Постанова

від 26.02.2019 по справі 910/705/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2019 р. Справа№ 910/705/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Дідиченко М.А.

при секретарі: Ігнатюк Г.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Аксаітова М.Ю довіреність № 8.2-4390 від 20.12.2018 року

від відповідача: Шуліка Ю.І. ордер № 13 4909 від 28.01.2019 року

розглянувши апеляційну скаргу державного підприємства Завод -410 Цивільної Авіації

на рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2018 року

у справі № 910/705/18 (суддя - Якименко М.М.)

за позовом Державного підприємства Завод 410 Цивільної авіації

до публічного акціонерного товариства Український науково-дослідний інститут радіоапаратури

про зобов'язання виконання договору, -

В С Т А Н О В И В:

В січні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов'язати ПАТ "Український науково-дослідний інститут радіоапаратури" до належного виконання умов Договору від 21.07.2010 №151/10 в частині дотримання розміру встановлених Специфікацією поставки Продукції на 124 літаки АН-32 (Додаток №1 до Договору від 21.07.2010 №151/10) (зі змінами, внесеними додатковою угодою від 23.05.2012 №8) цін а саме:

- Бортова інтегрована апаратура навігації та посадки Курс-93М у кількості 248 штук за ціною 20 000,00 доларів США (за штуку) на загальну суму 4 960 000,00 доларів США;

- Система раннього сповіщення приближення землі СРППЗ-2000 у кількості 25 штук за ціною 25 000,00 доларів (за штуку) на загальну суму 625 000,00 доларів США;

- Система раннього сповіщення приближення землі СРППЗ-2000 у кількості 99 штук за ціною 24 167,50 доларів (за штуку) на загальну суму 2 392 582,50 доларів США;

- Блок перетворення та контролю БПК-2В у кількості 124 штуки за ціною 10 000,00 доларів США (за штуку) на загальну суму 1 240 000,00 доларів США;

- Система селективного виклику ССВ у кількості 124 штуки за ціною 5 000,00 доларів США (за штуку) на загальну суму 620 000,00 доларів СІІІА.

Рішенням господарського суду м. Києва від 19.09.2018 року в задоволені позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив на те, що доказів, які б підтверджували зміну в односторонньому порядку умов договору в частині зміни розміру встановлених специфікацією поставки продукції на 124 літаки АН-32 цін, позивачем надано не було.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач - державне підприємство Завод 410 Цивільної авіації звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду м. Києва від 19.09.2018 року у даній справі та винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги зазначив на те, що судом першої інстанції при винесені рішення не досліджено та не встановлено порядку поставки продукції, що не є складовими літако комплектів, а право позивача на належне виконання умов договору розглянуто не всебічно та не в повному обсязі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07 грудня 2018 року у справі № 910\705\18 відкрито апеляційне провадження на справу призначено до розгляду на 29.01.2019 року на 12 год. 45 хв.

В судовому засіданні 29.01.2019 року оголошено перерву.

В судовому засіданні 26.02.2019 року представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення господарського суду м. Києва від 19.09.2018 року скасувати, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача вказав на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 21.07.2010 року між державним підприємством "ЗАВОД 410 Цивільної авіації" ( замовник) та закритим акціонерним товариством "Український науково-дослідний інститут радіоапаратури" (в подальшому перейменовано на Публічне акціонерне товариство "Український науково-дослідний інститут радіоапаратури" - виконавець) укладено договір поставки №151/10 (а.с. 32 -37)

Предметом зазначеного договору відповідно до п. 1.1 визначено, що постачальник зобов'язується виготовити і поставити, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити 124 комплекту авіаційного обладнання для літаків АН-32 (далі "Продукція" або "Вироби"), відповідно до умов цього Договору. Номенклатура, кількість та ціна Продукції вказані в специфікації (Додаток № 1), яка є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з вимогами п. 13.6 вищевказаного договору сторони погодили, що строк дії даного договору встановлюється з моменту його підписанні та діє до повного виконання своїх зобов'язань сторонами .

У відповідності до п. 13.2. Договору всі зміни та доповнення до даного договору дійсні лише у разі оформлення їх у письмовій формі, та підписані уповноваженими представниками сторін та завірені печатками.

Пунктом 2.3. Договору (зі змінами, внесеними додатковою угодою від 23.05.2012 №8) сторонами встановлено ціну договору, що складає 11 805 099,00 доларів США.

Відповідно до пункту 4.1. договору сторони передбачили, що загальна кількість продукції, що поставляється за цим договором визначено Специфікацією (Додаток №1).

Так, згідно до специфікації поставки продукції на 124 літаки АН-32 (Додаток №1 до Договору №151/10) (зі змінами, внесеними додатковою угодою від 23.05.2012 №8) визначено перелік, кількість та ціну Виробів, що підлягають постачанню, а саме:

- Бортова інтегрована апаратура навігації та посадки Курс-93М у кількості 248 штук за ціною 20 000,00 доларів США (за штуку) на загальну суму 4 960 000,00 доларів США;

- Система раннього сповіщення приближення землі СРППЗ-2000 у кількості 25 штук за ціною 25 000,00 доларів (за штуку) на загальну суму 625 000,00 доларів США;

- Система раннього сповіщення приближення землі СРППЗ-2000 у кількості 99 штук за ціною 24 167,50 доларів (за штуку) на загальну суму 2 392 582,50 доларів США;

- Блок перетворення та контролю БПК-2В у кількості 124 штуки за ціною 10 000,00 доларів США (за штуку) на загальну суму 1 240 000,00 доларів США.;

- Система селективного виклику ССВ у кількості 124 штуки за ціною 5 000,00 доларів США (за штуку) на загальну суму 620 000,00 доларів США (а.с. 53).

Також, в подальшому між сторонами договору неодноразово укладались додаткові угоди до договору поставки № 15110 від 21.07.2010 року, а саме додаткова угоди №1 від 01.03.2011 року, додаткова угоди № 2 від 08.04.2011 року, додаткова угода № 3 від 05.05.2011 року; додаткова угоди №4, додаткова угоди №5 , додаткова угода №6, додаткова угода № 7 від 25 січня 2012 року, додаткова угода № 8 від 23.05.2012 року, додаткова угода № 9 від 18 листопада 2013 року, додаткова угода № 10 від 03.03.2014 року, додаткова угода № 11 від 03.03.2014 року, додаткова угода № 12 від 24 червня 2015 року. (а.с. 42-57)

Відповідно до додаткової угоди № 10 від 03.03.2014 року ( а.с 55) сторони погодили порядок розрахунків на поставки, відповідно до якого після отримання від замовника заявки на поставку продукції, поставщик повинен протягом 7 -ми днів надати замовнику рахунок для оплаті продукції (п.6.1 ).

Представниками сторін не заперечувалось, що в період дії договору поставки № 151\10, відповідачем поставлена, а позивачем прийнята наступна кількість обладнання: КУРС-93М - 99 шт.; СРППЗ - 2000 - 85 шт.; БПК-2В - 79 шт.; ССВ - 53 шт.

Оскільки позивачем не в повному обсязі виконано зобов'язання по договору поставки № 151\10 від 21 липня 2010 року згідно до Специфікації поставки продукції на 124 літаки АН-32 (Додаток №1 до Договору №151/10) (зі змінами, внесеними додатковою угодою від 23.05.2012 №8) позивач звернувся до суду з даним позовом. При цьому зазначив, що жодних додаткових угод з приводу внесення до договору № 151\10 змін в частині збільшення вартості продукції між сторонами не укладалось.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що виставлення рахунку відповідачем можливо лише за умови замовлення позивачем згідно умов договору літакокомплектів продукції, оскільки в залежності від їх кількості договором визначено строки поставки продукції. Також, зазначив, що належних доказів того, що відповідач в односторонньому порядку змінив умови договору поставки № 151\10 від 21.07.2010 щодо ціни позивачем не надано.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за статтею 16 цього ж Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права і інтересу. Отже, підставою звернення до суду є наявність порушеного, не визнаного або оспорюваного права та інтересу.

Умовами ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України унормовано, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Так, відповідно до вимог частин 1, 4 ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1, 2 статті 193 ГК України обумовлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вірно встановлено судом першої інстанції предметом спору у даній справі є зобов'язання відповідача виконати умови договору в частині дотримання розміру встановлених Специфікацією поставки Продукції на 124 літаки АН - 32 (Додаток №1 до Договору №151/10 від 21.07.2010 р.) зі змінами, внесеними додатковою угодою від 23.05.2012 р. №8).

При цьому, обґрунтовуючи порушення умов договору поставки з боку відповідача, позивач вказує на лист від 05.04.2017 №16.2-881 (а.с. 60), яким позивач просив відповідача здійснити поставку продукції , а саме: КУРС -93М у кількості 40 шт. та ССВ у кількості 20 шт. та лист від 20.04.2017 р. №16.2-1054(а.с. 62), яким повторно витребувано рахунок на оплату: КУРС-93М-10 шт.

Також, позивач зазначає, що відповідач порушує його права, оскільки в односторонньому порядку намагається змінити вартість продукції, що є предметом поставки, кількість та ціна якої погоджено сторонами в двухстороньому порядку, відповідно до умов договору поставки та додаткових угод до нього, про що повідомив листами від 18.06.2016 р. №209-16/440, від 14.12.2016 р. та листом від 03.10.2017р. №209-17/492 (а.с.58,59,63).

Так, згідно з п. 1.1. Договору постачальник зобов'язався виготовити та поставити, а замовник зобов'язуються прийняти та оплатити 124 комплекти авіаційного обладнання для літаків АН - 32 (далі - "Продукція" або "Вироби"), у відповідності з відповідними умовами даного Договору. Номенклатура, кількість і ціна Продукції вказані в Специфікації (Додаток №1), який є невід'ємною частиною договору.

За змістом Специфікації поставки продукції на 124 літаки АН -32 від 28.07.2010р. (Додаток №1 до Договору) була встановлена вартість та кількість продукції, що підлягала поставці за договором № 151\10 від 21 липня 2010 року про що зазначалось вище.

Пунктом 1.2. вищевказаного договору сторони погодили, що один комплект - кількість виробів, необхідних для комплектації одного літака АН-32. Склад комплекту Продукції визначений Додатком №2 до даного Договору, який є невід'ємною його частиною.

Також, за змістом додатку №2 до договору поставки №151/10 від 21.07.2010 р. (а.с. 39 ) (Склад комплекту Продукції на один літак АН -32) сторони погодили, що один комплект Продукції на один літак АН -32 складається з: бортової інтегрованої апаратура навігації і посадки КУРС - 93М в кількості 2 шт.; системи раннього попередження приближення землі СРППЗ - 2000 в кількості 1 шт.; блоку перетворення і контролю БПК -2В в кількості 1 шт.; системи селективного виклику ССВ в кількості 1 шт.

За умовами додатку № 4 (а.с.40), а саме графіку оплати та поставки продукції до вищевказаного договору поставки, також погоджено надходження продукції літако комплектами.

Окрім того, додатковою угодою №8 від 23.05.2012 р. (а.с. 51-52) до пункту 2.3. договору сторонами внесено зміни та встановлено іншу ціну договору в бік зменшення, що складає 11 805 099,00 доларів США, в тому числі ПДВ 20% - 1 967 516,50 доларів США.

Також, за змістом додаткової угоди №8 від 23.05.2012 р. змінено п. 3.1. договору та викладено його в наступній редакції: "3.1. строк поставки продукції з моменту отримання постачальником авансу в розмірі 30% повинен складати не більше 60 (шести десяти) календарних днів на партії продукції до 5 (п'яти літако комплектів). Строки поставки на партію продукції більше 5 (п'яти поставки №151/10 від 21.07.2010 р. Сторони визначають в додатковій угоді до даного договору, після отримання постачальником)".

Разом з тим, згідно з п. 6.1. вищевказаного договору передбачено, що після отримання від замовника заявки на поставку продукції, постачальник повинен протягом 7-ми днів передати замовнику рахунок для оплати замовленої продукції.

Аналізуючи зазначені умови договору поставки № 151\10 від 21.07.2010 року, Специфікацій до вищевказаного договору, погодження між сторонами складу комплекту продукції на один літак АН -32, графік та поставки продукції, умови додаткових угод до договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач повинен був замовляти продукцію, а відповідач поставляти продукцію, яка складається саме з літако комплектів.

Необґрунтованими є посилання позивача про те, що відповідач не виконав його замовлення надіслане у формі листа від 05.04.2017р. №16.2-881, оскільки як видно зі змісту вищевказаного листа замовлення не включало в себе літакокомплекти, отже у відповідача було відсутні підстави для направлення рахунку на підставі п.6.1 договору поставки.

Також, колегія суддів зазначає, що сторони укладаючи договір поставки № 151\10 від 21 липня 2010 року на власний розсуд та відповідно до діючого цивільного законодавства погоджували його умови, та в добровільному порядку погодили, що предметом поставки є саме літакокомплекти.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з боку відповідача не було допущено порушення умов договору в частині здійснення поставки та виставлення рахунків, відповідно до п.6.1 вищевказаного договору, оскільки замовлення позивача не складається з літако комплектів, що не відповідає умовам укладеного між сторонами договору.

Безпідставними є, також, посилання апелянта на те, що відповідно до листів від 18.06.2016р. №209-16/440, від 14.12.2016р. та листом від 03.10.2017р. №209-17/492 відповідач в односторонньому порядку змінив умови укладеного договору поставки в частині збільшення вартості продукції, оскільки в зазначених листах виконавець лише інформував замовника про зміну цін на напівфабрикати та комплектуючі вироби у питомій вартості продукції, підвищення мінімальної зарплати і цін на енергоносії для закупівлі публічному акціонерному товариству Український науково-дослідний інститут радіоапаратури (відповідачу).

Проте, відповідно до вимог п.13.2 змін або доповнень до договору поставки № 151\10 від 21 липня 2010 року в частині збільшення ціни між сторонами укладено не було. Окрім того, належних та допустимих доказів того, що виконавець звертався до замовника за укладанням додаткової угоди щодо збільшення ціни сторонами надано не було.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Відповідно до ст. ст. 73,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 19.09.2018 року у справі № 910/705/18, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державного підприємства Завод 410 Цивільної авіації на рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2018 року у справі № 910/705/18 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2018 року у справі № 910/705/18 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на відповідача (апелянта).

Матеріали справи № 910/705/18 повернути до місцевого господарського суду .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287,288 ГПК України

Повний текст постанови складено 05.03.2019 р.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Дідиченко