Ухвала

від 06.03.2019 по справі 813/1200/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення апеляційної скарги

06 березня 2019 рокуЛьвів№ 857/299/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Кузьмича С. М. суддів -Улицького В. З. Шавеля Р. М.

перевіривши апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року у справі № 813/1200/18 за адміністративним позовом Державного підприємства "Львівський бронетанковий завод" до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: не додано документа про сплату судового збору та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків.

На виконання зазначеної вище ухвали до суду надійшла заява апелянта про продовження строку для усунення недоліку апеляційної скарги.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року продовжено строк для усунення Головним управлінням Державної фіскальної служби у Львівській області недоліку апеляційної скарги, зазначеної в ухвалі судді - доповідача Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2019 року, на 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення із штриховим ідентифікатором № 7900726273681 копію зазначеної ухвали скаржник отримав 20 лютого 2019 року.

На виконання вимог суду апелянт надіслав повторно клопотання про продовження строку для усунення недоліку апеляційної скарги на строк не менше 10 днів.

В обгрунтування заявленого клопотання посилається повторно на те, що в межах процесуальних строків юридичним управлінням Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області скеровано до управління фінансування, бухгалтерського обліку та звітності службовий лист про сплату судового збору, проте у зв`язку з несвоєчасним фінансуванням та недостатністю коштів, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Львівській області не забезпечено сплату судового збору за подання апеляційної скарги в межах строків, передбачених ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2019 року.

Оцінюючи в сукупності наведені заявником обставини, суд не вбачає підстав для продовження строку щодо усунення недоліків апеляційної скарги та прийшов до висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Зокрема, пунктом 1 частини 5 статті 296 КАС України передбачено обов'язок особи, яка подає апеляційну скаргу, додати документ про сплату судового збору.

Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо сплати судового збору.

Це стосується і суб'єктів владних повноважень, які фінансується з Державного бюджету України.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 Інші поточні платежі , розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

Разом з цим, згідно з частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Зокрема, право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов'язків", пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за Судом ( Голдер проти Сполученого Королівства і Z та інші проти Сполученого Королівства ).

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в них коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень не є підставами для звільнення (відстрочення, розстрочення) від такої сплати чи продовження (надання нового) строку, встановленого судом для усунення недоліку апеляційної скарги в частині надання документа про сплату такого.

Оцінюючи в сукупності викладене вище, правові підстави для задоволення заявленого клопотання є відсутніми, оскільки достатніх і належних доказів неможливості сплати судового збору за подання апеляційної скарги апеляційному суду не представлено, достатньо не обґрунтована необхідність надання додаткового строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

Крім цього суд вважає, що в апелянта було достатньої часу для усунення недоліку апеляційної скарги з моменту залишення її без руху, а саме з 10 січня 2019 року

Таким чином, станом на 06 березня 2019 року апелянтом не виконані вимоги ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2019 року.

Згідно з частиною другою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга повертається скаржнику, якщо останній не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 296, 298 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про продовження строку для усунення недоліку апеляційної скарги.

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року у справі № 813/1200/18 повернути скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач С. М. Кузьмич судді В. З. Улицький Р. М. Шавель