Постанова

від 20.06.2019 по справі 914/2007/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2019 р. Справа №914/2007/18

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Кордюк Г.Т.

суддів Плотніцького Б.Д.

Скрипчук О.С.

Секретар судового засідання Андреюк Х.В.

розглянувши апеляційну скаргу Львівської міської ради, № 2901/27/вих-252 від 02.04.2019 (вх. №01-05/1297/19, 01-05/1520/19 від 08.04.2019)

на рішення Господарського суду Львівської області від 26.02.2019 (повне рішення складено 07.03.2019)

у справі №914/2007/18 (суддя Мороз Н.В.)

за позовом Львівської міської ради, м. Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнесресурс» , м. Львів

про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки.

За участю представників від:

позивача - Гордєєва О.В. - представник;

відповідача - Мудрак Р.Б. - адвокат;

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року Львівська міська рада звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнесресурс» про розірвання договору оренди землі від 21.11.2017 та повернення земельної ділянки.

Підставою для звернення з позовом слугувало використання відповідачем орендованої земельної ділянки не за цільовим призначенням - для розміщення та обслуговування тимчасової автостанції Західна , а для іншої мети - здійснення торгівлі паливно-мастильними матеріалами та зрідженим природним газом, що підтверджується актом обстеження земельних ділянок від 20.07.2018

Рішенням Господарського суду Львівської області від 26.02.2019 у справі №914/2007/18 у позові відмовлено повністю.

Приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не надано суду належних доказів, які підтверджують використання відповідачем орендованої земельної ділянки не за цільовим призначенням, визначеним у договорі оренди землі, а в матеріалах справи наявні договори з перевізниками пасажирів на регулярних приміських автобусних маршрутах, про надання станційно-касових послуг, укладені між відповідачем та третіми особами, які підтверджують використання ТзОВ Бізнесресурс орендованої земельної ділянки згідно призначення.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 26.02.2019 у справі №914/2007/18 і прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги у повному обсязі.

Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, позивач покликається на те, що факт використання відповідачем орендованої земельної ділянки не за цільовим призначенням, визначеним у договорі - для розміщення та обслуговування тимчасової автостанції Західна , а для іншої мети - здійснення торгівлі паливно-мастильними матеріалами та зрідженим природним газом, підтверджується актом обстеження земельних ділянок від 20.07.2018, складеним комісією відповідно до протоколу позапланового засідання міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій від 27.06.2018 №7. Львівська міська рада та її структурні підрозділи при складанні вказаного документа діяли в межах своїх повноважень та у відповідності до чинного законодавства.

Апелянт зазначає, що нецільове використання відповідачем земельної ділянки суперечить умовам договору оренди землі, здійснюється з порушенням вимог Державних будівельних норм (які затверджені наказом Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 року N 44), Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів (які затверджені наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.06.1996 року № 173), Закону України Про автомобільні дороги , Закону України Про оренду землі . Нелегальна діяльність відповідача щодо торгівлі паливно-мастильними матеріалами та зрідженим природним газом на орендованій земельній ділянці ставить під загрозу безпечне проживання мешканців міста Львова та може спричинити завдання шкоди їхньому життю, здоров`ю та майну.

13 травня 2019 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнесресурс» поступив відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить рішення Господарського суду Львівської області від 26.02.2019 у справі №914/2007/18 залишити без змін з підстав його законності та обгрунтованості, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Зокрема, як зазначив відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та представник відповідача у судовому засіданні, акт обстеження земельних ділянок від 20.07.2018 не є належним доказом використання земельної ділянки орендарем не за цільовим призначенням, оскільки: складений органом, який не вправі проводити жодних заходів контролю в розумінні норм ЗУ Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності ; складений без участі відповідача; не містить ні описової, ні мотивувальної частини; додана позивачем фотографія обладнання не підтверджує, що це обладнання належить відповідачу або знаходиться на території відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду справу №914/2007/18 розподілено до розгляду головуючому судді Кордюк Г.Т. Введено до складу судової колегії суддів Скрипчук О.С. та Плотніцького Б.Д.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.04.2019 апеляційну скаргу Львівської міської ради на рішення Господарського суду Львівської області від 26.02.2019 у справі №914/2007/18 залишено без руху та зобов`язано скаржника протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути недоліки апеляційної скарги.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.04.2019 поновлено Львівській міській раді пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 26.02.2019 у справі №914/2007/18 та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Львівської міської ради на рішення Господарського суду Львівської області від 26.02.2019 у справі №914/2007/18.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 10.06.2019.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2019 розгляд апеляційної скарги відкладено на 20.06.2019.

В судовому засіданні 20.06.2019 представники сторін підтримали свої доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу, висловили свої міркування з питань, що виникли в ході розгляду справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 05.10.2017 Львівською міською радою прийнято ухвалу №2466 Про затвердження ТзОВ Бізнесресурс проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Городоцькій, 359 .

Пунктом 2 зазначеної ухвали міської ради затверджено Товариству з обмеженою відповідальністю Бізнесресурс проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано земельну ділянку площею 0,5479 га (у тому числі площею 0,1751 га у межах червоних ліній) на вул. Городоцькій, 359 (кадастровий номер 4610136300:05:012:0011) у оренду терміном на 5 років для розміщення та обслуговування тимчасової автостанції Західна (код КВЦПЗ 12.08 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення та частково перевівши їх із земель, що не надані у власність або користування.

21.11.2017 між Львівською міською радою (далі - орендодавець) та ТзОВ Бізнесресурс (далі - орендар) укладено договір оренди землі, який зареєстрований у Львівській міській раді за №З-3046, про що у книзі записів реєстрації Договорів оренди землі 3-4 вчинено запис.

Згідно умов вказаного договору, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та обслуговування тимчасової автостанції Західна з кадастровим номером 4610136300:05:012:0011, яка розташована у м. Львові, на вул. Городоцькій, 359.

Договір укладено на 5 років до 05.10.2022 року (п. 8 договору).

Згідно з п.16 договору, цільове призначення земельної ділянки: для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій (код КВЦПЗ 12.08); категорія земель згідно ст. 19 Земельного Кодексу України землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Пунктом 26 договору оренди землі передбачено, що на орендовану земельну ділянку встановлено обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб: згідно Містобудівельних обмежень та сервітутів щодо користування земельною ділянкою управління архітектури та урбаністики від 26.06.2017 року № 2401-1374 та Переліку обмежень щодо використання земельної ділянки ТзОВ Гід-Проектбуд від 02.06.2017 року №66.

У зв`язку з використанням відповідачем орендованої земельної ділянки не за цільовим призначенням, визначеним у договорі оренди землі - для розміщення та обслуговування тимчасової автостанції Західна , а для іншої мети - здійснення торгівлі паливно-мастильними матеріалами та зрідженим природним газом, Львівська міська рада звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом про розірвання укладеного між сторонами договору оренди землі від 21.11.2017 та зобов`язання відповідача повернути позивачу земельну ділянку.

Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:

Відповідно до ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Iстотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України Про оренду землі , законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ст. 2 ЗУ Про оренду землі ).

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Згідно зі ст. 31 вказаного Закону, договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України (ст. 32 ЗУ Про оренду землі ).

Відповідно до ст. 34 зазначеного Закону, у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Стаття 15 Цивільного кодексу України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

В силу ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Таким чином, розглядаючи справу суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до частин першої - третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з положенням частини першої статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому доказами, згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими та електронними доказами, відповідно до частини другої наведеної норми. Докази, які надаються учасниками справи до суду, мають відповідати встановленим критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності, що визначені статтями 76 - 79 ГПК України.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Водночас, згідно з частинами першою - другою статті 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення справи має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

З наведених положень вбачається, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки, зокрема, в частині подання доказів.

Отже, звертаючись з позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки з підстав використання такої орендарем не за цільовим призначенням позивач повинен подати належні, допустимі та достатні докази, які свідчать про використання орендарем земельної ділянки не за цільовим призначенням.

На підтвердження позовних вимог позивач подав суду першої інстанції Акт обстеження земельних ділянок від 20.07.2018, складеним комісією відповідно до протоколу позапланового засідання міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій від 27.06.2018 №7, яким встановлено факт проведення відповідачем торгівлі паливно-мастильними матеріалами та зрідженим природним газом, та фотографію обладнання для автозаправної станції, яке, як зазначено позивачем, розташоване у м. Львові по вул. Городоцькій, 359.

Як пояснив представник позивача у судовому засіданні, на момент складення вказаного акту органом місцевого самоврядування не було прийнято та затверджено нормативно-правового акту локальної дії, який би регулював порядок створення комісії для здійснення відповідних перевірок та порядку здійснення таких перевірок.

Відповідно до ч.10 ст.11 ГПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

Враховуючи відсутність нормативно-правового акту та акту органу місцевого самоврядування, який би регулював порядок проведення відповідних перевірок, суд апеляційної інстанції застосовує положення ЗУ Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (аналогію закону), дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до ст.1 ЗУ Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Відповідно до ч.11 ст.4 ЗУ Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності плановий чи позаплановий захід щодо суб`єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5, 6 ст.7 ЗУ Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання.

Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею.

За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.

Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

Однак, в матеріалах справи відсутній наказ (рішення, розпорядження) органу місцевого самоврядування про проведення відповідної перевірки на орендованій відповідачем земельній ділянці.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено, що в акті обстеження земельних ділянок від 20.07.2018 не зазначено: дати проведення перевірки земельної ділянки; детального опису виявленого порушення (опису процесу обстеження та дій, які було вчинено комісією при обстеженні; яким чином на земельній ділянці відповідачем здійснюється торгівля паливно-мастильними матеріалами та зрідженим природним газом; об`єктів такої торгівлі; не складено План-схеми земельної ділянки із позначенням місця розташування конкретного об`єкта торгівлі).

Отже, Акт обстеження від 20.07.2018 (у якому відсутні будь-які конкретні дані щодо ведення торгівлі паливно-мастильними матеріалами на орендованій ділянці) не є достовірним доказом здійснення відповідачем зазначеної торгівельної діяльності.

Окрім того, вказаний акт складений в односторонньому порядку без участі представника відповідача, а в матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідача як про здійснення такої перевірки, так і про її результати. Представники сторін в судовому засіданні підтвердили, що копію Акту обстеження земельних ділянок від 20.07.2018 Товариству з обмеженою відповідальністю Бізнесресурс вручено не було.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Акт обстеження земельних ділянок від 20.07.2018 не є належним та допустимим доказом використання орендарем земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Крім того, колегія суддів зазначає, що наявна в матеріалах справи копія фотографії, яка на переконання позивача підтверджує факт порушення відповідачем умов договору, не є належним та допустимим доказом, оскільки з вказаної фотографій неможливо встановити, що на такій фотографії зображено саме земельну ділянку з кадастровим номером 4610136300:05:012:0011, яка розташована у м. Львові, на вул. Городоцькій, 359, а також дату її виготовлення.

Додана апелянтом до апеляційної скарги копія Протоколу №7 від 27.06.2018 позапланового засідання міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій судом апеляційної інстанції не приймається, оскільки апелянтом не обгрунтовано неможливості подання такого суду першої інстанції, а відповідно до ч.3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З огляду на наведене, та оскільки позивачем не подано інших доказів, які б підтверджували факт здійснення відповідачем торгівлі паливо-мастильними матеріалами та зрідженим природним газом, колегія суддів зазначає, що позивачем не доведено обставин, які є підставою позову і входять у предмет доказування у справі.

Крім того, в матеріалах справи наявні свідоцтво про атестацію автостанції №0001 від 13.02.2017, договори з перевізниками пасажирів на регулярних приміських автобусних маршрутах про надання станційно-касових послуг, укладені між відповідачем та третіми особами, які підтверджують використання ТзОВ Бізнесресурс орендованої земельної ділянки за цільовим призначенням.

Оскільки, договір оренди може бути розірвано судом у разі невиконання орендарем обов`язку щодо використання земельної ділянки за її цільовим призначенням, недоведення позивачем факту порушення відповідачем вимог законодавства та умов договору щодо цільового використання спірної земельної ділянки свідчить про відсутність підстав для задоволення як основної позовної вимоги про розірвання договору, так і похідної вимоги про повернення об`єкта оренди.

З огляду на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 26.02.2019 у справі №914/2007/18 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає.

Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на скаржника в порядку ст.ст.129, 282 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, -

Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 26.02.2019 у справі №914/2007/18 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття. Порядок і строк оскарження встановлені ст. ст.288- 289 ГПК України.

Головуючий суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Плотніцький Б.Д.

Суддя Скрипчук О.С.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 26.06.2019