Рішення

від 06.03.2019 по справі 910/15434/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.03.2019Справа № 910/15434/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., при секретарі судового засідання Максимець В.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали господарської справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Гранд Міг"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Варикс"

про стягнення 10 427, 92 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістик Гранд Міг" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Варикс" про визнання послуг з перевезення виконаними в повному обсязі та такими, що прийняті відповідачем та стягнення 10 427, 92 грн., у тому числі 9 500, 00 грн. - основного боргу, 112, 74 грн. - інфляційні втрати, 118, 68 грн. - 3 % річних та 696, 50 грн. - пеня.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за надані послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2018 позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Гранд Міг" залишено без руху на підставі статті 174 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 26.12.2018 позивач на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху подав документи для залучення до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/15453/18. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

З метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору, суд ухвалою встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов. Однак, відповідач не скористався своїм правом та не подав письмовий відзив на позов.

Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, оскільки ухвала про відкриття провадження у справі була відправлена за адресою відповідача, вказаною у позовній заяві та яка відповідає місцезнаходженню відповідача відповідно до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, однак повернута на адресу суду з відміткою пошти за зазначеною адресою не проживає.

Відповідно до частини сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 76 та 79 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що ним в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами, у відповідності до положень статті 165 названого Кодексу.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Відповідач звернувся до позивача з замовленням № 96 від 15.05.2018 про перевезення 16.05.2018 яєць вагою 20 тонн за маршрутом Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, село Гуменці, вулиця Вербецьке шосе, будинок 1 - село Квітневе, вулиця Гоголівська, 1 А.

Частинами першою та другою статті 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною першою статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, між сторонами фактично укладено договір перевезення, а відтак - виникли відносини, які підпадають під правове регулювання статті 307 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами.

Статтею 307 Господарського кодексу України встановлюється, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Згідно замовлення № 96 від 15.05.2018 вартість послуг склала 9 500, 00 грн.

Відповідно до акту надання послуг № 291 від 17.05.2018 складеного виконавцем-позивачем, загальна вартість наданих транспортних послуг зазначена в сумі 9 500, 00 грн.

Дослідивши акт надання послуг № 291 від 17.05.2018 на суму 9 500, 00 грн., суд встановив, що він підписаний лише позивачем. Зі сторони відповідача зазначений акт не підписаний.

З матеріалів справи вбачається, що рекомендованим листом позивач, 31.07.2018 надіслав відповідачу акт надання послуг № 291 від 17.05.2018, рахунок на оплату № 291 від 17.05.2018, що підтверджується копіями опису вкладення та фіскального чеку від 31.07.2018.

Враховуючи, що відповідач один примірник акту надання послуг № 291 від 17.05.2018 не повернув позивачу, мотивованої письмової відмови від підписання акту не надав, суд приходить до висновку, що позивачем надано відповідачу транспортні послуги на загальну суму 9 500, 00 грн.

Відповідно до замовлення № 96 від 15.05.2018 відповідач сплачує позивачу на умовах відстрочки платежу 7-10 банківських днів з дати отримання всіх, оформлених належним чином оригіналів документів.

Втім, відповідач не розрахувався за надані транспортні послуги та допустив виникнення заборгованості у розмірі 9 500, 00 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач надіслав позивачу листа № 54 від 11.06.2018, в якому повідомив про те, що у зв'язку з фінансовими труднощами, які виникли на підприємстві ТОВ Варикс не мало змоги оплатити надані послуги у розмірі 9 500, 00 грн. та строки, зазначені в замовленні, але гарантував здійснити оплату у строк до 20.07.2018.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до частини першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають із підстав, установлених статтею 11 Цивільного кодексу України

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення зобов'язань можуть бути різні юридичні факти. Зобов'язання можуть виникати з договорів.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач, 31.07.2018 звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості за надані послуги перевезення, яка залишилася останнім без відповіді та задоволення.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки факт надання позивачем транспортних послуг підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, встановлений строк остаточного розрахунку сплинув, а доказів оплати вартості наданих послуг суду не надано, позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 9 500, 00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи строки оплати, встановлені у замовленні № 96 від 15.05.2018 правомірним буде нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за період з 18.08.2018 по 09.11.2018.

З урахуванням наведеного, вимоги в означеній частині підлягають частковому задоволенню, до стягнення підлягає 3 % річних у розмірі 65, 59 грн. та інфляційні втрати у розмірі 112, 74 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 696, 50 грн. пені з посиланням на частину шосту статті 231 Господарського кодексу України.

У розумінні статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України пеня є одним із видів забезпечення виконання зобов'язань. Стаття 547 Цивільного кодексу України встановлює вимоги до форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язань та визначає, що правочин вчинений з недодержанням письмової форми є нікчемним.

Таким чином, нарахування пені позивачем, за відсутністю відповідної угоди між сторонами не має правового підґрунтя, у зв'язку з чим, суд відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення пені.

З приводу позовної вимоги про визнання послуг з перевезення виконаними в повному обсязі та такими, що прийняті відповідачем, суд зазначає наступне.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до частини другої статті 16 Цивільного кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Дана норма кореспондується з положеннями статі 20 Господарського кодексу України, в якій передбачено, що держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів у спосіб та порядок, що визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Слід зазначити, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, визнання послуг з перевезення виконаними в повному обсязі та такими, що прийняті відповідачем, оскільки такі дії підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.

Отже, визнання послуг з перевезення виконаними позивачем в повному обсязі та такими, що прийняті відповідачем суперечить встановленим діючим законодавством способам захисту цивільних прав.

Розгляд справи судом ґрунтується на принципі диспозитивності, тобто, законом надано право сторонам самостійно розпоряджатися своїми матеріальними та процесуальними правами та враховуючи, що обрання способу захисту порушених прав, визначення предмету і підстав позову, які (в свою чергу) визначають межі судового дослідження, залежить виключно від волевиявлення позивача, суд відмовляє у задоволенні позову в означеній частині.

Враховуючи наведене, вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Гранд Міг" до товариства з обмеженою відповідальністю "Варикс" про стягнення 10 427, 92 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Варикс" (03118, місто Київ, проспект Червонозоряний, будинок 115, ідентифікаційний код 39516902) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Гранд Міг" (49000, місто Дніпро, вулиця Березинська, 80, ідентифікаційний код 41067847) 9 500 (дев'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. - основного боргу, 112 (сто дванадцять) грн. 74 коп. - інфляційні втрати, 65 (шістдесят п'ять) грн. 59 коп. - 3 % річних та 1 635 (одна тисяча шістсот тридцять п'ять) грн. 34 коп. - судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.Ю. Кирилюк