Рішення

від 27.02.2019 по справі 916/2438/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" лютого 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2438/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.,

при секретарі судового засідання Орлов О.О.

розглянувши у судовому засіданні справу №916/2438/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Українські Хімічні Технології ЛТД” до відповідача: Сільськогосподарського підприємства “Векка” у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю

про стягнення 183 677,14 грн., -

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю “Українські Хімічні Технології ЛТД” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Сільськогосподарського підприємства “Векка” у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю 183 677,14 грн., з яких: 161 315,60 грн. - борг, 18 436,27 грн. - пеня, 1 596,00грн. - 3% річних, 2 329,27 грн. – інфляційних втрат, та судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №161 від 16.11.2015р. щодо повної та своєчасної оплати товару.

02.11.2018р. господарським судом постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

21.11.2018р. за вх.№24089/18 та 14.12.2018р. за вх.№25896/18 господарським судом одержано клопотання про проведення судового засідання без участі позивача.

Вказані клопотання задоволено господарським судом, про що 26.12.2018р. постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі.

16.01.2019р. за вх.№842/19 господарським судом одержано заяву про долучення документів до матеріалів справи, в якій відповідач також просить суд зменшити розмір позовних вимог на суму, яка була сплачена відповідачем на поточний рахунок позивача.

Ухвалою від 16.01.2019р. підготовче провадження закрито та справу № 916/2438/18 призначено до судового розгляду по суті.

22.02.2019 р. за вх.№1316/19 господарським судом одержано заяву про уточнення позовних вимог, згідно з якою позивач просить стягнути з Сільськогосподарського підприємства “Векка” у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю заборгованість за договором поставки № 161 від 16.11.2015 року у розмірі 153 677,14 грн., з яких: основний борг – 131 315,60 грн., пеня – 18 436,27 грн., 3 % річних – 1 596,00 грн., інфляційні втрати – 2 329,27 грн. та судовий збір.

При цьому позивач посилається на те, що відповідачем на рахунок позивача сплачені кошти 14.01.2019р. у розмірі 9 019,70 грн., 15.01.2019р. у розмірі 19 019,70 грн. та 1960,60 грн.

У судовому засіданні 27.02.2019р. господарським судом постановлено ухвалу у протокольній формі, якою заяву позивача про уточнення позовних вимог за вх.№ 1316/19 від 22.02.2019р. не прийнято до розгляду, оскільки вказана заява за своєю суттю є заявою про зменшення розміру позовних вимог та в силу вимог п.2 ч.2 ст.46 ГПК України подається до суду до закінчення підготовчого засідання.

Водночас виходячи з того, що відповідач оплатив позивачу заборгованість в розмірі 30 000,00 грн., що підтверджується також відповідними платіжними дорученнями, які надані до суду відповідачем (платіжне доручення № 4343 від 14.01.2019 року про перерахування відповідачем на рахунок позивача коштів у розмірі 9 019,70 грн. /а.с. 90/; платіжне доручення № 4381 від 15.01.2019 року про перерахування відповідачем на рахунок позивача коштів у розмірі 19 019,70 грн. /а.с. 91/; платіжне доручення № 4382 від 15.01.2019 року про перерахування відповідачем на рахунок позивача коштів у розмірі 1 960,60 грн. /а.с. 92/) господарським судом постановлено ухвалу про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача боргу в розмірі 30 000 грн.

Відповідач у судові засідання не з'явився, про причини свого нез'явлення суд не повідомив та відзив на позов у вставлений судом строк не надав.

На підставі ст. 240 ГПК України у судовому засіданні щодо розгляду справи по суті 27.02.2019р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, господарським судом встановлено:

16.11.2015р. між Сільськогосподарського підприємства “Векка” у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (Покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Українські Хімічні Технології ЛТД” (Постачальник, позивач) укладений договір поставки №161, згідно з яким Постачальник зобов'язується постачати та передавати у власність Покупця по його заявкам, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати товари в асортименті, іменовані далі “товар”. Повне найменування товару, який поставляється, його опис та характеристика, кількість товару, ціна одиниці товару, вартість та інші параметри містяться в накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п.2.2.5 договору Покупець зобов'язується своєчасно здійснювати оплату за отриманий товар в порядку, передбаченому даним договором.

Згідно з п.5.3 договору ціни на товар встановлюються в гривнах та вказуються в товарних накладних, які є невід'ємними додатками до даного договору.

Відповідно до п.5.5 договору товар, який поставляється за даним договором підлягає оплаті в порядку відстрочки платежу протягом 30 календарних днів з моменту поставки та моменту підписання накладної.

Згідно з п.6.2 договору у випадку порушення строків оплати за поставлений товар, Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми фактичної заборгованості за кожен день прострочення та відшкодувати всі витрати, понесені Постачальником у зв'язку з невиконанням Покупцем своїх зобов'язань за договором, включаючи упущену вигоду.

Відповідно до п.7.1 договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами, укладений на один рік та діє до виконання сторонами своїх зобов'язань за договором в повному обсязі.

Також господарським судом встановлено, що на виконання умов укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 171315,60 грн., що підтверджується видатковими накладними:

- №922 від 26.02.2018р. на суму 19 019,70 грн.;

- №1242 від 15.03.2018р. на суму 19 019,70 грн.;

- №1243 від 15.03.2018р. на суму 13 602,60 грн.;

- №1771 від 13.04.2018р. на суму 21 248,10 грн.;

- №2253 від 07.05.2018р. на суму 21 248,10 грн.;

- №2595 від 23.05.2018р. на суму 23 476,50 грн.;

- №3026 від 13.06.2018р. на суму 16 481,70 грн.;

- №3551 від 11.07.2018р. на суму 24 492,90 грн.;

- №4193 від 14.08.2018р. на суму 12 726,30 грн.;

та виставив відповідачу відповідні рахунки на оплату поставленого товару.

В свою чергу відповідачем здійснено часткову оплату поставленого позивачем товару в сумі 10 000 грн., про що свідчить наявне у справі платіжне доручення №2490 від 17.07.2018р.

Товар вартістю 161315,60 грн. не оплачений відповідачем.

12.09.2018р. позивач надіслав відповідачу лист від 12.09.2018р. за вих.№107/01-06 з вимогою оплати боргу. Вказаний лист позивача відповідач одержав 19.09.2018р., що підвереджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, але борг не сплатив та відповіді позивачу не надав, що і зумовило звернення останнього до суду з даним позовом.

Під час розгляду справи відповідач оплатив позивачу борг в розмірі 30 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 4343 від 14.01.2019р., № 4381 від 15.01.2019р., № 4382 від 15.01.2019 р., у зв'язку із чим господарським судом 27.02.2019р. постановлено ухвалу про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача боргу в розмірі 30 000 грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних мотивів.

Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вище встановлено господарським судом між сторонами у справі укладений договір поставки, згідно з яким позивач зобов'язався поставити товар, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити цей товар протягом 30 календарних днів з моменту поставки та підписання накладної.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу вимог ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Між тим, як вище встановлено господарським судом відповідач неналежним чином виконував зобов'язання за договором поставки щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару, внаслідок чого у відповідача виник борг перед позивачем у сумі 131 315,60 грн.

При цьому, жодних заперечень щодо наявності цього боргу, а тим більш доказів, які спростовують його наявність відповідач до суду не надав.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем та згідно з яким розмір 3% річних за загальний період з 15.04.2018р. по 22.10.2018р. становить 1 596,00 грн., господарським судом встановлено невідповідність цього розрахунку вимогам ч.5 ст.254 ЦК України, згідно з якою якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

За таких обставин господарський судом здійснений розрахунок 3% річних та встановлено, що розмір 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача становить 1590,23 грн.

Перевіривши розрахунок індексу інфляції, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір індексу інфляції за загальний період з квітня по жовтень 2018р. становить 2 329,27 грн., господарським судом встановлено невідповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача, а саме встановлено, що позивачем не враховано рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені Верховним Судом України у листі від 03.04.1997р. №62-97р.

За таких обставин господарським судом здійснений розрахунок індексу інфляції та встановлено, що розмір індекс інфляції становить 2067,22 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Умовами п.6.2 укладеного між сторонами договору передбачено, що за порушення строків оплати поставленого товару відповідач зобов'язаний виплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми фактичної заборгованості за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені, який здійснений позивачем та згідно з яким розмір пені за загальний період з 15.04.2018р. по 22.10.2018р. становить 18 436,27 грн., господарським судом встановлено:

- невідповідність цього розрахунку вимогам ч.5 ст.254 ЦК України, згідно з якою якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день;

- невідповідність цього розрахунку вимогам ч.6 ст.232 ГК України, згідно з якою нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За таких обставин господарським судом здійснений розрахунок пені та встановлено, що розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача становить 18 371,12 грн.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Українські Хімічні Технології ЛТД”.

На підставі ст.129 ГПК України судові витраті щодо сплати судового збору покладаються на обидві сторони у справі пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Українські Хімічні Технології ЛТД” задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського підприємства "Векка" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (67540, Одеська обл., Комінтернівський р-н, с. Благодатне, вул. Центральна,1, код ЄДРПОУ 30820151) на користь з обмеженою відповідальністю “Українські Хімічні Технології ЛТД” (02092, м. Київ, вул. Довбуша, 37, код ЄДРПОУ 34426212) основний борг у розмірі 131 315 (сто тридцять одна тисяча триста п'ятнадцять) грн. 60 коп., пеню у розмірі 18 371 (вісімнадцять тисяч триста сімдесят одна) грн. 12 коп., 3% річних у розмірі 1590 (тисяча п'ятсот дев'яносто) грн. 23 коп., інфляційні витрати у розмірі 2067 (дві тисячі шістдесят сім) грн. 22 коп., та судовий збір у розмірі 2300 (дві тисячі триста) грн. 16 коп.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

          Повне рішення складено 06 березня 2019 р.

Суддя Г.Є. Смелянець