Рішення

від 20.05.2019 по справі 908/539/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/45/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2019 Справа № 908/539/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Рачук О.О., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА ІМ. БУРЦЕВА" (72003, Запорізька область, Михайлівський район, селище міського типу Михайлівка, вул.Маяковського, буд. 2, код ЄДРПОУ 37297371)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ГЛОБАЛ ПЛЮС" (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, буд. 26-А, код ЄДРПОУ 39335937)

про стягнення 159 564,70 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Никоненко І.С., ордер про надання правової допомоги серія ЗП №59218 від 22.02.2019р., адвокат (посвідчення адвоката України №1053 від 27.02.2015р.);

від відповідача: не з`явився.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

04.03.2019р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА ІМ. БУРЦЕВА" від 22.02.2019р. (вх. 572/08-07/19 від 04.03.2019р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ГЛОБАЛ ПЛЮС" про стягнення 159 564,70 грн.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2019р. справу №908/539/19 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою від 06.03.2019р. №908/539/19 в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА ІМ. БУРЦЕВА" від 22.02.2019р. про забезпечення позову відмовлено. Ухвалою від 06.03.2019р. №908/539/19 позовну заяву залишено без руху. Ухвалою суду від 25.03.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/539/19 в порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження - 5/45/19, перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 24.04.2019р. ухвалою суду від 24.04.2019р. відкладено розгляд справи по суті на 20.05.2019р. Явка представників сторін визнана обов`язковою. У судовому засіданні 20.05.2019р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 20.05.2019р. здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК "Оберіг".

Позивач підтримує позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві. Суду надано наступні пояснення: 27.03.2018р. між ТОВ "АГРОФІРМА ІМ. БУРЦЕВА" та ТОВ "АГРО ГЛОБАЛ ПЛЮС" укладено договір поставки № 55 за умовами якого відповідач виставив позивачу рахунок №584 на суму 159 564,70 грн. Позивач сплатив за товар вказану суму, проте відповідач в обумовлений договором строк товар не поставив. Враховуючи зазначене, керуючись умовами договору та ст. ст. 509, 526, 530 ЦК України, ст.ст. 193 ГК України позивач звернувся з позовом до суду та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти за непоставлений товар у сумі 159 564,70 грн.

Представник відповідача у жодне судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце призначеного судового засідання був повідомлений належним чином шляхом направлення на його адресу відповідної ухвали суду. Клопотань про розгляд справи без уповноваженого представника або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі №908/539/19 від 25.03.2019р. була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, а саме: 69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, буд. 26-А.

З матеріалів справи вбачається, що до суду повернуто зазначену ухвалу суду із відміткою пошти підстав повернення: вибув .

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Запропонований ухвалою суду про відкриття провадження від 25.03.2019р. №908/539/19 відзив на позовну заяву та додані до нього документи відповідач на адресу суду не надіслав, правами, передбаченими ст. 42 ГПК України, не скористався.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні без виклику представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 27.03.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю АГРО ГЛОБАЛ ПЛЮС (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма ім. Бурцева (далі - Покупець) було укладено договір поставки №55 (далі - договір), відповідно до умов якого в терміни, визначені договором, Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення (далі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти Товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором (п.1.1. договору).

Відповідно до п. 2.1. - 2.3. договору встановлено, що за даним Договором постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначаються Додатками та/або накладними, що є невід`ємною частиною цього договору. Ціна продукції, що поставляється за цим договором, вказується у додатках в національній валюті та визначається в залежності від виду товару (Засоби Захисту Рослин (ЗЗР), Насіння, Міндобрива та Мікродобрива). Для Товару (ЗЗР, Насіння, Міндобрива та Мікродобрива) сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх еквівалент у доларах США або Євро. Загальна сума договору визначається сукупністю додатків та/або накладних, що визначені в п. 2.1., та які є невід`ємною частиною цього договору. У випадках розбіжностей даних у додатках щодо кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна. Видаткова накладна є невід`ємною частиною договору та підписується з боку Покупця особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару).

Порядок розрахунків за поставлений товар визначається в Додатках до даного договору (3.1. договору).

Згідно п. 3.6. договору, Покупець при перерахуванні коштів за Товар в платіжному дорученні (в графі Призначення платежу ) повинен зазначити згідно якого договору та якого додатку перераховано даний платіж (…).

Відповідно до п. 4.1. договору, строк поставки Товару визначається у відповідних додатках до цього договору.

За порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством та з урахуванням даного договору (п. 7.1. договору).

Пунктом 11.2. договору встановлено, що він набуває чинності з дня його підписання представниками обох сторін і діє до повних розрахунків.

27.03.2018р. між сторонами було укладено Додаток до договору поставки №55 від 27.03.2018р., яким закріплено, що відповідач поставить позивачу продукцію на загальну суму 159 564,70 грн. Також у цьому додатку встановлена 100% передплата проти рахунку відповідача (п. 3 Додатку). Пунктом 4 встановлено термін постачання, а саме 10 днів з моменту оплати за товар.

Договір поставки №55 від 27.03.2018р. та додаток до договору до цього договору підписані обома сторонами та скріплені печатками підприємств.

Судом враховано, що станом на час подання позовної заяви договір є чинним. Доказів розірвання договору чи додаткових угод або визнання недійсними суду не надано.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору поставки №55 від 27.03.2018р. ним було сплачено за рахунком №584 від 29.11.2018р. суму у розмірі 159 564,70 грн., що підтверджується платіжним дорученням №19 від 29.11.2018р. суму 159 564,70 грн. та на виконання п. 3.6. договору позивачем у зазначеному платіжному дорученні у графі Призначення платежу зазначено, що платіж здійснено згідно рахунку №584 від 29.11.2018р.

Однак, відповідач взяті на себе зобов`язання за Договором поставки №55 від 27.03.2018р. не виконана та не поставив позивачу відповідний товар, зазначений у Додатку до договору поставки №55 від 27.03.2018р.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ст.. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов`язкову силу для сторін. Будучи пов`язаними взаємними правами та обов`язками (зобов`язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов`язання.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України, продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Факт попередньої оплати товару позивачем підтверджено платіжним доручення №19 від 29.11.2018р. на суму 159 564,70 грн.

Відповідач доказів виконання свого зобов`язання за договором, а саме поставки відповідного товару позивачу суду не надав.

Згідно з частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 159 564,70 грн. Вказана сума підтверджена матеріалами справи та підлягає стягненню у повному обсязі.

Контррозрахунку спірної суми та доказів її оплати відповідачем суду не надано.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правову допомогу в сумі 15 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно ст. 26 ЗУ Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Проте, як вбачається з матеріалів справи представником позивача додано до матеріалів справи лише ордер на надання правової допомоги серія ЗП №59218 від 22.02.2019р. Однак, до зазначеного документу не надано жодних доказів здійснення розрахунків із адвокатом Никоненко І.С., а саме: договору про надання правової (правничої) допомоги, платіжних доручень, банківських виписок, переліку виконаних робіт, актів виконаних робіт та тощо, які б підтверджували понесенні позивачем витрати на професійну правничу допомогу адвоката.

Враховуючи, що позивачем не надано суду доказів, які підтверджують здійснення витрат на оплату послуг адвоката, суд приходить до висновку, про відмову в стягненні з відповідача 15 000,00 грн. витрат, пов`язаних з професійною правничою допомогою адвоката.

Згідно ст.ст. 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими, належними, допустимими, достовірними, достатніми доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, а судові витрати за розгляд клопотання про забезпечення позову - на позивача, оскільки ухвалою суду від 06.03.2019р. №908/539/19 в задоволенні клопотання ТОВ "АГРОФІРМА ІМ. БУРЦЕВА" від 22.02.2019р. про забезпечення позову відмовлено.

Керуючись ст. ст. 74, 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ГЛОБАЛ ПЛЮС" (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, буд. 26-А, код ЄДРПОУ 39335937) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА ІМ. БУРЦЕВА" (72003, Запорізька область, Михайлівський район, селище міського типу Михайлівка, вул. Маяковського, буд. 2, код ЄДРПОУ 37297371) грошові кошти в сумі 159 564 (сто п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот шістдесят чотири) грн. 70 коп. та сплачений судовий збір у розмірі 2 394 (дві тисячі триста дев`яносто чотири) грн. 00 коп. Видати наказ.

Суддя К.В. Проскуряков

Повне рішення складено: 27.05.2019р.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.