ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 березня 2019 року м. Харків
Справа № 639/5514/18
Провадження № 22-ц/818/ 1176 /19
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого Кругової С.С.,
суддів Коваленко І.П., Пилипчук Н.П.
секретаря Кучер Ю.Ю.,
Учасники справи :
Позивач (заявник): ОСОБА_1,
Відповідач: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові
апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду міста Харкова від 27 грудня 2018 року, постановлену суддею Труханович В.В.,
за клопотанням ОСОБА_1 про зміну одного заходу забезпечення позову іншим у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду міста Харкова від 27 грудня 2018 року,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, якому просив розірвати шлюб між ним та ОСОБА_2, визнати за ним право власності на належні ОСОБА_2 частки квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, також визнати за ним право власності на належну відповідачу частку земельної ділянки, за будівлею майстерні, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 1 га, цільове призначення якої є будівництво та обслуговування інших будівель громадської забудови, для обслуговування майданчика для навчання з початкового керування транспортних засобів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.. та стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в розмірі Ѕ від ринкової вартості земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_2, площею 0,08 га з цільовим призначенням для колективного садівництва, землі сільськогосподарського призначення, для ведення садівництва, розташовану за адресою: АДРЕСА_4.
В обґрунтування позову зазначив, що сторони з 27 серпня 1983 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, проте спільне життя не склалось, подальше збереження сім'ї неможливе і суперечать їх інтересам, фактичні шлюбні відносини припинені з березня 2018 року.
Під час шлюбу подружжям було набуто у власність майно, а саме: квартира №1, загальною площею 53,5 кв.м., яка знаходиться по АДРЕСА_5, та Ѕ частина квартири АДРЕСА_2, право власності на які зареєстровано за відповідачем; 2/3 частини квартири АДРЕСА_1, право власності зареєстроване по 1/3 за позивачем та відповідачем; а також вказані земельні ділянки.
Зазначає, що майно належить сторонам на праві спільної сумісної власності, тому підлягає поділу відповідно до норм СК України.
Позивачем до суду була подана заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартири, що належать подружжю на праві спільної сумісної власності (№1,74,100) та дві земельні ділянки.
В обґрунтування заяви послався на те, що у позові він просить визнати право власності на конкретне майно, що знаходиться у власності відповідача, а забезпечення позову унеможливить вжиття ОСОБА_2 будь-яких дій, спрямованих на його незаконну реалізацію до моменту ухвалення судового рішення.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 22 листопада 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено, оскільки позивачем не доведено, що саме це майно належить на праві власності ОСОБА_2
Позивачем повторно була подана до суду заява про забезпечення позову в даній справі з тими ж самими вимогами.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 28 листопада 2018 року заяву представника ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_1 задоволено частково. Оголошено заборону відчуження квартири №1, загальною площею 53,5 кв.м., яка знаходиться по АДРЕСА_5 та Ѕ частини квартири АДРЕСА_2, а також двох земельних ділянок. В іншій частині в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із клопотанням про зміну одного заходу забезпечення іншим, у якій просив замінити захід забезпечення позову, а саме заборону відчуження майна на інший захід забезпечення позову: а саме: заборону органам та особам, які здійснюють примусове виконання рішень, вчиняти виконавчі дії щодо квартир №1, яка знаходиться по АДРЕСА_5, 1/3 частини квартири АДРЕСА_1, 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 і двох земельних ділянок.
Клопотання мотивоване тим, що в рамках виконання рішення у справі №639/6043/16-ц про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості на все майно відповідача було накладено арешт, крім того, земельні ділянки було виставлено на продаж згідно відомостей ДП Сетам . Вважає, що реалізація майна, яка належить до спільної сумісної власності подружжя, порушить права позивача та унеможливить виконання рішення у даній справі №639/5514/18.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 27 грудня 2018 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зміну одного заходу забезпечення позову іншим у цивільній справі №639/5514/18 відмовлено.
Ухвала мотивована тим, що предметом розгляду даної цивільної справи є поділ спільного майна подружжя, суд дійшов висновку, що захід забезпечення позову, який було вжито ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 28 листопада 2018 року у вигляді заборони на відчуження спірного майна, є співмірним із заявленими позивачем вимогами. На теперішній час рішення по даній цивільній справі не прийнято, справа перебуває на розгляді, а тому суд вважає, що заборона органам та особам, які здійснюють примусове виконання рішень, вчиняти виконавчі дії щодо майна яке є предметом позову не є належним заходом забезпечення позову. Існування заборони на відчуження майна, вже саме по собі унеможливлює реалізацію майна шляхом продажу в рамках виконавчого провадження.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції позивач ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 27 грудня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким клопотання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим від 26.12.2018 задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тими ж доводами, що і клопотання про заміну заходу забезпечення позову. Крім того, позивач зазначає, що не погоджується з позицією суду, оскільки ним було проігноровано та не взято до уваги те, що після вжиття заходів забезпечення позову в цій справі, державним виконавцем було розпочато процедуру примусової реалізації спірного майна в рамках виконавчого провадження. Вказує, що з метою недопущення порушення його права власності, судом має бути в першу чергу здійснено поділ спільного майна подружжя, а потім звернення державним виконавцем майна до стягнення, належного одноособово боржнику. Вважає, що накладений судом захід забезпечення позову не перешкоджає реалізовувати його в рамках виконавчого провадження державним виконавцем та унеможливлює його реалізацію відповідачем, а тому вказані обставини можуть унеможливити виконання судового рішення у даній справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно ч.1 ст.156 ЦПК України за клопотанням учасника справи суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим.
Так, відповідно до ч. 2 ст.150 ЦПК України суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Згідно з ч. 4 ст. 151 ЦПК України у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог.
Суд обгрунтував доцільність вжиття саме таких заходів забезпечення позову, як зазначено в ухвалі від 28 листопада 2019 року та також обгрунтував недоцільність заміни заходу забезпечення позову, оскільки предметом спірних правовідносин є розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя.
Судова колегія погоджується з таким висновком суду, оскільки сторонами у справі є ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а не виконавча служба на порушення якою своїх прав посилається позивач в заяві про заміну заходу забезпечення позову та в апеляційній скарзі.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність ухваленого судового рішення суду не впливають.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389,390, 391 ЦПК України суд, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Жовтневого районного суду міста Харкова від 27 грудня 2018 року- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.
Головуючий С.С. Кругова
Судді І.П.Коваленко
Н.П. Пилипчук
повний текст постанови
складено 5 березня 2019 року
Суд | Харківський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 05.03.2019 |
Оприлюднено | 07.03.2019 |
Номер документу | 80290167 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Харківський апеляційний суд
Кругова С. С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні