Рішення

від 05.03.2019 по справі 914/2102/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2019 Справа №914/2102/18

Господарський суд Львівської області в особі судді Пазичева В.М., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬВЕР КЛАС", м. Харків

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Луговського Костянтина Анатолійовича,

м. Львів

про: стягнення коштів

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Вашкевич Н.І.

Представники:

від позивача: не з'явився.

від відповідача: не з'явився.

Суд встановив: 12.11.2018 року за вх. № 2236 в канцелярії Господарського суду Львівської області зареєстровано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬВЕР КЛАС" до Фізичної особи-підприємця Луговського Костянтина Анатолійовича про стягнення коштів.

При огляді позовної заяви та поданих до неї документів, встановлено, що мають місце наступні недоліки, а саме позивачем подано копію поштової квитанції про надсилання відповідачеві рекомендованою поштою копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.11.2018 року, позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬВЕР КЛАС" до Фізичної особи-підприємця Луговського Костянтина Анатолійовича про стягнення коштів - залишена без руху для усунення недоліків.

22.11.2018 р. за вх. № 45034/18 позивач на виконання ухвали Господарського суду Львівської області від 16.11.2018 року, усунув недоліки позовної заяви по справі № 914/2102/18.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.12.2018 року відкрито провадження у справі і призначено підготовче засідання на 03.01.2019 року. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.01.2019 року, підготовче засідання відкладено на 16.01.2019 року, у зв'язку із відсутністю представника відповідача. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.01.2019 року, підготовче засідання відкладено на 28.01.2019 року, у зв'язку із відсутністю представника відповідача. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.01.2019 року, підготовче засідання відкладено на 05.02.2019 року, у зв'язку із відсутністю представника відповідача. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.02.2019 року, підготовче засідання відкладено на 19.02.2019 року, у зв'язку із відсутністю представника відповідача. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.02.2019 року, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬВЕР КЛАС" від 12.02.2019 р. за вх. № 6079/19 про участь в проведенні судового засідання в режимі відеоконференції у справі № 914/2102/18 - задоволено. Доручено Комінтернівському районному суду м. Харкова (61068, м. Харків, пров. Брянський, 5) провести судове засідання 19.02.2019 р. о 10:30 р. у справі № 914/2102/18, в режимі відеоконференції. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.02.2019 року, підготовче засідання, яке проведене в режимі відеоконференції відкладено на 26.02.2019 року, у зв'язку із відсутністю представника відповідача. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.02.2019 року, підготовче засідання закрито, справа призначена до судового розгляду по суті на 05.03.2019 року.

Оскільки, за складністю та категорією дану справу, слід розглядати за правилами загального позовного провадження, суд призначив розгляд цієї справи в підготовчому провадженні.

Позивач вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 06.12.2018 року, про відкладення підготовчого засідання від 03.01.2019 року, від 16.01.2019 року, від 28.01.2019 року, від 05.02.2019 року, від 19.02.2019 року, від 26.02.2019 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, повернуті на адресу суду, що знаходяться у матеріалах справи, а явка якого була визнана судом обов'язковою.

24.01.2019 р. за вх. № 3337/19 представник позивача подав заяву про долучення доказів до матеріалів справи.

28.01.2019 р. за вх. № 207/19 представник позивача подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, а саме просить: Стягнути з відповідача - Фізичної особи-підприємця Луговського Костянтина Анатолійовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬВЕР КЛАС" заборгованість станом на 28.01.2019 року, в сумі 22220,53 грн., з яких: заборгованість - 16 500 грн.; Інфляційна складова боргу - 1798,50 грн.; 3 відсотки річних - 595,36 грн.; неустойка - 3326,67 грн. та судові витрати покласти на відповідача - Фізичну особу-підприємця Луговського Костянтина Анатолійовича.

31.01.2019 р. за вх. № 4396/19 представник позивача подав заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

31.01.2019 р. за вх. № 4397/19 представник позивача подав заяву про долучення доказів до матеріалів справи.

31.01.2019 р. за вх. № 4398/19 представник позивача подав заяву.

12.02.2019 р. за вх. № 6079/19 представник позивача подав клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. У заяві позивач просить судове засідання призначене на 19.02.2019 р. о 10:30 год. у справі № 914/2102/18 провести в режимі відео конференції, проведення якої доручити Комінтернівському районному суду м. Харкова (61068, м. Харків, пров. Брянський, 5).

15.02.2019 р. за вх. № 6822/19 на електронну адресу суду надійшла від представника позивача заява про уточнення позовних вимог, а саме: просить стягнути з відповідача - Фізичної особи-підприємця Луговського Костянтина Анатолійовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬВЕР КЛАС" заборгованість станом на 15.02.2019 року, в сумі 22736,49 грн., з яких: заборгованість - 16 500 грн.; Інфляційна складова боргу - 2143,59 грн.; 3 відсотки річних - 619,77 грн.; відсотки за користування чужими коштами - 3473,13 грн. та судові витрати покласти на відповідача - Фізичну особу-підприємця Луговського Костянтина Анатолійовича.

26.02.2019 р. за вх. № 8244/19 представник позивача подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

04.03.2019 р. за вх. № 9056/19 на електронну адресу суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи за відсутності представника.

Відповідач вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 06.12.2018 року, про відкладення підготовчого засідання від 03.01.2019 року, від 16.01.2019 року, від 28.01.2019 року, від 05.02.2019 року, від 19.02.2019 року, від 26.02.2019 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, повернуті на адресу суду, що знаходяться у матеріалах справи, а явка якого була визнана судом обов'язковою.

04.03.2019 р. за вх. № 9120/19 відповідач подав пояснення по справі.

Відповідно до ст. 222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".

Відповідно до ст. 240 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 05.03.2018 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

У позовній заяві позивач зазначає, що 11 жовтня 2017 року між зкспедитором, фізичною особою-підприємцем Луговським Костянтином Анатолійовичем (далі - відповідач), та перевізником, Товариством з обмеженою відповідальністю Сільвер Клас (далі - позивач), шляхом використання мережі Інтернет, телефону та електронного зв'язку, був укладений договір на перевезення вантажу автомобільним транспортом, що належить позивачеві.

Позивач наголошує, що на підтвердження укладення вищевказаного договору, відповідачем, за допомогою електронної пошти, 11.10.2017 р. о 13:06 год., був присланий договір-заявка на перевезення П/Е від 11.10.2017 р., відповідно до якого позивачу було запропоновано перевезти вантаж з міста 34-350 Wegierska Gorka, Республіка Польща в м. Новояворівськ, Львівська обл., Україна.

Позивач зазначає, що погодився здійснити вищезгадане перевезення, із запропонованою вартістю послуг з перевезення за винятком способу оплати. Після узгодження умов оплати з "На картку після вивантаження" на "БНЛ на р/с" (безготівковий розрахунок на розрахунковий рахунок) та внесення в вищевказаний договір своїх реквізитів, позивач, також електронною поштою, відправив договір заявку на електронну адресу відповідача.

Виходячи із особливостей ділового обороту, який склався у сторін при його укладенні, позивач просить суд взяти до уваги, що саме у електронний спосіб відбувалися дії по досягненню всіх суттєвих умов договору, які визнавалися сторонами належними та були виконані позивачем.

Позивач звертає увагу на те, що на виконання договору позивачем 19 жовгня 2017 року було надано для завантаження автомобіль МАN з напівпричепом (держ. номери АХ7396ВО/ АХ3713ХТ), який був завантажений в той же день. Цей факт, виконання договору перевезення позивачем, підтверджується міжнародним транспортним документом СМR за № 000204, який складено в м. Wegierska Gorka 19.10.2017 року та доданим до нього документами. 23 жовтня 2017 року вантаж був доставлений представнику ТОВ Стандарт-Парк . Претензій з приводу термінів доставки, а також збереження вантажу не надходило.

Позивач наголошує, що після того, як позивач отримав від водія зазначеного вище автомобіля оригінал СМR, 06 листопада 2017 року на адресу відповідача поштою був висланий комплект документів - рахунок на оплату, акти виконаних робіт, два підписаних з боку позивача примірника договорів-заявок на перевезення П/Е від 11.10.2017 р. та вищевказана СМR, які він отримав 15 листопада 2017 року, про що свідчить підпис у повідомленні про вручення поштового відправлення.

Позивач зазначає, що крім зазначених вище документів, відповідачу був висланий пакет документів і за попереднім договором на перевезення - від 05 жовтня 2017 року. Відповідач повернув позивачеві затверджені підписами та печатками зі своєї сторони лише оригінали тих документів, що стосуються перевезення від 05 жовтня 2017 року. Також, вищезазначене перевезення було оплачено згідно рахунку, хоча з порушенням строків оплати послуги. Для підтвердження цього факту, а також того, що адреса електронної пошти відповідача збігається для обох договорів, надано паперові копії документів за договором-заявкою на перевезення П/Е від 05.10.2017 року.

Позивач стверджує, що причина неповернення оригіналів документів щодо перевезення, згідно договору-заявки від 11.10.2017 р., відповідачем ніяким чином не аргументована та сприймається Позивачем як навмисні дії. Станом на 23 жовтня 2017 року зобов'язання Перевізником - Товариством з обмеженою відповідальністю Сільвер Клас були виконані в повному обсязі та відповідно до умов договору, про що складено та підписано Акт надання послуг № 53 від 23 жовтня 2017 року.

Тож, на думку позивача, строк оплати наданих послуг настає 15.11.2017 року - згідно п. 9 Договору-заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом № П/Е від 11.10.2017 р, а саме: Оплата відбувається згідно договору-заявки при отриманні оригіналів документів .

Відповідно до частини 2 статті 222 ГК України, у разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з мстою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів, має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Позивач наголошує, що на виконання вищезазначеного права позивачем 06.06.2018 року було складено й направлено відповідачеві претензію, згідно з якої відповідач повинен був сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також три відсотка річних від простроченої суми. Відповідач отримав претензію 12.06.2018 року, що підтверджено поштовим повідомленням про вручення, позивач на час подання позову не отримав ні письмової відповіді, ні грошового переказу в розмірі суми, зазначеної в претензії.

Такі дії відповідача, на думку позивача, не відповідають вимогам закону та порушують права позивача з наступних підстав. Відповідно до статті 909 ЦК України:

1. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

2. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

3. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до частини 1 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Крім цього, відповідно до статті 9 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, що ратифікована Україною 01.08.2006 р., вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. Тобто, позивачем, в процесі укладення та виконання даної угоди, були виконані всі вимоги Закону.

Ст. ст. 525. 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо Інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, за твердженням позивача, виходячи з наданих разом з позовом документів та наведених вище норм Закону, 15 листопада 2017 року у відповідача перед позивачем виникло грошове зобов'язання в розмірі 16500 гривень і, фактично, з 15 листопада 2017 року відповідач користується грошовими коштами позивача.

Відповідно до статті 934 ЦК України, за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

За змістом ст. 610 ЦК України, несплата боржником своєчасно суми боргу вважається порушенням зобов'язання, за змістом ст. 611ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (штраф, пеня).

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Також відповідно до ч. 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Тобто, на думку позивача, станом на дату подання позову (10.11.2018 р.) відповідач винен позивачу 2683,85 гривень штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання.

Крім цього, статтею 625 цієї глави передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на думку позивача, станом на дату подання позову (10.11.2018 р.) відповідач винен позивачу 17897,55 грн. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми у розмірі 488,22 грн.

Крім цього, позивач зазначає, що відповідно до ч. 10 статті 238 ГПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду.

У заяві про збільшення позовних вимог позивач зазначає, що, відповідно до пп. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання. Користуючись цим правом позивач вважає за необхідне уточнити свої позовні вимоги в зв'язку з тим, що від дати подання позову до дати, на яку призначено розгляд справи, пройшла значна кількість днів, що, в свою чергу, призвело до необхідності перегляду суми позову в бік його збільшення. У заяві просить стягнути з відповідача, фізичної особи-підприємця Луговського Костянтина Анатолійовича (ІНП НОМЕР_1), на користь ТОВ "СІЛЬВЕР КЛАС" код ЄДРПОУ: 22708840, на рахунок № 26006000034293 МФО 322313 АТ "Укрексімбанк", заборгованість, станом на 28.01.2019 року, в сумі 22220 (двадцять дві тисячі двісті двадцять) гривень 53 копійки, з яких: заборгованість - 16500 грн.; інфляційна складова боргу - 1798,50 грн.; 3 відсотки річних - 595,36 грн.; неустойка - 3326,67 грн..

У письмових поясненнях відповідач зазначає, що проти позову ТзОВ СІЛЬВЕР КЛАС заперечує, позов не визнає, оскільки такий є безпідставний та необґрунтований, поданий без належних та допустимих доказів.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із статтею 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною першою статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до частин першої, другої статті 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Отже, поняття договору-заявки не закріплено в чинному законодавстві, проте чіткої заборони укладати подібну форму договорів законодавством не передбачено. Більше того, заявка належно оформлена представниками обох сторін, у ній погоджені умови здійснення перевезення, тому спрощена письмова форма договору дотримана суб'єктами господарювання: Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільвер Клас" і Фізичною особою-підприємцем Луговським Костянтином Анатолійовичем.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

У ході розгляду справи судом встановлено, що 11 жовтня 2017 року між зкспедитором, фізичною особою-підприємцем Луговським Костянтином Анатолійовичем (далі - відповідач), та перевізником, Товариством з обмеженою відповідальністю Сільвер Клас (далі - позивач), шляхом використання мережі Інтернет, телефону та електронного зв'язку, був укладений договір на перевезення вантажу автомобільним транспортом, що належить позивачеві.

На підтвердження укладення вищевказаного договору відповідачем, за допомогою електронної пошти, 11.10.2017 р. о 13:06 год. був присланий договір-заявка на перевезення П/Е від 11.10.2017 р., відповідно до якого позивачу було запропоновано перевезти вантаж з міста 34-350 Wegierska Gorka, Республіка Польща в м. Новояворівськ, Львівська обл., Україна.

Позивач погодився здійснити вищезгадане перевезення, із запропонованою вартістю послуг з перевезення за винятком способу оплати. Після узгодження умов оплати з "На картку після вивантаження" на "БНЛ на р/с" (безготівковий розрахунок на розрахунковий рахунок) та внесення в вищевказаний договір своїх реквізитів, позивач, також електронною поштою, відправив договір заявку на електронну адресу відповідача.

Виходячи із особливостей ділового обороту, який склався у сторін при його укладенні, слід взяти до уваги, що саме у електронний спосіб відбувалися дії по узгодженню всіх суттєвих умов договору, які визнавалися сторонами належними та були виконані позивачем.

На виконання Договору, позивачем 19 жовгня 2017 року було надано для завантаження автомобіль МАN з напівпричепом (держ. номери АХ7396ВО/ АХ3713ХТ), який був завантажений в той же день. Цей факт, виконання договору перевезення позивачем, підтверджується міжнародним транспортним документом СМR за № 000204, який складено в м. Wegierska Gorka 19.10.2017 року та доданими до нього документами.

23 жовтня 2017 року вантаж був доставлений представнику ТОВ Стандарт-Парк . Претензій з приводу термінів доставки, а також збереження вантажу не надходило.

Після того, як позивач отримав від водія зазначеного вище автомобіля оригінал СМR, 06 листопада 2017 року на адресу відповідача поштою був висланий комплект документів - рахунок на оплату, акти виконаних робіт, два підписаних з боку позивача примірника договорів-заявок на перевезення П/Е від 11.10.2017 р. та вищевказана СМR, які він отримав 15 листопада 2017 року, про що свідчить підпис у повідомленні про вручення поштового відправлення. Крім зазначених вище документів, відповідачу був висланий пакет документів і за попереднім договором на перевезення - від 05 жовтня 2017 року

Відповідач повернув позивачеві затверджені підписами та печатками зі своєї сторони лише оригінали тих документів, що стосуються перевезення від 05 жовтня 2017 року. Також, вищезазначене перевезення було сплачено згідно рахунку, хоча з порушенням строків оплати послуги.

Для підтвердження цього факту, а також того, що адреса електронної пошти відповідача збігається для обох договорів, позивачем надано паперові копії документів за договором-заявкою на перевезення П/Е від 05.10.2017 року. Причина неповернення оригіналів документів щодо перевезення згідно договору-заявки від 11.10.2017 р. відповідачем ніяким чином не аргументована.

Станом на 23 жовтня 2017 року зобов'язання Перевізником - Товариством з обмеженою відповідальністю Сільвер Клас були виконані в повному обсязі та відповідно до умов договору, про що складено та підписано Акт надання послуг № 53 від 23 жовтня 2017 року.

Тож, строк оплати наданих послуг настає 15.11.2017 року - згідно п. 9 Договору-заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом № П/Е від 11.10.2017 р, а саме: Оплата відбувається згідно договору-заявки при отриманні оригіналів документів .

06.06.2018 року було складено й направлено відповідачеві претензію, згідно з якої відповідач повинен був сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також три відсотка річних від простроченої суми. Відповідач отримав претензію 12.06.2018 року, що підтверджено поштовим повідомленням про вручення. Відповідачу був наданий час для ознайомлення з претензією та на відповідь, але позивач на час подання позову не отримав ні письмової відповіді, ні грошового переказу в розмірі суми, зазначеної в претензії.

У заяві про збільшення позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до пп. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання. Користуючись цим правом позивач вважає за необхідне уточнити свої позовні вимоги в зв'язку з тим, що від дати подання позову до дати, на яку призначено розгляд справи, пройшла значна кількість днів, що, в свою чергу, призвело до необхідності перегляду суми позову в бік його збільшення.

У заяві просить стягнути з відповідача, фізичної особи-підприємця Луговського Костянтина Анатолійовича (ІНП НОМЕР_1), на користь ТОВ "СІЛЬВЕР КЛАС" код ЄДРПОУ: 22708840, на рахунок № 26006000034293 МФО 322313 АТ "Укрексімбанк", заборгованість, станом на 28.01.2019 року, в сумі 22220 (двадцять дві тисячі двісті двадцять) гривень 53 копійки, з яких: заборгованість - 16500 грн.; інфляційна складова боргу - 1798,50 грн.; 3 відсотки річних - 595,36 грн.; неустойка -3326,67 грн..

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 3 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зазначаючи положення ст. ст. 549, 934 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача неустойку.

За змістом статті 199 ГК України, виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 ГК України). Штрафними санкціями відповідно до частини першої статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором (ч. 4).

Положеннями Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому, Законом передбачена обов'язкова письмова форма правочину щодо забезпечення виконання зобов'язань (ч. 1 ст. 547 ЦК України).

Суд звертає увагу, що сторонами у письмовій формі не погоджено підстав, умов і порядку стягнення неустойки. Тому, заявлена до стягнення неустойка є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Також суд звертає увагу, що здійснений позивачем розрахунок проведено за формулою для визначення розміру пені, при цьому називає відповідні суми відсотками за користування грошовими коштами. Суд не вбачає підстав вважати заявлену до стягнення неустойку відсотками за користування чужими грошовими коштами, адже правова природа таких нарахувань є різною, до того ж, позивач не заявляє до стягнення проценти за користування чужими грошовими коштами, а просить стягнути неустойку. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 року у справі № 910/10156/17 розмежувала наслідки правомірного та неправомірного користування чужими грошовими коштами, зокрема, зазначивши, що термін "користування чужими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (п.34). Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (п.37).

Суд звертає увагу, що у даній справі наявна ситуація, коли відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання і неправомірно не сплачував грошові кошти за надані позивачем послуги перевезення. Відповідно до зазначених вище висновків Верховного суду, у такому випадку позивач має право на стягнення 3% річних та інфляційних втрат, передбачених ст. 625 ЦК України, але не процентів, передбачених ст. 536 ЦК України.

Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат в розмірі 1798, 50 грн. і 3 % річних в розмірі 595,36 грн., суд зазначає наступне. Так, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу (п.4.1, п.1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань"). Крім цього, інфляційні втрати та відсотки річних не є способом забезпечення виконання зобов'язання, на відміну від пені, тому їх стягнення є допустимим незалежно від підстав/порядку їх застосування, що визначається договором.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження частини своїх позовних вимог, а відповідачем позовні вимоги не спростовані, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬВЕР КЛАС" до Фізичної особи-підприємця Луговського Костянтина Анатолійовича в частині стягнення коштів в розмірі 18893,86 грн. є обґрунтованим та підлягає до задоволення частково.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України Про судовий збір , судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір , ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 430 від 06.11.2018 року на суму 1762,00 грн. про сплату судового збору.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, слід покласти на сторін пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги - задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Луговського Костянтина Анатолійовича (79017, АДРЕСА_1, код ЄДР НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільвер Клас" (61096, Харківська обл., місто Харків, проспект Маршала Жукова, будинок 53, код ЄДР 22708840) заборгованість, станом на 28.01.2019 року, суму основного боргу в розмірі 16500 (шістнадцять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп.; 1798 (одна тисяча сімсот дев'яносто вісімдесят) грн. 50 коп. - інфляційних втрат; 595 (п'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 36 коп. - 3 % річних.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Луговського Костянтина Анатолійовича (79017, АДРЕСА_1, код ЄДР НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільвер Клас" (61096, Харківська обл., місто Харків, проспект Маршала Жукова, будинок 53, код ЄДР 22708840) суму судового збору в розмірі 1498 (одна тисяча чотириста дев'яносто вісім) грн. 24 коп.

4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

5. Накази видати, в порядку ст. 327 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 07.03.2019 р.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку ст. 256 ГПК України.

Суддя Пазичев В.М.