВ Субітрон Груп і ТзОВ Дайрес .

При цьому, по ТзОВ Субітрон Груп суми заниження доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків) склала 366316 грн. (а.с.27); по ТзОВ Дайрес суми заниження доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків) склала 239174 грн. (а.с.31).

По операціям із вказаними контрагентами допущено завищення податкового кредиту, а саме: по ТзОВ Субітрон Груп - на суму 73263 грн. за червень 2015 року; по ТзОВ Дайрес - на суму 47835 грн. (в тому числі, за вересень 2015 року - 10000 грн., за листопад 2015 року - 37835 грн.) (а.с.41).

Такий висновок ґрунтується на підставі інформації, отриманої з інформаційних систем податкового органу, відповідно до якої контрагенти позивача не подають податкової звітності (ТзОВ Субітрон Груп - з вересня 2016 року, ТзОВ Дайрес - з листопада 2015 року), їхні свідоцтва платників ПДВ анульовані (ТзОВ Субітрон Груп - 27.10.2016р., ТзОВ Дайрес - 18.11.2016р.), останні не перебувають за своїм місцезнаходженням, у них відсутні будь-які активи (трудові ресурси, основні фонди орендовані або власні складські приміщення, автотранспортні засоби, інструменти та інше), наявність яких може забезпечити виконання зобов'язань за договірними зобов'язаннями.

Окрім цього, вказані підприємства (їх посадові особи) є фігурантами по різних кримінальних провадженнях, пов'язаних з фіктивним підприємництвом та ухиленням від сплати податків і зборів.

Вказані обставини в своїй сукупності свідчать про те, що господарські операції позивача та вказаних контрагентів фактично не відбувалися, через що складені документи не мають юридичної сили первинних документів.

Зокрема, товаротранспортні накладні по операціям з ТзОВ Субітрон Груп містять перелік транспортних засобів, які не належать цьому постачальнику, об'єм вказаного вантажу носить завищений характер через технічні параметри автомобілів; у вказаного підприємства не відображено придбання в інших осіб дошки обрізної сосна та риштування в податкових періодах 2015 року.

Таким чином, поставлені від ТзОВ Субітрон Груп товари слід кваліфікувати як операції з безоплатного отримання ТМЦ на суму 366316 грн., а здійснену позивачем оплату в сумі 439579 грн. 18 коп. належить вважати дебіторською заборгованістю, останні не відносяться до складу витрат при визначенні фінансового результату до оподаткування, оскільки не змінюють склад активів платника податків.

Акт № 1 приймання виконаних робіт за листопад 2015 року по операціям з ТзОВ Дайрес в частині кількості людино-годин (5494,1) є нереальним, оскільки відсутні будь-які відомості про найманих працівників або залучення виконавців на підставі цивільно-правових угод, придбання будівельних матеріалів в листопаді 2015 року.

В обох контрагентів є відсутніми документи, які опосередковують отримання активів (послуг), тобто, що ідентифікують джерела походження та постачальників; не представлено документів щодо походження товарів (декларацій про відповідність, паспортів якості, сертифікатів відповідності тощо), що стосуються товару і підлягають передачі разом із товаром, його відповідність стандартам або актам цивільного законодавства.

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що досліджені у судовому засіданні докази підтверджують реальність здійснення позивачем господарських операцій по придбанню товарів/послуг у контрагентів ТзОВ Субітрон Груп і ТзОВ Дайрес за період 2015 року, а отже, валові витрати і податковий кредит за наслідками цих операцій позивачем сформовані правомірно. Позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що поставки товарів/послуг відбулися, а придбані товари/послуги в подальшому використані в господарській діяльності позивача.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що встановлені під час розгляду справи обставини, які підтверджені належними доказами, спростовують висновки ГУ ДФС у Рівненській обл., викладені в Акті перевірки № 1559/17-00-14-01/38863412 від 18.06.2018р., а тому спірні податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі зазначеного Акту перевірки, підлягають скасуванню як протиправні.

Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.

Предметом доказування у розглядуваній справі є дослідження обставин про те, чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету, чи мали операції із придбання товарів та послуг реальний характер, яким чином придбавалися товари і надавалися послуги, а також дійсна можливість здійснення таких операцій.

При цьому, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

* неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

* відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

* облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

* здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

* відсутність первинних документів обліку.

Підпунктом 44.1 ст.44 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За вимогами ч.1 ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 вказаного Закону).

Виходячи з вимог наведених норм ПК України, підтвердженням факту здійснення господарської операції є відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та підставою для нарахування податкового кредиту і податкового зобов'язання з ПДВ є податкова накладна.

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з ч.1 п.138.2 ст.138 вказаного Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 цього Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.1 ст.198 наведеного Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 наведеного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податків договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Таким чином, господарські операції для визначення валових доходів і податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційного з'ясування обставин справи в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору ст.74 КАС України, частиною другої якої передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У даній справі в основу складу податкових правопорушень покладені взаємовідносини позивача з його контрагентами.

Враховуючи положення Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а також приведені норми податкового законодавства, колегія суддів зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об'єкту оподаткування ПДВ має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій.

Право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту виникають у разі здійснення господарських операцій, підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та інші первинними документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Доведеність податкового правопорушення полягає у комплексному дослідженні усіх складових господарських операцій.

В аспекті наведеного колегія суддів враховує, що наявними матеріалами справи не підтверджуються висновки податкового органу про відсутність реального здійснення господарських операцій, з огляду на наступне.

26.06.2015р. між позивачем (покупець) і ТзОВ Субітрон Груп (постачальник) укладений договір поставки № 2015/06-П, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, передбачених цим договором, передати у власність покупця дошку обрізну соснову, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, передбачених цим договором, прийняти та оплатити цей товар (а.с.75).

Специфікація товарів наведена в додатку № 1 до цього договору (а.с.76).

30.06.2015р. між позивачем (замовник) та ТзОВ Субітрон Груп (постачальник) укладений договір поставки обладнання № 2015/06/30, відповідно до умов якого постачальник продає, а замовник купує комплект риштування (10,2 м х 0,75 м х12 м) на умовах цього договору (а.с.77).

На виконання вказаних договорів здійснено постачання товарів на загальну суму 439579 грн. 17 коп., що підтверджується наданими первинними документами: накладною № 06/26 від 26.06.2015р. на поставку дошки на суму 252179 грн. 53 коп. (а.с.79), товарно-транспортною накладною № 29-03 від 26.06.2015р. (а.с.80), накладною № 06-30/1 від 30.06.2015р. на поставку риштування на суму 65000 грн. (а.с.81), товарно-транспортною накладною № 30-06 від 30.06.2015р. (а.с.82), накладною № 06-30 від 30.06.2015р. на поставки дошки на суму 122399 грн. 64 коп., товарно-транспортною накладною № 06-30 від 30.05.2015р. (а.с.84).

Згідно Угоди від 03.10.2016р. про внесення змін (доповнень) до договору поставки № 2015/06-П від 26.06.2015р. сторони погодили, що остаточний розрахунок за товар постачальником згідно договору поставки здійснюється шляхом видачі покупцем простого векселя постачальнику із такими ознаками: вексель простий, строк платежу за векселем - до пред'явлення; строк передачі постачальнику зазначеного векселя - не пізніше 13.10.2016р.

Відповідно до акту приймання-передачі простого векселя № 1690481 від 03.10.2016р. номіналом (сумою) 258396 грн. 97 коп. в оплату товару передано простий вексель.

В подальшому позивачем частину придбаних товарів використано у власній господарській діяльності під час виконання будівельних робіт, а частину товарів реалізовано іншим контрагентам, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2015 року, видатковими накладними (а.с.93-95, 106-111).

Окрім цього, 29.09.2015р. між позивачем (покупець) та ТзОВ Дайрес (постачальник) укладений договір поставки № 29-09П, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, передбачених цим договором, передавати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати цей товар (а.с.66).

На виконання умов цього договору здійснено постачання товарів (будівельний інструмент) на загальну суму 60000 грн. Факт постачання товарів підтверджується накладною № 1030 від 30.09.2015р. (а.с.68) та товарно-транспортною накладною № 30/09 від 30.09.2015р. (а.с.69). Вказані інструменти, як основні засоби прийняті на склад позивача та використовуються ним під час виконання будівельних робіт (а.с.102-105).

16.10.2015р. між позивачем (замовник) та ТзОВ Дайрес (підрядник) укладено договір підряду № 16/10-15 на виконання будівельних робіт, відповідно до умов якого підрядник зобов'язується на свій ризик виконати роботи по поточному ремонту виробничих приміщень олієпресового цеху ВП Комбікормовий комплекс Ладижинський власними силами у повній відповідності до вимог Державних будівельних норм та стандартів, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити вартість виконаних робіт в порядку, визначеному цим договором, та в межах ціни, що визначена цим договором (а.с.67).

Відповідно до умов вказаного договору підрядником виконані будівельні роботи по здійсненню поточного ремонту приміщень олієпресового цеху ВП Комбікормовий комплекс Ладижинський ; вартість та обсяг робіт підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2015 року, актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2015 року (а.с.70, 71-74).

Відповідачем не заперечується факт наявності вищеперерахованих товарів у позивача (дошка обрізна, риштування, інструменти (відбійний молоток, краско пульт, компресор)), а також факт виконаних будівельних робіт. При цьому, на думку податкового органу, вказані товари/послуги отримані від інших осіб безоплатно, через що повинні вважатися безоплатно отриманими.

Про фактичне виконання вищезазначених договорів свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, оформлені відповідно до ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні і п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

На час проведення фінансово-господарських операцій між ТзОВ Будівельно-виробнича компанія Універсалбуд та ТзОВ Субітрон Груп , ТзОВ Дайрес останні мали відповідну господарську правосуб'єктність: в установленому законом порядку були зареєстровані як юридичні особи, взяті на податковий облік як платники ПДВ, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Згідно пп.14.1.13. п.14.1 ст.14 ПК України безоплатно надані товари, роботи, послуги - це товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів.

Судом встановлено, що поставка товарів та отримані від вказаних контрагентів послуги/товари позивачем оплачені, що не заперечується відповідачем, отже, в силу вказаних вище норм права, вони не можуть бути віднесені до категорії безоплатно отриманих.

Посилання податкового органу на відсутність у позивача документів щодо походження дошки обрізної та риштування (декларацій про відповідність, паспортів якості, сертифікатів відповідності тощо) згідно номенклатури, зазначеної у видаткових накладних, що не дає можливості встановити виробника, походження товару, його відповідність стандартам, технічним умовам, є неприйнятними, оскільки вказані документи не віднесені до первинних документів та не мають відношення до здійснення бухгалтерського (податкового) обліку платника податків.

Під час перевірки відповідач встановив недійсність відомостей, зазначених в представлених позивачем товарно-транспортних накладних.

Зокрема, відповідно до таких товарно-транспортних накладних:

№ 06-30 від 30.06.2015р. перевезення товарів здійснювалися автомобілем RENAULT PREMIUM, номерний знак НОМЕР_8, причепом, номерний знак НОМЕР_9; автомобільним перевізником вказано ТзОВ Субітрон Груп , водій ОСОБА_6, пункт навантаження м.Львів, пункт розвантаження м.Острог, вантаж - 183 м.куб дошка обрізна сосна;

№ 06-30 від 30.06.2015р. перевезення товарів здійснювалися автомобілем RENAULT MAGNUM, номерний знак НОМЕР_5, автомобільним перевізником вказано ТзОВ Субітрон Груп , водій ОСОБА_6, пункт навантаження м.Львів, пункт розвантаження м.Острог, вантаж - 90 м.куб дошка обрізна сосна;

№ 30-06 від 30.06.2015р. перевезення товарів здійснювалися автомобілем ГАЗ, номерний знак НОМЕР_6, автомобільним перевізником визначено ТзОВ Субітрон Груп , водій ОСОБА_7, пункт навантаження м.Львів, пункт розвантаження м.Острог, вантаж - риштування 10,2-0,75-12м, один комплект.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затв. наказом Мінтрансу України № 363 від 14.10.1997р., товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом) та один екземпляр залишає собі згідно пп.11.7 п.11 вказаних Правил.

Таким чином, товарно-транспортна накладна належить до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковою.

Стосовно перевезення вантажів, зокрема, дошки обрізної соснової, то згідно з умовами договору поставки товар поставляється транспортом постачальника, а відтак на позивачу не лежить обов'язок перевіряти транспортні засоби та їх технічні характеристики для здійснення перевезень.

Перевезення риштування здійснювалося транспортним засобом позивача. Згідно товарно-транспортної накладної № 30-06 від 30.06.2015р. перевезення проводилося автомобілем ГАЗ, номерний знак НОМЕР_6. Вказаний транспортний засіб використовується позивачем на підставі договору від 17.02.2015р. та акту прийому-передачі від 17.02.2015р. (а.с.97-100).

Водієм вказаного транспортного засобу є ОСОБА_7, який офіційно працевлаштований у позивача із 02.03.2015р.

Як вбачається із змісту ухвали Сихівського районного суду м.Львова від 20.10.2017р. у справі № 464/6717/17, посадова особа підприємства підозрюється у тому, що створила суб'єкт підприємницької діяльності (юридичну особу) ТзОВ Субітрон Груп з метою прикриття незаконної діяльності. Як наслідок, під прикриттям ТзОВ Субітрон Груп здійснювалась діяльність по наданню податкової вигоди для третіх осіб, які не виконували своїх податкових зобов'язань, не звітували до податкових органів та здійснювали господарські операції через фіктивних посередників (а.с.130-132).

Вказаною ухвалою суду посадову особу ТзОВ Субітрон Груп звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження відносно неї закрито. Отже, звільнення від кримінальної відповідальності відбулось з нереабілітуючих підстав.

Разом з тим, ТзОВ Субітрон Груп зареєстровано реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції 13.03.2015р., йому був наданий статус платника ПДВ.

Свідоцтво платника ПДВ анульовано 27.10.2016р. у зв'язку з неподанням звітності протягом року. При цьому, господарські взаємовідносини між позивачем та вказаним контрагентом відбувалися в червні 2015 року. Тобто, станом на час вчинення господарських операцій ТзОВ Субітрон Груп було платником ПДВ.

Крім того, із змісту ухвали Сихівського районного суду м.Львова від 20.10.2017р. у справі № 464/6717/17 слідує, що конкретних обставин здійснення господарських операцій не зазначено (не вказано періодів їх здійснення, коло третіх осіб, які отримали податкову вигоду тощо). У вказаній ухвалі суду зафіксовано об'єктивну сторону складу злочину та жодних обставин, які б свідчили про здійснення господарських операцій саме з позивачем, у ній не встановлено.

За таких умов покликання відповідача на вказану ухвалу, як на беззаперечний доказ нереальності вчиненої господарської операції позивача із ТзОВ Субітрон Груп , є безпідставними.

При цьому, сам факт наявності ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій.

Також ухвала Сихівського районного суду м.Львова датована 20.10.2017р., а кримінальне провадження стосовно посадових осіб ТзОВ Субітрон Груп внесене до ЄРДР 04.08.2017р. У зазначеному періоді позивач не мав жодних господарських правовідносин із названим контрагентом. Будь-яких ознак обізнаності позивача чи його змови із посадовими особами ТзОВ Субітрон Груп стосовно отримання податкової вигоди відповідачем в ході перевірки не встановлено, доказів цьому не надано.

З огляду на приписи чинного законодавства, за умови визнання винуватою певної фізичної чи юридичної особи у зчинені злочину, передбаченого ст.205 КК України, з огляду на презумпцію невинуватості та індивідуальний характер юридичної відповідальності, наведена обставина не призводить до автоматичного встановлення фактів незаконності формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат з податку на прибуток.

З приводу виконання будівельних робіт по договору підряду № 16/10-15 від 16.10.2015р. колегія суддів враховує, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від господарських та виробничих можливостей контрагента. Відсутність, за твердженням відповідача, у контрагента позивача відомостей про найманих працівників, укладання цивільно-правових угод, придбання будівельних робіт згідно реєстру податкових накладних в листопаді 2015 року, відсутність власних або орендованих основних засобів, не свідчить про безтоварність операцій.

При цьому, такі твердження податкового органу не підтверджені будь-якими доказами по справі.

Як вбачається із Акту перевірки, слідчий слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Дніпровському р-ні м.Києва ГУ ДФС у м.Києві Синицький І.С. звернувся до слідчого судді з клопотанням про надання дозволу на тимчасовий доступ до документів, з можливістю їх вилучення, які містяться в реєстраційних документах ТзОВ Культекс та перебувають у володінні відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Голосіївського району у м.Києві державної адміністрації.

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що службові особи ТзОВ Українська транспортно-машинобудівельна компанія в порушення вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності з ТзОВ Дайрес , ухилися від сплати ПДВ за період серпень 2014 року - липень 2016 року на суму 1383577 грн. 23 коп. та податку на прибуток за період 2014-2015 років на суму 1142980 грн. 12 коп., за результатами чого ухилися від сплати податків в особливо великих розмірах на загальну суму 3523557 грн. 35 коп.

Отже, кримінальне провадження відкрите за фактом ухилення від сплати податків ТзОВ Українська транспортно-машинобудівельна компанія .

Разом з тим, неприпустимим є встановлення преюдиціальних фактів щодо осіб, які не є учасниками конкретного кримінального провадження, що суперечить загальним засадам кримінального провадження.

Також під час судового розгляду з'ясовано, що на момент розгляду справи не існує жодного обвинувального вироку суду в межах кримінального провадження № 32017100040000008 від 21.01.2017р.

Формальне посилання податкового органу на існування досудового розслідування в межах кримінального провадження не може бути підставою для висновків щодо нереальності здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами.

У відповідності до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому ТзОВ Будівельно-виробнича компанія Універсалбуд не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та шахрайства, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду, яке набрало законної сили.

З інформації щодо розслідування вказаної кримінальної справи не вбачається встановлення фактів щодо спірних операцій, у той час як відповідно до ч.6 ст.78 КАС України для адміністративного суду є обов'язковим вирок суду, який набрав законної сили, в питаннях чи мало місце діяння, чи вчинене воно цією особою.

Посилання відповідача на вказані кримінальне провадження є необґрунтованими, так як останнім не надано доказів наявності відповідного вироку суду у кримінальній справі відносно посадових чи будь-яких інших осіб контрагента ТзОВ Будівельно-виробнича компанія Універсалбуд .

Крім того, відомості з баз даних ДФС, на підставі яких зроблений висновок про відсутність реального походження товарів та послуг, можуть слугувати лише підставою для проведення перевірки платника податків у встановленому законодавством порядку. Наявність відповідної інформації у вказаному програмному забезпеченні фіскального органу безпосередньо не створює, не змінює та не припиняє юридичних прав та обов'язків платників податків, тобто не породжує правових наслідків.

Будь-яке автоматизоване співставлення, отримання даних з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального законодавства, оскільки автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов'язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов'язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватися належними.

У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету правочину з напрямом господарської діяльності позивача. Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірним правочином, вчинений правочин об'єктивно не був потрібен для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за опірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не надав.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами. Платник податків не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагентами за умови, якщо платник податків не був обізнаний щодо такої поведінки контрагента.

Таким чином, первинні документи, якими позивач доводить здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами, оформлені належним чином, містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій ТзОВ Будівельно-виробнича компанія Універсалбуд і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів.

Сумнівність господарських операцій позивача обґрунтовується податковим органом інформацією, викладеною в інформаційних базах даних податкового органу. Разом з тим, така інформація не ґрунтується на фактах, які встановлені за результатами документальних перевірок контрагентів позивача, а лише містить припущення податкового органу про неможливість здійснення ними господарської діяльності у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженнями, та, як наслідок, відсутність трудових ресурсів та іншого майна, які економічно необхідні для виконання поставок товарів.

Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх.

Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел позивача або його контрагентів на укладення правочинів без наміру створити наслідки, які передбачені ним. Цих доказів не надано і під час судового розгляду справи, що свідчить про необґрунтованість висновків відповідача про фіктивний характер проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Отже, між позивачем та його контрагентами в дійсності були виконані вищевказані господарські операції, дії останніх спрямовані на реальне настання правових наслідків, а не вчинялися лише в цілях заниження об'єкта оподаткування, несплати податків.

Тобто, внаслідок проведення таких операцій платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, і не прагнув отримати вигоду виключно чи переважно за рахунок неправильного формування податкового кредиту та валових витрат, відшкодування з державного бюджету ПДВ тощо.

Окрім цього, по операціях придбання позивачем у його контрагентів товарів/послуг не встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, наявності протиправного умислу на укладення правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а, отже, віднесення їх до категорії нікчемних та таких, що не спрямовані на настання реальних наслідків, слід вважати безпідставним.

Водночас, позивачем ТзОВ Будівельно-виробнича компанія Універсалбуд підтверджено, що придбані у контрагентів товари/послуги використані ним у власній господарській діяльності.

Покликання контролюючого органу на можливі порушення норм інших галузей законодавства у розглядуваній справі не впливають на правильність ведення податкового обліку, а тому не можуть свідчити про порушення інтересів держави у фіскальній сфері.

При винесенні постанови по справі колегія суддів враховує рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.2009р. у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03), в якому зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

У вищевказаному рішенні наголошується й на тому, що платник податків не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню.

Відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання.

З матеріалів справи слідує, що по податковому повідомленню-рішенню № 0008631401 від 06.09.2018р., яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 108988 грн. основного платежу, застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 27247 грн., що складає 25 % суми визначеного податкового зобов'язання.

По податковому повідомленню-рішенню № 0008641401 від 06.09.2018р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 121098 грн. основного платежу, застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 30275 грн, що складає 25 % суми визначеного податкового зобов'язання.

В той же, з'ясовано, що у податковому повідомленні-рішенні № 0008641401 від 06.09.2018р., крім застосованої штрафної санкції у розмірі 25 % на суму визначеного податкового зобов'язання з ПДВ, також застосована штрафна санкція в сумі 05 грн. 10 коп. за невчасну сплату позивачем самостійно визначеного грошового зобов'язання.

Як вбачається із Акту перевірки, відповідачем встановлений факт несвоєчасної сплати ПДВ, а саме підприємством порушено терміни сплати узгодженого податкового зобов'язання по ПДВ із вироблених в України товарів робіт, послуг згідно декларації з ПДВ за вересень 2017 року № 9215193352 від 17.10.2017р. на суму 51 грн. по терміну сплати 30.10.2017р., фактично сплачено 31.10.2017р.; кількість днів затримки сплати складає 1 день.

Такі дії містять склад правопорушення, передбаченого п.57.1 ст.57, п.203.2 ст.203 ПК України, штрафна санкція застосована у розмірі 10 % погашеної суми податкового боргу у відповідності до ст.126 ПК України.

Під час судового розгляду факт вказаного порушення сторонами не спростований.

Оцінюючи дані факти, судом першої інстанції правомірно надано перевагу письмовим доказам (первинним документам) та поясненням представників сторін, а також підставно враховано, що про реальність господарських операцій позивача з контрагентами свідчить той факт, що товари/послуги, які отримані від зазначених контрагентів, були реально обліковані підприємством та використані у власній господарській діяльності.

Інші висновки рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає підставними і обґрунтованими, оскільки такі відповідають вимогам податкового законодавства, діючого на момент виникнення спірних відносин.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують.

При вирішенні наведеного спору колегія суддів враховує правові позиції, висловлені Верховним Судом по аналогічній категорії справ, зокрема, в постановах Касаційного адміністративного суду від 04.09.2018р. у справі № 826/18952/14, від 16.01.2018р. у справі № 826/1398/14, від 27.02.2018р. у справі № 811/2154/13-а, від 30.03.2018р. у справі № 821/2106/13-а, від 21.03.2018р. у справі № 813/59/13-а, від 07.03.2018р. у справі № 804/3420/16, від 24.05.2018р. у справі № П/811/1538/17, які в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України Про судоустрій і статус суддів є обов'язковими під час вирішення наведеного спору.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є підставним та обґрунтованим, а тому підлягає до часткового задоволення.

При цьому висновок суду про часткову неправомірність рішень податкового органу зроблено з дотриманням вимог КАС України, оскільки він, вживши заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, всебічно, повно та об'єктивно оцінив наявні у справі докази і постановив законне й обґрунтоване рішення.

В порядку ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ГУ ДФС у Рівненській обл.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській обл. на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05.12.2018р. в адміністративній справі № 1740/2459/18 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління ДФС у Рівненській обл.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді В. З. Улицький С. М. Кузьмич Дата складення повного судового рішення: 06.03.2019р.