Постанова

від 10.07.2007 по справі 10/216-4161

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

10 липня 2007 р.                                                                                  

№ 10/216-4161 

Вищий господарський суд України у

складі:  суддя

Селіваненко В.П.- головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю. 

розглянув касаційну скаргу суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Тернопіль (далі -  СПД ОСОБА_1)

на рішення господарського

суду Тернопільської області від 15.01.2007 та

постанову Львівського

апеляційного господарського суду від 05.03.2007

зі справи  № 10/216-4161

за позовом дочірнього

підприємства “Галіція-Транс”, м. Тернопіль (далі -  ДП “Галіція-Транс”)

до СПД

ОСОБА_1

про визнання

недійсним договору від 22.02.2005 з моменту його укладення,

треті особи, які не заявляють

самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

-акціонерно-комерційний банк соціального розвитку “Укрсоцбанк”, м. Київ, в

особі Тернопільської обласної філії акціонерно-комерційного банку соціального

розвитку “Укрсоцбанк”, м. Тернопіль (далі - 

Банк), та

акціонерне страхове товариство

“Вексель”, м. Київ, в особі Західної філії акціонерного страхового товариства

“Вексель”, м. Тернопіль (далі -  АСТ

“Вексель”).

Судове засідання проведено за

участю представників:

ДП “Галіція-Транс” -не з'яв.,

СПД ОСОБА_1 -не з'яв.,

Банку -Шелягової О.А.,

АСТ “Вексель” -Даниленка О.В.

За результатами розгляду касаційної

скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Тернопільської

області від 15.01.2007 (суддя Півторак М.Є.), залишеним без змін постановою

Львівського апеляційного господарського суду від 05.03.2007 (колегія суддів у

складі: Мирутенко О.Л. - головуючий, судді Гнатюк Г.М. і Кравчук Н.М.), позов

задоволено: визнано недійсним з моменту укладення договір від 22.02.2005,

укладений ДП “Галіція-Транс” і СПД ОСОБА_1; на останнього віднесено судові

витрати зі справи. У прийнятті зазначених рішення та постанови попередні судові

інстанції з посиланням, зокрема, на приписи Закону України “Про страхування” та

Цивільного кодексу України (далі -  ЦК

України) виходили з того, що укладений сторонами договір суперечить вимогам

статті 4 Закону України “Про страхування”, статті 4 Закону України “Про

фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг”.

У касаційній скарзі до Вищого

господарського суду України СПД ОСОБА_1 просить оскаржувані рішення та

постанову попередніх судових інстанцій з даної справи скасувати, а справу

передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаргу мотивовано

порушенням та неправильним застосуванням попередніми судовими інстанціями норм

матеріального права, в тому числі статті 4 Закону України “Про страхування”,

статті 4 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових

послуг”, статті 512 ЦК України, приписів Закону України “Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, зокрема, частини

десятої статті 17 цього Закону.

Відзив на касаційну скаргу від ДП

“Галіція-Транс” не надходив.

Банк у відзиві на касаційну скаргу

заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість та

невідповідність вимогам закону, і просить оскаржувані судові рішення залишити

без змін, а скаргу -без задоволення.

АСТ “Вексель” у відзиві на

касаційну скаргу також заперечує проти доводів скаржника, посилаючись на

законність оскаржуваних судових рішень, та просить залишити їх без змін, а

скаргу -без задоволення.

Учасників судового процесу

відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу

України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце

розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення

попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування

ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України

дійшов висновку про необхідність задоволення касаційної скарги з огляду на

таке.

Судовими інстанціями у справі

встановлено, що:

- постановою господарського суду

Тернопільської області від 10.03.2006 зі справи № 11/Б-638 ДП “Галіція-Транс”

визнано банкрутом; його ліквідатором призначено ОСОБА_2; цією ж постановою було

припинено повноваження органів управління банкрута та власників його майна щодо

управління банкрутом та розпорядження його майном;

- ліквідатор у поданому судові

поясненні зазначив, що у здійсненні ліквідаційної процедури ним не було

отримано від органів управління названого підприємства (директора) ні

документів, ні матеріальних цінностей, ані печатки та кутового штампа, а тому

він (ліквідатор) виготовляв дублікат печатки ДП “Галіція-Транс”, що

підтверджується й відміткою дозвільної системи на свідоцтві про державну

реєстрацію, датованою 06.06.2006 за № 1622;

- ДП “Галіція-Транс” подано довідку

від 22.06.2004 за підписом начальника Тернопільського МВ УМВСУ в Тернопільській

області про те, що ОСОБА_3 звертався до Тернопільського МВ УМВСУ за фактом

викрадення його автомобіля й документів, у тому числі фірмових бланків з

печаткою названого підприємства, і за цим фактом порушено кримінальну справу.

Тому, за твердженням ДП “Галіція-Транс”, з 22.04.2004 у директора цього

підприємства була відсутня кругла печатка, і він не міг ставити її відтиск на

документах цього підприємства, в тому числі на заяві ДП “Галіція-Транс” від

22.02.2005, адресованій АСТ “Вексель”;

- ліквідатором ДП “Галіція-Транс”

Тарасом В.М. було встановлено, що 22.02.2005 (тобто до порушення провадження у

справі про банкрутство цього підприємства) ДП “Галіція-Транс” і СПД ОСОБА_1

уклали договір від 22.02.2005 (далі - 

оспорюваний договір), який ДП “Галіція-Транс” вважає договором уступки

вимоги і згідно з яким названим підприємством було передано СПД ОСОБА_1 у

повному обсязі право вимоги виконання АСТ “Вексель” грошових зобов'язань

останнього перед ДП “Галіція-Транс”, які виникли внаслідок настання 16.10.2003

страхового випадку з автомобілем “Мерседес-Бенц 1838” (д.н. 023-27 ТЕ).

Ліквідатор вважав, що шляхом укладання оспорюваного договору відбулося

неправомірне відчуження майнових активів ДП “Галіція-Транс”;

- 11.07.2003 АСТ “Вексель”

(страховик), ДП “Галіція-Транс” (страхувальник) і Банк (вигодонабувач) уклали

договір страхування наземного транспорту (крім залізничного транспорту) №

13-13/03 (далі -  Договір страхування),

за умовами якого страховик на підставі заяви страхувальника прийняв під

страховий захист транспортні засоби згідно з переліком й зобов'язався при

настанні страхового випадку зробити виплату страхового відшкодування у

встановлений термін, а страхувальник зобов'язався сплачувати страхову премію у

розмірах та в терміни, зазначені в цьому договорі, й виконувати інші умови

останнього;

- відповідно до Договору

страхування:

·          за

пунктом 2.2 транспортні засоби, зазначені в пункті 1.1 цього договору,

одночасно є предметом застави за договором про заставу від 03.07.2003,

укладеним між ДП “Галіція-Транс” і Банком, якого назване підприємство визначило

як вигодонабувача і який згідно з пунктом 2.4 Договору страхування наділений

виключним правом на отримання 75% страхового відшкодування в межах страхової

суми за кредитним договором від 03.07.2003 № 3364 (далі -  Кредитний договір), який забезпечується

заставою;

·          страховим

випадком визнається, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу

внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (“збиток внаслідок ДТП”; пункт 2.4);

·          виплата

страхового відшкодування здійснюється страховиком згідно з умовами Договору

страхування, відповідними Правилами та чинним законодавством України на

підставі заяви страхувальника, документів, наданих страхувальником, та

страхового акта, який складає страховик; страхове відшкодування отримує

вигодонабувач; страхувальник отримує таке відшкодування тільки з письмової

згоди вигодонабувача; в разі повної конструктивної загибелі або викрадення

автомобіля виплата страхового відшкодування проводиться таким чином: частина

його в розмірі заборгованості позичальника за Кредитним договором, відсотків і

пені за цим договором, але не більше 75 страхової суми, перераховується на

рахунок вигодонабувача, а залишок страхового відшкодування виплачується

страхувальникові (пункт 6.1);

·          страхувальник

зобов'язався не змінювати вигодонабувача до моменту виконання страхувальником

своїх зобов'язань за Кредитним договором у повному обсязі;

- вночі з 15.10.2003 на 16.10.2003

(протягом дії Договору страхування) з автомобілем марки “Мерседес-Бенц” 1838

(д.н. 023-27 ТЕ, з причіпом ШМІТЦСКО - 24), який належав ДП “Галіція-Транс” і

зазначений в пункті 1.1 Договору страхування, сталася дорожньо-транспортна

пригода -страховий випадок, у зв'язку з чим у АСТ “Вексель” на підставі

зазначеного договору виник обов'язок здійснити виплату страхового відшкодування

за пошкоджений автомобіль;

- СПД ОСОБА_1 подано докази (три

накладні, два акти закупки на авторинку “Мотор”, квитанції та платіжні

доручення на перерахування коштів), які свідчать, що ремонт зазначеного

автомобіля здійснило у 2003 році ДП “Галіція-Транс” за свої кошти;

- 08.08.2006 АСТ “Вексель” складено

страхового акта № 99 за Договором страхування; в цьому акті зазначено про

визнання випадку страховим та про здійснення виплати страхового відшкодування;

сума до виплати визначена у: 6 842, 44 грн. згідно із заявою ліквідатора ДП

“Галіція-Транс” ОСОБА_2 - на розрахунковий рахунок банкрута; 20 527, 33 грн.

згідно із заявою вигодонабувача на рахунок останнього (графа 25 страхового

акта);

- з листа Банку від 05.06.2006 №

16-05/67-359, адресованого АСТ “Вексель”, вбачається, що заборгованість ДП

“Галіція-Транс” перед Банком згідно з Кредитним договором становила 281 312, 72

грн., з них:                          

226 159, 36 грн. -заборгованість за кредитом; 55 153, 36 грн.

-заборгованість за відсотками за користування кредитом;

- заборгованість ДП “Галіція-Транс”

перед Банком підтверджується й постановою господарського суду від 10.03.2006 зі

справи № 11/Б-638, в якій зазначено, що заборгованість названого підприємства

становить                         206

188, 77 грн. (черга задоволення грошових вимог - четверта);

- однак 22.05.2005 ДП

“Галіція-Транс” (сторона 1) і СПД ОСОБА_1 (сторона 2) уклали оспорюваний

договір, за умовами якого сторона 1 передає на користь сторони 2 у повному

обсязі право вимоги щодо виконання АСТ “Вексель” своїх грошових зобов'язань

перед стороною 1, які виникли внаслідок згаданого страхового випадку, а сторона

2 зобов'язується в разі одержання від АСТ “Вексель” коштів, що підлягали

виплаті стороні 1, перерахувати їх у рахунок погашення заборгованості сторони 1

перед стороною 2 за договорами від 01.07.2003 № 21ю-2003 та від 01.09.2003           № 6ц-2003;

- згідно з Договором страхування

об'єктом страхування є майнові інтереси, пов'язані з володінням і користуванням

автомобілями, належними страхувальникові (ДП “Галіція-Транс”); СПД ОСОБА_1 не

подано суду доказів на підтвердження наявності у нього відповідного майнового

інтересу;

- за твердженням СПД ОСОБА_1, про

укладення оспорюваного договору ДП “Галіція-Транс” повідомило АСТ “Вексель”

заявою від 22.02.2005 № 22/02-5, в якій просило перерахувати суму належного до

виплати страхового відшкодування на користь СПД ОСОБА_1 Копія зазначеної заяви

(підписаної директором Ковальовим О.Ю.) є в матеріалах справи, однак судові не

подано доказів на підтвердження того, що цю заяву було надіслано на адресу АСТ

“Вексель” саме 22.05.2005; водночас з наданої судові АСТ “Вексель” копії заяви

ДП “Галіція-Транс” № 22/02-1 вбачається, що заява надійшла до названої

страхової компанії лише 22.05.2006. Відтак не приймається твердження СПД

ОСОБА_1 про те, що ДП “Галіція-Транс” протягом лютого 2005 -квітня 2006 року

належним чином повідомило АСТ “Вексель” про уступку на користь СПД ОСОБА_1

права вимоги виконання зобов'язання, що виникло внаслідок настання страхового

випадку. Оскільки з 10.03.2006 (дня прийняття згаданої постанови господарського

суду про визнання ДП “Галіція-Транс” банкрутом) припинилися функції ОСОБА_3 як

директора цього підприємства і заяву, направлену на адресу АСТ “Вексель”,

вправі був підписувати лише ліквідатор банкрута ОСОБА_2;

- представник третьої особи в

засіданні суду апеляційної інстанції спростував надання Банком згоди на

перерахування коштів “по страховому випадку” ДП “Галіція-Транс”.

Причиною спору в даній справі стало

питання про відповідність законові оспорюваного договору.

Відповідно до частини першої статті

215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення

правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -

третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з приписами статті 203 ЦК

України:

- зміст правочину не може

суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також

моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин,

повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину

має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має бути спрямований на

реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Попередні судові інстанції

задовольнили позов у даній справі з посиланням на наведені норми ЦК України, а

також на статтю 4 Закону України “Про страхування” і статтю 4 Закону України

“Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг”.

Відповідно до статті 4 Закону

України “Про страхування” об'єктами страхування можуть бути майнові інтереси,

що не суперечать законодавству України, пов'язані:

- з життям, здоров'ям,

працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи

(особисте страхування);

- з володінням, користуванням і

розпорядженням майном (майнове страхування);

- з відшкодуванням страхувальником

заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній

особі (страхування відповідальності).

Стаття 4 Закону України “Про

фінансові послуги та державне регулювання державних послуг” містить перелік

фінансових послуг.

У пункті 1 роз'яснення президії

Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 № 02-5/111 “Про деякі питання

практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” зазначено,

зокрема, що:

- угода може бути визнана недійсною

з підстав, передбачених законом;

- вирішуючи спори про визнання угод

недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з

якими закон пов'язує визнання угод недійсними, в тому числі відповідність

змісту угод вимогам закону і в чому полягає неправомірність дій сторін та

інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідних обставин попередні

судові інстанції у вирішенні даного спору не з'ясували. Обома названими

судовими інстанціями взагалі не відображено в оскаржуваних рішеннях, у чому

конкретно вони вбачали недодержання в момент укладення оспорюваного договору

вимог статей 203 і 215 ЦК України, статті 4 Закону України “Про фінансові

послуги та державне регулювання фінансових послуг”. Що ж до посилання на статтю

4 Закону України “Про страхування”, яка визначає об'єкти страхування, то з

оскаржуваних судових рішень не випливає, яким, власне, чином цей договір суперечить

відповідним об'єктам. Попередні судові інстанції обмежилися твердженням про

неподання відповідачем (СПД ОСОБА_1) доказів наявності у нього “майнового

інтересу, пов'язаного з володінням, користуванням та розпорядженням майном

страхувальника ДП “Галіція-Транс”. Однак неподання таких доказів саме по собі

ще не свідчить про суперечність оспорюваного договору вимогам закону, тим

більше, що цей договір не є договором страхування, а згадана стаття 4 Закону

України “Про страхування” стосується відносин саме у сфері страхування.

Не встановивши належним чином

обставин, що входять до предмету доказування в даній справі, попередні судові

інстанції припустилися неправильного застосування приписів частини першої

статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за

результатами обговорення усіх обставин справи і частини першої статті 43

названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в

судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Відтак у Вищого

господарського суду України немає підстав для висновку про правильність

застосування названими судовими інстанціями норм матеріального права, в тому

числі ЦК України, Законів України “Про страхування” і “Про фінансові послуги та

державне регулювання фінансових послуг”.

Касаційна ж інстанція згідно з

частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати

або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або

постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про

достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими,

збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У новому розгляді справи суду

першої інстанції необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові,

дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і прийняти законне та

обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 1117

- 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Тернопільської

області від 15.01.2007 та постанову Львівського апеляційного господарського

суду від 05.03.2007 зі справи № 10/216-4161скасувати.

Справу передати на новий розгляд до

господарського суду Тернопільської області.

Суддя                                                                                              В.

Селіваненко

Суддя                                                                                             

І. Бенедисюк

Суддя                                                    

                                         Б.

Львов