Рішення

від 28.02.2019 по справі 910/13289/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.02.2019Справа № 910/13289/18 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджітал Комунікейшнс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю " 1+1 Інтернет"

про спростування недостовірної інформації

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Микитин О.В.

Представники сторін:

від позивача Бутченко А.В.

від відповідача Мартиновська З.І.

В судовому засіданні 28.02.2019 на підставі ст. 240 ГПК України прийнято скорочене рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду м. Києва звернулось з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджітал Комунікейшнс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "1+1 Інтернет" про спростування недостовірної інформації.

Позовні вимоги мотивовані тим, у своєму листі № 125929 від 22.08.2018 відповідач поширив недостовірну інформацію про позивача, яку останній просить визнати недостовірною та зобов"язати відповідача її спростувати.

Ухвалою суду від 12.10.2018 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

31.10.2018 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 12.10.2018 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2018 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 06.12.2018.

В судовому засіданні 06.12.2018 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував посилаючись на ту обставину, що інформація викладена в листі була зроблена з аналізу звернень, що надходили до відповідача та коментарів в соціальних мережах, відповідач зазначає, що позивачем не доведено факту завдання його діловій репутації шкоди, оскільки, він не здійснює господарської діяльності у сфері телебачення та радіомовлення та не здійснює ретрансляцію. Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 06.12.2018 поновлено відповідачу строк на подання відзиву та долучено до матеріалів справи відзив.

Ухвалою суду від 06.12.2018 підготовче засідання відкладено на 26.12.2018.

17.12.2018 від позивача надійшла відповідь на відзив з додатками, в якій позивач зазначає, що відповідачем визнано факт розголошення інформації у листі № 125929 від 22.08.2018 та не надано доказів достовірності відповідної інформації. Позивач вказує, що оскільки, він здійснює видавництво журналу з тематичною спрямованістю на розвиток ринку телекомунікації та медіа, а тому своїм листом відповідач завдав його діловій репутації значної шкоди, оскільки, саме по собі розповсюдження недостовірної інформації є порушення немайнових прав особи.

26.12.2018 в підготовчому засіданні представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив з додатками, в яких відповідач зазначає, що доказування при розгляді справ про спростування недостовірної інформації здійснюється у загальному порядку, тобто кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається; не надано доказів завдання саме відповідачу як юридичній особі шкоди, внаслідок поширення інформації в листі; в тексті листа не розповсюджено будь-якої інформації, що може бути недостовірною.

Ухвалою суду від 26.12.2018 закрито підготовче провадження у справі, розгляд справи по суті призначено на 31.01.2019.

В судовому засіданні 31.01.2019 оголошено перерву до 28.02.2019.

Представник позивача в судовому засіданні 28.02.2019 підтримав позов, з підстав викладених у заявах по суті спору.

Представник відповідача підтримав в судовому засіданні свою позицію, викладену у документах, поданих ним по суті справи.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представник позивача підтримав позов, просив його задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

До матеріалів справи долучено лист-повідомлення від 22.08.2018 № 125929 Товариства з обмеженою відповідальністю "1+1 Інтернет", адресований: Голові Правління Інтернет Асоціації України; Голові Правління Асоціації правовласників та постачальників контенту;; Директору Громадського об'єднання Закарптської асоціації операторів телекомунакацій та провайдерів програмної послуги; Генеральному директору Спілки кабельного телебачення України; Директору Телекомунікаційної палати України; Президенту Асоціації "Укртелемережа"; Директору Спілки операторів телекомунікацій Одеси і Одеської області; Генеральному директору Всеукраїнської асоціації операторів кабельного телебачення і телеінформаційних мереж; Директору Дніпропетровської обласної Асоціації ОКТБ. З тексту повідомлення вбачається, що на підставі укладених ліцензійних договорів про надання виключно суміжного права "1+1 Інтернет" має право (виключну ліцензію) на розповсюдження на території України телеканалів "1+1", "2+2", "ТЕТ", "ПлюсПлюс", "Бігуді", "УНІАН ТБ", "Kvartal TV", "Paramaunt Comedy", "Bolt", "Star Cinema", "Star Family", "Nickelodion HD", "Nick JR", "MTV", "MTV Live HD", "Vh1 European", "Vh1 Classic", "MTV Dance", "MTV Rocks", "MTV Hits", "Spike" (далі - телеканали), а також вчиняти дії, направлені на захист порушених прав правовласників зазначених телеканалів.

ТОВ "1+1 Інтернет" висловлює своє занепокоєння виявленими фактами пропозицій у 2017-2018 роках провайдерам програмної послуги та операторам телекомунікацій щодо ретрансляції зазначених телеканалів сторонніми компаніями, зокрема: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЙ.ЕС.ПІ"; Товариство з обмеженою відповідальністю "Велика Мережа"; Товариство з обмеженою відповідальністю "Телетранс"; Товариство з обмеженою відповідальністю "Телетранс ТВ"; Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджітал Комунікейшнс"; Товариство з обмеженою відповідальністю "Нові Мережі України"; Товариство з обмеженою відповідальністю "Пряма Мова"; Товариство з обмеженою відповідальністю "Стар Телекомпані"; Приватне підприємство "Нью ТВ".

Доводимо до Вашого відома, що ТОВ "1+1 Інтернет" не передавало невиключне суміжне право на розповсюдження телеканалів вищезазначеним компаніям та будь-яким іншим компаніям, що використовують торгівельну марку "Телетранс", "Starcards TV" "New TV". У ТОВ "1+1 Інтернет" не має жодних договірних відносин з вищезазначеними компаніями, тобто вони не наділені повноваженнями укладати договори на розповсюдження телеканалів. Просимо проінформувати учасників та членів Вашої асоціації (об'єднання) з цього приводу та попередити їх про можливе порушення ними прав та законних інтересів ТОВ "1+1 Інтернет". Лист підписаний керівником департаменту розповсюдження програм ТОВ "1+1 Інтернет" ОСОБА_4.

Відповідачем не заперечується та обставина, що лист від 22.08.2018 № 125929 був направлений всім адресатам, зазначеним у листі.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу (надалі - ГПК України) України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Як встановлено в ст. 277 Цивільного кодексу України, якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний.

Відповідно до ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Відповідно до приписів статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Таким чином, юридична особа так само як і фізична особа має право на спростування недостовірної інформації відповідно до ст. 277 ЦК України та право на недоторканість ділової репутації відповідно до ст. 299 ЦК України.

Згідно з п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" вбачається, що відповідно до статей 94, 277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Відповідно до п. 4 Постанови ВСУ № 1 чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.

Згідно зі ст. 201 Цивільного кодексу України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім'я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

В ч. 5 п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від 27.02.2009 року № 1 роз'яснено, що недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Крім того, в пункті 15 постанови ВСУ № 1 роз'яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:

- поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

- поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

- поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

- поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Цивільного кодексу України, інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про інформацію", інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді;

Статтею 4 Закону України "Про інформацію" встановлено, що суб'єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об'єднання громадян; суб'єкти владних повноважень, а об'єктом інформаційних відносин є інформація.

Як визначено статтею 5 Закону України "Про інформацію", кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Частиною 1 статті 7 України "Про інформацію" визначено, що право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.

Згідно з частиною 2 наведеної статті визначено, що ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Разом з тим, відповідно до ч. 1,2 ст. 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Отже, за приписами ст. 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Згідно зі ст. 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Разом з тим відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Разом з тим, ст. 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Як зазначено в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (далі - постанова Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1), беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Судом досліджено текст листа ТОВ "1+1 Інтернет" від 22.08.2018 № 125929. З приводу суті листа, суд зазначає, що в листі міститься інформація, що ТОВ "1+1 Інтернет" має виключне суміжне право на розповсюдження на території України ряду телеканалів і це невиключне суміжне право на розповсюдження телеканалів не передавалось відповідачем позивачу. Вище зазначена інформація не оскаржується сторонами як недостовірна і є дійсно інформацією в розумінні Закону України "Про інформацію" та ЦК України.

Натомість висловлення підписантом листа, а відповідно відповідачем, занепокоєння виявленими фактами пропозицій у 2017-2018 роках провайдерам програмної послуги та операторам телекомунікацій щодо ретрансляції телеканалів сторонніми компаніями, в тому числі позивачем не є інформацією як такою в розумінні чинного законодавства, а висловлює судження, що ґрунтується на оцінці інформації, що надходила до відповідача.

Отже зазначене у листі, що позивач просить спростувати як недостовірну інформацією не є інформацією, а є оціночним судженням відповідача, яке не морже бути визнано достовірним чи не достовірним та не може бути спростовано.

В зв'язку з цим суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо тверджень позивача, що його діловій репутації зашкодила інформація викладена в листі, оскільки, позивач є засновником журналу "Ідеальний шторм" (згідно свідоцтва про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації, серія КВ № 23094-12934Р від 02.11.2017 за цільовим призначенням з питань економіки, бізнесу, науково-популярне, довідкове, літературно-художнє, для дозвілля, програмні цілі (основні принципи) розвиток ринку телекомунакацій та медіа).

Оскільки, судом визначено, що твердження, які позивач просить визнати недостовірними та спростувати є оціночними судженнями відповідача, то позивач може скористатись правом, передбаченим ст. 30 Закону України "Про інформацію" шляхом висловлення своєї думки з зазначеного відповідачем питання, в тому числі шляхом направлення відповідного листа адресатам, що отримали лист ТОВ "1+1 Інтернет" від 22.08.2018 № 125929.

Крім того, позивачем зазначено, що вони не займаються ретрансляцією телеканалів та не мають відповідних ліцензій для такої діяльності, а їх діяльністю є видавнича справа, а тому судом не вбачається, що оціночними судженнями відповідача, викладеними у листі, діловій репутації (видавнича справа) може бути завдана шкода. Належних та допустимих доказів можливості чи реального завдання шкоди діловій репутації позивача листом від 22.08.2018 № 125929 суду не надано.

Отже позивачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження того, що відповідачем у листі розповсюджено саме інформацію, що є недостовірною, а тому ділова репутація позивача не може бути захищеною у спосіб обраний позивачем.

Відповідно до ст. 74, 75 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку наявним доказам, суд вважає, що за своїм характером спірна поширена інформація не стосується позивача, а використання слова "сумнозвісний" взагалі не є поширенням інформації, а є оціночним судженням.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Позаяк позивачем із наведених ним обґрунтувань не доведено поширення відповідачем саме недостовірної інформації, у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Враховуючи зібрані докази по справі, пояснення представників сторін та керуючись статтями 129, 232, 236-241 ГПК України

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджітал Комунікейшнс" (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, 11/1, офіс 316, ідентифікаційний код 41200943) до Товариства з обмеженою відповідальністю "1+1 Інтернет" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 23, ідентифікаційний код 37726069) про визнання недостовірною інформації, поширеної Товариства з обмеженою відповідальністю "1+1 Інтернет" у другому абзаці листа Товариства з обмеженою відповідальністю "1+1 Інтернет", підписаного керівником департаменту розповсюдження програм Товариства з обмеженою відповідальністю "1+1 Інтернет" ОСОБА_4, № 125929 від 22.08.2018, а саме: " Товариство з обмеженою відповідальністю "1+1 Інтернет" висловлює занепокоєння виявленими фактами пропозицій у 2017-2018 рр. провайдером програмної послуги та операторами телекомунікацій щодо ретрансляції зазначених вище телеканалів сторонніми компаніями, зокрема:… Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджітал Комунікейшнс"…; зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "1+1 Інтернет" спростувати недостовірну інформацію, поширену у другому абзаці листа Товариства з обмеженою відповідальністю "1+1 Інтернет", підписаного керівником департаменту розповсюдження програм Товариства з обмеженою відповідальністю "1+1 Інтернет" ОСОБА_4, № 125929 від 22.08.2018, а саме: " Товариство з обмеженою відповідальністю "1+1 Інтернет" висловлює занепокоєння виявленими фактами пропозицій у 2017-2018 рр. провайдером програмної послуги та операторами телекомунікацій щодо ретрансляції зазначених вище телеканалів сторонніми компаніями, зокрема:… Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджітал Комунікейшнс"… шляхом направлення листа зі спростуванням цієї недостовірної інформації - відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 07.03.2019

Суддя І.В.Усатенко