Постанова

від 04.03.2019 по справі 312/294/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 04.03.2019 Справа № 312/294/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №312/294/17 Головуючий у 1 інстанції Яцун О.О.

Провадження № 22-ц/807/98/19 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2019 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Бєлки В.Ю.

Воробйової І.А.

за участю секретаря судового засідання Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника Литвиненка Євгенія Валентиновича на рішення Великобілозерського районного суду Запорізької області від 31 липня 2018 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства Агрофірма Гюнівська до ОСОБА_3, третя особа: державна адміністрація Запорізької області, про визнання договору оренди землі поновленим на умовах додаткової угоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2017 року ПрАТ АФ Гюнівська звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа: державна адміністрація Запорізької області, про визнання договору оренди землі поновленим на умовах додаткової угоди, який неодноразово було уточнено.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 20.12.2013 року ПрАТ Агрофірма Гюнівська та відповідач уклали договір оренди землі б/н. Оскільки 05.04.2015 року набув чинності ЗУ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція) , нормами якого передбачено, що строк дії договору оренди не може бути меншим як сім років, 27.04.2017 року позивач з метою приведення змісту договору до вимог ст. 19 Закону України Про оренду землі звернувся до відповідачів з пропозицією змінити строк дії договору на 7 років, але вказана пропозиція залишена відповідачем без задоволення.

З урахуванням викладеного, позивач просив суд визнати договір оренди землі від 20.03.2014 року укладений між ПрАТ Агрофірма Гюнівська та ОСОБА_3 поновленим на умовах запропонованої ним додаткової угоди .

Рішенням Великобілозерського районного суду Запорізької області від 31 липня 2018 року позовні вимоги задоволено.

Визнано договір оренди землі від 20.03.2014 року, укладений між ПрАТ Агрофірма Гюнівська та ОСОБА_3 поновленим на умовах додаткової угоди до договору оренди землі від 20.12.2013 року.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_3 в особі адвоката Литвиненка Є.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу свої вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що після закінчення строку дії договору оренди землі б/н від 20.12.2013 року, позивач продовжував користуватися земельною ділянкою, яка належить відповідачу, а відповідач протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не повідомила позивача щодо свого небажання поновлювати договір оренди землі.

Однак, колегія не погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.

Положеннями частини 1 статті 2 Закону України Про оренду землі передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частиною 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Стаття 13 Закону України Про оренду землі закріплює норму, згідно якої договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно вимог частини 1 статті 210 Цивільного кодексу України, статті 125 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки загальною площею 11,29 га, розташованої на території Гюнівської сільської ради Великобілозерського району Запорізької області. Цільове призначення земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1.

20 грудня 2013 року між ОСОБА_3 та Приватним акціонерним товариством Агрофірма Гюнівська було укладено договір оренди землі б/н (а.с.4-11).

Державна реєстрація права оренди земельної ділянки була проведена 11 березня 2014 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.12-13).

Як вбачається із змісту п. 1 договору оренди землі б/н від 20.12.2013 року, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування об'єкт оренди - земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до п. 8 вказаного договору оренди землі, договір укладено на три роки, з урахуванням ротації культур, згідно з проектом землеустрою. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк.

Відповідно ж до умов пункту 20 договору оренди землі, передача земельної ділянки орендарю здійснюється в триденний строк після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі об'єкта оренди.

23.09.2016 року, задовго до закінчення строку дії договору оренди землі, відповідач ОСОБА_3 надіслав на адресу позивача лист-повідомлення, із змісту якого вбачається небажання відповідача поновлювати договір оренди землі (а.с.72).

На підтвердження того, що позивач після закінчення строку дії договору оренди землі продовжує користуватися земельною ділянкою відповідача, обробляє її та вирощує сільськогосподарські культури, позивачем надано суду довідку, із змісту якої вбачається, що в 2017 році на земельній ділянці, що належить відповідачу, посіяно озиме тритікале, після збору врожаю планується обробіток під ярові культури. Відповідачем вкладено додаткові кошти в обробіток поля по рекультивації - додатково внесено мінеральні добрива та проведено додаткову глибоку культивацію культиватором Кейс по знищенню нижніх бур'янів (а.с.66-71).

Позивачем також було нараховано відповідачу ОСОБА_3 орендну плату за землю, в розмірі та в строки, які встановлені в договорі оренди землі (а.с.62-63).

Відомістю на виплату грошей б/н від 20.12.2017 року підтверджується, що відповідач в повному обсязі отримав орендну плату за землю в 2017 року, в сумі 9779 грн. 30 коп. (а.с.97).

В той же час, 28.12.2017 року відповідач надіслав на адресу позивача лист-застереження щодо неправомірності дій підприємства, в якому категорично заперечує проти дій позивача щодо ідентифікації грошових сум коштів, виплачених йому протягом 2017 року, як орендної плати за даний рік, та вимагає останнього змінити призначення сум коштів, виплачених йому протягом 2017 року на відшкодування шкоди, завданої внаслідок фактичного позадоговірного користування земельною ділянкою

Адвокатом Кальченком А.В. на адресу відповідача ОСОБА_3 листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі б/н від 20.12.2013 року та проекту додаткової угоди (а.с.127-129), оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами тієї обставини, що лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі та проект додаткової угоди були належним чином направлені відповідачу і, відповідно, ним отримані.

10.05.2017 року Приватне акціонерне товариство Агрофірма Гюнівська надіслав цінним листом на адресу відповідача лист від 27.04.2017 року, який містить пропозицію позивача укласти додаткову угоду до договору оренди землі, а також проект додаткової угоди до договору оренди землі б/н від 20.12.2013 року (а.с.14-15).

За змістом листа відповідача ОСОБА_3 від 26.05.2017 року, останній, посилаючись на статті 8, 14, 41, 55, 68 Конституції України та статті 33, 34 Закону України Про оренду землі , відмовляється підписувати додаткову угоду до договору оренди землі (а.с.73). Даний лист направлено на адресу позивача 01.06.2017 року та отримано ним 08.06.2017 року (а.с.74-75, 79-81).

Крім того, із змісту колективної заяви про захист прав землевласників від 05.08.2017 року на ім'я т.в.о. начальника Великобілозерського відділення поліції Енергодарського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області Наливайка В.В. вбачається, що відповідач ОСОБА_3 підписав дану заяву. За результатами розгляду даної заяви, заявникам було рекомендовано звернутися до суду, оскільки спори, пов'язані з орендою землі, вирішуються в судовому порядку (а.с.82-84). Між тим, як зазначено представниками сторін, до цього часу відповідач з відповідним позовом до суду не звертався.

Згідно з положеннями ст. 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується у судовому порядку.

За статтею 19 Закону України "Про оренду землі" строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. При передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 7 років.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до п. 34 договору оренди землі зміна умов договору здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розглядається у судовому порядку.

Згідно із вимогами ст. 41 Конституції України, ст. ст. 316, 319, 373 ЦК України власник самостійно визначає спосіб та порядок користування та розпорядження належною йому власністю, зокрема на свій розсуд обирає контрагента за договором та визначає умови договору з ним.

Відповідно до Закону України "Про оренду землі" укладання договору оренди не може бути примусом і передбачає право, а не обов'язок на переукладання договору оренди, ураховуючи при цьому положення ст. ст. 6, 627 ЦК України щодо свободи договору, укладання його при наявності вільного волевиявлення особи, непорушність права власності та здійснення при цьому права власником відповідно до закону на власний розсуд, за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, необхідності згоди обох сторін при укладенні чи зміні договору

Згідно із статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" визначено, зокрема, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про оренду землі", зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Таким чином, відповідно до ст. ст. 319, 626 ЦК України реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Отже, для застосування ч. 1 ст. 33 цього Закону та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив про наявність заперечень щодо поновлення договору та своє рішення.

Крім того, ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстави, передбаченої ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди: орендар продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Частинами восьмою, дев'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 4 ЦПК України, буде порушене при дотриманні процедури повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Таким чином, у ПрАТ "Агрофірма Гюнівська" відсутнє переважне право перед іншими особами на поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк за встановлених обставин, а тому судова колегія дійшла висновку про те, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Доводи позивача про те, що, що договір оренди землі є поновленим - не відповідає вимогам чинного законодавства. Позивач не скористався своїм правом на поновлення договору оренди землі, оскільки до закінчення строку дії договору оренди землі він не повідомив відповідача про намір скористатися своїм переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, а остання, в свою чергу, після закінчення строку дії договору оренди землі письмово повідомила позивача про відмову в поновленні договору оренди землі.

Крім того, суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що відповідач ще 23.09.2016 року повідомив позивача про своє небажання продовжувати договірні відносини з ним.

Вимоги позивача щодо визнання договору оренди землі поновленим на умовах додаткової угоди, якими змінюються як строки, так і умови вказаного договору, являються фактично порушенням вимог ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Окрім цього фактично обраний позивачем спосіб захисту порушених на його думку цивільних прав суперечить ч.3 ст.626 ЦК України та ч.1 ст.627 ЦК України за якою, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З наведеного вбачається, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про наявність правових підстав для визнання договору оренди землі поновленим на умовах додаткової угоди.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, ухвалив рішення, яке не відповідає нормам матеріального і процесуального права, а тому наявні підстави для задоволення апеляційної скарги та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову.

В силу вимог ч.1,13 ст.141 ЦПК України в разі задоволення апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, має право на компенсацію за рахунок іншої сторони судових витрат пов'язаних з розглядом справи, а саме документально підтверджених витрат понесених нею по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст.141, 376,381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника Литвиненка Євгенія Валентиновича задовольнити.

Рішення Великобілозерського районного суду Запорізької області від 31 липня 2018 року у цій справі скасувати, прийняти нову постанову за якою:

У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства Агрофірма Гюнівська до ОСОБА_3, третя особа: державна адміністрація Запорізької області, про визнання договору оренди землі поновленим на умовах додаткової угоди - відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Агрофірма Гюнівська на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати у розмірі 2400 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 06 березня 2019 року.

Головуючий

Судді: