Постанова

від 20.02.2019 по справі 910/22880/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2019 р. Справа№ 910/22880/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Коротун О.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Котенка О.О.

за участю представників: згідно з протоколом судового засідання від 20.02.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної Установи "Національний науковий центр радіаційної медицини Академії медичних наук України"

на рішення господарського суду міста Києва

від 20.04.2018 (повний текст рішення складено 25.04.2018)

у справі №910/22880/17 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал-Профіль"

до Державної установи "Національний науковий центр радіаційної медицини Академії медичних наук України"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Київська міська рада

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом: Київську міську державну адміністрацію

про зобов'язання виконати умови договору

за зустрічним позовом Державної установи "Національний науковий центр радіаційної медицини Академії медичних наук України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал-Профіль"

про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Метал-Профіль" (надалі - позивач за первісним позовом) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державної установи "Національний науковий центр радіаційної медицини Національної академії медичних наук України" (надалі - відповідач за первісним позовом) про:

- зобов'язання виконати обов'язки за договором про спільну діяльність від 07.03.2007 шляхом надання по акту земельної ділянки на розі проспекту Перемоги та вул. Федора Кричевського в м. Києві площею 0,65 га, яка є частиною земельної ділянки на проспекті Перемоги 119/121 у Святошинському районі м. Києва, для виконання підготовчих робіт (перенесення асфальтного покриття) та будівництва адміністративного корпусу з об'єктами соціально-побутового забезпечення;

- зобов'язання виконати обов'язки за договором про спільну діяльність від 07.03.2007 шляхом надання можливості встановити будівельний паркан навколо земельної ділянки на розі проспекту Перемоги та вул. Федора Кричевського в м. Києві площею 0,65 га, яка є частиною земельної ділянки на проспекті Перемоги 119/121 у Святошинському районі м. Києва, для виконання підготовчих робіт та будівництва адміністративного корпусу з об'єктами соціально-побутового забезпечення та не вчинення перешкод в його виконанні.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач за первісним позовом в порушення умов договору не виконав своїх зобов'язань за договором про спільну діяльність від 07.03.2007, а також не надав жодних обґрунтованих зауважень чи пояснень у встановлений строк.

06.02.2018 через загальний відділ діловодства місцевого господарського суду (канцелярію) від Державної установи "Національний науковий центр радіаційної медицини Академії медичних наук України" надійшов зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал-Профіль" про визнання договору про спільну діяльність від 07.03.2007 недійсним.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір укладений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства з боку товариства "Метал-Профіль", та порушує права та законні інтереси державної установи - позивача за зустрічним позовом. При цьому позивач за зустрічним позовом посилається на те, що договір був підписаний генеральним директором державної установи з перевищенням своїх повноважень, передбачених Статутом Державної установи "Національний науковий центр радіаційної медицини Академії медичних наук України". Також позивач за зустрічним позовом вказує на те, що пункт 3.1.2 Договору, відповідно до якого Сторона-1 зобов'язана надати Стороні-2 по акту земельну ділянку для виконання підготовчих робіт (перенесення асфальтного покриття) та будівництва Об'єкту, суперечить п. 2.1 Договору, в якому визначено, що Сторони домовились в спільну діяльність державне нерухоме майно не передавати та в спільній діяльності не використовувати нерухоме майно державної власності, тоді як, на дату укладення Договору та на даний час земля, на якій планувалося будувати Об'єкт, перебувала та перебуває у державній власності. Крім того, позивач за зустрічним позовом стверджує, що відповідач за зустрічним позовом не мав наміру досягнути мети, яка вказана в п.2.2 Договору та мав намір ввести в оману державну установу вже в момент укладення спірного договору, посилаючись при цьому на пункти 2.8, 2.13. 2.7 Договору.

Також, відповідачем за первісним позовом були подані заперечення на позовну заяву, в яких він зазначив, що оскільки строк дії договору про спільну діяльність від 07.03.2007 закінчився, позивач за первісним позовом не має підстав вимагати від відповідача за первісним позовом виконання зобов'язань за вже не діючим договором, а тому просив суд відмовити в задоволенні первісного позову в повному обсязі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.03.2018 зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал-Профіль" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та об'єднано його в одне провадження з первісним позовом.

30.03.2018 позивач за первісним позовом звернувся до суду із заявою про застосування строку позовної давності до зустрічних позовних вимог, а також надав відповідь на відзив відповідача за первісним позовом, в яких зазначив, що останньому було відомо про укладення договору про спільну діяльність від 07.03.2007, вказував на те, що даний договір є дійсним, а також що доводи відповідача за первісним позовом про закінчення строку дії договору 07.03.2017 не відповідають змісту положенням Договору, за яким закінчення терміну дії Договору пов'язано з моментом повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.

05.04.2018 через загальний відділ діловодства місцевого господарського суду (канцелярію) від Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал-Профіль" надійшов відзив на зустрічний позов, у якому вказував на те, що спірна земельна ділянка не перебуває у власності позивача за зустрічним позовом, а була виділена та надана у постійне користування із земель міської забудови (комунальної, а не державної власності). Також відповідач за зустрічним позовом вказує на те, що зміна директора позивача за первісним позовом не припиняє зобов'язання визначені у Договорі, оскільки директор укладаючи Договір діяв не від свого імені, а від імені та в інтересах позивача за зустрічним позовом. Відповідач за зустрічним позовом вказує на те, що позивачем за зустрічним позовом не наведено підстав, за яких спірний договір повинен бути визнаним недійсним а також, не вказано в чому полягають порушення прав на інтересів позивача за зустрічним позовом.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.04.2018 первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал-Профіль" задоволено повністю. Зобов'язано Державну установу "Національний науковий центр радіаційної медицини Академії медичних наук України" виконати зобов'язання за договором про спільну діяльність від 07.03.2007 шляхом надання по акту Товариству з обмеженою відповідальністю "Метал-Профіль" земельну ділянку на розі проспекту Перемоги та вул. Федора Кричевського в м. Києві площею 0,65 га, яка є частиною земельної ділянки на проспекті Перемоги 119/121 у Святошинському районі м. Києва, (кадастровий номер 8000000000:75:177:022) для виконання підготовчих робіт (перенесення асфальтного покриття) та будівництва адміністративного корпусу з об'єктами соціально-побутового призначення. Зобов'язано Державну установу "Національний науковий центр радіаційної медицини Академії медичних наук України" виконати зобов'язання за Договором про спільну діяльність від 07.03.2007 шляхом надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Метал-Профіль" можливості встановити будівельний паркан навколо земельної ділянки на розі проспекту Перемоги та вул. Федора Кричевського в м. Києві площею 0,65 га, яка є частиною земельної ділянки на проспекті Перемоги 119/121 у Святошинському районі м. Києва, (кадастровий номер 8000000000:75:177:022) для виконання підготовчих робіт та будівництва адміністративного корпусу з об'єктами соціально-побутового призначення та не чинення перешкод Товариству з обмеженою відповідальністю "Метал-Профіль" в його виконанні. Стягнуто з Державної установи "Науковий центр радіаційної медицини Академії юридичних наук України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал-Профіль" витрати зі сплати судового збору в розмірі 3200,00 грн. У задоволенні зустрічного позову Державної установи "Науковий центр радіаційної медицини Академії юридичних наук України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал-Профіль" відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Державна установа "Національний науковий центр радіаційної медицини Академії наук України" звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2018 у справі №910/22880/17. Прийняти нове рішення про відмову в задоволенні первісного позову повністю. Прийняти нове рішення про задоволення вимог ДУ "Національний науковий центр радіаційної медицини Академії медичних наук України" за зустрічним позовом. Стягнути з ТОВ "Метал-Профіль" судові витрати на користь ДУ "Національний науковий центр радіаційної медицини Академії медичних наук України".

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального права та процесуального права. В апеляційній скарзі скаржником викладено обставини, на яких ґрунтуються зустрічні позовні вимоги, аналогічні тим, які викладено в зустрічній позовній заяві та обставини, на яких ґрунтуються заперечення проти позовних вимог за первісним позовом, аналогічні тим, які викладено у запереченнях на первісну позовну заяву.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2018 апеляційну скаргу Державної установи "Національний науковий центр радіаційної медицини Академії медичних наук України" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Смірнової Л.Г., судді Кропивної Л.В., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2018 відкрито апеляційне провадження у справі №910/22880/17; призначено справу до розгляду на 27.06.2018.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач за первісним позовом просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2018 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом Київську міську раду (вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044); оголошено перерву в судовому засіданні до 12.07.2018.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2018 залучено до участі у справі в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом Київську міську державну адміністрацію (вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044); оголошено перерву в судовому засіданні до 26.07.2018.

25.07.2018 до суду апеляційної інстанції надійшло пояснення Київської міської державної адміністрації, в якому третя особа-2 просила апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2018 у справі №910/22880/17 в частині задоволення позовних вимог за первісним позовом. При цьому третьою особою-2 зазначено зокрема про те, що помилковий висновок суду першої інстанції, що спірна земельна ділянка є власністю територіальної громади м. Києва призвів до прийняття незаконного рішення; на думку третьої особи-2 суд першої інстанції також припустився помилкового висновку, визнавши, що договір є чинним на час прийняття рішення, що також вплинуло на прийняття незаконного рішення.

25.07.2018 до суду апеляційної інстанції надійшло пояснення Київської міської ради, в якому третя особа-1 просила апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2018 у справі №910/22880/17 та прийняти нове рішення про відмову в первісному позові. При цьому третьою особою-1 зазначено зокрема про те, що згідно з п.2 розпорядження Київської міської державної адміністрації від 18.05.2017 №586 "Про надання земельної ділянки державній установі "Національний науковий центр радіаційної медицини Національної академії медичних наук України" відповідачеві за первісним позовом надано в постійне користування земельну ділянку площею 7,3113 га (кадастровий номер 8000000000:75:177:022) для експлуатації, обслуговування існуючих корпусів на просп. Перемоги, 119-121 у Святошинському районі м. Києва із земель державної власності за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови (категорія земель - землі житлової та громадської забудови, справа А-22780), а тому висновок суду першої інстанції про те, що спірна земельна ділянка була виділена із земель міської забудови, тобто комунальної не відповідають обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2018 оголошено перерву в судовому засіданні до 02.08.2018.

02.08.2018 через канцелярію апеляційного господарського суду від позивача за первісним позовом надійшла відповідь на пояснення третьої особи-1.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2018 колегією суддів у складі: головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Дідиченко М.А., Кропивної Л.В. оголошено перерву в судовому засіданні до 13.09.2018.

14.08.2018 через канцелярію апеляційного господарського суду від позивача за первісним позовом надійшли додаткові письмові пояснення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2018 визнано клопотання про відвід головуючого судді від участі у розгляді апеляційної скарги Державної установи "Національний науковий центр радіаційної медицини Академії медичних наук України" на рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2018 у справі №910/22880/17 необгрунтованим; зупинено провадження у справі №910/22880/17; передано справу для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою для вирішення питання про відвід суддів у порядку, встановленому ст. 32 ГПК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2018 колегією суддів у складі: головуючого судді Доманської М.Л., суддів Остапенка О.М., Пантелієнка В.О. у задоволенні заяви ТОВ "Метал-Профіль" про відвід головуючого судді Смірнової Л.Г. від розгляду справи №910/22880/17 відмовлено.

Указом Президента України "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" №454/2017 від 29.12.2017 ліквідовано Київський апеляційний господарський суд.

Згідно ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 в газеті "Голос України" №185(6940) опубліковано повідомлення про початок роботи Північного апеляційного господарського суду з 03.10.2018.

Частиною 5 ст. 31 ГПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

Актом прийняття-передачі судових справ від 02.10.2018 справу №910/22880/17 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2018 апеляційну скаргу Державної Установи "Національний науковий центр радіаційної медицини Академії медичних наук України" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Коротун О.М., Суліма В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2018 прийнято апеляційну скаргу Державної Установи "Національний науковий центр радіаційної медицини Академії медичних наук України" на рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2018 у справі №910/22880/17 до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Коротун О.М., Суліма В.В.; поновлено апеляційне провадження у справі №910/22880/17; розгляд апеляційної скарги призначено на 20.12.2018.

З 27.11.2018 головуючий суддя Іоннікова І.А. перебувала на лікарняному та з 26.12.2018 приступила до виконання своїх обов'язків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2018 призначено справу до розгляду на 15.01.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 розгляд справи відкладено на 22.01.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2019 продовжено строк розгляду апеляційної скарги Державної Установи "Національний науковий центр радіаційної медицини Академії медичних наук України" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2018 у справі №910/22880/17 до 07.02.2019. Оголошено в судовому засіданні перерву до 07.02.2019.

В судовому засіданні 07.02.2019 оголошено перерву на 20.02.2019, відповідно до ч.5 ст. 233 ГПК України.

18.02.2019 через канцелярію апеляційного господарського суду від відповідача за первісним позовом надійшли тези виступу представника Державної установи "Національний науковий центр радіаційної медицини Академії медичних наук України".

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третіх осіб, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

07.03.2007 між Науковим центром радіаційної медицини Академії медичних наук України, правонаступником якого є Державна установа "Національний науковий центр радіаційної медицини Національної академії медичних наук України" (надалі за Договором - Сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Метал-Профіль" (надалі за Договором - Сторона-2) було укладено договір про спільну діяльність (надалі - Договір), відповідно до умов п. 2.1. якого учасники цього Договору дійшли згоди об'єднати свої вклади у формі ділової репутації, ділових зв'язків, професійних знань, навичок, коштів та інших активів, з метою будівництва адміністративного корпусу з об'єктами соціально-побутового призначення в Святошинському районі м. Києва по пр. Перемоги №119/121 (далі - Об'єкт). Сторони домовились не передавати в спільну діяльність державне нерухоме майно та в спільній діяльності не використовувати нерухоме майно державної власності.

Відповідно до п. 2.2. Договору, сторони Договору домовились, що з метою розвитку медичної науки та розвитку міжнародних зв'язків в складі Об'єкту буде створено зал офіційних делегацій - "Конференц-зал" для проведення міжнародних конференцій, семінарів, симпозіумів, зустрічей іноземних офіційних делегацій з використанням сучасних телекомунікаційних технологій.

Пунктом 2.4. Договору визначено, що з метою зручності розміщення Об'єкту та Конференц-залу, будівництво Об'єкту було заплановано на земельній ділянці на розі проспекту Перемоги та вул. Федора Кричевського в м. Києві площею 0,65 га (далі - Земельна ділянка), яка є частиною земельної ділянки на проспекті Перемоги, 119/121 у Святошинському районі м. Києва, та перебуває у користуванні Сторони-1 (кадастровий номер 8000000000:75:177:022).

Згідно з п. 2.11. Договору, Сторона-2 повинна була до початку виконання будівельних робіт за власний рахунок перенести асфальтне покриття орієнтовною площею 1545 кв. м та виконати благоустрій на Земельній ділянці.

Згідно з п. п. 2.10., 3.1.1. Договору Сторона-1 зобов'язувалася оформити право постійного користування Земельною ділянкою з відповідним цільовим призначенням під будівництво Об'єкта чи укласти договір оренди Земельної ділянки з відповідним цільовим призначенням під будівництво Об'єкта.

Відповідно до п. 3.1.11 Сторона-1 зобов'язана розглядати протягом 10 днів звернення, документи та пропозиції надані Стороною-2 та в цей строк чи погоджуватися з наданими пропозиціями чи надати обґрунтовані зауваження а також, не створювати перешкоди Стороні-2 у виконанні будівельних чи інших робіт.

Згідно п. 3.1.2. Договору, протягом 3-х днів після оформлення права постійного користування Земельною ділянкою під будівництво Об'єкта чи права оренди Земельної ділянки під будівництво Об'єкта, Сторона-1 зобов'язана надати Стороні-2 по акту земельну ділянку для виконання підготовчих робіт (перенесення асфальтного покриття) та будівництва Об'єкту.

У п. 3.1.6. Договору закріплений обов'язок Сторони-1 надавати право Стороні-2 здійснювати будівництво Об'єкта шляхом виконання функцій Замовника та Забудовника, які визначені чинним законодавством України. До функцій зокрема відносяться: залучення підрядників для виконання робіт з будівництва Об'єкта, укладення з ним договору підряду, контролювання ходу будівництва, здійснення технічного нагляду, проведення розрахунків, прийняття закінчених робіт та здачу Об'єкта в експлуатацію.

Відповідно до п. 9.3. Договору, даний Договір укладено строком на 10 років до 07.03.2017, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.

16.07.2011 між Сторонами було укладено додатковий договір до договору про спільну діяльність від 07.03.2007, в якому Сторони уточнили власні реквізити.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що спірний договір за своєю правовою природою є кредитним договором.

Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з даним висновком суду першої інстанції, та зазначає, що за своєю правовою природою спірний договір є договором про спільну діяльність.

Згідно ст. 1130 ЦК України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Відповідно до ч. 2 ст. 1131 ЦК України, умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Статтями 525, 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями ст. 193 ГК України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено вище, згідно з п. п. 2.10., 3.1.1. Договору Сторона-1 зобов'язувалася оформити право постійного користування Земельною ділянкою з відповідним цільовим призначенням під будівництво Об'єкта чи укласти договір оренди Земельної ділянки з відповідним цільовим призначенням під будівництво Об'єкта.

Рішенням Київської міської ради від 21.07.2016 №843/843 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 7,3113 га (кадастровий номер 8000000000:75:177:022) відповідачеві за первісним позовом для експлуатації, обслуговування існуючих корпусів на просп. Перемоги, 119-121 у Святошинському районі м. Києва (категорія земель - землі житлової та громадської забудови, справа Д-5090, заява ДІД № 01104-000195802-014 від 09.12.2015).

Як стверджує позивач за первісним позовом, 05.12.2016 він звернувся до відповідача за первісним позовом з листом, в якому просив виконати свої зобов'язання за Договором, що передбачені у п. п. 2.10., 3.1.1., 3.1.2. Договору в натурі, а саме - надати позивачеві за первісним позовом за актом земельну ділянку для виконання підготовчих робіт (перенесення асфальтного покриття) та будівництва Об'єкта.

Однак, відповідач за первісним позовом, в порушення умов п. 3.1.11 Договору, не виконав своїх зобов'язань за Договором а також, не надав жодних обґрунтованих зауважень чи пояснень у встановлений строк.

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради №586 від 18 травня 2017 року "Про надання земельної ділянки державній установі "Національний науковий центр радіаційної медицини Національної академії медичних наук України" відповідачеві за первісним позовом надано в постійне користування земельну ділянку площею 7,3113 га (кадастровий номер 8000000000:75:177:022) для експлуатації, обслуговування існуючих корпусів на просп. Перемоги, 119-121 у Святошинському районі м. Києва із земель державної власності за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови (категорія земель - землі житлової та громадської забудови, справа А-22780).

Розпорядження виконавчого органу Київради - Київської міської державної адміністрації нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення в газеті "Хрещатик", якщо самими рішеннями та розпорядженнями не встановлено пізніший термін введення їх у дію.

Вказане розпорядження опубліковано в газеті "Хрещатик" 30 травня 2017 року.

Позивач за первісним позовом вказує на те, що відповідач за первісним позовом, в порушення взятих на себе зобов'язань, не надав позивачу за первісним позовом земельну ділянку для виконання підготовчих робіт протягом трьох днів після оформлення права постійного користування (з 30 травня 2017 року), чим створив перешкоди в виконанні підготовчих та будівельних робіт.

Задовольняючи позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал-Профіль", суд першої інстанції виходив з того, що відповідач за первісним позовом не виконав своїх зобов'язань за Договором, передбачених у п. п. 3.1.2., 3.1.6., 3.1.10., та перешкоджає реалізації прав та обов'язків позивача за первісним позовом, визначених у Договорі, зокрема щодо виконання позивачем за первісним позовом підготовчих і будівельних робіт, чим було порушено інтереси останнього.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком, оскільки як встановлено вище, розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради №586 від 18 травня 2017 року "Про надання земельної ділянки державній установі "Національний науковий центр радіаційної медицини Національної академії медичних наук України" відповідачеві за первісним позовом надано в постійне користування земельну ділянку площею 7,3113 га (кадастровий номер 8000000000:75:177:022) для експлуатації, обслуговування існуючих корпусів на просп. Перемоги, 119-121 у Святошинському районі м. Києва із земель державної власності за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови (категорія земель - землі житлової та громадської забудови, справа А-22780).

Водночас, як встановлено в п. 2.1. Договору, Сторони домовились не передавати в спільну діяльність державне нерухоме майно та в спільній діяльності не використовувати нерухоме майно державної власності.

Таким чином, Державна установа "Національний науковий центр радіаційної медицини Академії медичних наук України" станом на час звернення позивача з первісним позовом та вирішення судом даного спору не мала в своєму розпорядженні земельної ділянки, яка б відповідала умовам спірного договору та підлягала передачі товариству "Метал-Профіль", що вказує на недоведеність позивачем за зустрічним позовом здійснення перешкод Державною установою прав та обов'язків товариства "Метал-Профіль", визначених у Договорі, зокрема щодо виконання позивачем за первісним позовом підготовчих і будівельних робіт.

Відповідно до частини першої ст.631 Цивільного кодексу України, строком договору є час протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Виходячи зі змісту п.9.1 Договору, договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та починає діяти після оформлення земельної ділянки під проектування та будівництво Об'єкту або з моменту виникнення потреби залучення коштів для виконання проектних робіт чи розроблення проекту землевідводу, при цьому визначення моменту виникнення такої потреби входить до повноважень Сторони-2.

Пунктом 9.3 Договору встановлено, що договір укладено строком на 10 років до 07.03.2017, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Отже, з урахуванням змісту вказаних пунктів Договору, колегія суддів дійшла висновку про те, що строк дії договору про спільну діяльність від 07.03.2007 закінчився 07.03.2017, оскільки Сторони не досягли мети договору - не об'єднали свої вклади, як це передбачено п.2.1 цього договору, а договір не почав діяти, оскільки без передачі земельної ділянки не могли виникнути й інші обставини, вказані в п.9.1 Договору; умова, що строк договору продовжується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань не може бути застосована, оскільки сторони не починали виконувати свої зобов'язання за цим договором.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги за первісним позовом про зобов'язання виконати обов'язки за Договором про спільну діяльність від 07.03.2007 шляхом надання по акту земельної ділянки на розі проспекту Перемоги та вул. Федора Кричевського в м. Києві площею 0,65 га, яка є частиною земельної ділянки на проспекті Перемоги 119/121 у Святошинському районі м. Києва, для виконання підготовчих робіт (перенесення асфальтного покриття) та будівництва адміністративного корпусу з об'єктами соціально-побутового забезпечення; зобов'язання виконати обов'язки за Договором про спільну діяльність від 07.03.2007 шляхом надання можливості встановити будівельний паркан навколо земельної ділянки на розі проспекту Перемоги та вул. Федора Кричевського в м. Києві площею 0,65 га, яка є частиною земельної ділянки на проспекті Перемоги 119/121 у Святошинському районі м. Києва, для виконання підготовчих робіт та будівництва адміністративного корпусу з об'єктами соціально-побутового забезпечення та не вчинення перешкод в його виконанні, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Стосовно зустрічної позовної вимоги Державної установи "Національний науковий центр радіаційної медицини Академії медичних наук України" про визнання договору про спільну діяльність від 07.03.2007 недійсним, колегія суддів встановила наступне.

За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна з сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зазначена норма кореспондується з положеннями частини першої статті 207 ГК України, згідно з якою господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї з сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Таким чином, вирішуючи спори про визнання правочинів (договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Позивачем в обґрунтування підстав звернення з зустрічним позовом до суду в позовній заяві зазначено, що договір укладений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства з боку товариства "Метал-Профіль", та порушує права та законні інтереси державної установи - позивача за зустрічним позовом. При цьому позивач за зустрічним позовом посилається на те, що договір був підписаний генеральним директором Державної установи з перевищенням своїх повноважень, передбачених Статутом Державної установи "Національний науковий центр радіаційної медицини Академії медичних наук України". Також позивач за зустрічним позовом вказує на те, що пункт 3.1.2 Договору, відповідно до якого Сторона-1 зобов'язана надати Стороні-2 по акту земельну ділянку для виконання підготовчих робіт (перенесення асфальтного покриття) та будівництва Об'єкту, суперечить п. 2.1 Договору, в якому визначено, що Сторони домовились в спільну діяльність державне нерухоме майно не передавати та в спільній діяльності не використовувати нерухоме майно державної власності, тоді як, на дату укладення Договору та на даний час земельна ділянка, на якій планувалося будувати Об'єкт, перебувала та перебуває у державній власності. Крім того, позивач за зустрічним позовом стверджує, що відповідач за зустрічним позовом не мав наміру досягнути мети, яка вказана в п.2.2 Договору та мав намір ввести в оману державну установу вже в момент укладення спірного договору, посилаючись при цьому на умови Договору, визначені в пунктах 2.8, 2.13. 2.7.

Відмовляючи в зустрічному позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем за зустрічним позовом не доведено наявності підстав, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог про визнання недійсним про спільну діяльність від 07.03.2007. При цьому суд зазначив, що із розпорядження виконавчого органу виконавчого органу Київської міської ради №586 від 18 травня 2017 року "Про надання земельної ділянки державній установі "Національний науковий центр радіаційної медицини Національної академії медичних наук України", спірна земельна ділянка була виділена позивачу за зустрічним позовом із земель міської забудови, тобто комунальної, а не державної власності та надана у постійне користування після укладення спірного Договору.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з даними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 18.05.2017 №586 "Про надання земельної ділянки державній установі "Національний науковий центр радіаційної медицини Національної академії медичних наук України" для експлуатації, обслуговування існуючих корпусів на просп. Перемоги, 119-121 у Святошинському районі м. Києва, припинено Міністерству охорони здоров'я УРСР право користування земельною ділянкою площею 8.6562 га, відведеною рішенням виконавчого комітету Київською міською радою народних депутатів від 29.12.1984 №1117/1 Про відведення Міністерству охорони здоров'я УРСР земельної ділянки для будівництва Київської республіканської клінічної лікарні з поліклінікою по вул.. Кричевського в Ленінградському районі та додатком 3 до рішення виконавчого комітету Київською міською радою народних депутатів від 29.06.1989 №571 Про відведення земельних ділянок підприємствам, установам і організаціям для будівництва об'єктів у зв'язку з закріпленням майна на праві оперативного управління за Державною установою "Національний науковий центр радіаційної медицини Національної академії медичних наук України" (довідка установи від 28.10.2013 №09/976, лист Національної академії медичних наук України від 03.02.2014 №3-07/204 та витяг з Єдиного державного реєстру державної власності щодо державного майна, наданий листом Фонду державного майна України від 16.03.2017 №10-15-5078) та віднесено цю земельну ділянку до земель запасу житлової та громадської забудови .

Згідно з пунктом 2 вищевказаного розпорядження надано Державній установі "Національний науковий центр радіаційної медицини Національної академії медичних наук України" за умови виконання пункту 3 цього розпорядження в постійне користування земельну ділянку площею 7,3113 га (кадастровий номер 8000000000:75:177:0022) для експлуатації, обслуговування існуючих корпусів на просп. Перемоги, 119-121 у Святошинському районі м. Києва із земель державної власності за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови (категорія земель - землі житлової та громадської забудови, справа А-22780).

Таким чином, викладене, спростовує висновок суду першої інстанції, що земельна ділянка виділена позивачу за зустрічним позовом із земель міської забудови, тобто комунальної, а не державної власності.

Колегією суддів встановлено, що договір про спільну діяльність від 07.03.2007 підписаний генеральним директором Державної установи "Національний науковий центр радіаційної медицини Академії медичних наук України".

Відповідно до п.4.3 Статуту Державної установи "Національний науковий центр радіаційної медицини Академії медичних наук України" генеральний директор Бебешко В.Г., в межах своєї компетенції, діє від імені НЦРМ, представляє його на всіх рівнях в інших установах, організаціях, розпоряджається майном і коштами НЦРМ, укладає договори, видає довіреності, відкриває в банках рахунки.

Як встановлено вище, земельна ділянка на проспекті Перемоги, 119/121 у Святошинському районі м. Києва (на якій планувалось будівництво за спірним договором) відноситься до земель державної власності.

Відповідно до частини третьої ст. 326 Цивільного кодексу України, управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Виходячи зі змісту Закону України Про управління об'єктами державної власності від 21.09.2006, Закону України Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій та статусу їх майнового комплексу від 07.02.2002, передавати державне майно третім особам без погодження з Національної академії наук України та розпорядження Кабінету Міністрів України Державна установа НЦРМ не має права,а дії з порушенням цього порядку є незаконними.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження надання Національною академією наук України погодження щодо передачі державного майна третім особам, зокрема земельної ділянки на проспекті Перемоги, 119/121 у Святошинському районі м. Києва, яка перебуває в користуванні Державної установи "Національний науковий центр радіаційної медицини Академії медичних наук України" (кадастровий номер 75:177:022).

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що спірний договір підписано генеральним директором Державної установи з перевищенням повноважень - за відсутності погодження Національної академії наук України щодо передачі земельної ділянки, яка є державною власністю, а відтак спірний договір було укладено з порушеннями норм законодавства, що є підставою для визнання його недійсним.

Доводи позивача за зустрічним позовом щодо відсутності у відповідача за зустрічним позовом наміру досягнути мету, яка вказана в п.2.2 Договору, за навності наміру ввести в оману державну установу вже в момент укладення спірного договору, посилаючись при цьому на умови Договору, визначені в пунктах 2.8, 2.13. 2.7, визнаються судом апеляційної інстанції необґрунтованими з огляду на положення статті 267 Цивільного кодексу України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Господарський суд міста Києва, відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, заяву про застосування наслідків позовної давності до спірних правовідносин залишив без задоволення, оскільки дослідженням доказів у справі судом встановлено відсутність підстав для задоволення зустрічного позову через його необґрунтованість.

Водночас, судом апеляційної інстанції, переглядаючи справу, встановлено те, що спірний договір було укладено з порушенням норм законодавства, що є підставою для визнання його недійсним.

З матеріалів справи вбачається, що 30.03.2018, ще на стадії підготовчого провадження (підготовче провадження закрите ухвалою від 06.04.2018) від відповідача за зустрічним позовом надійшла до суду першої інстанції заява про застосування наслідків спливу позовної давності. Заява мотивована тим, що з моменту укладення спірного договору минуло більше трьох років, отже строк для звернення до суду пропущений, а тому необхідно відмовити в задоволенні зустрічного позову. При цьому відповідач за зустрічним позовом зазначив, що твердження відповідача за первісним позовом про те, що йому стало відомо про наявність спірного договору в 2015 році спростовується наступними фактами: договір про спільну діяльність від 07.03.2007 було взято на облік Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва (позивачем своєчасно подаються до органів фіскальної служби податкові декларації); 05.11.2010 Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської ради було надано відповідачу дозвіл на розроблення документації із землеустрою земельної ділянки, що розташована за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 119/121; 14.07.2011 у зв'язку зі зміною реквізитів, між сторонами укладено додатковий договір до Договору про спільну діяльність від 07.03.2007; 27.10.2011 на виконання пункту 3.1.9 спірного договору, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М. посвідчено довіреність, якою державна установа уповноважила ТОВ "Метал-Профіль" представляти її інтереси, пов'язані із здійсненням будівництва за спірним договором.

Позивач у зустрічній позовній заяві, зазначив про те, що про спірний правочин йому стало відомо лише в 2015 році, коли товариство "Метал-Профіль" звернулося до господарського суду з позовом про зобов'язання виконати умови договору про спільну діяльність від 07.03.2007 (справа №910/19889/15).

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Для Державної установи "Національний науковий центр радіаційної медицини Академії медичних наук України" днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день укладення спірного правочину.

З зустрічним позовом у даній справі, державна установа звернулася до господарського суду міста Києва 06.02.2018, що підтверджується відтиском штемпеля суду першої інстанції. Тобто з пропуском строку більше ніж на 7 років 11 місяців після спливу трьохрічного строку позовної давності.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Позовна давність не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. При цьому, поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред'явлення позову неможливим або утрудненим.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст. 267 Цивільного кодексу України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму Цивільного кодексу України).

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) аспекти. Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в ст. 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 74 ГПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

При цьому позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Закон не передбачає переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском позовної давності, тому дане питання віднесено до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір. Питання щодо поважності цих причин, тобто, наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №917/1150/17.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем за зустрічним позовом не наведено обставин, які з об'єктивних, незалежних від нього причин унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову.

Позовна давність пов'язується із судовим захистом суб'єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право (Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №910/2974/18, прийнятій за результатом розгляду справи з такими ж обставинами справи).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, №22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Інститут позовної давності покликаний також сприяти сталості цивільних відносин.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що спірний договір було укладено з порушенням норм законодавства, що є підставою для визнання його недійсним. Проте пропущення позовної давності є підставою для відмови у задоволенні зустрічного позову.

Водночас Північний апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції безпідставно визнав відсутність підстав для визнання договору спільної діяльності від 07.03.2007 недійсним, однак такі висновки суду не призвели до прийняття незаконного рішення.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, крім того неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню в частині задоволення позовних вимог за первісним позовом (пункти 1, 2, 3, 4 резолютивної частини рішення суду), з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні первісного позову. В частині відмови в задоволенні зустрічного позову рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної Установи "Національний науковий центр радіаційної медицини Академії медичних наук України" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2018 у справі №910/22880/17 скасувати в частині задоволення позовних вимог за первісним позовом (пункти 1, 2, 3, 4 резолютивної частини рішення суду), з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні первісного позову.

В частині відмови в задоволенні зустрічного позову рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал-Профіль" на користь Державної установи "Національний науковий центр радіаційної медицини Академії медичних наук України" витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 4800 грн.

Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №910/22880/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

повний текст постанови складено 06.03.2019

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді О.М. Коротун

В.В. Сулім