Постанова

від 05.03.2019 по справі 814/2634/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

05 березня 2019 року

справа №814/2634/16

адміністративне провадження №К/9901/31002/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 березня 2017 року у складі судді Марича Є. В.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року у складі суддів Запорожана Д.В., Романішина В.Л., Шляхтицького О.І.

у справі № 814/2634/16

за позовом Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вакуум Проджект"

про визнання недійсними реєстраційних та установчих документів, припинення юридичної особи,

У С Т А Н О В И В :

У грудні 2016 року Баштанська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - Інспекція, податковий орган, позивач у справі) звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вакуум Проджект" (далі - Товариство, платник податків, відповідач у справі), в якому просила суд визнати недійсними реєстраційні та установчі (засновницькі) документи Товариства з обмеженою відповідальністю Вакуум Проджект (код ЄДРПОУ 39803878) з моменту перереєстрації на ОСОБА_1, а також припинити цю юридичну особу.

03 березня 2017 року постановою Миколаївського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено з мотивів їх необґрунтованості.

07 серпня 2017 року відповідач подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України.

У касаційній скарзі податковий орган посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме вимог підпункту 20.1.37 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, статті 55 1 Господарського кодексу України, пункту восьмого частини першої статті 15 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , у зв'язку із наведеним просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

08 серпня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу залишено без руху та надано тридцяти денний строк для усунення недоліків касаційної скарги (суддя Веденяпін О. А.).

01 листопада 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за наслідком усунення податковим органом недоліків касаційної скарги в установлений судом строк та витребувано з Миколаївського окружного адміністративного суду справу № 814/2634/16.

12 грудня 2017 року справа № 814/2634/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

01 березня 2018 року справу № 814/2634/16 разом з матеріалами касаційної скарги передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство з обмеженою відповідальністю Вакуум Проджект зареєстроване 27 травня 2015 року, про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідач перебуває на податковому обліку позивача (Жовтневе відділення).

Підставою для звернення з позовом позивачем наведено інформацію, відповідно до якої посадовими особами Інспекції здійснено вихід за місцем реєстрації відповідача та встановлено відсутність підприємства за місцем знаходження, за результатами чого складено довідку від 11 листопада 2016 року № 8648/7/14-29-21-11, в якій вказано, що за адресою розташовані нежитлові об'єкти без жодних вивісок, а також встановити на території Миколаївської області будь-яких працівників Товариства та опитати їх із питань правомірності використання податкової адреси не є можливим.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25 липня 2016 року державним реєстратором до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу, пов'язані із зміною керівника Товариства з обмеженою відповідальністю Вакуум Проджект , а саме - ОСОБА_1.

Касаційна скарга податкового органу підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо визнання недійсними реєстраційних та установчих (засновницьких) документів Товариства.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15 травня 2003 року № 755-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 755) місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону № 755 визначено перелік документів, які подаються для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи.

Згідно з частиною першою стаття 25 Закону № 755 (у редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин) визначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі: 1) документів, що подаються заявником для державної реєстрації; 2) судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі або заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій, а також надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження"; 3) рішень, прийнятих за результатами оскарження в адміністративному порядку відповідно до статті 34 цього Закону.

Проте, позивачем, як з'ясовано судами попередніх інстанцій, на підтвердження своєї правової позиції не надано судового рішення про скасування рішення засновників відповідача або уповноваженого ними органу про внесення змін до установчих документів юридичної особи, або про визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів цієї юридичної особи.

Відповідно ж до пункту 67.2 статті 67 Податкового кодексу України контролюючі органи в установленому законом порядку мають право звертатися до суду про винесення судового рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів.

Саме з цією метою законодавець зобов'язує платника податків стати на податковий облік.

Зазначена законодавча норма встановлює повноваження органу доходів і зборів звертатись до суду з позовами про припинення юридичної особи, відміну державної реєстрації юридичної особи (фізичної особи-підприємця), скасування державної реєстрації змін до установчих документів саме з метою забезпечення контролю за виконанням податкового обов'язку платниками податків.

У такому разі внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про відсутність юридичної особи відповідача за місцезнаходженням може бути підставою для припинення цієї юридичної особи, а не мотивом для скасування державної реєстрації змін до установчих документів щодо зміни місцезнаходження, на чому наполягає позивач, оскільки саме припинення юридичної особи є належним засобом податкового контролю.

Щодо припинення юридичної особи

Згідно з підпунктом 20.1.37 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України посадові особи податкового органу вправі звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення фізичною особою - підприємцем підприємницької діяльності, та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

За статтею 42 Господарського кодексу України підприємництво як вид господарської діяльності - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Мета одержання прибутку як одна з ознак (характерних рис) підприємництва, як правило, знаходить своє відображення в установчих документах суб'єкта підприємницької діяльності і простежується з характеру його діяльності.

Згідно зі статтею 55 1 Господарського кодексу України ознаками фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою-підприємцем, у тому числі визнання реєстраційних документів недійсними, є: реєстрація (перереєстрація) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; нереєстрація в державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством; реєстрація (перереєстрація) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; реєстрація (перереєстрація) та провадження фінансово-господарської діяльності без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Верховний Суд України у постанові 30 вересня 2015 року у справі № 21-1575а15, застосовуючи нормативний синтетичний підхід у подібних правовідносинах, дійшов висновку, що посадові особи податкового органу вправі звернутися до суду з позовом про визнання установчих документів недійсними в разі виявлення ознак фіктивності суб'єкта господарювання (підприємництва). Стаття 55 1 ГК містить ознаки (критерії), за якими юридична особа чи діяльність фізичної особи-підприємця можуть бути визнані фіктивними, тобто такими, в яких зовнішня організаційно-правова форма не відповідає її суті та меті створення. Ознаки фіктивності мають бути доведені належними, допустимими і достовірними доказами.

У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що єдиним обґрунтуванням необхідності припинення юридичної особи та визнання недійсними установчих документів податковим органом вказано лише сам факт відсутності суб'єкта господарювання за місцем реєстрації. На підтвердження припущення про фактичне нездійснення Товариством господарської діяльності з моменту його перереєстрації на ОСОБА_1 позивачем не надано судам попередніх інстанцій будь-яких доказів щодо порушення кримінального провадження за фактом фіктивного створення юридичної особи Товариства, притягнення до кримінальної відповідальності або пред'явлення обвинувачення (підозри) певним фізичним особам, що були причетні до створення та реєстрації в державних органах цього підприємства, направлення матеріалів відповідних кримінальних проваджень до суду за обвинуваченням у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України, тощо. Податковим органом навіть не зазначено ні в позові, ні в апеляційній, ні в касаційній скарзі про виконання чи невиконання відповідачем податкових обов'язків щодо подання податкової звітності та сплати податків.

Суд касаційної інстанції, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій, в межах доводів касаційної скарги, не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 березня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року у справі № 814/2634/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер