Постанова

від 05.03.2019 по справі 818/650/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

05 березня 2019 року

справа №818/650/17

адміністративне провадження №К/9901/37734/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24 травня 2017 року у складі судді Шаповала М.М.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2017 року у складі суддів Пьянової Я.В., Зеленського В.В., Чалого І.С.

у справі №818/650/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Румікуб

до Головного управління ДФС у Сумській області

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

03 травня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Румікуб (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Сумській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу від 20 березня 2017 року №0000701405, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 80708 грн за основним платежем та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 20 177 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.

24 травня 2017 року постановою Сумського окружного адміністративного суду залишеною без змін ухвалою від 08 серпня 2017 року Харківського апеляційного адміністративного суду, задоволено позов Товариства, визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення податкового органу від 20 березня 2017 року № 0000701405 про збільшення Товариству суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 100885 (сто тисяч вісімсот вісімдесят п'ять) грн, із них за основним платежем - 80708 грн, за порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 20177 грн.

Ухвалюючи судові рішення суди попередніх інстанцій встановили, що господарські операції позивача з його контрагентами спричинили реальні зміни майнового стану платника податків, податковий кредит сформований платником податків правомірно, внаслідок чого відсутні підстави для прийняття податкового повідомлення - рішення.

04 вересня 2017 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи, шляхом відтворення частини акта перевірки та нормативно-правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

09 листопада 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано справу №818/650/17 з Сумського окружного адміністративного суду.

01 грудня 2017 року Товариством надано заперечення на касаційну скаргу податкового органу до Вищого адміністративного суду України, у якому позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

06 грудня 2017 року справа №818/650/17 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

14 березня 2018 року справа №818/650/17 та матеріали касаційної скарги К/9901/37734/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 38976418, перебуває на податковому обліку з 14 листопада 2013 року, є платником податку на додану вартість з 01 лютого 2014 року.

Податковим органом у лютому 2017 року проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським операціям з Товариством з обмеженою відповідальністю Амлак за березень 2015 року, липень 2015 року та Товариством з обмеженою відповідальністю Текстиль-Маркет за вересень 2016 року, результати якої викладені в акті перевірки від 03 березня 2017 року №77/18-28-14-20/38976418/29 (далі - акт перевірки).

20 березня 2017 року керівником податкового органу прийняте податкове повідомлення-рішення №0000701405 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 80708 грн, за порушення положень підпункту а пункту 198.1, абзацу першого пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 20177 грн на підставі пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Склад податкового правопорушення полягає у заниженні Товариством суми податку на додану вартість, яка підлягає у нарахуванні за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та сплачується до Державного бюджету на загальну суму 80 708,68 грн, в тому числі у березні 2015 року на загальну суму 32 226,40 грн, у липні 2016 на суму 32 990,28 грн, у вересні 2016 на суму 15 492 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Товариством та Товариством з обмеженою відповідальністю "Амлак" 18 березня 2015 року укладений договір поставки продукції, предметом поставки за умовами якого є тканина, спецвзуття та промислові засоби індивідуального захисту.

Виконання господарських операцій за цим договором позивачем підтверджуються, а судами попередніх інстанцій визнається на підставі копій первинних документів, а саме платіжних доручень, видаткових накладних, податкових накладних.

21 квітня 2016 року між Товариством та Товариством з обмеженою відповідальністю "Текстиль Маркет" укладений договір поставки продукції, предметом поставки за умовами якого є тканина, спецвзуття та промислові засоби індивідуального захисту.

Виконання цього договору позивач підтверджує первинними документів, а саме видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень.

Судами попередніх інстанцій здійснений системний аналіз положень підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, який зумовив висновок про те, що зазначені норми прямо вказують на те, що передумовою щодо не віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість є той факт, коли відповідні товари/послуги не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент проведення податкової перевірки Товариства мало в наявності всі податкові накладні, належним чином зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також всі інші первинні бухгалтерські документи, що підтверджують законність та обґрунтованість включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту, і даний факт податковим органом не заперечується.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту за фактом придбання товару (продукції) у Товариства з обмеженою відповідальністю "Амлак" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Текстиль Маркет".

Доводи податкового органу, основані на припущеннях, є неприйнятними, як такі що не відповідають належності, допустимості та достатності доказів в розумінні процесуальних правил оцінки доказів, встановленими статтями 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, яка діяла на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Оцінюючи спірні операції, суди попередніх інстанцій висновувалися на доведеності поставки контрагентами позивача товару (продукції).

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дослідженнями акта перевірки та долученими до матеріалів справи відповідними первинними документами підтверджений рух придбаної позивачем продукції.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Здійснення позивачем господарських операцій, їх реальний характер, встановлено судами попередніх інстанцій, що доводить правомірність формування позивачем податкового кредиту по факту придбання товару (продукції) та спростовує висновки податкового органу про податкові правопорушення, покладені в основу прийняття податкового повідомлення-рішення.

Відсутність підстав збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість спірними податковим повідомленням-рішенням унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентом позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд вважає, що відсутність складу податкових правопорушень, покладених податковим органом в основу прийняття спірного податкового повідомлення - рішення, доводить протиправність визначення грошових зобов'язань з податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій з цих податків і як наслідок унеможливлює прийняття позиції податкового органу про правомірність прийняття ним спірного податкового повідомлення - рішення.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24 травня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2017 року у справі №818/650/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер