Постанова

від 05.03.2019 по справі 903/206/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 903/206/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Студенець В.І.,

за участю секретаря Низенко В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Ельбе УА"

на рішення Господарського суду Волинської області

у складі судді Кравчук А.М.

від 15.08.2018

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Тимошенко О.М., Крейбух О.Г., Павлюк І.Ю.

від 13.12.2018

за позовом Приватного підприємства "Ельбе УА"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Приватна фірма "Ельбе"

до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Перший відділ державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області

про зняття арешту

за участю представників:

від позивача: не з?явився

від третьої особи: не з?явився

від відповідача : не з?явився

від третьої особи: не з?явився

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року Приватне підприємство "Ельбе УА" звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про зняття арешту з належної йому земельної ділянки площею 0,1896 га, кадастровий номер 0710100000:22:123:0040, розташованої у м. Луцьку, вул. Глушець, 59, накладеного Першим відділом державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області у виконавчому провадженні № 34615416 та вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення до вирішення справи по суті продажу арештованого майна.

Заява обґрунтована тим, що в межах виконавчого провадження № 34615416 з виконання рішення Луцького міськрайонного суду № 2-8006/11 від 19.06.2012 про стягнення з Приватної фірми "Ельбе" на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" заборгованості за кредитним договором № М3-32 від 07.05.2007 в сумі 269 194,77 дол. США, Першим відділом державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області здійснено опис та арешт майна, зокрема, земельної ділянки площею 0,1896 га, складів загального призначення та другої групи /А-1/, що знаходяться за адресою: м. Луцьк, вул. Глушевець, 59.

Однак, земельна ділянка площею 0,1896 га, кадастровий номер 0710100000:22:123:0040, розташована у м. Луцьку, вул. Глушець, 59, належить Приватному підприємству "Ельбе УА" на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №251835, виданого Луцькою міською радою 07.06.2012.

Вказана земельна ділянка не була предметом іпотеки та не перебувала під обтяженнями, що підтверджує витяг з Державного реєстру речових права та витяг з Державного земельного кадастру.

А тому арешт зазначеної земельної ділянки, що належить Приватному підприємству "Ельбе УА", по виконавчому провадженню про стягнення боргу з Приватної фірми "Ельбе" на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" є незаконним.

Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

Рішенням Господарського суду Волинської області у справі № 6/30-75 від 17.05.2005 визнано за Приватною фірмою "Ельбе" право власності на об?єкт нерухомого майна: склади загального призначення та другої групи площею 360 м.кв, що знаходяться за адресою м. Луцьк, вул. Дубнівська, 22; зобов'язано Волинське обласне бюро технічної інвентаризації зареєструвати за Приватною фірмою "Ельбе" ( м. Луцьк, вул. Суворова, 5, код ЄДРПОУ 13367541) право власності на об?єкт нерухомого майна: склади загального призначення та другої групи площею 360 м.кв, що знаходяться за адресою м. Луцьк, вул. Дубнівська, 22.

Рішенням Луцької міської ради № 6/54 від 27.09.2006 Приватній фірмі "Ельбе" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування складських приміщень на вул. Глушець, площею 0,1896 га; надано Приватній фірмі "Ельбе" на умовах оренди на 5 років для обслуговування складських приміщень /кадастровий номер 221230040/ земельну ділянку площею 0,1896 га.

Рішенням Луцької міської ради №12/28 від 28.03.2007 вирішено продати Приватній фірмі "Ельбе" земельну ділянку площею 0,1896 га на вул. Глушець, 59 у м. Луцьку.

02.04.2007 між Приватною фірмою "Ельбе" та Луцькою міською радою укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1896 га на вул. Глушець, 59 у м. Луцьку, зареєстрований у реєстрі правочинів за № 1074 .

07.05.2007 між Пастуховим К.А. та Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" укладено кредитний договір № М3-32.

В забезпечення виконання зобов?язань позичальника за кредитним договором 10.05.2007 між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" та Приватною фірмою "Ельбе" укладено договір іпотеки, який забезпечує виконання зобов'язань Пастухова К.А. (директор Приватної фірми "Ельбе") за кредитним договором № М3-32 від 07.05.2007.

Предметом забезпечення є нерухоме майно - склади загального призначення другої групи (А-1) за адресою м. Луцьк, вул. Глушець, буд. 59, яке належить іпотекодавцеві на підставі рішення Господарського суду Волинської області № 6-30-75 від 17.05.2005 і зареєстровано у Комунальному підприємстві "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" 09.09.2005 за № 1078, в книзі: 25, в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за Р. № 12015213 (№ витягу 8307836).

Згідно з пунктом 7 договору у разі набуття іпотекодавцем права власності на земельну ділянку, на якій розташована нерухомість, що є предметом іпотеки, на дану земельну ділянку розповсюджується іпотека. Про всі зміни власника земельної ділянки, набуття іпотекодавцем або іншою особою права власності на земельну ділянку, на якій розташована нерухомість, що є предметом іпотеки, іпотекодавець зобов'язаний повідомляти іпотекодержателя протягом 5-ти днів з дня укладення відповідного правочину, прийняття відповідним органом державної влади рішень тощо.

02.04.2007 між Приватною фірмою "Ельбе" та Луцькою міською радою укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, на якій розташована нерухомість, що є предметом іпотеки.

Державний акт на право власності на земельну ділянку ЯД № 296014 від 21.09.2007.

Рішенням Луцького міськрайонного суду № 2-8006/11 (провадження № 2/0308/445/12) від 19.06.2012 стягнуто з Приватної фірми "Ельбе" на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором № М3-32 від 07.05.2007 в сумі 269 194,77 доларів США.

Постановою Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції від 03.10.2012 відкрито виконавче провадження по виконанню рішення суду на підставі виконавчого листа № 2-8006/11 від 11.09.2012.

Постановою державного виконавця від 10.10.2017 у виконавчому провадженні № 34615416 здійснено опис та арешт майна боржника, зокрема, земельної ділянки для обслуговування складських приміщень, площею 0,1896 га, за адресою м.Луцьк, вул. Глушець, 59 та належить боржнику Приватній фірмі "Ельбе" на праві приватної власності на підставі державного акту ЯД 296014.

Постановою державного виконавця від 07.02.2018 призначено експерта для участі у виконавчому провадженні, за висновком якого станом на 21.02.2018 вартість земельної ділянки площею 0,1896 га становить 840 300,00 грн, вартість складів загального призначення другої групи (А-1) - 1 205 369,00 грн.

Листом № 14010 від 01.03.2018 державна виконавча служба повідомила боржника Приватну фірму "Ельбе" про можливість оскарження висновку про вартість майна.

Склади загального призначення та другої групи (А-1), земельна ділянка площею 0,1896 га виставлені на торги, які призначені на 06.04.2018, стартова ціна - 1 205 439,00 грн.

Приватне підприємство "Ельбе УА" звернулось до господарського суду за захистом своїх прав з тих підстав, що згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 251835, зареєстрованого управлінням Держкомзему у м. Луцьку Волинської області 07.06.2012, Приватне підприємство "Ельбе УА" набуло право власності на спірну земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.04.2007 № 1074 та статуту від 19.07.2011.

Згідно Інформаційної довідки Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, право власності на спірну земельну ділянку належить Приватному підприємству "Ельбе УА".

Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

Господарський суд Волинської області рішенням від 15.08.2018 у справі № 903/206/18 у задоволенні позову відмовив.

Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 13.12.2018 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ельбе УА" залишив без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 15.08.2018 у справі № 903/206/18 - залишив без змін.

Відмовляючи у задоволенні вимог Приватного підприємства "Ельбе УА" про зняття арешту з земельної ділянки площею 0,1896 га, кадастровий номер 0710100000:22:123:0040, розташованої у м. Луцьку, вул. Глушець, 59, суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовував свої висновки тим, що земельна ділянка та будівля (споруда), яка на ній розташована, нерозривно пов?язані між собою, а, отже, іпотека щодо будівлі (споруди) повинна поширюватись і на земельну ділянку, на якій вона розташована, і навпаки, причому навіть у випадках, коли предметом у договорі іпотеки визначено лише один об?єкт.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10.05.2007 між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" та Приватною фірмою "Ельбе" укладено договір іпотеки, який забезпечує виконання зобов'язань Пастухова К.А. (директор Приватної фірми "Ельбе") за кредитним договором № М3-32 від 07.05.2007.

Предметом забезпечення є нерухоме майно - склади загального призначення другої групи (А-1) за адресою м. Луцьк, вул. Глушець, буд. 59, яке належить іпотекодавцеві на підставі рішення Господарського суду Волинської області №6-30-75 від 17.05.2005 і зареєстровано у Комунальному підприємстві "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" 09.09.2005 за №1078, в книзі:25, в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за Р. № 12015213 (№ витягу 8307836).

Згідно з пунктом 7 договору у разі набуття іпотекодавцем права власності на земельну ділянку, на якій розташована нерухомість, що є предметом іпотеки, на дану земельну ділянку розповсюджується іпотека. Про всі зміни власника земельної ділянки, набуття іпотекодавцем або іншою особою права власності на земельну ділянку, на якій розташована нерухомість, що є предметом іпотеки, іпотекодавець зобов'язаний повідомляти іпотекодержателя протягом 5-ти днів з дня укладення відповідного правочину, прийняття відповідним органом державної влади рішень тощо.

Під час укладення договору іпотеки Приватною фірмою "Ельбе" не повідомлено банк про укладення з Луцькою міською радою 02.04.2007 договору купівлі-продажу земельної ділянки на якій розташована нерухомість, що є предметом іпотеки. 21.09.2007 Приватній фірмі "Ельбе" видано державний акт на право власності на земельну ділянку.

Таким чином, з урахуванням положень частини 4 статті 6 Закону України "Про іпотеку" та обставин, що склалися на момент укладення договору іпотеки від 10.05.2007, визначення в пункті 7 договору іпотеки умови, що у разі набуття іпотекодавцем права власності на земельну ділянку, на якій розташована нерухомість, що є предметом іпотеки, на дану земельну ділянку розповсюджується іпотека, є таким, що відповідає нормам закону.

Уклавши договір з відповідним застереженням, Приватна фірма "Ельбе" погодилась з умовами поширення іпотеки на земельну ділянку, право власності на яку набувалось останнім.

Державний акт від 07.06.2012 на право власності земельної ділянки Приватного підприємства "Ельбе УА " , виданий в період чинності арештів, накладених у тому числі на спірну земельну ділянку, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, сформованого 09.06.2016.

Обтяження внесені до реєстру 29.04.2011 з приводу накладення арешту на нерухоме майно, зокрема, спірну земельну ділянку, яка на той час належала Приватній фірмі "Ельбе".

Відомості про обтяження всього нерухомого майна Приватної фірми "Ельбе" аналогічного змісту внесені до реєстру за № 9615618 від 15.03.2010, №11738637 від 19.10.2011.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що перехід права власності на спірну земельну ділянку від Приватної фірми "Ельбе" до Приватного підприємства "Ельбе УА" не відбувся, оскільки не було дотримано встановленого законом порядку її передачі, зокрема, правочин щодо внесення до статутного фонду Приватного підприємства "Ельбе УА" спірної земельної ділянки нотаріально посвідченим не був.

При цьому враховано, що ухвалою Луцького міськрайонного суду від 01.06.2018 у справі № 161/4477/18, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Волинської області від 26.07.2018, у задоволенні скарги Приватної фірми "Ельбе " на дії державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області в частині проведення опису та накладення арешту на майно - земельну ділянку площею 0,1896, кадастровий номер 07101000000:22:123:0040 за адресою м.Луцьк, вул. Глушець, 59 відмовлено.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, крім того зазначив, що враховуючи положення статті 3, 4, 6 Закону України "Про іпотеку", пункту 7 договору іпотеки від 10.05.2007, суди дійшли висновку, що земельна ділянка площею 0,1896 га, кадастровий номер 071010000:22:123:0040, розташована по вул. Глушець, 59 у м. Луцьку, перебуває під іпотекою відповідно до договору іпотеки від 10.05.2007, укладеного між Публічним акціонерним товариством комерційних банк "Приватбанк" та Приватною фірмою "Ельбе", а також відповідно до статті 23 Закону України "Про іпотеку" у зв'язку з переходом права власності на земельну ділянку до Приватного підприємства "Ельбе УА" згідно державного акту від 07.06.2012 серії ЯМ № 251835, останнє набуло статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Дослідження судом першої інстанції обставин переходу права власності на земельну ділянку від Приватної фірми "Ельбе" до Приватного підприємства "Ельбе УА" в даному випадку правового значення не має, оскільки іпотека в даному випадку зберігає силу для нового власника земельної ділянки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

Приватним підприємством "Ельбе УА" подано касаційну скаргу, у якій заявлено вимогу про скасування рішення Господарського суду Волинської області від 15.08.2018 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2018 у справі № 903/206/18 та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог повністю.

В обґрунтування доводів касаційної скарги Приватне підприємство "Ельбе УА" зазначило, що судові рішення прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, судами неповно з?ясовано обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, неправильно та неповно досліджено докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а також судами не вірно застосовано норми матеріального права, що потягло за собою неправильне вирішення спору.

Зазначило, що право власності на земельну ділянку та правовстановлюючі документи на неї є чинними та не оскаржені у належному порядку, а спір стосовно правомірності набуття права власності на вказану ділянку розглянуто судом у справі № 903/518/18.

На момент укладення договору іпотеки Публічному акціонерному товариству комерційний банк "Приватбанк" було достовірно відомо що Приватна фірма "Ельбе" не є власником земельної ділянки, на якій знаходились складські приміщення.

Чинне законодавство не передбачає можливості розповсюдження іпотеки на об?єкти нерухомого майна, які в майбутньому можуть належати на праві власності іпотекодавцям. Відповідно відсутні підстави для виникнення іпотеки на земельну ділянку, право власності на яку буде набуте у майбутньому.

Закон не передбачає можливості розповсюдження іпотеки на земельну ділянку, власником якої є третя особа, а не іпотекодавець, у зв?язку з чим абзац 3 пункту 7 договору іпотеки є незаконним та не може бути підставою для виникнення іпотеки на відповідний об?єкт нерухомого майна.

Висновок суду першої інстанції, що державний акт від 07.06.2012 про право власності на земельну ділянку Приватного підприємства "Ельбе УА", виданий в період чинності арештів, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо суб?єкта, сформованого 09.06.2016 є безпідставним оскільки позивачем було надано Інформаційну довідку Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 16.03.2018 у якій ці відомості не зазначені.

Безпідставними є висновки судів щодо необхідності нотаріального посвідчення статуту Приватного підприємства "Ельбе УА", а також рішення директора Приватної фірми "Ельбе" про вихід з учасників Приватного підприємства "Ельбе УА" та передачі належної йому частки у статутному фонді.

Відзивів на касаційну скаргу інші учасники справи не подали, що в силу частини третьої статті 295 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судових рішень.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У розумінні зазначених приписів суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Законом України "Про виконавче провадження", в редакції Закону від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (чинній з 05.10.2016), яка діяла на час звернення Приватного підприємства Ельбе УА до господарського суду із заявою про зняття арешту з майна, передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (частина перша статті 59 Закону України "Про виконавче провадження").

Стаття 59 Закону України "Про виконавче провадження" є спеціальною нормою, в якій закріплено порядок вирішення спорів, що виникають між органом державної виконавчої служби та особою, яка не є боржником у виконавчому провадженні, з приводу накладення арешту на майно особи.

У разі виникнення спору належним способом захисту прав особи є саме звернення до суду з позовом про визнання права власності на майно і зняття з нього арешту.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України 17.10.2012 № 9 щодо застосування приписів Господарського процесуального кодексу України в редакції, що діяла до 15.12.2017, в контексті змісту частини першої статті 60 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції Закону від 21.04.1999 № 606-XIV (яка є ідентичною змісту частини першої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції Закону від 02.06.2016 № 1404-VІІІ), визначено, що вимоги інших осіб щодо належності саме їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, реалізується шляхом подання ними з додержанням правил підвідомчості (стаття 12 Господарського процесуального кодексу України) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним з підстав, передбачених законом. Орган Державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися господарським судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

В цій справі, Приватним підприємством Ельбе УА відповідачем у справі визначено Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (стягувача у виконавчому провадженні № 34615416) та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача - Перший відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, без залучення до участі у справі в якості відповідача боржника за виконавчим провадженням - Приватної фірми Ельбе .

Отже, позивачем - Приватним підприємством Ельбе УА , з урахуванням наведеного вище та встановлених обставин, невірно визначено суб'єктний склад сторін поданого позову.

Крім того, можливість заявлення вимоги лише про зняття арешту з майна є допустимим виключно у разі відсутності спору або невизнання такого права.

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" право власності Приватного підприємства Ельбе УА на земельну ділянку площею 0,1896 га, кадастровий номер 071010000:22:123:0040, що розташована по вул. Глушець, 59 у м. Луцьку, не визнає, у той же час Приватним підприємством "Ельбе УА " вимоги про визнання права власності не заявлені.

Доводи касаційної скарги позивача, що право власності на земельну ділянку та чинність правовстановлюючих документів на неї розглянуто судом у справі № 903/518/18 свого підтвердження не знаходять, оскільки рішення Господарського суду Волинської області від 27.11.2018 не набрало законної сили у встановленому законом порядку.

Не надано позивачем і доказів визнання недійсним пункту 7 укладеного 10.05.2007 між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" та Приватною фірмою "Ельбе" договору іпотеки, який, враховуючи презумпцію правочину, є підставою для накладення арешту на спірну земельну ділянку.

Інші доводи касаційної скарги позивача також спрямовані на доведення права власності Приватного підприємства Ельбе УА на спірну земельну ділянку, однак позовні вимоги про визнання права власності ним не заявлялись.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Судові витрати

Судові витрати відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Ельбе УА" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Волинської області від 15.08.2018 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2018 у справі № 903/206/18 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Г. Вронська

В. Студенець