Постанова

від 05.03.2019 по справі 171/59/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2937/19 Справа № 171/59/18 Суддя у 1-й інстанції - Кодрян Л. І. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2019 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Бондар Я.М.

суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.

секретаря судового засідання - Голуб О.О.

сторони:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Колос-М , КП Криничанське бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської обласної ради,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Колос-М на рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2018 року, яке ухвалене суддею Кодрян Л.І. в місті Апостолове Дніпропетровської області, повний текст судового рішення складено 09 листопада 2018 року,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Колос-М , КП Криничанське бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської обласної ради, в якому просила визнати недійсною додаткову угоду від 25 липня 2017 року до договору оренди земельної ділянки від 27 липня 2012 року, укладеного між нею та ТОВ Колос-М ; зобов'язати ТОВ Колос-М повернути земельну ділянку, кадастровий номер 1220386600:02:008:0110, площею 5,52 га, цільового призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Михайлівської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області в стані одержаному в оренду, скасувавши запис №22156217 (спеціальний розділ) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В обґрунтування позову зазначила, що їй належить на праві власності земельна ділянка площею 5,52 га, яка знаходиться на території Михайлівської сільської ради, Апостолівського району, Дніпропетровської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку ІІ-ДП № 131790, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право власності на землю № 180 від 11.12.2001 року.

Вказана земельна ділянка нею була передана в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на п'ять років ТОВ Колос-М на підставі укладеного між ними договору оренди землі, зареєстрованому у відділі Держкомзему у Апостолівському районі, про що у Державному реєстрі земель 27.07.2012 року вчинено запис №122030004002219. Строк дії договору закінчився 27.07.2017 року.

Після припинення дії договору оренди очікувала повернення об'єкта оренди 28.07.2017 року та мала намір обробляти земельну ділянку самостійно, заздалегідь, повідомивши ТОВ Колос-М про відсутність наміру продовжувати та переукладати договір на новий строк. Незважаючи на неодноразові звернення до ТОВ Колос-М земельна ділянка їй не повернута.

У листопаді 2017 року від представника ТОВ Колос-М дізналася про існування вищевказаної додаткової угоди, яка ще у вересні 2017 року зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, вважає, що оскільки оскаржувану додаткову угоду вона не підписувала, довіреності на її підписання не надавала, волевиявлення на продовження договору оренди у неї не було, тому вказана угода є недійсною.

Рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Колос-М , КП Криничанське бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської обласної ради про визнання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки недійсною, повернення земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, задоволені.

Визнано недійсною додаткову угоду від 25 липня 2017 року до договору оренди земельної ділянки від 27 липня 2012 року, укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Колос-М .

Зобов'язано ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Колос-М , повернути ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 5,52 га (кадастровий номер 1220386600:02:008:0110) з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Михайлівської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області, право приватної власності на яку належить позивачу відповідно до Державного акту ІІ-ДП №131790 від 11 грудня 2001 року, на умовах визначених договором.

Скасована державна реєстрація іншого речового права, а саме права оренди земельної ділянки з кадастровим №1220386600:02:008:0110 за ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Колос-М шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, номер запису про інше речове право 22156217 від 01 вересня 2017 року, прийнятого державним реєстратором КП Криничанське бюро технічної інвентаризації , Дніпропетровської області.

Стягнуто з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Колос-М та КП Криничанське бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської обласної ради в рівних частках на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1280 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят грн.) за сплату судового збору та витрати пов'язані із проведенням експертизи в розмірі 5491грн. (п'ять тисяч чотириста дев'яносто одна грн.) 20 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Колос-М , посилаючись на незаконність оскаржуваного рішення через неповне зясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального і матеріального права, ставить питання про його скасування та ухвалення нового рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні її позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування скарги відповідач зазначає, що суд не надав належної оцінки висновку експерта і незаконно визнав цей доказ належним та допустимим доказом, не взяв до уваги пояснення представника ТОВ Колос-М та не навів у рішенні підстави з яких відхилив доводи відповідача щодо недопустимості висновку експерта.

Також, відповідач вказує на порушення судом вимог ст.247 ЦПК України щодо відсутності фіксації судового засідання від 27 березня 2018 року.

Відповідач вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині скасування державної реєстрації іншого речового права, а саме права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1220386600:02:008:0110 за ТОВ Колос-М шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, номер запису про інше речове право 22156217 від 01 вересня 2017 року, прийнятого державним реєстратором КП Криничанське бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської області. При цьому, посилаючись на ч.2 ст.26 Закону №1952-ІV, вказує, що визнання недійсною додаткової угоди є підставою для скасування запису про її державну реєстрацію. На думку відповідача суд фактично підмінив державний орган, який здійснює реєстрацію, приймаючи замість нього рішення про скасування такої реєстрації.

Відзив позивача ОСОБА_1 на апеляційну скаргу колегія суддів не бере до уваги, оскільки в порушення вимог ч.4 ст.360 ЦПК України відсутні докази надіслання копії відзиву іншим учасникам справи.

В заяві від 05 березня 2019 року позивач ОСОБА_1 просила розглянути справу за її відсутності.

Відповідач КП Криничанське бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської обласної ради не з'явився в судове засідання, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, тому суд апеляційної інстанції вважає, що його неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши думку представника відповідача ОСОБА_3, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив їх задовольнити з викладених в апеляційній скарзі підстав, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 5,520 га, згідно державного акту на право приватної власності на землю ІІ-ДП №131790, виданого на підставі рішення 19 сесії ХХІІІ скликання Михайлівської сільської ОСОБА_4 народних депутатів від 19 жовтня 2001 року. Земельна ділянка, яка розташована на території Михайлівської сільської ради передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №180 (а.с.12).

Згідно договору оренди землі від 20.07.2012 року ОСОБА_1 передала в оренду ТОВ Колос-М в особі ОСОБА_4 земельну ділянку загальною площею 5,520 га, згідно державного акту ІІ-ДП №131790 від 11.12.2001 року, кадастровий номер 1220386600:02:008:0110. Договір укладено строком на п'ять років. Земельну ділянку передано орендодавцем орендарю відповідно до акту прийому-передачі земельної ділянки від 20.07.2012 року (а.с.9, 13).

Згідно додатку до договору оренди землі від 20.07.2012 року орендна плата сплачується у розмірі 3 % від вартості землі з урахуванням індексації. Форма орендної плати натуральна (500 кг продовольча пшениця на муку, 1700 кг фуражне зерно, 1000 кг солома або 100 грн., 50 кг мука, 50 кг цукор, 10 кг макаронні вироби, 100 кг насіння соняшника або 30 л олії) та відробіткова (оранка городу біля хати або 100 грн., ритуальні послуги - 500 грн.) (а.с.14).

Згідно відомостей про видачу орендної плати за землю за 2016-2017 роки ОСОБА_1 отримувала орендну плату в натуральній формі (а.с.68-80).

Відповідно до додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки б/н від 25.07.2017 року ОСОБА_1 (паспорт серії АК №220237, виданий 14.08.1998 року Апостолівським РВ УМВС України в Дніпропетровській області) та ТОВ Колос-М в особі директора ОСОБА_5 дійшли згоди продовжити строк дії оренди земельної ділянки за договором оренди №б/н від 27.07.2012 року на десять років (а.с.67).

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.09.2017 року щодо актуальної інформації про державну реєстрацію іншого речового права встановлено, що державним реєстратором ОСОБА_6 КП Криничанське бюро технічної інвентаризації зареєстровано додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки, б/н від 25.07.2017 року, за змістом якої продовжено термін дії строку оренди земельної ділянки на 10 років, що набирає чинності після закінчення строку основного договору, з правом пролонгації (а.с.16).

Згідно повідомлення, адресованого ТОВ Колорит від 11.04.2017 року ОСОБА_1 зазначає, що 20.07.2017 року спливає термін дії договору укладеного між нею та ТОВ Колос-М і наміру щодо продовження та переукладання нового договору у неї немає, тому просить земельну ділянку в розмірі 5,520 га згідно державного акту серії ІІ-ДП №131790 не засівати та не проводити жодних інших дій (а.с.17).

Відповідно до паспорта громадянина України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, встановлено, що паспорт позивачу видано 12.01.2017 року, документ №000282479 (а.с.82).

Згідно довідки від 27.03.2018 року №1240/439, виданої Апостолівським районним сектором Головного управління в Дніпропетровській області ДМС України встановлено, що 12.01.2017 року Апостолівським РС УМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 був виданий паспорт громадянина України серії 000282479, а паспорт серії АК №220237, виданий 14.08.1998 року Апостолівським РС УМВС України в Дніпропетровській області знищено у зв'язку з непридатністю для користування (а.с.145).

З додаткової угоди від 25.07.2017 року до договору оренди земельної ділянки б/н від 27.07.2012 року вбачається, що в розділі реквізити сторін, в графі Орендодавець зазначено особу ОСОБА_1 на підставі паспорта серії АК №220237, виданого 14.08.1998 року Апостолівським РВ УМВС України в Дніпропетровській області.

Висновком експерта, за результатами проведення 16.08.2018 року судової почеркознавчої експертизи №1990-18 Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз, встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 в графі Орендодавець додаткової угоди від 25.07.2017 року до договору оренди земельної ділянки б/н від 27.07.2012 року виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням її справжнього підпису (а.с.112-117).

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки на підставі досліджених доказів встановлено, що ОСОБА_1 не підписувала додаткову угоду від 25.07.2017 року, тому наявні правові підстави для визнання оспорюваного правочину недійсним.

Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.4 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Згідно ст.13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї сторони може бути посвідчений нотаріально.

Згідно ч.3 ст.203 ЦК України , волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За загальним правилом, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (ч.2 ст.207 ЦК України ).

Нормами ч.1 ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .

В правовій позиції, висловленій в постанові від 18.12.2013 року №6-127цс13, Верховний Суд України зазначив, що вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене статтею 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору оренди земельної ділянки. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі наявних в матеріалах справи доказів, позивач ОСОБА_1 не підписувала додаткову угоду від 25.07.2017 року до договору оренди земельної ділянки, довіреності на її підписання нікому не надавала, що зокрема підтверджується висновком експерта №1990-18, довідкою від 27.03.2018 року №1240/439 виданою Апостолівським районним сектором Головного управління в Дніпропетровській області ДМС України, копією паспорта серії 000282479 (а.с.112-117, 82, 145).

Так в додатковій угоді від 25.07.2017 р. до договору оренди земельної ділянки б/н від 27.07.2012 року в розділі реквізити сторін, в графі Орендодавець зазначено особу ОСОБА_1 на підставі паспорта серії АК №220237, виданого 14.08.1998 року Апостолівським РВ УМВС України в Дніпропетровській області, тоді, як довідкою №1240/439 від 27.03.2018 року виданою Апостолівським районним сектором Головного управління в Дніпропетровській області ДМС України, встановлено, що 12.01.2017 позивачу був виданий паспорт громадянина України серії 000282479, а паспорт серії АК №220237 знищено у зв'язку з непридатністю для користування, тобто на момент укладення додаткової угоди паспорта, дані, якого в ній відображені не існувало, так як його було знищено ще в січні місяці 2017 року у зв'язку з видачею позивачу нового паспорта.

Зазначені докази свідчать про те, що під час укладення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, б/н від 25.07.2017 року, позивач ОСОБА_1 не була присутня і не надавала свого нового паспорта серії 000282479, отриманого в січні 2017 року замість старого паспорта серії АК №220237, який у зв'язку з його пошкодженням і видачею нового паспорта, був знищений у січні 2017 року, що підтверджено наведеними вище і наявними у справі належними і допустимими доказами.

Доводи відповідача про те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки висновку експерта і незаконно визнав цей доказ належним та допустимим доказом, не взяв до уваги пояснення представника ТОВ Колос-М та не навів у рішенні підстави з яких відхилив доводи відповідача щодо недопустимості висновку експерта, колегія суддів не сприймає та вважає їх надуманими.

Відповідно до ст.1 Закону України Про судову експертизу судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Згідно ч.1 ст.104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Відповідно до ч.2 ст.108 ЦПК України у разі якщо суд призначив проведення експертизи експертній установі, керівник такої установи доручає проведення експертизи одному або декільком експертам. Ці експерти надають висновок від свого імені і несуть за нього особисту відповідальність.

За ч.1 ст.110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Згідно ст.113 ЦК України якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

З матеріалів справи видно, що за клопотання позивача ОСОБА_1 у даній справі ухвалою суду від 27 березня 2017 року призначено судово-почеркознавчу експертизу (а.с.89).

З протоколу відібрання експериментальних зразків почерку та підпису від 27 березня 2018 року вбачається, що у ОСОБА_1 були відібрані експериментальні зразки підпису, які посвідчено головуючим суддею у даній справі (а.с.91-105). Окрім того, на виконання вимог ухвали від 27 березня 2018 року ОСОБА_1 надано суду щоденник з вільними зразками її підпису.

Доводи представника відповідача ТОВ Колос-М про відсутність штемпелю суду на щоденнику з вільними зразками підпису позивача та відтиску штампу Дніпро НДІСЕ на документах з вільними зразками почерку та підписів позивача не свідчить, що висновок експерта є необґрунтованим, неповним або неясним.

Доводи представника ТОВ Колос-М , що висновок експерта є неналежним та недопустимим доказом, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідачем на спростування висновку почеркознавчої експертизи належних та допустимих доказів суду не було надано, окрім того, висновок суду підтверджується сукупністю наявних у справі доказів, а не одним висновком експерта, також слід зазначити, що клопотання про призначення додаткової чи повторної експертизи відповідачем не заявлялось.

Суд оцінив висновок експерта разом із іншими доказами наявними в матеріалах справи, надавши йому належну правову оцінку.

За змістом ч.1 ст. 319 , ч.ч.1,2 ст. 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст.34 Закону України Закону України Про оренду землі у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

За ч.1 ст.20 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень про подання/отримання заяви на проведення реєстраційних дій державний реєстратор невідкладно повідомляє власника об'єкта нерухомого майна, щодо якого подано заяву.

Докази про повідомлення позивача, як власника земельної ділянки щодо подання/отримання заяви на проведення реєстраційних дій щодо оспорюваної додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки державним реєстратором суду не надані.

Відповідно до ч.8 ст.30 ЦПК України вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій розглядаються судом, визначеним за правилами підсудності щодо розгляду спору, похідними від якого є такі вимоги.

Згідно ч.2 ст.26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Таким чином позовна вимога до КП Криничанське бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської обласної ради про скасування державної реєстрації іншого речового права, а саме права оренди земельної ділянки з кадастровим №1220386600:02:008:0110 є похідною від вимоги про визнання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки недійсною є правильною, такою, що підлягає задоволенню.

Отже, на думку колегії суддів, доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду першої інстанції суду не спростовують, вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена.

Перевіривши справу у повному обсязі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції у досить повному обсязі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи позивача та відповідача, надавши їм належну оцінку, порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, справа розглянута в межах позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Колос-М залишити без задоволення.

Рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст судового рішення складено 06 березня 2019 року.

Головуючий:

Судді: