Рішення

від 28.02.2019 по справі 487/5778/18

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/5778/18

Провадження № 2/487/397/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

28.02.2019 року м. Миколаїв

Заводський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Бобрової І.В.,

за участю секретаря судового засідання Батишевої Г.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Миколаєва цивільну справу №487/5778/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - КП "Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації", Біржа нерухомості "Едвайс-Консульт" про скасування запису про реєстрацію права власності, припинення права власності та визнання права власності на квартиру, -

ВСТАНОВИВ:

04.09.2018 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особи КП ММБТІ, Біржа нерухомості "Едвайс-Консульт", в якому просив скасувати запис про реєстрацію права власності №17506 від 19.05.2011 року та припинити право власності ОСОБА_2 на кв.№1-а по вул. Кузнецька (Скороходова) в м. Миколаєві; визнати за ОСОБА_1 право власності на трикімнатну кв. 1-а загальною площею 35,6 кв.м., житловою площею 27,1 кв., що складається з приміщень під №№1а-2, 1а-3, 1а-4; сіней літ. "а3"; літньої кухні літ. "В"; тамбуру до літньої кухні літ. "в"; сараю літ. "Р"; сараю літ."С"; сараю літ. "У" по вул. Кузнецька, 189 в м. Миколаєві; стягнути з відповідача судові витрати. Свої вимоги мотивував тим, що позивач є власником спірної квартири на підставі договору купівлі-продажу від 18.04.1996 року, посвідченого УТБ "Віконт-Т", зареєстрованого у КП ММБТІ 21.05.1996 року, визнаного дійсним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 05.04.2016 року. У лютому 2017 року позивач дізналась, що власником спірної квартири згідно довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно з 19.05.2011 року на підставі договору купівлі-продажу від 21.02.2008 року, посвідченого ТБ "Едвайс-Консульт" та рішення Заводського районного суду м. Миколаєва у справі 2-8308/2008 про визнання дійсним договору та визнання права власності є відповідач ОСОБА_2. Проте позивач наполягає, що не мала та не має намір відчужувати нерухоме майно, договір купівлі-продажу з відповідачем не укладала. Крім того згідно відповіді Заводського суду м. Миколаєва в провадженні суду така цивільна справа не перебувала та до архіву суду не передавалась, а за вказаним номером зареєстрована інша справа.

Ухвалою суду від 24.09.2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 09.01.2019 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

У судове засідання представник позивача не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав, просив про їх задоволення, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач до судового засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась вчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомила, відзив не надала.

Судом було ухвалено про проведення заочного розгляду справи на підставі ст.280 ЦПК України .

Суд, дослідивши матеріали справи, подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, прийшов до наступного.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна № 115 від 18.04.1996 року посвідченого УТБ Віконт-Т , зареєстрованого у КП Миколаївське МБТІ 21.05.1996 року за реєстровим № 17506, визнаного дійсним на підставі рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 05.04.2016 року, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1, загальною площею 35,6 кв.м., житловою площею 27,1 кв., що складається з приміщень під №№ 1а-2, 1а-3, 1а-4,; сіней літ. а3 ; сараю літ. У , літньої кухні літ. В ; тамбуру до літньої кухні літ. в ; сараю літ. Р ; сараю літ. С ; 1/5 частки вбиральні літ. Ш , воріт-І, колонки № 3.

В лютому 2017 року позивач отримала інформаційну довідку з Державного реєстру прав на нерухоме майно та дізналася, що власником її квартири АДРЕСА_1 з 19.05.2011 року на підставі договору купівлі-продажу від 21.02.2008 року, посвідченого ТБ Едвайс-Консульт за № 000470 та рішення Заводського районного суду м. Миколаєва по справі № 2-8308/2008 року є відповідач ОСОБА_2.

Згідно відповідей із Заводського районного суду м. Миколаєва від 10.02.2017 року та 06.09.2018 року, цивільна справа № 2-8308/2008 року у провадженні Заводського районного суду м. Миколаєва не перебувала та до архіву суду не передавалась, а за вказаним номером зареєстрована інша справа.

У відповіді КП Миколаївське МБТІ зазначено, що право власності за договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 № 000470 від 21.02.2008 року, укладеного на БН Едвайс-Консульт в МБТІ не реєструвалося.

Крім того, судом встановлено, що позивач з 2009 року проживає та працює за кордоном, жодного наміру про відчуження свого нерухомого майна не мала, договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 з відповідачем не укладала, про розгляд судових справ не повідомлялася.

Відповідно до постанови ВСУ від 24.01.2017 року - свідоцтво про право власності та рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на нерухомість оскаржується за правилами цивільного судочинства.

У частині 1 ст.316 ЦК України закріплено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 ЦК України.

Згідно з нормою статті 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом

Статтею 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Положеннями ст. 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 334 ЦК України - право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Положеннями статті ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на обєкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі, в тому числі, рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 5 Постанови Вищого спеціалізованного суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав встановлено, що вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК ).

У пункті 6 ОСОБА_4 спеціалізованного суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Щодо обов'язкових для усіх судів України правових позицій від 05.12.2011 року зазначено, що ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права.

Відповідно до ст. 16 ЦК України зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: визнання права; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення.

Статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У статті 5 ЦПК України зазначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Таким чином, враховуючи викладене, а також те, що відповідачем право власності на квартиру АДРЕСА_1 було набуто неправомірно, всупереч вимогам закону, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Крім того, відповідно до ч.7 ст.158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Згідно до положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1762,00 грн..

Керуючись ст.ст. 12 ,13, 89 , 258 , 263-265 ,280-282, 289 , 354 ЦПК України ,суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - КП "Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації", Біржа нерухомості "Едвайс-Консульт" про скасування запису про реєстрацію права власності, припинення права власності та визнання права власності на квартиру - задовольнити.

Скасувати запис про реєстрацію права власності №17506 від 19.05.2011 року та припинити за ОСОБА_2 право власності на квартиру №1-а по вулиці Кузнецька (Скороходова) будинок №189 у місті Миколаєві.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на трикімнатну квартиру №1-а по вулиці Кузнецька (Скороходова) будинок №189 у місті Миколаєві, загальною площею 35,6 кв.м., житловою площею 27,1 кв.м., що складається з приміщень під №№1а-2, 1а-3, 1а-4, сіней літ. а3 , літньої кухні літ. В , тамбуру до літньої кухні в , сараю літ. Р , сараю літ. С , сараю літ. У .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1762 грн..

Арешт, накладений на квартиру №1-а по вулиці Кузнецька (Скороходова) будинок №189 у місті Миколаєві ухвалою суду від 05.09.2018 року продовжує діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання даним рішенням законної сили або може бути скасований за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви на його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили якщо протягом строків встановлених цим кодексом не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1, народилась 02.12.1969 року у м. Миколаєві, останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач: ОСОБА_2, народилась 30.08.1942 року, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_2.

Третя особа: КП "Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації", знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Шевченка, 40, ЄДРПОУ 03349507.

Третя особа: Біржа нерухомості "Едвайс-Консульт", знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, ЄДРПОУ 20879945.

Повне судове рішення складено 05.03.2019 року.

Головуючий суддя І.В.Боброва