Рішення

від 26.02.2019 по справі 927/821/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

26 лютого 2019 року м. Чернігівсправа № 927/821/18

Господарський суд Чернігівської області у складі:

судді Ноувен М.П.,

за участю секретаря судового засідання Одинець І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №927/821/18, розгляд якої здійснено у порядку загального позовного провадження

за позовом: ОСОБА_1 міської ради Менського району Чернігівської області

вул. Титаренка Сергія,7, м. Мена, Чернігівська обл., 15600

до відповідача: Комунального некомерційного підприємства ОСОБА_1 центральна районна лікарня ОСОБА_1 районної ради

вул. Шевченка,61А, м. Мена, Чернігівська обл., 15600

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області

вул. Реміснича,11, м. Чернігів, 14000

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 районна рада

вул. Героїв АТО,6, м. Мена, Чернігівська обл., 15600

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

ОСОБА_1 районна державна адміністрація

вул. Героїв АТО,6, м. Мена, Чернігівська обл., 15600

третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Фінансове управління ОСОБА_1 районної державної адміністрації

вул. Героїв АТО,6, м. Мена, Чернігівська обл., 15600

третя особа 4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

ОСОБА_3 Державної казначейської служби України у Менському районі Чернігівської області

вул. Героїв АТО,20, м. Мена, Чернігівська обл.,15600

про стягнення 672 262,94 грн

за участю:

представників позивача: ОСОБА_4А, дов. № 153/04-11 від 21.01.2019, ОСОБА_5, дов. № 2227/04-09 від 30.11.2018, ОСОБА_6, посв. № 2679 від 08.12.2016, адвокат,

представників відповідача: ОСОБА_7, посв. № 410 від 07.11.2018, адвокат,

представника третьої особи на стороні позивача: не з'явився,

представника третьої особи 1: ОСОБА_8, дов. № 04-19 від 10.12.2018,

представника третьої особи 2: не з'явився,

представника третьої особи 3: ОСОБА_9, наказ № 6 від 08.04.2015,

представника третьої особи 4: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 міська рада Менського району Чернігівської області, звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Комунального закладу охорони здоров'я ОСОБА_1 центральна районна лікарня ОСОБА_1 районної ради про стягнення 672 262,94 грн збитків.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що шляхом несплати Комунальним закладом охорони здоров'я ОСОБА_1 центральна районна лікарня ОСОБА_1 районної ради податку з доходів фізичних осіб до бюджету ОСОБА_1 міської об'єднаної територіальної громади було завдано збитків в сумі 672 262,94 грн.

Ухвалою від 09.11.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 03.12.2018. Встановлені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив на позов та письмових пояснень третьої особи. Крім того, даною ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_2 управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області.

19.11.2018 ОСОБА_2 управління ДФС у Чернігівській області подало пояснення стосовно позовних вимог, що прийняті судом до розгляду, оскільки подані у встановлені судом строки та відповідають вимогам ст. 168 ГПК України.

28.11.2018 відповідачем подано відзив на позовну заяву № 1665 від 27.11.2018, відповідно до якого останній проти позовних вимог заперечує у повному обсязі.

У відзиві на позов відповідач посилається на те, що відповідно до п.38.1 ст.38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата у повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з довідкою, наданою ОСОБА_1 об'єднаною державною податковою інспекцією, станом на 06.11.2018 КЗОЗ ОСОБА_1 центральна районна лікарня заборгованості зі сплати податків і зборів не має. Тобто відповідач, як платник податку, у повному обсязі, своєчасно нараховував та сплачував до місцевого бюджету податки і збори, у тому числі податок на доходи фізичних осіб.

Відповідно до ст. 78 Бюджетного кодексу України, податки і збори та інші доходи місцевого бюджету визнаються зарахованими до місцевого бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок. Органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, забезпечують своєчасне та в повному обсязі находження до місцевих бюджетів податків і зборів та інших доходів місцевих бюджетів відповідно до законодавства.

Наразі, жодних зауважень від контролюючих органів щодо сплати ПДФО до КЗОЗ ОСОБА_1 центральна районна лікарня не надходило, питання щодо порушення закладом податкового законодавства відповідними контролюючими органами жодного разу не ставилось.

Крім того, відповідач вважає, що позивач не довів та не аргументував у позовній заяві свої вимоги до відповідача, не довів які саме йому завдано збитки, що необхідно стягнути.

Враховуючи, що відзив на позов подано відповідачем у встановлені судом строки, суд прийняв відзив на позов до розгляду та долучив до матеріалів справи.

У судовому засіданні 03.12.2018 представником позивача надано відповідь на відзив від 03.12.2018, де зазначено, що відповідач вчинив передбачене п.11 ч.1 ст.116 Бюджетного кодексу України порушення бюджетного законодавства, з огляду на що позивач на підставі пп.1 п. б ст. 28 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та п.1 ч.1 ст. 114 Бюджетного кодексу України як орган контролю за дотриманням зобов'язань щодо платежів до місцевого бюджету звернувся до суду задля відновлення справедливого та законного становища.

Також позивач зазначає, що відповідач посилається на відсутність у нього заборгованості зі сплати податків і зборів, на підтвердження чого останнім надано лист ОСОБА_1 ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області вих.№144/10/25-12 від 07.11.2018. Проте вказаний лист не вказує з якого бюджету ОСОБА_1 ЦРЛ не має заборгованості зі сплати податків і зборів: з державного, з обласного, з районного чи з бюджету ОСОБА_1 ОТГ.

Відповідно до ч.2 ст. 64 Бюджетного кодексу України податок на доходи фізичних осіб зараховується до відповідного бюджету за місцезнаходженням (розташуванням) юридичної особи в обсягах податку, нарахованого на доходи, що виплачуються фізичній особі.

Бюджет ОСОБА_1 ОТГ недоотримує податок з доходів фізичних осіб, нарахований на заробітну плату працівників, які працюють в ОСОБА_1 ЦРЛ, місцезнаходження якої м. Мена, вул. Шевченка,61А. Комунальний заклад, згідно з витягом з ЄДР та організаційної структури ОСОБА_1 ЦРЛ не має відокремлених структурних підрозділів.

Внаслідок дій ОСОБА_1 ЦРЛ щодо зарахування суми ПДФО на рахунок, відкритий на території смт. Березна (населений пункт, який не увійшов до складу об'єднаної громади), за перше півріччя 2018 року бюджет ОСОБА_1 ОТГ недоотримав доходів на суму 672 262,94 грн.

Суд прийняв відповідь на відзив до розгляду,оскільки остання подана у встановлені судом строки та долучив документ з доданими доказами до матеріалів справи.

Ухвалою від 03.12.2018 суд задовольнив клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 районну раду (код ЄДРПОУ 02006343), ОСОБА_1 районну державну адміністрацію (код ЄДРПОУ 04061624), Фінансове управління ОСОБА_1 районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 02318574). Крім того, суд з власної ініціативи залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 Державної казначейської служби України у Менському районі Чернігівської області (код ЄДРПОУ 38030136).

07.12.2018 до Господарського суду Чернігівської області від позивача надійшов лист № 2277/04.11 від 06.12.2018 з доказами направлення третім особам 1,2,3,4 копії позовної заяви.

Суд долучив лист з додатками до матеріалів справи.

10.12.2018 від третьої особи1 надійшли письмові пояснення по суті спору №04-19/249 від 10.12.2018, відповідно до яких третя особа 1 проти позовних вимог заперечує посилаючись на те, що відповідач заборгованості зі сплати податків і зборів не має, тобто у повному обсязі, як платник податку, виконував і виконує своє зобов'язання та своєчасно нараховував і сплачував до місцевого бюджету податки і збори, у тому числі податок на доходи фізичних осіб.

Також третя особа 1 зазначає, що заявляючи вимогу про стягнення збитків позивач не довів їх наявність.

У поясненнях по суті відзиву на позов № 04-19/250 від 10.12.2018 третя особа 1 повністю погоджується з позицією відповідача по суті спору.

10.12.2018 від третьої особи 2 надійшли письмові пояснення по суті спору № 01-22/247 від 10.12.2018, відповідно до яких третя особа 2 у повній мірі не погоджується із позовними вимогами, вважає їх безпідставними та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства.

Так, третя особа 2 зазначає, що правовідносини, що виникають у сфері сплати податків до місцевого бюджету регулюються нормами бюджетного і податкового законодавства, тобто є бюджетними та податковими, а не цивільно-правовими. Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги правовими нормами, які регулюють відносини у сфері податкового та бюджетного законодавства, просить стягнути збитки, стягнення яких передбачено Цивільним кодексом України.

Законом України Про місцеве самоврядування в Україні не передбачена можливість пред'явлення вимог про стягнення податків до бюджету органом місцевого самоврядування. Це право надано контролюючим органам. Бюджетним кодексом не передбачено отримання збитків будь-яким бюджетом.

Також третя особа 2 зазначає те, що відносини, що виникають при виконанні місцевого бюджету, у т.ч. і при сплаті податків до бюджету не є цивільними чи господарськими. Отже, заяви у спорах, пов'язаних з названими відносинами, не підлягають розгляду в господарських судах України.

Крім того, на адресу суду від третьої особи 2 надійшли пояснення по суті відзиву № 01-22/248 від 10.12.2018, відповідно до яких третя особа 2 повністю погоджується з позицією відповідача по суті спору.

10.12.2018 від третьої особи 3 надійшли письмові пояснення по суті спору № 03-22/197 від 10.12.2018, відповідно до яких третя особа 3 зазначає, що відповідач у повному обсязі, своєчасно нараховував та сплачував до місцевого бюджету всі податки і збори, станом на 06.11.2018 заборгованості зі сплати податків і зборів не має, задоволення вимог позивача призведе до подвійного оподаткування відповідача та порушення по відношенню до відповідача норм статті 167 Податкового кодексу України. Відповідно до письмових пояснень по суті відзиву № 03-22/198 від 10.12.2018, третя особа 3 підтримала позицію відповідача, викладену у відзиві на позов.

10.12.2018 від третьої особи 4 надійшли письмові пояснення по суті спору №01-104/893 від 07.12.2018 та пояснення по суті відзиву на позов №01-104/894 від 07.12.2018, відповідно до яких третя особа 4 зазначає, що податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, сплачувався відповідачем у період з 01.01.2018 по 30.09.2018 як на рахунок Березнянської селищної ради, так і на рахунок ОСОБА_1 ОТГ.

Податок, сплачений на рахунок Березнянської селищної ради розподілявся: до Держбюджету - 25%, до обласного бюджету - 15%, до районного бюджету - 60%.

Податок сплачений на рахунок ОСОБА_1 ОТГ розподілявся: до Держбюджету - 25%, до обласного бюджету - 15%, до бюджету об'єднаної територіальної громади - 60%.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 106 Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету встановлено, що контроль за справлянням Податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати (код бюджетної класифікації 11010100) здійснює Державна фіскальна служба. Крім того, відповідно до п. 10.8 наказу Міністерства фінансів України від 23.08.2012 № 938 Про затвердження Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів органи Казначейства не несуть відповідальності за недостовірність підтвердних документів та їх зміст, на підставі яких були складені розрахункові документи, оформлені розпорядниками бюджетних коштів та одержувачами бюджетних коштів, а також за повноту і своєчасність сплати ними податків, зборів та обов'язкових платежів.

Враховуючи те, що пояснення по суті спору та пояснення по суті відзиву на позов третіми особами надані у строк, визначений судом, суд приймає вищевказані письмові пояснення до розгляду та залучає до матеріалів справи.

Ухвалою від 11.12.2018 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів - до 07.02.2019, відкладено підготовче засідання до 22.01.2019.

У судовому засіданні 22.01.2019 представником позивача заявлено клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів. При цьому представник позивача зазначає, що разом з позовною заявою ці докази не були подані, оскільки на той час не були залучені до участі у справі треті особи та не надано ними пояснення щодо позовних вимог. На підставі наданих пояснень третіми особами та після визначення предмета спору, характеру спірних відносин у підготовчому засіданні 11.12.2018 у позивача виникла необхідність звернути увагу суду на додаткові документи на підтвердження своїх вимог.

Оскільки позивачем обґрунтовано неможливість подання доказів разом з позовною заявою, клопотання, відповідно до ст.80 ГПК України, підлягає задоволенню. Документи долучені судом до матеріалів справи.

Представником позивача надані письмові пояснення для долучення до матеріалів справи.

Відповідно до наданих пояснень позивач зазначає, що підставою звернення до суду є наявність порушеного, не визнаного або оспорюваного права та інтересу. До прав, які підлягають цивільно-правовому захисту відносяться всі майнові й особисті немайнові права, які належать суб'єктам цивільного права. Обраний ОСОБА_1 міською радою спосіб захисту є ефективним в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично призведе до відновлення порушених прав.

Суд долучив пояснення до матеріалів справи.

У судовому засіданні 22.01.2019 представник третьої особи 1 на стороні відповідача заявив клопотання про приєднання до матеріалів справи документів.

Суд клопотання задовольнив.

Ухвалою від 22.01.2019 суд замінив відповідача - Комунальний заклад охорони здоров'я ОСОБА_1 центральна районна лікарня ОСОБА_1 районної ради на правонаступника - Комунальне некомерційне підприємство ОСОБА_1 центральна районна лікарня ОСОБА_1 районної ради (код ЄДРПОУ 02006343).

Ухвалою від 22.01.2019 суд закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 07.02.2019.

Сторони та треті особи належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи по суті, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованої кореспонденції (а.с.185-197, т.2).

04.02.2019 від третьої особи 4 на стороні відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

Суд клопотання задовольнив.

До початку судового засідання від відповідача надійшло клопотання №160 від 05.02.2019 про перенесення розгляду справи по суті. До клопотання відповідачем додані листи третіх осіб щодо відсутності заперечень стосовно перенесення розгляду справи по суті.

Суд клопотання відповідача задовольнив.

У судовому засіданні суд протокольно виніс ухвалу про відкладення розгляду справи по суті на 26.02.2019.

Сторони та треті особи належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи по суті, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованої кореспонденції (а.с. 214-220, т.2).

14.02.2019 на адресу суду від третьої особи 4 на стороні відповідача надійшло клопотання № 01-104/135 від 12.02.2019 про розгляд справи без участі представника.

Суд клопотання задовольнив.

У судовому засіданні 26.02.2019 представником позивача надані додаткові письмові пояснення. Суд долучив пояснення до матеріалів справи.

У своїх усних та письмових поясненнях позивач наполягав на стягненні 672 262,94 грн в якості збитків у вигляді упущеної вигоди.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін та третіх осіб не надходило.

У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення на підставі ст. 240 ГПК України.

Фактичні обставини справи.

Рішенням ОСОБА_1 районної ради 16 сесії 7 скликання № 420 від 22.12.2018 затверджено Статут Комунального некомерційного підприємства ОСОБА_1 центральна районна лікарня ОСОБА_1 районної ради.

Відповідно до п. 2.2. Статуту юридичною адресою лікарні є: вул. Шевченка, будинок 61А, м. Мена, Чернігівська область.

КНП ОСОБА_1 центральна районна лікарня розташована на території та фактично здійснює свою діяльність за адресою: вул. Шевченка, 61А, м. Мена, що підтверджується Ліцензією на провадження господарської діяльності з медичної практики, виданої 06.03.2014, серії АЕ № 283183 (дублікат ліцензії від 26.07.2012 серії АД № 063748), Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 375384, зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 030984400004, Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 375383,зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 030984400005.

Заклад проводить свою господарську діяльність на території ОСОБА_1 ОТГ за адресами: вул. Шевченка, 61А, м. Мена (адміністрація закладу, стаціонарні відділення ОСОБА_1 РЦП), вул. Шевченка, 7,м. Мена (поліклініка), вул. Троїцька, 13, м. Мена (стоматологічне відділення), вул. Зарічна, 11, смт. Макошине Менського району (Макошинське паліативне відділення).

Дана інформація підтверджується листом ОСОБА_1 ЦРЛ № 83 від 17.01.2019, Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 373581, договором оренди землі за № 030984400006, Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 375382, договором оренди землі за № 03098440007.

Крім того, відповідно до Статуту Комунального некомерційного підприємства ОСОБА_1 центральна районна лікарня ОСОБА_1 районної ради, затвердженого Рішенням ОСОБА_1 районної ради 16 сесії 7 скликання № 420 від 22.12.2018 місцем провадження господарської діяльності є також смт. Березна, вул. Стольненська,18 (п. 2.3. Статуту).

Ця інформація підтверджується Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 373062, зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, Договорів оренди землі за № 030884400004, Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 373063, зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, Договорів оренди землі за № 030884400005, державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 373064, зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, Договорів оренди землі за № 030884400006.

Відповідно до переліку організацій, установ, закладів, підприємств спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Менського району та майна, закріпленого за ними, за відповідачем закріплена будівля лікувального корпусу, що розташована за адресою: смт. Березна, вул. Стольненська,18 (а.с.148, т.2).

Згідно зі штатним розписом Березнянського паліативного відділення кількість працівників останнього становить 20 осіб (а.с.74, т.1)

У судовому засіданні 26.02.2019 представником відповідача та третьої особи - ОСОБА_1 районної ради надані пояснення стосовно адреси майна, розташованого в смт. Березна.

Відповідно до державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею місцем розташування земельних ділянок є вул. Комсомольська,16, смт. Березна, тоді як у Статуті та у переліку організацій, установ, закладів, підприємств спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Менського району та майна, закріпленого за ними адресою розташування визначено вул. Стольненська,18.

Представники зазначили, що вул. Комсомольська була перейменована на вул. Стольненську, а також наголосили, що будівля лікувального корпусу знаходиться на земельних ділянках, зазначених у державних актах.

Відповідно до листа Головного управління ДФС у Чернігівській області від 12.10.2018 за №178/9/25-2 (а.с. 29, т.1) відповідачем відкрито 2 інтегровані картки платників податку по обліку сплати податку на доходи фізичних осіб.

По ОСОБА_1 ОТГ на рахунок №33114340025659 сплачено 1 573 000,04 грн та по Березнянській селищній раді на рахунок №33119340025278 сплачено 1 120 438,23 грн.

Позивач вважає, що в порушення положень ст. 168 Податкового кодексу України, Відповідач сплатив на рахунок ОСОБА_1 ОТГ податок на доходи фізичних осіб з 01.01.2018 по 30.09.2018 на 672 262,94 грн менше. Зазначені кошти були безпідставно перераховані на рахунок Березнянської селищної ради.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 міська рада звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 центральної районної лікарні про:

- визнання протиправними дій Комунального закладу охорони здоров'я ОСОБА_1 центральна районна лікарня щодо сплати податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2018 по 30.06.2018 на рахунок для зарахування податку з доходів фізичних осіб, відкритий на території смт. Березна;

- зобов'язання Комунального закладу охорони здоров'я ОСОБА_1 центральна районна лікарня ОСОБА_1 районної ради сплатити податок з доходів фізичних осіб на доходи працівників Комунального закладу охорони здоров'я ОСОБА_1 центральна районна лікарня ОСОБА_1 районної ради за період з 01.1.2018 по 30.06.2018 до бюджету ОСОБА_1 міської об'єднаної територіальної громади у порядку, передбаченому Бюджетним кодексом України, а саме: 60% від суми податку належного до сплати.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.09.2018 року у справі 2540/2789/18 провадження у справі за позовом ОСОБА_1 міської ради до Комунального закладу охорони здоров'я ОСОБА_1 центральна районна лікарня закрито з тих підстав, що спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. В ухвалі позивачу роз'яснено, що спір підлягає вирішенню в порядку господарської юрисдикції.

Звертаючись з позовом до господарського суду позивач наголошує, що порушення відповідачем податкового законодавства призводить до значних втрат міського бюджету, Міська рада не мала змоги в повній мірі здійснювати у 2018 році фінансування видатків, передбачених бюджетом, виконувати надані Законом повноваження.

Вимоги позивача полягають у стягненні збитків, що передбачені пунктом 2 частини 2 статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди щодо неотриманого позивачем податку на доходи фізичних осіб, нарахованого та сплаченого відповідачем не на рахунок ОСОБА_1 міської територіальної громади на території якої зареєстрований відповідач, а на рахунок Березнянської селищної ради, де знаходиться відділення відповідача, що не є ні відокремленим підрозділом ні філією.

З урахуванням встановлених обставин, суд враховує наступне.

Порядок сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО) до бюджету передбачено ст.168 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), відповідно до якої ПДФО, утриманий з доходів резидентів, підлягає зарахуванню до бюджету згідно з Бюджетним кодексом України (далі - БКУ). Відповідно до п. 2 ст. 64 БКУ ПДФО, який сплачується податковим агентом - юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) чи представництвом нерезидента - юридичної особи, зараховується до відповідного місцевого бюджету за її місцезнаходженням (розташуванням) в обсягах ПДФО, нарахованого на доходи, що сплачуються фізичній особі.

Підпунктом 168.4.3 п. 168.4 ст. 168 ПК України передбачено, що суми ПДФО нараховані відокремленим підрозділом на користь фізичних осіб, за звітний період перераховуються до відповідного бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу. У разі якщо відокремлений підрозділ не уповноважений нараховувати (сплачувати) ПДФО за такий відокремлений підрозділ, усі обов'язки податкового агента виконує юридична особа. ПДФО, нарахований працівникам відокремленого підрозділу, перераховується до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу.

Юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати ПДФО відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету ПДФО, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів сплачує (перераховує) суми утриманого ПДФО на відповідні рахунки, відкриті в органах, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, за місцезнаходженням відокремлених підрозділів (п.п. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168 ПК України).

Так, п.п. 7.1 п. 7 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 за №1588 визначено, якщо відповідно до законодавства в платника податків, крім обов'язків щодо подання податкових декларацій (розрахунків, звітів) та/або нарахування, утримання або сплати (перерахування) податків, зборів на території адміністративно-територіальної одиниці за своїм місцезнаходженням, виникають такі обов'язки на території іншої адміністративно-територіальної одиниці, то такий платник податків зобов'язаний стати на облік за таким неосновним місцем обліку у відповідному контролюючому органі.

Статті 117 та 118 Бюджетного кодексу України передбачають як заходи впливу за порушення бюджетного законодавства так і застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

Нормативно-правове обґрунтування.

Відповідно до частини 1 статті 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (частина 2 статті 20 ГК України).

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст.16 цього ж Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права і інтересу. Отже, підставою звернення до суду є наявність порушеного, не визнаного або оспорюваного права та інтересу.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України та статтею 7 Закону України Про судоустрій і статус суддів право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Особа здійснює свої права вільно на власний розсуд (ст. 12 ЦК України).

До прав, які підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові й особисті немайнові права, які належать суб'єктам цивільного права.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа, передбачених ст. 16 ЦК України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

У пункті 8 статті 16 ЦК України зазначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України, збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Так, відповідно до ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором; збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення; при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти;

цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства;

у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування;

у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду;

у випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Визначення поняття збитків наводяться також у частині другій статті 224 ГК України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 1 ГК України, цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання. Частиною 2 ст. 16 ЦК України визначено способи захисту порушеного права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 4 ГК України, не є предметом регулювання цього Кодексу, зокрема, фінансові відносини за участі суб'єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів.

До інших способів судового захисту цивільних прав чи інтересів можна віднести способи, які не охоплюються переліком їх у ст. 16 ЦК України, що визначені окремими законами та договорами або застосування яких випливає із загальних положень про судовий захист.

Зазначений у ст. 16 ЦК України перелік способів захисту не є вичерпним, однак у разі порушення цивільного права чи інтересу у позивача виникає право на застосування конкретного засобу захисту, який залежить від виду порушення. Тобто, позивач повинен обрати саме такий спосіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу.

За змістом ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Так, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Отже, Податковий кодекс України передбачає шляхи усунення порушень податкового, бюджетного законодавства.

Виходячи з положень ст. ст. 12, 21 ГПК України спір у даній справі, як по предмету спору (стягнення збитків), так і за суб'єктним складом підлягає розгляду в господарських судах.

Враховуючи положення статей 11, 16, 509, 623 ЦК України, обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання може випливати з договору (ст. 623 ЦК України) або закону.

Між сторонами відсутні зобов'язальні правовідносини, що регулюються Цивільним та Господарським кодексами України, а відтак відсутні підстави для стягнення збитків за договором.

Разом з тим, позивачем не зазначено норму закону, що передбачає стягнення збитків за неправильне перерахування (розподіл) ПДФО.

Відтак, обраний позивачем спосіб захисту не відповідає змісту порушеного права позивача та характеру правопорушення.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа має право на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Позивачем не зазначено яке цивільне право порушено відповідачем.

Виходячи з викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України з судовий збір в сумі 10 083,95 грн покладається на позивача.

Керуючись ст.129,178,236-239,240,241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 міської ради Менського району Чернігівської області, код ЄДРПОУ 04061777 до Комунального некомерційного підприємства ОСОБА_1 центральна районна лікарня ОСОБА_1 районної ради, код ЄДРПОУ 02006343 про стягнення 672 262,94 грн відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 07.03.2019.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя М.П. Ноувен