Рішення

від 15.07.2019 по справі 639/5514/18

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа №639/5514/18

Провадження №2/639/478/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2019 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Труханович В.В.,

за участю секретаря - Лойко (Кричевської) В.М.,

представника позивача - Ткаченко Є.А. ,

представника відповідача - Рябушиць Р.М.,

представника третьої особи - Ковкіна О.В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Жовтневого районного суду м. Харкова цивільну справу №639/5514/18 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИВ :

20 вересня 2018 року до Жовтневого районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та про поділ майна подружжя, відповідно до якої він просив суд розірвати шлюб укладений між ним та відповідачем, який зареєстрований 27 серпня 1983 року Іванківського районного управління юстиції Київської області, актовий запис №16; визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на належну ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , частку на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на належну ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , частку на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на належну ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , земельну ділянку, за будівлею майстерні, кадастровий номер НОМЕР_1 , площею 1га, цільове призначення для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, для обслуговування майданчика для навчання з початкового керування транспортних засобів, адреса: АДРЕСА_5; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі Ѕ від ринкової вартості земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2 .

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 27 серпня 1983 року між позивачем та відповідачем було зареєстровано шлюб, про що Відділом реєстрації актів цивільного стану Іванківського районного управління юстиції Київської області зроблено відповідний актовий запис № 16.

Позивач зазначає, що спільне життя у сторін не склалося, фактичні шлюбні відносини були припинені між ними з березня 2018 року, саме з цього часу сторони почали проживати окремо та припинили вести спільне господарство.

За час перебування у шлюбі сторони набули наступне майно:

-квартира АДРЕСА_6 , право власності на яку зареєстроване за відповідачем;

-Ѕ частина квартири АДРЕСА_2 , право власності на яку зареєстроване за відповідачем;

- 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 , право власності на 1/3 частину квартири зареєстроване за позивачем, а на 1/3 частину квартири за відповідачем;

-земельна ділянка за будівлею майстерні, кадастровий номер НОМЕР_1 , площею 1га, цільове призначення для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, для обслуговування майданчика для навчання з початкового керування транспортних засобів, адреса: АДРЕСА_5, право власності на яку зареєстроване за відповідачем;

-земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_2, площею 0, 08 га, цільове призначення для колективного садівництва, землі сільськогосподарського призначення для ведення садівництва, адреса: АДРЕСА_3 .

Позивач вважає, що вищезазначене майно належить сторонам на праві спільної сумісної власності.

Враховуючи те, що спільне користування майном разом з відповідачем є неможливим ОСОБА_2 просить поділити належне сторонам на праві спільної сумісної власності майно наступним чином.

Так, на думку позивача, за ним підлягає визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 оскільки утриманням квартири займається лише він.

Квартиру АДРЕСА_6 позивач просить залишити у власності відповідача.

Позивач зазначає, що Ѕ частина квартири АДРЕСА_2 була придбана за його особисті кошти, хоч стороною у договорі купівлі продажу була зазначена дружина, а тому і право власності на Ѕ частину квартири повинно бути визнане за позивачем.

Що стосується земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 , площею 1га, то, на думку ОСОБА_2 , право власності на зазначену земельну ділянку підлягає визнанню за ним, оскільки 50% вартості вказаної земельної ділянки, повинні покрити різницю у вартості квартири за адресою: АДРЕСА_1 , в якій він просить визнати право власності на належну відповідачу 1/3 частину та вартістю квартири за адресою: АДРЕСА_6

Земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2 , площею 0, 08 га, позивач просить залишити за відповідачем за умови сплати нею на користь позивача половини вартості земельної ділянки.

01 жовтня 2018 року ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова позовну заяву за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та про поділ майна подружжя роз`єднано на два окремих провадження.

Провадження за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, якому залишено номер справи №639/5252/18, номер провадження 2/639/1973/18.

Провадження за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя - передано для реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду.

Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду для розгляду цивільної справи №639/5514/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя було визначено головуючого суддю - Труханович В.В. та присвоєно провадження № 2/639/2030/18.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 21 листопада 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя. Призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 22 листопада 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі № 639/5514/18 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя - відмовлено.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 28 листопада 2018 року заяву представника позивача ОСОБА_5 , який діє в інтересах позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі №369/5514/18 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя - задоволено частково.

Оголошено заборону відчуження квартири АДРЕСА_6 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 253880263101, яка належить ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_6 ) на праві витратної власності на підставі рішення суду рішення суду, серія та номер: 639/2316/13-ц, виданий 26.04.2013 року, видавник: Жовтневий районний суд м. Харкова.

Оголошено заборону відчуження Ѕ частини квартири АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна 2576914, яка належить ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_6 ) на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, Р№3539, 14.10.2003, Руденко О.Є . - приватний нотаріус ХМНО.

Оголошено заборону на відчуження земельної ділянки, площею 1 га., яка розташована по АДРЕСА_5 , кадастровий номер НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_6 ) на праві приватної власності на підставі договору дарування земельної ділянки, серія та номер: 559, виданий 28.03.2014 року, видавник: приватний нотаріус Хоменко Альона Василівна, Харківський міський нотаріальний округ, Харківська обл.

Оголошено заборону на відчуження земельної ділянки АДРЕСА_3 , кадастровий номер НОМЕР_2 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_6 ) на підставі державного акту на право приватної власності на землю, серія та номер: НОМЕР_5 , виданий 06.09.2002, видавник: Пісочинська селищна Рада народних депутатів Харківського району Харківської області; акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №3502.

В задоволені іншої частини заяви представника позивача ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_2 про забезпечення позову - відмовлено.

20 грудня 2018 року через канцелярію Жовтневого районного суду м. Харкова від представника позивача та представника відповідача надійшла заява про затвердження мирової угоди та мирова угода, від якої 20 лютого 2019 року сторони відмовилися.

26 грудня 2018 року від ОСОБА_2 надійшло до суду клопотання про зміну одного заходу забезпечення позову іншим.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 27 грудня 2018 року у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зміну одного заходу забезпечення позову іншим у цивільній справі № 639/5514/18 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя - відмовлено.

17 січня 2019 року через канцелярію Жовтневого районного суду м. Харкова від ОСОБА_4 надійшло клопотання про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.

24 січня 2019 року через канцелярію Жовтневого районного суду м. Харкова від представника позивача та представника відповідача надійшла заява про затвердження мирової угоди та мирова угода, від якої 20 лютого 2019 року сторони відмовилися.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 24 січня 2019 року залучено до участі у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя в якості 3-тьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову на стороні відповідача - ОСОБА_4 ( АДРЕСА_10 ).

11 лютого 2019 року через канцелярію Жовтневого районного суду м. Харкова від представника третьої особи надійшла заява про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 лютого 2019 року у задоволенні заяви представника третьої особи ОСОБА_4 - Ковкіна О.В. про зупинення провадження у цивільній справі № 639/5514/18 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про поділ майна подружжя - відмовлено.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 лютого 2019 року уточнену позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про поділ майна подружжя - повернуто позивачеві.

15 березня 2019 року через канцелярію Жовтневого районного суду м. Харкова від ОСОБА_2 надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої він просив суд:

1. Визнати спільною сумісною власністю подружжя: квартиру загальною площею 53, 5 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 ; Ѕ частину квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_2 , площею 0,08 га, цільове призначення для колективного садівництва, землі сільськогосподарського призначення, для ведення садівництва, адреса:

АДРЕСА_3. 2 . Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на Ѕ частину квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 .

3. Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на ј частину квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

4. Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на Ѕ частину земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2 , площею 0,08 га, цільове призначення для колективного садівництва, землі сільськогосподарського призначення, для ведення садівництва, адреса: АДРЕСА_3 .

В обґрунтування заяви про зменшення позовних вимог позивач посилається на те, що діючим законодавством України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, а у разі поділу частки є рівними.

20 березня 2019 року через канцелярію Жовтневого районного суду м. Харкова від представника третьої особи надійшли додаткові докази.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 березня 2019 року закрито підготовче провадження у цивільній справі №639/5514/18 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про поділ майна подружжя. Призначено справу до судового розгляду в судове засідання.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 червня 2019 року, постановленої без видалення до нарадчої кімнати, визнано явку позивача ОСОБА_2 обов`язковою.

Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Ткаченко Є.А., який діє на підставі ордеру, в судовому засіданні заявлений позов підтримав та дав пояснення про обставини, які викладені у рішенні вище. Також надав додаткові документи, які були долучені до матеріалів справи.

Згідно нотаріально посвідченої заяви позивача ОСОБА_2 від 01 липня 2019 року він повідомляє суд, що безпосередньо приймати участь в судових засіданнях позбавлений можливості, оскільки перебуває за межами України. Позовні вимоги підтримує. Представництво його інтересів в суді буде здійснювати адвокат Ткаченко Є.А.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 липня 2019 року залишена без розгляду заява 3-тьої особи ОСОБА_4 про відвід судді Труханович В.В.

Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Рябушиць Р.М. ., яка діє на підставі Ордеру, в судовому засіданні позов ОСОБА_2 визнала, проти його задоволення не заперечувала.

Представник третьої особи - адвокат Ковкін О.В., який діє на підставі Довіреності від 29.06.2016 року та ордеру, в судовому засіданні проти задоволення позову ОСОБА_2 заперечував, посилаючись на те, що на теперішній час у відповідача ОСОБА_3 наявна заборгованість перед третьою особою ОСОБА_4 у розмірі більше трьох мільйонів гривень, а тому звернення до суду її чоловіка з позовом про поділ майна подружжя є однією з форм уникнення відповідальності за грошовими зобов`язаннями.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Так, в судовому засіданні було встановлено що 27 серпня 1983 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, про що виконкомом Прибірської сільської ради Іванківського району Київської області зроблено відповідний актовий запис № 16, що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_6 від 06.04.2003 року. (а.с. 6)

Позивач зазначає, що спільне життя у сторін не склалося, фактичні шлюбні відносини були припинені між ними з березня 2018 року. Саме з цього часу сторони почали проживати окремо та припинили вести спільне господарство.

За час перебування у шлюбі сторони набули у власність майно, а саме:

03 березня 1994 року ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_10 набули в порядку приватизації право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло від 03.03.1994 року № 13420. (а.с. 12)

Як вбачається з Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 08.12.2003 року № 2215686 - 14.10.2003 року ОСОБА_3 набула на підставі договору купівлі-продажу р.№ 3539, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Руденко О.Є. у приватну власність Ѕ частину квартири АДРЕСА_2 . (а.с. 11)

Окрім того, відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.12.2013 року № 15334624 ОСОБА_3 23.12.2013 року набула права приватної власності на квартиру АДРЕСА_6 на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Харкова у справі № 639/2316/13-ц від 26.04.2013 року. (а.с. 13)

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на рухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 146965719, сформованого 27.11.2018 року, вбачається, що ОСОБА_3 на підставі: договору дарування земельної ділянки, серія та номер: 559, виданий 28.03.2014 року, видавник: приватний нотаріус Хоменко Альона Василівна, Харківський міський нотаріальний округ, Харківська обл. є власником земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1 ), яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 1 га.

Також, з вказаної довідки вбачається, що ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю, серія та номер: НОМЕР_5 , виданий 06.09.2002, видавник: Пісочинська селищна Рада народних депутатів Харківського району Харківської області; акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №3502 є власником земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_2 ), яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , площа 0,08 га. (а.с. 55-60)

Позивач в своїй заяві про зменшення розміру позовних вимог від 15 березня 2019 року просив суд поділити в порядку поділу спільного майна подружжя наступне майно: квартиру загальною площею 53, 5 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 ; Ѕ частину квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_2 , площею 0,08 га, цільове призначення для колективного садівництва, землі сільськогосподарського призначення, для ведення садівництва, адреса: АДРЕСА_3 .

Частина перша статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа, як слідує зі змісту ч. 1 ст. 4 ЦПК України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 № 20 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності , судовий захист права приватної власності громадян здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про поділ спільного майна або виділ з нього частки.

Згідно ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР (далі - Конвенція), зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Зазначені принципи сформулювано і в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі Спорронг і Лоннрот проти Швеції (23 вересня 1982 р.), відповідно до якого суд повинен визначити, чи було дотримано справедливий баланс між вимогами інтересів суспільства і вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід`ємним принципом Конвенції в цілому і також відображено у структурі ст. 1 Першого протоколу.

Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини - стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах Іммобіліаре Саффі проти Італії (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії () [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року). Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі Антріш проти Франції , від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та Кушоглу проти Болгарії (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

Суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі Спорронг та Льон рот проти Швеції (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, Шмалько проти України (Shmalko v. Ukraine) від 20 липня 2004 року, Бурдов проти Росії (Burdov v. Russia) від 7 травня 2002 року - одні із ключових рішень ЄСПЛ, де формулюється класична і усталена позиція ЄСПЛ щодо оцінки виконання судових рішень як невід`ємної частини судового розгляду у контексті втручання у право власності.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Власність зобов`язує.

Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Так, у відповідності до ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, як вказано в ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ч. 1 ст. 61 СК України).

Згідно зі ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

В той же час, частина 1 статті 69 СК України визначає право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

В абз. 1 п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя № 11 від 21.12.2007 року роз`яснено, поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69 - 72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними (частина перша статті 70 СК України).

Як роз`яснено пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя № 11 від 21.12.2007 року, спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч.3 ст. 368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Відтак, враховуючи вказане, правовий аналіз положень ст.ст. 60-61, 63, 70 СК України, дає підстави для висновку, що факт реєстрації (оформлення) прав на майно, набуте в період перебування подружжя у шлюбі, лише на ім`я одного із подружжя, навіть якщо інший не мав з поважної причини заробітку, не спростовує презумпції належності його до спільної сумісної власності подружжя та рівності часток чоловіка та дружини в ньому.

При цьому, у відповідності до положень ч. 2-3 ст. 70 СК України, при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Під обставинами, що мають істотне значення для справи, в розумінні п. 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя № 11 від 21.12.2007 року, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 СК) . Рішення суду повинно містити мотиви та обґрунтування відступу від засади рівності часток подружжя у їхньому спільному майні.

Разом з тим, за змістом ч. 2, 4-5 СК України, неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 24 постанови Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя № 11 від 21.12.2007 року, до складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (частина 4 статті 65 СК України).

В судовому засіданні також було встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 10 квітня 2017 року, яке було залишене без змін постановою Апеляційного суду Харківської області від 16 липня 2018 року у цивільній справі № 639/6043/16-ц, позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_4 за договором позики від 20.04.2016 року - 1 741 137 грн. 65 коп., понесені судові витрати по сплаті судового збору - 6 890 грн., а всього 1 748 027 (один мільйон сімсот сорок вісім тисяч сто тридцять сім ) грн. 65 коп. (а.с. 181 -182, 183-185)

В рамках вказаної справи ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 25 серпня 2016 року було накладено арешт на нерухоме та рухоме майно, що належить ОСОБА_3 ( індивідуальний індифікаційний номер НОМЕР_4 ) на праві приватної власності в межах заявлених вимог, а саме - 1 741 137 грн. 65 коп., шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію. (а.с. 180)

З метою виконання вказаного рішення Жовтневим районним судом м. Харкова 31 липня 2018 року було видано виконавчий лист, який було пред`явлено до виконання. (а.с. 186)

В ході проведення виконавчих дій Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюковим Ю.В. від 15.11.2018 року було накладено арешт на все майно боржника, окрім переліка майна, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами. (а.с. 187)

Окрім того, ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 13 грудня 2017 року у справі № 639/9339/16-ц було залишено без змін рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 10 липня 2017 року, яким стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 за договором про завданок від 21 квітня 2016 року 60 000 доларів США, що становить 1 561 380 грн., а також понесені витрати - 3 445 грн., а всього 1 564 825 грн. (а.с. 188-190)

На теперішній час в Міжрайонному відділі державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа виданого 28.12.2017 року Жовтневим районним судом м. Харкова по вказаній цивільній справі. (а.с. 122)

Частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, судом було встановлено, що на теперішній час ОСОБА_3 має непогашені боргові зобов`язання перед ОСОБА_4 у розмірі близько 3 000 000, 00 грн.

На все майно, що належить на праві власності ОСОБА_3 було встановлено обтяження, що підтверджується Інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.01.2019 року № 152141972. (а.с. 117-121)

Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Разом з тим, поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом (правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 06 березня 2019 року у справі №61-156св17).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Отже, оскільки судом було встановлено, що на теперішній час відповідач по справі - ОСОБА_3 має непогашені боргові зобов`язання перед третьою особою - ОСОБА_4 у розмірі близько 3 000 000, 00 грн. та на все майно, що належить на праві власності ОСОБА_3 було встановлено обтяження, суд приходить до висновку, що звернення до суду з позовом про поділ майна подружжя є способом уникнення сплати боргу боржником та способом уникнення виконання судового рішення про стягнення боргу. Оскільки позовна заява пр о поділ майна подружжя була подана разом з позовною заявою про розірвання шлюбу, сторонами у відповідності до частини 4 статті 65 СК України не ставилося питання про врахування при поділі майна боргів подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Так, вказані дії сторін по справі є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, що може призвести до порушення майнових інтересів кредитора - ОСОБА_4 та направлені на недопущення звернення стягнення на майно боржника - ОСОБА_3 .

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про поділ майна подружжя слід відмовити.

Враховуючи те, що позивача звільнено від сплати судового збору, судові витрати у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України компенсуються за рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 23, 45, 76-81, 82, 89, 133, 141, 247, 265 ЦПК України, ст. 41 Конституції України, ст. ст. 13, 319, 321, 326, 368 ЦК України, ст. ст. 2, 4-5, 60, 61, 63, 69, 70 СК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про поділ майна подружжя - відмовити .

Скасувати заходи забезпечення позову по цивільній справі №639/5514/18 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, які були вжиті ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 28 листопада 2018 року, щодо:

-оголошення заборони відчуження квартири АДРЕСА_6 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 253880263101, яка належить ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_6 ) на праві витратної власності на підставі рішення суду, серія та номер: 639/2316/13-ц, виданий 26.04.2013 року, видавник: Жовтневий районний суд м. Харкова.

-оголошення заборони відчуження Ѕ частини квартири АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна 2576914, яка належить ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_6 ) на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, Р№3539, 14.10.2003, Руденко О.Є. - приватний нотаріус ХМНО.

-оголошення заборони на відчуження земельної ділянки, площею 1 га, яка розташована по АДРЕСА_5 , кадастровий номер НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_6 ) на праві приватної власності на підставі договору дарування земельної ділянки, серія та номер: 559, виданий 28.03.2014 року, видавник: приватний нотаріус Хоменко Альона Василівна, Харківський міський нотаріальний округ, Харківська обл.

-оголошення заборони на відчуження земельної ділянки АДРЕСА_3 , кадастровий номер НОМЕР_2 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_6 ) на підставі державного акту на право приватної власності на землю, серія та номер: НОМЕР_5 , виданий 06.09.2002, видавник: Пісочинська селищна Рада народних депутатів Харківського району Харківської області; акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №3502.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_7 , паспорт серії НОМЕР_8 , виданий Ленінським РВ у м. Харкові ГУ ДМС України у Харківській області 01 жовтня 2015 року, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , паспорт серії НОМЕР_9 , виданий Роганським селищним відділом міліції ГУ МВС України в Харківській області 23 травня 2007 року, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_6 .

Третя особа - ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_10 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_10 .

Повний текст рішення складено 15.07.2019 року.

Суддя В.В. Труханович