Постанова

від 28.05.2019 по справі 927/821/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2019 р. Справа№ 927/821/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Мартюк А.І.

Буравльова С.І.

За участю секретаря судового засідання : Рибчич А.В.

представників сторін:

від позивача - Шаповал В.М. довіреність № 504/04-11 від 15.03.19

Висіцька І.В. довіреність № (ордер)скерія КВ № 410018 від 27.03.19

від відповідача - Луєнко Ю.В. довіреність № (ордер) серія ЧН № 076154 від 21.05.19

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - не з`явився;

від третьої особи -1 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - не з`явився;

від третьої - 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - не з`явився;

від третьої - 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - не з`явився;

від третьої - 4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Менської міської ради Менського району Чернігівської області

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.02.2019

у справі № 927/821/18 (суддя Ноувен М.П.)

за позовом: Менської міської ради Менського району Чернігівської області

до відповідача: Комунального некомерційного підприємства "Менська центральна районна лікарня" Менської районної ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Менська районна рада

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Менська районна державна адміністрація

третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Фінансове управління Менської районної державної адміністрації

третя особа 4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Управління Державної казначейської служби України у Менському районі Чернігівської області

про стягнення 672 262,94 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 26.02.2019 у справі №927/821/18 у задоволенні позовних вимог Менської міської ради Менського району Чернігівської області до Комунального некомерційного підприємства Менська центральна районна лікарня Менської районної ради про стягнення 672 262,94 грн. відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що:

- між сторонами відсутні зобов`язальні правовідносини, що регулюються Цивільним та Господарськими кодексами України, а відтак відсутні підстави для стягнення збитків за договором. Позивачем не зазначено норму закону, що передбачає стягнення збитків за неправильне перерахування (розподіл) податку на доходи фізичних осіб. Відтак обраний позивачем спосіб захисту не відповідає змісту порушеного права позивача та характеру правопорушення.

Не погоджуючись з рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою в якій просить Північний апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.02.2019 у справі №927/821/18 в повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі позивач зазначає про те, що:

- позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що він керується п.2 ч.2 ст. 22 Цивільного кодексу України, відповідно до якого збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода);

- у спірних правовідносинах, що стали причиною розгляду справи №927/821/18, відповідач не дотримується правил здійснення господарської діяльності, що проявляється у формі сплати податку з доходів фізичних осіб до неналежного бюджету;

- 60% від всіх сум податку на доходи фізичних осіб, які сплачувались відповідачем за три квартали 2018 року, мали бути зараховані до бюджету Менської міської об`єднаної територіальної громади, тобто 60% від всіх сплачених відповідачем сум податків на доходи фізичних осіб є доходами бюджету позивача;

- відповідачем в період з 01.01.2018 по 30.09.2018 сплачений податок на доходи фізичних осіб у розмірі 1 120 438,23 грн. не на рахунок бюджету Менської ОТГ, а на рахунок, відкритий на території смт.Березна (тобто до бюджету району). Відтак позивач недоотримав 672 262,94 грн. податку на доходи фізичних осіб, які міг реально одержати за звичайних обставин - за умови належного виконання відповідачем вимог Податкового та Бюджетного кодексів;

- судом першої інстанції в порушення господарського процесуального кодексу України, не були належним чином досліджені надані позивачем докази на обґрунтування неправомірності сплати відповідачем податку на доходи фізичних осіб, утриманого з доходів працівників, які працюють на території Менської ОТГ, до бюджету району, а не до бюджету Менської ОТГ.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Менської міської ради Менського району Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.02.2019, справу призначено до розгляду на 28.05.2019.

24.05.2019 від третьої особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Менської районної ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому третя особа просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.02.2019 про стягнення збитків без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Менська районна рада зазначає про те, що:

- з урахуванням, зокрема положень ст.ст. 11, 22 Цивільного кодексу України протиправною визнається поведінка, яка порушує норми цивільного права, які містять певні заборони або імперативні правила;

- відповідно до ст.4 Господарського кодексу України, не є предметом регулювання Кодексу, зокрема фінансові відносини за участі суб`єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів;

- як цивільне так і господарське законодавство визначає, що бюджетні та податкові відносини їх нормами не регулюються.

24.05.2019 від третьої особи 2 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Менська районна державна адміністрація надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому третя особа просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.02.2019 без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу третя особа зазначає про те, що:

- між сторонами відсутні зобов`язальні правовідносини, що регулюються Цивільним та Господарським кодексами України, а відтак відсутні підстави для стягнення збитків за договором. Позивачем у позовній заяві не доведено правові підстави для стягнення збитків за неправильне перерахування (розподіл) податку на доходи фізичних осіб.

24.05.2019 від третьої особи 3 яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фінансове управління Менської районної державної адміністрації надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому третя особа просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.02.2019 без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фінансове управління Менської районної державної адміністрації зазначає про те, що:

- Податковий кодекс України не містить прямої чи непрямої заборони щодо сплати податку з доходів фізичних осіб за фактичним розташуванням установи.

27.05.2019 від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області надійшли пояснення, в яких третя особа зазначає про те, що порядок сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету передбачено ст. 168 Податкового кодексу України, відповідно до якої податок, утриманий з доходів резидентів, підлягає зарахуванню до бюджету згідно з нормами Бюджетного кодексу України;

- підпунктом 168.4.3 п.168.4 ст. 168 Податкового кодексу передбачено, що суми податку на доходи, нараховані відокремленим підрозділом на користь фізичних осіб, за звітний період перераховується до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу;

- п.п.7.1 п.7 Порядку (встановленому наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011№1588 Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів ) визначено, якщо відповідно до законодавства у платника податків, крім обов`язків щодо подання податкових декларацій (розрахунків, звітів) та /або нарахування, утримання або сплати (перерахування) податків, зборів на території адміністративно - територіальної одиниці за своїм місцезнаходженням, виникають такі обов`язки на території іншої адміністративно-територіальної одиниці за своїм місцезнаходженням, то такий платник податків зобов`язаний стати на облік: за таким неосновним місцем обліку у відповідному контролюючому органі.

Від відповідача 27.05.2019 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить апеляційну скаргу Менської міської ради Менського району Чернігівської області залишити без задоволення, рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.02.2019 без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає про те, що:

- порядок сплати податку на доходи фізичних осіб регулюється податковим законодавством, яке відноситься до самостійної галузі - адміністративного права. При цьому позивач не є учасником адміністративних правовідносин відповідача з відповідними органами влади, які здійснюють адміністративно-розпорядчі та контролюючі функції щодо сплати податку на доходи фізичних осіб платниками податків;

- суми податку на доходи фізичних осіб, які надходять до місцевого бюджету Менської ОТГ на підставі податкового та бюджетного законодавства, не є доходами позивача у розумінні ст.142 ГК України і на них не поширюється дія положень п.2 ч.2 ст. 22 Цивільного кодексу України.

В судове засідання апеляційного господарського суду 28.05.2019 не з`явились представники третіх осіб.

При вирішенні питання про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутності третіх осіб судовою колегією встановлено, що:

- треті особи: Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, Менська районна рада, Менська районна державна адміністрація, Фінансове управління Менської районної державної адміністрації, Управління Державної казначейської служби України у Менському районі Чернігівської області про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення третім особам (ухвали Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2019).

З урахуванням встановленого та того, що явка учасників судового процесу (третіх осіб) не визнана обов`язковою, їх неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги/справи по суті, представники позивача та відповідача не заперечували щодо розгляду апеляційної скарги/справи у відсутності третіх осіб, судова колегія ухвалила розгляд апеляційної скарги у відсутності представників третіх осіб.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача судовою колегією встановлено.

Рішенням Менської районної ради 16 сесії 7 скликання № 420 від 22.12.2018 затверджено Статут Комунального некомерційного підприємства "Менська центральна районна лікарня" Менської районної ради, відповідно до п. 2.2. Статуту якого юридичною адресою лікарні є: вул. Шевченка, будинок 61А, м. Мена, Чернігівська область.

КНП "Менська центральна районна лікарня" розташована на території та фактично здійснює свою діяльність за адресою: вул. Шевченка, 61А, м. Мена, що підтверджується Ліцензією на провадження господарської діяльності з медичної практики, виданої 06.03.2014, серії АЕ № 283183 (дублікат ліцензії від 26.07.2012 серії АД № 063748), Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ в„– 375384, зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 030984400004, Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 375383,зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 030984400005.

Заклад проводить свою господарську діяльність на території Менської ОТГ за адресами: вул. Шевченка, 61А, м. Мена (адміністрація закладу, стаціонарні відділення Менської РЦП), вул. Шевченка, 7,м. Мена (поліклініка), вул. Троїцька, 13, м. Мена (стоматологічне відділення), вул. Зарічна, 11, смт. Макошине Менського району (Макошинське паліативне відділення).

Дана інформація підтверджується листом Менської ЦРЛ №83 від 17.01.2019, Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ в„– 373581, договором оренди землі за № 030984400006, Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ в„– 375382 , договором оренди землі за № 03098440007.

Крім того, відповідно до Статуту Комунального некомерційного підприємства "Менська центральна районна лікарня" Менської районної ради, затвердженого Рішенням Менської районної ради 16 сесії 7 скликання № 420 від 22.12.2018 місцем провадження господарської діяльності є також смт. Березна, вул. Стольненська,18 (п. 2.3. Статуту).

Ця інформація підтверджується Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ в„– 373062, зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 030884400004, Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ в„– 373063, зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, Договорів оренди землі за № 030884400005, державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ в„– 373064, зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, Договорів оренди землі за № 030884400006.

Відповідно до переліку організацій, установ, закладів, підприємств спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Менського району та майна, закріпленого за ними, за відповідачем закріплена будівля лікувального корпусу, що розташована за адресою: смт. Березна, вул. Стольненська,18.

Згідно зі штатним розписом Березнянського паліативного відділення кількість працівників останнього становить 20 осіб.

Відповідно до державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею місцем розташування земельних ділянок є вул. Комсомольська,16, смт. Березна, тоді як у Статуті та у переліку організацій, установ, закладів, підприємств спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Менського району та майна, закріпленого за ними адресою розташування визначено вул. Стольненська,18.

Місцевим господарським судом, з пояснень представників відповідача та третьої особи - Менської районної ради встановлено, що вул. Комсомольська була перейменована на вул. Стольненську, будівля лікувального корпусу знаходиться на земельних ділянках, зазначених у державних актах.

Відповідно до листа Головного управління ДФС у Чернігівській області від 12.10.2018 за №178/9/25-2 відповідачем відкрито 2 інтегровані картки платників податку по обліку сплати податку на доходи фізичних осіб.

По Менській об`єднаній територіальній громаді на рахунок №33114340025659 сплачено 1 573 000,04грн. та по Березнянській селищній раді на рахунок №33119340025278 сплачено 1 120 438,23грн.

Доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що у спірних правовідносинах, що стали причиною розгляду справи №927/821/18, відповідач не дотримується правил здійснення господарської діяльності, що проявляється у формі сплати податку з доходів фізичних осіб до неналежного бюджету, в порушення положень ст. 168 Податкового кодексу України, відповідач сплатив на рахунок Менської ОТГ податок на доходи фізичних осіб з 01.01.2018 по 30.09.2018 на 672 262,94грн. менше, які безпідставно перераховані на рахунок Березнянської селищної ради, не можуть бути покладені в основу рішення з огляду на наступне.

Господарським судом Чернігівської області встановлено, що Менська міська рада звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Менської центральної районної лікарні про:

- визнання протиправними дій Комунального закладу охорони здоров`я "Менська центральна районна лікарня" щодо сплати податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2018 по 30.06.2018 на рахунок для зарахування податку з доходів фізичних осіб, відкритий на території смт. Березна;

- зобов`язання Комунального закладу охорони здоров`я "Менська центральна районна лікарня" Менської районної ради сплатити податок з доходів фізичних осіб на доходи працівників Комунального закладу охорони здоров`я "Менська центральна районна лікарня" Менської районної ради за період з 01.1.2018 по 30.06.2018 до бюджету Менської міської об`єднаної територіальної громади у порядку, передбаченому Бюджетним кодексом України, а саме: 60% від суми податку належного до сплати.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.09.2018 року у справі 2540/2789/18 провадження у справі за позовом Менської міської ради до Комунального закладу охорони здоров`я "Менська центральна районна лікарня" закрито з тих підстав, що спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства а спір підлягає вирішенню в порядку господарської юрисдикції.

Звертаючись з позовом до господарського суду позивач вказує про те, що порушення відповідачем податкового законодавства призводить до значних втрат міського бюджету, Міська рада не мала змоги в повній мірі здійснювати у 2018 році фінансування видатків, передбачених бюджетом, виконувати надані Законом повноваження.

В апеляційній скарзі позивач зазначає про те, що обґрунтовуючи позовні вимоги він керується п.2 ч.2 ст. 22 Цивільного кодексу України, відповідно до якого збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода); вимоги позивача полягають у стягненні збитків, що передбачені пунктом 2 частини 2 статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди щодо неотриманого позивачем податку на доходи фізичних осіб, нарахованого та сплаченого відповідачем не на рахунок Менської міської територіальної громади на території якої зареєстрований відповідач, а на рахунок Березнянської селищної ради, де знаходиться відділення відповідача, що не є ні відокремленим підрозділом ні філією.

Так, порядок сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО) до бюджету передбачено ст.168 Податкового кодексу України, відповідно до якої ПДФО, утриманий з доходів резидентів, підлягає зарахуванню до бюджету згідно з Бюджетним кодексом України.

Відповідно до п. 2 ст. 64 Бюджетного кодексу України ПДФО, який сплачується податковим агентом - юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) чи представництвом нерезидента - юридичної особи, зараховується до відповідного місцевого бюджету за її місцезнаходженням (розташуванням) в обсягах ПДФО, нарахованого на доходи, що сплачуються фізичній особі.

Підпунктом 168.4.3 п. 168.4 ст. 168 Податкового кодексу України передбачено, що суми ПДФО нараховані відокремленим підрозділом на користь фізичних осіб, за звітний період перераховуються до відповідного бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу. У разі якщо відокремлений підрозділ не уповноважений нараховувати (сплачувати) ПДФО за такий відокремлений підрозділ, усі обов`язки податкового агента виконує юридична особа. ПДФО, нарахований працівникам відокремленого підрозділу, перераховується до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу.

Юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати ПДФО відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету ПДФО, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів сплачує (перераховує) суми утриманого ПДФО на відповідні рахунки, відкриті в органах, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, за місцезнаходженням відокремлених підрозділів (п.п. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168 Податкового кодексу України).

Так, п.п.7.1 п.7 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 за №1588 визначено, якщо відповідно до законодавства в платника податків, крім обов`язків щодо подання податкових декларацій (розрахунків, звітів) та/або нарахування, утримання або сплати (перерахування) податків, зборів на території адміністративно-територіальної одиниці за своїм місцезнаходженням, виникають такі обов`язки на території іншої адміністративно-територіальної одиниці, то такий платник податків зобов`язаний стати на облік за таким неосновним місцем обліку у відповідному контролюючому органі.

Статті 117 та 118 Бюджетного кодексу України передбачають як заходи впливу за порушення бюджетного законодавства так і застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (частина 2 статті 20 ГК України).

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст.16 цього ж Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права і інтересу. Отже, підставою звернення до суду є наявність порушеного, не визнаного або оспорюваного права та інтересу.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України та статтею 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Особа здійснює свої права вільно на власний розсуд (ст. 12 ЦК України).

До прав, які підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові й особисті немайнові права, які належать суб`єктам цивільного права.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа, передбачених ст. 16 ЦК України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

У пункті 8 статті 16 ЦК України зазначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України, збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Так, відповідно до ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором; збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення; при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2)створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти;

цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства;

у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування;

у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду;

у випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Визначення поняття збитків наводяться також у частині другій статті 224 ГК України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статті 1 Господарського кодексу України вказано, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання. Частиною 2 ст. 16 ЦК України визначено способи захисту порушеного права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.4 ГК України, не є предметом регулювання цього Кодексу, зокрема, фінансові відносини за участі суб`єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів.

До інших способів судового захисту цивільних прав чи інтересів можна віднести способи, які не охоплюються переліком їх у ст. 16 ЦК України, що визначені окремими законами та договорами або застосування яких випливає із загальних положень про судовий захист.

Зазначений у ст. 16 ЦК України перелік способів захисту не є вичерпним, однак у разі порушення цивільного права чи інтересу у позивача виникає право на застосування конкретного засобу захисту, який залежить від виду порушення. Тобто, позивач повинен обрати саме такий спосіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу.

За змістом ст.1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Так, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Отже, Податковий кодекс України передбачає шляхи усунення порушень податкового, бюджетного законодавства. Позивачем не зазначено норму закону, що передбачає стягнення збитків за неправильне перерахування (розподіл) податку на доходи фізичних осіб.

З огляду на положення ст. ст. 12, 21 Господарського процесуального кодексу України спір у даній справі, як по предмету спору (стягнення збитків), так і за суб`єктним складом підлягає розгляду в господарських судах.

Враховуючи положення статей 11, 16, 509, 623 ЦК України, обов`язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання може випливати з договору (ст. 623 ЦК України) або закону, однак з матеріалів справи вбачається, що між сторонами відсутні зобов`язальні правовідносини, що регулюються Цивільним та Господарським кодексами України, а відтак відсутні підстави для стягнення збитків.

Відтак, місцевий господарський суд дійшов до обгрунтованого висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає змісту порушеного права позивача та характеру правопорушення.

Відповідач просить стягнути з позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 18 000 грн.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, зокрема, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, між відповідачем (клієнт) та адвокатом Луєнко Юрієм Васильовичем укладено договір №19/05/4 від 17.05.2019 р. про надання правової (правничої) допомоги.

Додатковою угодою №1 від 17.05.2019 р. сторони домовились, що розмір гонорару за договором становить:

- правовий аналіз наданих клієнтом матеріалів, вивчення матеріалів справи №927/821, надання клієнтом правових консультацій то роз`яснень у справі №927/821/18- 2500 грн.;

- складання та подача відзиву клієнта на апеляційну скаргу у справі №927/821/18 - 3500грн.;

- представництво клієнта та ведення справи №927/821/18 за апеляційною скаргою Менської міської ради Менського району Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.02.2019 в Північному апеляційному господарському суді - 12000грн.;

Відповідно до акту №1 про надану правову допомогу від 17.05.2019 загальна сума розміру гонорару за надану правову допомогу адвоката та здійснення ним витрат становить 18000,00 грн.

Гонорар у розмірі 18000,00 грн. клієнтом сплачений адвокату відповідно до платіжного доручення №79 від 22 травня 2019р.

З урахуванням викладеного, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем надано належні докази в підтвердження його витрат на оплату послуг адвоката в сумі 18 000,00грн., отже заява про стягнення з Менської міської ради Менського району Чернігівської області на користь Комунального некомерційного підприємства Менська центральна районна лікарня понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 18000,00 грн. підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.02.2019 не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 255, 267-271, 280-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Менської міської ради Менського району Чернігівської області залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.02.2019 у справі №927/821/18 залишити без змін.

3. Стягнути з Менської міської ради Менського району Чернігівської області (15600, Чернігівська обл., м.Мена, вул. Титаренка Сергія,7; код ЄДРПОУ 04061777) на користь Комунального некомерційного підприємства "Менська центральна районна лікарня" Менської районної ради ( 15600, Чернігівська обл., м. Мена, вул. Шевченка, 61 А; код ЄДРПОУ 02006343) 18 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду Чернігівської області.

5. Матеріали справи №927/821/18 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

В разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 06.06.2019

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді А.І. Мартюк

С.І. Буравльов