Ухвала

від 27.02.2019 по справі 711/4272/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/282/19 Справа № 711/4272/18 Категорія: ч. 3 ст. 185 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2019 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з участю прокурораОСОБА_6 ,

обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

захисника ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та прокурора в об`єднаному кримінальному провадженні прокурора Черкаської місцевої прокуратури ОСОБА_10 на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07.12.2018 року, яким

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, громадянина України, не працюючого, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , останній раз судимого вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25.02.2015 за ч.3 ст. 185, ст. 71 КК України на 3 роки 4 місяці позбавлення волі, звільненого 23.05.2017 по відбуттю строку покарання,

засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України на три роки і шість місяців позбавлення волі,

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Черкаси, громадянина України, одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , останній раз судимого вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26.04.2010 за ч.3 ст. 185, ст. 71 КК України на 5 років 1 місяць позбавлення волі, звільненого11.07.2013 умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 6 місяців 27 днів,

засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 вирішено рахувати з 07.12.2018, а для ОСОБА_8 - з моменту його затримання після набрання вироком законної сили.

Прийнято рішення про стягнення на користь держави процесуальні витрати:

- з обвинуваченого ОСОБА_7 на загальну суму 2645,50 грн.;

- з обвинуваченого ОСОБА_8 на загальну суму 500,50 грн.

В порядку ст. 100 КПК України вирішена доля речових доказів,

в с т а н о в и л а :

Даним вироком ОСОБА_7 та ОСОБА_8 визнані винуватими та засуджені за те, що ОСОБА_7 24.01.2018 у нічній час приблизно о 03 год., точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, прибув до санаторної школи обласного підпорядкування № 14, яка розташована за адресою: м. Черкаси, вул. Надпільна, 532, де, діючи умисно, повторно з умислом направленим на таємне викрадення чужого майна, з корисливим мотивом, з метою незаконного самостійного збагачення, вважаючи, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом віджиму вікна проник до приміщення кабінету №3, де, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, викрав майно, а саме: монітор «Acer» модель G225HQV, вартість якого згідно висновку експерта № 8/484 від 27.04.2018 становить 1999,66 грн. та системний блок, вартість якого згідно висновку експерта № 8/507 від 10.05.2018 становить 2514,65 грн. Після чого з місця скоєння злочину зник та розпорядився викраденим на власний розсуд, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 4514, 31 грн.

Крім того ОСОБА_7 26.01.2018 у нічний час, приблизно о 02 год 30 хв., за попередньою змовою та досягши між собою спільної домовленості з ОСОБА_8 , прибули до Черкаської загальноосвітньої школи № 4, яка розташована за адресою: м. Черкаси, вул. Криваліївська, 16, де діючи умисно, повторно, з умислом направленим на таємне викрадення чужого майна, з корисливим мотивом, з метою незаконного самостійного збагачення, вважаючи, що за їхніми діями ніхто не спостерігає, шляхом віджиму вікна проникли до приміщення кабінету початкових класів №108, де, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, таємно викрали майно, яке належить Черкаській загальноосвітній школі №4, а саме: LED-телевізор Sharp модель: LC-40SH340E, вартістю згідно висновку експерта № 8/479 від 23.04.2018 на момент вчинення злочину 5212,00 грн. Після чого з місця скоєння злочину зникли та розпорядились викраденим на власний розсуд, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 порушує питання про зміну вироку суду першої інстанції в частині призначення останньому покарання, пом`якшивши його.

При вирішенні апеляційних вимог, просить врахувати, що в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 винуватим себе визнав повністю, позицію представників потерпілих, які до обвинуваченого претензій не мали, у зв`язку з повним відшкодуванням спричинених збитків, характеризуючі дані на обвинуваченого, який не одружений, проживає разом з мамою ОСОБА_11 , жодних фінансових заборгованостей не має, позитивно характеризується по місцю проживання, як спокійна, не конфліктна людина.

З огляду на наведене, на думку сторони захисту, дані що характеризують особу обвинуваченого, його щире каяття у вчиненому та добровільне відшкодування завданої матеріальної шкоди, свідчать про можливість пом`якшення ОСОБА_7 покарання.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 порушує питання про зміну вироку суду першої інстанції в частині призначення покарання, звільнивши останнього від його відбування з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік, на підставі ст. 75 КК України.

При вирішенні апеляційних вимог, просить врахувати, що в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 винуватим себе визнав повністю, позицію представників потерпілих, які до обвинуваченого претензій не мали, у зв`язку з повним відшкодуванням спричинених збитків, характеризуючі дані на обвинуваченого, який одружений, працюючий згідно трудового договору від 02.07.2018 в ТОВ «Служба безпеки Центр», на утриманні має дружину ОСОБА_12 та двох малолітніх дітей 2014 та 2016 року народження, на даний час проживає разом з мамою ОСОБА_13 , яка є пенсіонеркою та сестрою ОСОБА_14 , яка є інвалідом першої групи по зору та потребує постійного стороннього догляду, адже самостійно не пересувається.

З огляду на наведене, на думку сторони захисту, наведені дані, що підтверджені належними та допустимими доказами, свідчать про можливе звільнення ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням.

В апеляційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку суду першої інстанції через невідповідність призначеного судом покарання, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м`якості, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та просить, дослідивши дані, що характеризують особу обвинувачених, ухвалити новий вирок, яким визнати винними ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити покарання ОСОБА_7 на 4 роки позбавлення волі, ОСОБА_8 на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

Апелянт, не заперечуючи встановлені фактичні обставини провадження та правильність кваліфікації дій обвинувачених, посилаючись на положення ст. 65 КК України та роз`яснення, що містяться в постанові Пленуму ВСУ № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», зазначає, що судом першої інстанції при призначенні обвинуваченим покарання не в повному обсязі враховано, що вони вчинили умисний тяжкий злочин, за який санкцією статті передбачено максимальне покарання у виді 6 років позбавлення волі, раніше неодноразово судимі, в тому числі за злочини проти власності і, маючи не зняту та непогашену судимість, належних висновків для себе не зробили, на шлях виправлення не стали.

Вищенаведене, на думку прокурора, характеризує ОСОБА_8 та ОСОБА_7 як осіб, схильних до вчинення кримінальних правопорушень, без стійких соціальних звя`язків. При цьому, просить також врахувати, що ОСОБА_7 офіційно не одружений та, будучи працездатними, обвинувачені ніде не працювали.

Будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду в судове засідання не з`явились представники потерпілих, що, з огляду на положення ч. 4 ст. 405 КПК України, не перешкоджає розгляду по суті апеляційних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, думку обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та їх захисника адвоката ОСОБА_9 в підтримку апеляційних скарг сторони захисту та безпідставність апеляційних вимог прокурора, міркування прокурора про задоволення апеляційної скарги прокурора в кримінальному провадженні та відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг захисника, вивчивши матеріали кримінального провадження, дослідивши характеризуючі дані на обвинувачених та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та прокурора в об`єднаному кримінальному провадженні прокурора Черкаської місцевої прокуратури ОСОБА_10 , до задоволення не належать.

Згідно ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим та ґрунтуватись на всебічному, повному, об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, з дотриманням вимог кримінального, і кримінального процесуального закону.

Вказаним вимогам кримінального процесуального закону вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07.12.2018 цілком відповідає.

Так, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні злочину, за який вони засуджені, відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на доказах, досліджених судом в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України та оцінених відповідно до вимог ст. 94 КПК України.

Процедура розгляду кримінального провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, судом першої інстанції дотримана.

Кваліфікацію дій обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 185 КК України, як крадіжка, поєднана з проникненням у приміщення, вчинена повторно, за попередьою змовою групою осіб, колегія суддів вважає правильною.

Вирішуючі по суті апеляційні вимоги сторони захисту та обвинувачення колегія суддів виходить з тих міркувань, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду, зокрема, апеляційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання, та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Як зазначив Конституційний суд України у Рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004, покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю, обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

При призначенні ОСОБА_8 та ОСОБА_7 покарання суд першої інстанції, на виконання вимог ст.ст. 50, 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.03 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого ними кримінального правопорушення, яке, з огляду на положення ст. 12 КК України, є тяжким, дані про особу винуватих, які раніше судимі, мають не зняту та не погашену судимість за злочини проти власності, мають молодий вік, по по місцю проживання характеризуються посередньо, в якості обставин що пом`якшують їх покарання щире каяття, добровільне відшкодування завданої потерпілим шкоди, та обставини, що його обтяжує рецидив злочинів, і обгрунтовано призначив ОСОБА_7 наближене до мінімального покарання, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України, а ОСОБА_8 - в мінімальних межах, передбачених санкцією зазначеної частини статті, у виді позбавлення волі на певний строк.

За наведених обставин, місцевий суд правильно прийшов до висновку про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_8 та ОСОБА_7 в умовах ізоляції від суспільства при призначенні покарання у виді реального позбавлення волі на визначений строк, а тому доводи строни захисту про його пом`якшення, в тому числі щодо ОСОБА_8 із застосуванням положень ст. 75 КК України, та прокурора про призначення обвинуваченим більш суворого покарання, колегія суддів визнає необгрунтованими.

На думку колегії суддів доводи сторони захисту, наведені в апеляційній скарзі поданій в інтересах ОСОБА_7 , були предметом оцінки судом першої інстанції, достатньо враховані при призначенні останньому покарання та не дають підстави для його подальшого пом`якшення, в тому числі, із застосуванням положень ст. 69, 75 КК України.

Щодо посилань захисника про звільнення обвинуваченого ОСОБА_8 від відбування призначеного йому покарання на підставі ст. 75 КК України, з урахуванням наведених у вироку обставин та даних про те, що він одружений, працює згідно трудового договору від 02.07.2018 в ТОВ «Служба безпеки Центр», на утриманні має дружину ОСОБА_12 та двох малолітніх дітей 2014 та 2016 року народження, проживає разом з матір`ю ОСОБА_13 , яка є пенсіонеркою та сестрою ОСОБА_14 , яка є інвалідом першої групи по зору та потребує постійного стороннього догляду, то колегія суддів виходить з наступного.

Обставини про наявність у ОСОБА_8 на утриманні двох малолітніх дітей, були предметом дослідження судом першої інстанції та обґрунтовано не враховані при призначенні йому покарання. Колегія суддів цілком погоджується з зазначеною позицією місцевого суду, оскільки будь-яких об`єктивних даних про те ОСОБА_8 являється батьком ОСОБА_15 , 19.09.2014 та ОСОБА_16 , 28.04.2016, батьком яких в свідоцтвах про народження записаний ОСОБА_17 , матеріали провадження не містять. Не свідчить про те, що ОСОБА_8 являється батьком дітей і здійснює їх утримання, і наявна в матеріалах провадження копія свідоцтва про шлюб, зареєстрований 19.06.2018 між ОСОБА_8 та ОСОБА_12 .

Колегія суддів не визнає обставиною, що дає підстави для звільнення ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням - перебування на його утриманні матері пенсійного віку та сестри, яка потребує стороннього догляду, оскільки матеріалами провадження та стороною захисту не доведено що ОСОБА_8 дійсно та безпосередньо їх утримує, в тому числі здійснює догляд за сестрою.

Дані про працевлаштованість ОСОБА_8 враховуються колегією суддів в якості даних, що його характеризують, однак не дають підстави для пом`якшення призначеного йому судом покарання, в тому числі, із звільненням від його відбування з випробуванням.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи прокурора про необхідність призначення обвинуваченим більш суворого покарання, шляхом збільшення строку його відбування, оскільки доцільність його збільшення об`єктивно не підтверджена матеріалами кримінального провадження.

На думку суду апеляційної інстанції, призначене судом першої інстанції ОСОБА_7 та ОСОБА_8 покарання є справедливим, таким, що відповідатиме тяжкості вчиненого ними правопорушення, сприятиме виправленню обвинувачених та попередженню вчинення ними нових злочинів, а також таким, що не буде становити «особистий надмірний тягар для особи», адже відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

З урахуванням наведеного, колегія суддів, вважає, що вирок районного суду щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є законним і обґрунтованим, а підстави, передбачені ст. 409 КПК України, для його скасування чи зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 404, 405, п. 1 ч.1 ст. 407, ст. 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07.12.2018 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, залишити без змін, а апеляційні скарги захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 , - без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців в порядку, передбаченому ст. 426 КПК України, а засудженими в той самий строк, з моменту отримання її копії.

Головуючий :

Судді :