Рішення

від 26.02.2019 по справі 914/2007/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2019 Справа №914/2007/18

м. Львів

За позовом: Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнесресурс , м. Львів

про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки.

Суддя Мороз Н.В.

при секретарі Забора Ю. П.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1

Від відповідача: ОСОБА_2

Суть спору:

Позов подано Львівською міською радою до Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнесресурс про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.11.2018 р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 27.11.2018 р.

27.11.2018р. розгляд справи відкладено на 11.12.2018 р., про що відповідача повідомлено ухвалою про виклик в порядку ст.121 ГПК України.

Ухвалою від 11.12.2018 р. продовжено підготовче провадження та відкладено підготовче засідання на 10.01.2019 р.

10.01.2019 р. та 29.01.2019 р. в судовому засіданні оголошувались перерви до 29.01.2019 р. та 04.02.2019 р. відповідно, про що представники сторін були ознайомлені під розписку.

Ухвалою від 04.02.2019 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 26.02.2019 р.

В судове засідання 26.02.2019 р. представник позивача з явився, дав пояснення по суті спору. Посилається на використання відповідачем земельної ділянки, наданої останньому згідно договору оренди землі від 21.11.2017 р., не за цільовим призначенням, визначеним у договорі - для розміщення та обслуговування тимчасової автостанції Західна , а для іншої мети - здійснення торгівлі паливно-мастильними матеріалами та зрідженим природним газом, що підтверджується актом обстеження земельних ділянок від 20.07.2018 року. Відтак, просить суд розірвати укладений між сторонами договір оренди землі від 21.11.2017р. та зобов'язати товариство відповідача повернути позивачу земельну ділянку.

Представник відповідача в судове засідання з'явився. Проти позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позов. Зокрема, зазначив, що продаж паливно-мастильних матеріалів та зрідженого природного газу не є видом діяльності відповідача. Не існує жодних зафіксованих за наслідками перевірок відповідними контролюючими та правоохоронними органами фактів здійснення відповідачем такої діяльності, а доказ, на який посилається позивач (ОСОБА_3 обстеження земельних ділянок від 20.07.2018р.) є неналежним та таким, що не має встановленого законом правового значення. В позові просить відмовити.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення повноважних представників, створивши у відповідності до ст. 13 ГПК України сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив.

05.10.2017 р. Львівською міською радою прийнято ухвалу №2466 Про затвердження ТзОВ Бізнесресурс проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Городоцькій, 359 .

Пунктом 2 зазначеної ухвали міської ради затверджено товариству з обмеженою відповідальністю «Бізнесресурс" проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано земельну ділянку площею 0,5479 га (у тому числі площею 0,1751 га у межах червоних ліній) на вул. Городоцькій, 359 (кадастровий номер 4610136300:05:012:0011) у оренду терміном на 5 років для розміщення та обслуговування тимчасової автостанції Західна (код КВЦПЗ 12.08 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення та частково перевівши їх із земель, що не надані у власність або користування.

21.11.2017 р. між Львівською міською радою (позивач, за договором - орендодавець) та ТзОВ Бізнесресурс (відповідач, за договором - орендар) укладено договір оренди землі, який зареєстрований у Львівській міській раді за №З-3046, про що у книзі записів реєстрації Договорів оренди землі 3-4 вчинено запис.

Згідно умов вказаного договору, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та обслуговування тимчасової автостанції Західна з кадастровим номером 4610136300:05:012:0011, яка розташована у м. Львові, на вул. Городоцькій, 359.

Договір укладено на 5 років до 05.10.2022 року (п. 8).

Згідно п.16 договору, цільове призначення земельної ділянки: для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій (код КВЦПЗ 12.08); категорія земель згідно ст. 19 Земельного Кодексу України - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Пунктом 26 договору оренди землі передбачено, що на орендовану земельну ділянку встановлено обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб: згідно Містобудівельних обмежень та сервітутів щодо користування земельною ділянкою управління архітектури та урбаністики від 26.06.2017 року № 2401-1374 та Переліку обмежень щодо використання земельної ділянки ТзОВ Гід-Проектбуд від 02.06.2017 року №66.

У зв'язку з використанням відповідачем орендованої земельної ділянки не за цільовим призначенням, визначеним у договорі оренди землі - для розміщення та обслуговування тимчасової автостанції Західна , а для іншої мети - здійснення торгівлі паливно-мастильними матеріалами та зрідженим природним газом, Львівська міська рада звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом про розірвання укладеного між сторонами договору оренди землі від 21.11.2017 р. та зобов'язання товариства відповідача повернути позивачу земельну ділянку. Зокрема, позивачем зазначено, що нецільове використання відповідачем земельної ділянки суперечить умовам договору оренди землі, здійснюється з порушенням вимог Державних будівельних норм (які затверджені наказом Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 року N 44), Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів (які затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.06.1996 року № 173), Закону України Про автомобільні дороги , Закону України Про оренду землі . Нелегальна діяльність відповідача щодо торгівлі паливно-мастильними матеріалами та зрідженим природним газом на орендованій земельній ділянці ставить під загрозу безпечне проживання мешканців міста Львова та може спричинити завдання шкоди їхньому життю, здоров'ю та майну.

В судових засіданнях позивачем зазначено, що згідно Містобудівельних обмежень та сервітутів щодо користування земельною ділянкою, виданих управлінням архітектури та урбаністики від 26.06.2017 року № 2401- 1374, відповідно до плану зонування території Залізничного району земельна ділянка на вул. Городоцькій, 359 знаходиться в зоні Г-6 (об'єктів торгівлі) та частково в зоні ТР- 2 (транспортної інфраструктури (вулична мережа). Однак, всупереч вимогам Закону України Про автомобільні дороги у відповідача відсутній дозвіл на розміщення, будівництво, реконструкцію та функціонування автозаправної станції і автозаправного комплексу в межах смуги відведення автомобільних доріг загального користування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Згідно ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Iстотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України Про оренду землі , законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ст. 2 ЗУ Про оренду землі ).

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 31 вказаного Закону, договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України (ст. 32 ЗУ Про оренду землі ).

Відповідно до ст. 34 зазначеного Закону, у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

У позовній заяві позивач, зокрема, посилається на ОСОБА_3 обстеження земельних ділянок від 20.07.2018 року, складеним комісією відповідно до протоколу позапланового засідання міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій від 27.06.2018 №7, яким встановлено факт проведення відповідачем торгівлі паливно-мастильними матеріалами та зрідженим природним газом. До позовної заяви Львівською міською радою також додано фотографію обладнання для автозаправної станції, що, як зазначено позивачем, розташовано у м. Львові по вул. Городоцькій, 359.

Однак, зазначені докази суд оцінює критично з огляду на наступне.

Акт обстеження земельних ділянок від 20.07.2018 р. складено комісією відповідно до протоколу позапланового засідання міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій від 27.06.2018 № 7. Однак, позивачем не надано суду протоколу позапланового засідання від 27.06.2018 № 7, на підставі якого було здійснено перевірку, за результатами якої складено ОСОБА_3 від 20.07.2018 р. В судових засіданнях позивачем зазначено про відсутність в останнього такого протоколу.

ОСОБА_3 обстеження земельних ділянок від 20.07.2018 р. суд зазначає, що він не містить дати проведення перевірки, в акті також не вказано відомостей про кількість складених примірників, відмітку про ознайомлення осіб, до роботи яких є зауваження, інформації щодо повідомлення орендарів земельних ділянок, зазначених в акті, про проведення такої перевірки. Як пояснено відповідачем у відзиві на позов та в судових засіданнях, копію ОСОБА_3 обстеження земельних ділянок від 20.07.2018 р. Товариству з обмеженою відповідальністю Бізнесресурс вручено не було.

Також в акті відсутнє посилання на номер та дату договору оренди земельної ділянки, який укладено з суб'єктом господарювання, опису процесу обстеження та дій, які конкретно було вчинено комісією при обстеженні. Схеми розміщення об єкту торгівлі паливно-мастильними матеріалами та зрідженим природним газом чи інші додатки до акту не долучено.

Враховуючи наведене, що ОСОБА_3 обстеження земельних ділянок, від 20.07.2018 р. не може братись до уваги судом, як належний та допустимий доказ.

Надане позивачем фото обладнання для автозаправної станції не може бути розцінене судом, як належний доказ у справі, оскільки не містить дати проведення фотозйомки, прив'язки до місця знаходження вказаного обладнання, а відтак за допомогою наданого позивачем фото не можливо встановити де саме знаходиться та чи належить зображене на ній обладнання для автозаправної станції відповідачу.

Твердження позивача про використання відповідачем земельної ділянки не за цільовим призначенням спростовуються фактичними обставинами справи, оскільки у відповідача відсутній код КВЕД на вид економічної діяльності, зокрема щодо торгівлі паливно-мастильними матеріалами та зрідженим природним газом. Крім того, в матеріалах справи наявні договори з перевізниками пасажирів на регулярних приміських автобусних маршрутах, про надання станційно-касових послуг, укладені між відповідачем та третіми особами, чим підтверджується використання ТзОВ Бізнесресурс орендованої земельної ділянки згідно призначення.

Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Так, правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів (ст. 1 ГПК України).

Отже, вирішуючи спір по суті, господарський суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати наявність чи відсутність факту порушення або оспорення відповідного права чи охоронюваного законом інтересу.

ОСОБА_3 та проаналізувавши подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не порушено прав чи законних інтересів позивача. Належних доказів, які підтверджують використання відповідачем орендованої земельної ділянки не за цільовим призначенням, визначеним у договорі оренди землі позивачем суду не надано.

Частиною 4 ст.11 ГПК України внормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною ОСОБА_2 України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 ГПК України).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Згідно ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, наявність передбачених законом підстав для задоволення позову не була доведена суду у встановленому порядку належними та допустимими доказами, відтак, суд дійшов висновку в позові відмовити.

Відповідно до ст.129 ГПК України, судові витрати залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-78, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В позові відмовити повністю.

Повний текст рішення виготовлено 07.03.2019р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України .

Суддя Мороз Н.В.