Рішення

від 06.03.2019 по справі 904/5747/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2019м. ДніпроСправа № 904/5747/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельне підприємство "Марія" (51200, м. Новомосковськ Дніпропетровської області, вул. Спаська, буд. 5; ідентифікаційний код 25521556)

до Фізичної особи-підприємця Величко Ігоря Олеговича (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

про стягнення 325 156 грн. 00 коп.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

СУТЬ СПОРУ

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельне підприємство "Марія" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№5686/18 від 20.12.2018р.) про стягнення з відповідача - Фізичної особи-підприємця Величко Ігоря Олеговича 325 156 грн. 00 коп., що складає 236 600 грн. 00 коп. - попередньої оплати за договором від 01.06.2018р. на виготовлення ангара та 88 556 грн. 00 коп. - штрафу.

Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтями 162 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2018р. позовну заяву залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5-ти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Як вбачається ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2018р. було отримано позивачем 29.12.2018р., про що свідчить реєстр згрупованих поштових відправлень рекомендованої пошти по Україні з повідомленням від 27.12.2018р. №322 та витяг з сайту Укрпошти.

Позивачем подано заяву (вх.№131/19 від 02.01.2019р.) про усунення недоліків, та виконання вимог ухвали суду від 22.12.2018р. у справі №904/5747/18.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.01.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №904/5747/18 та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (засобами електронного зв'язку за вх. №5537/19 від 05.02.2019р. та засобами поштового зв'язку за вх.№5847/19 від 06.02.2019р.), в якому просить: - здійснити розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження; - надати додатковий час для подання доказів по даній справі; - відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельне підприємство "Марія" до Фізичної особи-підприємця Величко Ігоря Олеговича в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2019р. відмовлено Фізичній особі-підприємця Величко Ігорю Олеговичу у поновленні строку на подання відзиву на позовну заяву та у наданні додаткового часу для надання доказів.

Відповідач надіслав до суду клопотання (вх.№5541/19 від 05.02.2019р., яке надійшло засобами електронного зв'язку та вх. №5846/19 від 06.02.2019р., яке надійшло засобами поштового зв'язку) про виклик свідків, в якому просить викликати до суду ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, в якості свідків, посилаючись на те, що: - твердження позивача не відповідають дійсним обставинам справи; - про факт виконання робіт може надати пояснення свідок - засновник відповідача ОСОБА_2; - директор підприємства позивача ОСОБА_3 зможе надати пояснення щодо здійснення відповідачем робіт по договору на виготовлення ангара від 01.06.2018р.; - свідок ОСОБА_4, що надає відповідачу послуги з консультування по загальним питанням відповідно до договору про надання послуг від 30.05.2018р., володіє інформацією про хід виконання робіт по вказаному договору.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2019р. відмовлено у задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Величка Ігоря Олеговича про виклик свідка.

05.02.2019р. засобами електронного зв'язку надійшла зустрічна позовна заява (вх.№436/19 від 05.02.2019р.) Фізичної особи-підприємця Величко Ігоря Олеговича до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельне підприємство "Марія", в якій просить суд: - визнати право власності на ангар з профнастилу (0,35 х б.35/15 х 11,75) м, висота 4 м (загальна), загальною площею 242 кв.м., будівельні риштування у кількості 2 шт., що знаходиться за адресою вул. Спаська, буд. 5, м. Новомосковськ, Дніпропетровська область; - витребувати у позивача ангар з профнастилу (0,35 х б.35/15 х 11,75) м, висота 4 м (загальна), загальною площею 242 кв.м., будівельні риштування у кількості 2 шт., що знаходиться за адресою вул. Спаська, буд. 5, м. Новомосковськ, Дніпропетровська область.

07.02.2019р. до суду надійшла зустрічна позовна заява (вх.№469/19 від 07.02.2019р.) Фізичної особи-підприємця Величко Ігоря Олеговича до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельне підприємство "Марія", в якій просить суд: - визнати за фізичною особою - підприємцем Величко Ігорем Олеговичем право власності на ангар з профнастилу (0,35 х б.35/15 х 11,75) м, висота 4 м (загальна), загальною площею 242 кв.м., будівельні риштування у кількості 2 шт., що знаходиться за адресою вул. Спаська, буд. 5, м. Новомосковськ, Дніпропетровська область; - витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торговельного підприємства "Марія" ангар з профнастилу (0,35 х б.35/15 х 11,75) м, висота 4 м (загальна), загальною площею 242 кв.м., будівельні риштування у кількості 2 шт., що знаходиться за адресою вул. Спаська, буд. 5, м. Новомосковськ, Дніпропетровська область.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2019р. повернути без розгляду зустрічну позовну заяву Фізичної особи-підприємця Величко Ігоря Олеговича до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельне підприємство "Марія" про визнання прав власності на ангар та витребування майна і додані до неї документи.

Позивач у відповіді на відзив (вх.№7505/19 від 15.02.2019р.) в якій просить: - залишити відзив відповідача без розгляду; - відмовити в клопотанні відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження; - відмовити в клопотанні відповідача про надання додаткового строку для подання доказів по справі; - відмовити в клопотанні відповідача про виклик та допит свідків; - позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що: - відповідачем при поданні відзиву на позовну заяву було порушено строки, встановлені судом для здійснення такої процесуальної дії, у зв'язку з чим відзив підлягає залишенню без розгляду; - матеріалами справи підтверджується, що відповідач отримав вказану ухвалу суду засобами поштового зв'язку - 16.01.2019р.; - відповідач мав право подати відзив на позовну заяву до 31.01.2019р. включно; - матеріали справи не містять інших доказів які свідчили б про укладення будь-яких додаткових угод до договору щодо зміни кінцевого терміну виконання робіт, встановленого пунктом 3.2 Договору; - відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт виконання будівельних та монтажних робіт за Договором; - не наведено поважних причин, які об'єктивно позбавили його можливості подати всі наявні у нього докази разом з відзивом; - не наведено доказів, які підтверджують що відповідач здійснив всі залежні від нього дії, спрямовані на отримання вказаних доказів, у зв'язку з чим підстави для надання відповідачу додаткового строку для подання доказів по справі відсутні; - факт складення відповідачем в односторонньому порядку акту здачі-приймання виконаних робіт, за відсутності доказів виконання таких робіт, не може слугувати безумовним доказом фактичного здійснення виконавцем передбачених договором робіт; - відповідач не надає доказів відправлення такого акту на адресу позивача; - щодо графічних зображень, наданих відповідачем, то з їх змісту неможливо с встановити ані місце, в якому вони були зроблені, ані дату їх створення, а тому вони не є належними та допустимими доказами в розумінні Господарського процесуального кодексу України; - у зв'язку із порушення відповідачем термінів закінчення робіт, позивач листом від 10.12.2018р. за вих.№1012/18 здійснив в односторонньому порядку відмову від договору на підставі пункту 4.2 Договору, та вимагав від відповідача повернення суми сплаченого та невикористаного авансу; - будь-яких доказів понесення відповідачем витрат сплаченого авансу не надано; - в матеріалах справи відсутня заява громадянина України ОСОБА_2 як свідка, а тому підстав для його виклику та допиту в якості свідка в судовому засіданні немає; - відповідачем було порушено строки, встановлені судом для подання заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а тому відповідні заперечення мають бути залишені без розгляду; - відсутність у відповідача спеціальних знань не є поважною причиною, яка об'єктивно унеможливлює їх подання.

Відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку; заяви скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом.

Тому поданий з пропущенням процесуального строку відзив на позовну заяві залишається без розгляду.

У зв'язку з тим, що відзив на позовну заяву залишено без розгляду подана позивачем відповідь на відзив також залишається без розгляду.

При цьому, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов'язків щодо доказів.

Таким чином, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Тому суд розглядає справу без призначення судового засідання та виклику сторін за наявними у ній матеріалами і документами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.2018р. між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельним підприємством "Марія", як замовником, та відповідачем - Фізичною особою-підприємцем Величко Ігорем Олеговичем, як виконавцем, було укладено договір на виготовлення ангара (надалі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого виконавець зобов'язується у відповідності до вимог замовника виконати роботи по виготовленню та комплектації готового виробу на об'єкті замовника за адресою: м. Новомосковськ, Дніпропетровської обл., вул. Спаська, 5 теплого ангару з профнастилу (0,35 х 6,35/15 х 11,75 м, висота 4 м (загальна), загальною площею 242 кв. м. (далі - ангар) у відповідності з умовами договору і технічного завдання, погодженого сторонами.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами (пункт 8.1 Договору).

Відповідно до пункту 1.2 Договору замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи виконавцем у відповідності з умовами договору.

Згідно з пунктом 4.1 Договору вартість робіт визначених умовами договору складає 338 000 грн. 00 коп.

Визначена в пункті 4.1 сума є сталою і включає в себе всі витрати виконавця по будівництву ангару на умовах визначених договором, зокрема, проживання (пункт 4.2 Договору).

Пунктом 4.3 Договору сторони погодили, що оплата здійснюється замовником в наступному порядку: - після підписання договору замовник зобов'язується сплатити виконавцю суму коштів в розмірі 236 600 грн. на поточний рахунок НОМЕР_3 в ПАТ КБ Приватбанк (ЄДРПОУ 14360570, код банку 305299 видано клієнту Величко Ігор Олегович фізична особа-підприємець, ЄДРПОУ/ДРФО НОМЕР_1) протягом 3 банківських днів з моменту підписання договору в якості авансового платежу за роботу (підпункт 4.3.1 Договору); - замовник здійснює остаточний розрахунок в сумі 101 400 грн. на поточний рахунок НОМЕР_3 в ПАТ КБ Приватбанк (ЄДРПОУ 14360570, код банку 305299 видано клієнту Величко Ігор Олегович фізична особа підприємець, ЄДРПОУ/ДРФО НОМЕР_2) з виконавцем після прийому виконаних робіт, за умови відсутності будь-який претензій зі сторони замовника до якості виконаних робіт (підпункт 4.3.2 Договору).

Як вбачається, відповідачем було виставлено позивачу рахунок-фактуру від 01.06.2018р. №9-00000002 на авансовий платіж за роботу відповідно договору №01.06 на загальну суму 236 600 грн. 00 коп. (а.с.16).

На виконання умов Договору позивачем було здійснено авансовий платіж у сумі 236 600 грн. 00 коп., про що свідчить платіжне доручення від 04.06.2018р. №235 з призначенням платежу рах. №9-00000002 від 01/06/18 авансовий платіж за роботу згідно договору №01.06 .

Датою початку робіт є дата отримання авансового платежу виконавцем від замовника (пункт 3.1 Договору).

Згідно з пунктом 3.2 Договору виконавець зобов'язаний здійснити передбачені договором роботи по виготовленню та монтажу ангару в строк до 01.08.2018 року.

Відповідно до пункту 5.1 Договору прийняття замовником виконаних робіт здійснюється шляхом підписання акту прийому-передачі виконаних робіт.

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За пунктом 4.1 Договору виконавець зобов'язується, зокрема, виконати роботи в обсязі в строки визначені даними договором (підпункт 4.1.1 Договору).

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається, позивачем направлено на адресу відповідача вимогу від 29.10.2018р. за вих.№2910/18 про усунення порушення, у якій вимагає здійснити передбачені даним договором роботи по виготовленню та монтажу ангару в строк до 30.11.2018р.

Про направлення вказаної вимоги свідчить копія накладної, фіскального чеку від 03.11.2018р. та поштового опису вкладення від 03.11.2018р. (а.с.19-20).

Також, із відстеження на офіційному сайті Укрпошта поштового відправлення за №4900066789204 вбачається, що 05.11.2018. відправлення вручено відповідачу особисто.

Отже, строк закінчення робіт по виготовленню та монтажу ангару вважається таким, що настав.

Як вбачається матеріали справи містять лист позивача від 10.02.2018р. №1012/18 про односторонню відмову від договору, повернення суми сплаченого авансу та сплату штрафних санкцій (а.с. 22).

В зазначеному листі було повідомлено виконавця за Договором (відповідача у справі) про те, що у зв'язку із порушенням виконавцем строків завершення виконання робіт передбачених Договором більш ніж на 20-ть днів, замовник (позивач у справі) в односторонньому порядку розриває Договір з 10.12.2018р. Крім того, згідно вказаного листа позивач вимагав повернення суми сплаченого за Договором авансу у розмірі 236 600 грн. 00 коп. та сплати штрафних санкцій (пені) у розмірі 88 556 грн. 00 коп.

Про направлення відповідачу вказаного листа свідчать фіскальний чек ПАТ "Укрпошта" від 10.12.2018р., накладна №4900052957070 та опис від 10.12.2018р.(а.с.24-25).

При цьому суд вважає за необхідне зазначити про те, що хоча лист від 10.02.2018р. містить у назві 'про односторонню відмову від договору' зі змісту листа вбачається, що замовник в односторонньому порядку саме розриває Договір, а не відмовляється від нього.

Відповідно до підпункту 4.4.3 пункту Договору замовник має право, зокрема, розірвати договір в односторонньому порядку у випадках: - порушення виконавцем строків завершення виконання робіт передбачених даним договором більш ніж на 20 днів, за виключенням випадків передбачених підпунктом 4.2.1 договору; - неодноразового порушення виконавцем умов договору по якості робіт.

Підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 Договору передбачено, що виконавець має право, зокрема, продовжити строки виконання робіт до 14 робочих днів в зв'язку з настанням форс-мажорних обставин, за умови невідкладного письмового повідомлення про настання таких обставин замовника.

Відповідачем такі обставини не повідомлялися, матеріали справи не містять письмового повідомлення відповідачем позивача про настання таких обставин .

Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Умовами укладеного Договору сторони передбачили право замовника на розірвання Договору в односторонньому порядку у разі порушення виконавцем строків завершення виконання робіт.

Відповідно до статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Умовами Договору не встановлено порядок розірвання договору в односторонньому порядку замовником шляхом направлення повідомлення іншій стороні.

Таким чином, суд вважає, що, тільки у зв'язку з повідомленням відповідача листом про розірвання Договору, не можна вважати Договір розірваним.

Відповідно до частини 3 статті 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

З зазначеної правової норми випливає, що договір можна вважати розірваним у разі односторонньої відмови від договору.

Проте, умовами укладеного Договору не передбачено право замовника на одностронню відмову від Договору та замовник не відмовлявся від Договору відповідно до статті 849 Цивільного кодексу України.

Тому не можна вважати Договір розірваним, як зазначає позивач.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У пункті 6.5 Договору сторони погодили, що у випадку порушення виконавцем строків виконання робіт, передбачених даним Договором, за виключенням випадків визначених в підпункті 4.2.1 Договору, виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі 0,2 відсотки від суми Договору за кожен день прострочення; сторони домовилися, що замовник має права утримувати будь-які суми, що підлягають оплаті виконавцю послуг згідно з цим Договором в рахунок погашення заборгованості, нарахованих штрафних санкцій (неустойка, пеня, штраф, інфляційні) виконавця без погодження останнього.

Матеріали справи не містять доказів в підтвердження виконання відповідачем робіт у встановлений сторонами у Договорі строк - до 01.08.2018р.

Суд не може прийняти до уваги про виконання виконавцем робіт у строк, встановлений у вимозі від 29.10.2018р. №2910/18, - до 30.11.2018р., оскільки зміни до Договору щодо строку виконання робіт у встановленому порядку сторонами не вносилися, а одностороння зміна умов Договору не допускається відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України.

Таким чином, згідно розрахунку пеня становить - 88 556 грн. 00 коп. грн. 08 коп. (з 02.08.2018р. по 10.12.2018р.).

Що стосується вимоги позивача щодо стягнення з відповідача авансу у розмірі 236 600 грн. 00 коп, то така вимога є необгрунтованою з огляду на те, що умовами укладеного Договору не передбачено порядок повернення сплаченого замовником авансу.

Відповідно до статті 13Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 та 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За приписами частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України).

За вимогами пункту 3 частини 1 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи вимоги пункту 3 частини 1 статті 129 Конституції України та статті 74 Господарського процесуального кодексу України на стороні, що подала позов лежить зобов'язання доведення тих обставин, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню

Згідно з частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

У відповідності до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судові витрати у розмірі 1 328 грн. 34 коп. слід покласти на відповідача.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельне підприємство "Марія" (51200, м. Новомосковськ Дніпропетровської області, вул. Спаська, буд. 5; ідентифікаційний код 25521556) до Фізичної особи-підприємця Величко Ігоря Олеговича (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про стягнення 325 156 грн. 00 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Величка Ігоря Олеговича (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельне підприємство "Марія" (51200, м. Новомосковськ Дніпропетровської області, вул. Спаська, буд. 5; ідентифікаційний код 25521556) 88 556 (вісімдесят вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят шість тисяч) грн. 00 коп. - пені та 1 328 (одна тисяча триста двадцять вісім) грн. 34 коп. - витрат по сплаті судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до частини 4 статті 240 ГПК України,

06.03.2018р