Ухвала

від 06.03.2019 по справі 908/539/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

06.03.2019 Справа № 908/539/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Проскуряков К.В., розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОФІРМА ОСОБА_1 від 22.02.2019 р. про забезпечення позову

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОФІРМА ОСОБА_1 (72003, Запорізька область, Михайлівський район, селище міського типу Михайлівка, вул. Маяковського, буд. 2, код ЄДРПОУ 37297371)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 ПЛЮС (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, буд. 26-А, код ЄДРПОУ 39335937)

про стягнення 159 564,70 грн.

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

04.03.2019 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОФІРМА ОСОБА_1 від 22.02.2019 р. (вх. 572/08-07/19 від 04.03.2019 р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 ПЛЮС про стягнення 159 564,70 грн.

ОСОБА_3 з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2019 р. справу №908/539/19 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 06.03.2019 р. вказану позовну заяву залишено без руху.

Також разом з зазначеною позовною заявою до суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОФІРМА ОСОБА_1 від 22.02.2019 р. про забезпечення позову.

Відповідно до ОСОБА_3 з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.03.2019 р. у справі №908/539/19 вказану заяву передано на розгляд судді Проскурякову К.В.

В обґрунтування забезпечення позову заявник посилається на те, що 27.03.2018 р. між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №55, предметом якого є оригінальна продукція на суму 159 564,70 грн. ПДВ. Відповідно до умов договору, термін постачання - 10 днів з моменту оплати за товар. Місце постачання - Запорізька область, Михайлівський район, селище міського типу Михайлівна, вулиця Маяковського, будинок 2 транспортом відповідача. На виконання умов договору відповідачем позивачу 29.11.2018 р. було виставлено рахунок №584, з найменуванням товару, асортиментом, ціною, вартістю продукції на суму 159 564,70 грн. Рахунок містить посилання на договір №55 від 27.03.2018 р. Відповідно до умов договору, позивач сплатив за товар вказану суму, що підтверджується платіжним дорученням №19 від 29.11.2018 р. Отже, позивач свої обов'язки за договором виконав повністю, сплативши за товар. Однак, відповідач в обумовлені договором строки товар не поставив, чим порушив свої зобов'язання. Протягом грудня 2018 - лютого 2019 р. позивач намагався зв'язатися з відповідачем. Однак, керівництво відповідача від телефонних переговорів та зустрічей ухиляється. З грудня 2018 р. будь-який зв'язок з відповідачем припинився. Позивачу стало відомо, що відповідач звільнив трудовий колектив та намагається розпродати активи. Жодних дій щодо постачання нам товару або поверненню коштів не вчиняє. З урахуванням викладеного, позивач просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на кошти в межах ціни позову 159 564,70 грн., які зберігаються на рахунках в наступних установах банків: АТ ОСОБА_4 Аваль у м. Києві, рахунок №23604569386; Додат РАЙФФАЙЗЕНБАНКАВАЛЬ , м. Дніпропетровськ, рахунок №260028219; АТ ОСОБА_4 Аваль у м. Києві, рахунок №26003468023.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У частині 1 статті 137 ГПК України передбачені такі заходи забезпечення позову як:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

ОСОБА_3 з ч. 1 ст. 138 ГПК України заява про забезпечення позову подається:

1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;

2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;

3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Відповідно до статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

ОСОБА_3 з абз. 3 ч. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову від 26.12.2011 р. № 16 у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до пункту 3 вказаної постанови, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Таким чином, аналіз приписів норм, які регулюють порядок та підстави вжиття заходів забезпечення позову, свідчить, що забезпечення позову є правом суду, що розглядає спір. Заходи по забезпеченню позову застосовується судом, виходячи з обставин справи та змісту заявлених позовних вимог. Вибір способу захисту забезпечення залежить від суті позовних вимог.

Судом встановлено, що вказана заява про забезпечення позову подана до суду разом з позовною заявою у справі №908/539/19.

Суд зазначає, що заявником не надано належних та допустимих доказів того, що протягом грудня 2018 р. по лютий 2019 р. позивач будь-яким чином намагався зв'язатися з відповідачем для вирішення питання щодо повернення коштів або поставки товару за вказаним договором та не обґрунтовано належними, допустимими та достатніми доказами того, що невжиття заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на розрахункові рахунки відповідача може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі у разі задоволення позовних вимог.

Заявником не подано доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язує застосування вказаних ним заходів забезпечення позову та посилання заявника про обізнаність того, що відповідач звільнив трудовий колектив та намагається розпродати активи є лише його припущенням, оскільки будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин заявником до заяви не надано, отже суд приходить до висновку, що підстави для задоволення вказаної заяви відсутні.

ОСОБА_3 з п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

Також, в порушення вищевказаної статті заява не містить пропозиції щодо зустрічного забезпечення, отже заявником не обґрунтовано порядку та способу забезпечення відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричиненні забезпеченням цього позову шляхом накладення арешту на рахунок відповідача.

З огляду на викладене, на дату розгляду заяви про забезпечення позову, суд не вбачає підстав для її задоволення.

Разом з тим, заявник не позбавлений права звернутись із заявою про забезпечення позову під час розгляду цієї справи.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 138 - 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОФІРМА ОСОБА_1 від 22.02.2019 р. про забезпечення позову відмовити.

2. Копію ухвали направити учасникам справи.

3. Ухвала набирає чинності з моменту її підписання та відповідно до ч. 8. ст. 140, ст. 255 ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.

Повний текст ухвали складено: 06.03.2019 р.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

ОСОБА_3 з ч. 8. ст. 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції може бути оскаржені в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову.

В ч. 1 ст. 256 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.