Рішення

від 04.03.2019 по справі 926/2189/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2019 р. Справа № 926/2189/18

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Дутки В.В., при секретарі судового засідання Боднарчук В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Капітал , м.Новодністровськ Чернівецької області

до Новодністровської міської ради, м.Новодністровськ Чернівецької області

про визнання неправомірним та скасування п.1 Рішення Новодністровської міської ради від 22.08.2018 №229

представники:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність від 24.07.2018

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність від 22.08.2018

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Капітал звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Новодністровської міської ради про визнання неправомірним та скасування п.1 Рішення Новодністровської міської ради від 22.08.2018 №229

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення Новодністровської міської ради від 22.08.2018 №229 є неправомірним, порушує законні права та інтереси позивача, а тому підлягає скасуванню. По- перше, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення. По-друге, переважне право наймача (орендаря), яким є позивач за Договором оренди, на придбання орендованого майна, передбачене ч.2 ст.777 ЦК України, можливо реалізувати лише шляхом застосування процедури викупу майна. Продаж орендованого майна за процедурою аукціону нівелює зазначене переважне право наймача та порушує приписи ч.2 ст.777 ЦК України. По-третє, оскаржуване рішення приймалося без повідомлення позивача, чим порушено законні права та інтереси позивача і тому підлягає скасуванню.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 13.12.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.01.2019.

Ухвалою від 03.01.2019 підготовче засідання відкладено на 05.02.2019.

04.02.2019 відповідач подав заперечення на позов, в яких просить відмовити у задоволенні позову з наступних підстав.

На думку відповідача, ч.1 ст.11 Закону України від 06.03.1992 № 2171-XII Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) передбачає, що викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації, які не вдалось продати на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими актами.

Відповідач вказує, що приміщення незавершеного будівництва (об'єкт малої приватизації) не продавалось раніше на аукціоні або за конкурсом. Відповідно, позивач може претендувати на викуп приміщення незавершеного будівництва тільки у випадку, якщо його право на викуп вказаного об'єкта малої приватизації передбачено законодавчими актами.

В позовній заяві позивач не обґрунтовує позовні вимоги тим, що його право на викуп приміщення незавершеного будівництва передбачено законодавчими актами. Натомість, позивач обстоює своє право на викуп та укладення відповідного договору купівлі-продажу наявністю рішень відповідача №5 та №6 від 01.02.2018 року.

Згідно п.2.1 Положення про порядок приватизації комунального майна територіальної громади міста Новодністровськ, затвердженого рішенням Новодністровської міської ради від 28 серпня 2014 року №129 (далі - Положення), викуп застосовується щодо об'єктів приватизації, які перебувають в оренді, які не продано на аукціоні, за конкурсом, та в інших випадках, коли право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими актами.

Проте, зміст п.2.1 Положення суперечить змісту ч.1 ст.11 Закону України від 06.03.1992 №2171-XII Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) , оскільки вказаним Законом не передбачено, що викуп застосовується щодо об'єктів приватизації, які перебувають в оренді. Тому посилання позивача на Положення як на обґрунтування позовних вимог є неправомірним.

Аналіз змісту договору оренди майна від 14.08.2015 №45/15 дає підстави зробити такі правомірні висновки:

1) сторони договору оренди №45/15 не досягнули домовленості з таких істотних умов, передбачених ч.1 ст.10 Закону України від 10.04.1992 № 2269-ХІІ Про оренду державного та комунального майна , як вартість майна (об'єкта оренди) з урахуванням її індексації, обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна;

2) договір оренди №45/15 не є укладеним.

Відповідно, обґрунтування позивачем позовних вимог з посиланням на наявність договору оренди №45/15 теж не заслуговує на увагу.

Таким чином, посилання позивача про наявність у нього переважного права на викуп приміщення на підставі ч.2 ст. 777 Цивільного кодексу України не заслуговують на увагу з таких підстав:

1) Позивач не має статусу орендаря, оскільки договір оренди №45/15 не є укладеним;

2) ч.2 ст. 777 Цивільного кодексу України встановлює правила щодо продажу речі, яка є переданою у найм. Проте, приміщення у оренді не перебуває, оскільки навіть термін, що зазначений у договорі №45/15, який не є укладеним, закінчився;

3) ч.2 ст.777 Цивільного кодексу України зазначає, що наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання. При цьому законодавець не вказує, що такий продаж повинен бути здійснений тільки шляхом викупу (одного зі способів приватизації). Приватизація, наприклад, шляхом продажу через конкурс теж є продажем у розумінні законодавця;

4) правовідносини щодо оренди та відчуження комунального майна в процесі приватизації регулюються спеціальними законодавчими актами (Закон України Про оренду державного та комунального майна , Закон України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) тощо), які мають пріоритет в регулюванні зазначених правовідносин по відношенню до ЦК України.

Доводи позивача про те, що термін дії договору оренди є подовженим до 14.06.2021 не заслуговують на увагу з таких підстав:

1) договір оренди №45/15 не є укладеним;

2) згідно з ч.1 ст.27 Закону України від 10.04.1992 № 2269-ХІІ Про оренду державного та комунального майна у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Тобто, якби договір оренди був укладеним, то після закінчення терміну його дії позивач повинен був би повернути приміщення відповідачеві, а не утримувати його без правових підстав. Тим більше, що відповідач неодноразово письмово звертався з вимогами до позивача щодо повернення приміщення (копії листів відповідача №1180 від 04.07.2018, №1327 від 26.07.2018, від 10.09.2018).

Листом №3 від 20 червня 2018 року на адресу відповідача (копія додається) позивач повідомив про відсутність у нього коштів для викупу приміщення та просив продовжити термін дії договору оренди приміщення до 14.07.2019 року. Зазначений лист слід кваліфікувати в якості доказу факту відмови позивача від приватизації приміщення у 2018 році.

Таким чином, укладення між позивачем та відповідачем договору купівлі- продажу з метою викупу позивачем приміщення незавершеного будівництва на підставі виключно рішень відповідача №5 та №6 від 01.02.2018 року суперечило б імперативним вимогам ч.1 ст.11 Закону України від 06.03.1992 № 2171-XII Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) та статті 19 Конституції України.

За таких умов, на думку відповідача, скасування Новодністровською міською радою (пунктом 1 рішення від 22.08.2018 №229 та пунктом 3 додатку 1 до рішення Новодністровської міської ради від 22.08.2018 №229) рішення Новодністровської міської ради № 5 від 01 лютого 2018 року Про затвердження ціни та умов викупу частини каркасної споруди другого модуля виробничого корпусу незавершеної будівництвом панчішно-шкарпеткової фабрики є правомірним.

Ухвалою від 05.02.2019 відкладено підготовче засідання на 19.02.2019.

13.02.2019 позивач подав відповідь на відзив, де не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві. Зокрема, переважне право орендаря на придбання орендованого майна, передбачене ч.2 ст.777 ЦК України, можливо реалізувати лише шляхом застосування процедури викупу майна. Щодо не укладеності договору оренди, позивач вказує на наявність, визначених в ст.10 Закону України Про оренду державного та комунального майна істотних умов у договорі (пункти 3.1., 3.2., 4.10., 8.1. Договору). До того ж договір оренди було розроблено та надано позивачу для підписання саме відповідачем. Відповідно до ч.2 ст.10 згаданого вище Закону, договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна.

З приводу терміну дії договору, позивач зазначив, що після закінчення строку договору оренди (з 15.07.2018) і до цього часу позивач продовжує користуватися майном. Протягом місяця після закінчення строку договору (з 15.07.2018 по 15.08.2018) відповідач не надсилав позивачу жодних заперечень щодо продовження користування орендованим майном. Отже, з урахуванням положень п.9.10 договору оренди, приписи ст.764 ЦК України, ч.ч. 2-3 ст.17 Закону, договір оренди вважається поновленим на такий самий строк і на тих самих умовах, а саме: на строк 2 роки 11 місяців, тобто до 14.06.2021 року.

Поряд з цим, позивач посилається на п.5 Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 у справі №1-9/2009, згідно якого органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

19.02.2019 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, де зазначає, що позивач хибно тлумачить на свою користь положення п.5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009. Згідно п.1 резолютивної частини вказаного рішення орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У зв'язку з наведеним, відповідач просить відмовити в позові.

Ухвалою від 19.02.2019 закрито підготовче провадження у справі і здійснено перехід до розгляду справи по суті. У цьому ж засіданні оголошено перерву до 04.03.2019.

У судовому засіданні 04.03.2019 представник позивача просив задовольнити позов, представник заперечував проти обґрунтованості позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, суд встановив таке.

01.03.2011 між Новодністровською міською радою (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю Капітал (Орендар) укладено договір оренди нерухомого або майна, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м.Новодністровськ. Згідно п.1.1., 1.3., договору, в оренду передано нежитлове приміщення (частина приміщення незавершеного будівництва швейно-трикотажної фабрики (вісь від 21-ї по 23-ю включно), площею 871,2 кв.м.), яке розташоване за адресою: м.Новодністровськ, 22 квартал, з метою використання для розміщення виробництва.

Відповідно до п. 7.1. договір набирає чинності з 01.03.2011 і діє до 01.02.2014 року.

У серпні 2014 року ТОВ Капітал звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до виконавчого комітету Новодністровської міської ради про відшкодування витрат на покращення орендованого майна в сумі 727452,00 грн.

Під час провадження у справі №926/1233/14, сторони уклали мирову угоду в справі, якою передбачили, що Новодністровська міська рада надає згоду на приватизацію ТОВ Капітал шляхом викупу частини незавершеної будівництвом панчішно шкарпеткової фабрики, загальною площею 871,2 кв.м., що розташована за адресою: м.Новодністровськ, 22 квартал, (м-н Дністер ). Сторони також зобов'язались укласти у 3-х місячний строк договір купівлі-продажу вказаного об'єкту. Враховуючи, що сторони прийшли до узгодження спірного питання шляхом переговорів та усних домовленостей, позивач подав до суду заяву про відмову від позову. Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 19.03.2015 у справі №926/1233/14 провадження у справі припинено на підставі ст.78, п.4 ст.80 ГПК України.

14.08.2015 сторони уклали Договір №45/15 оренди майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Новодністровськ на підставі рішення виконавчого комітету від 22.07.2015 №927. Згідно п.1.1. Договору, Орендодавець передав, а орендар прийняв строкове платне користування нежитлове приміщення, що перебуває на балансі Новодністровської міської ради, площею 871,2 кв.м., розташоване за адресою: Чернівецька область, м.Новодністровськ, 22 квартал, буд.1 на 1 поверсі приміщення будівлі панчішно-шкарпеткової фабрики. У пунктах 3.2., 3.3. Договору, сторони визначили орендну плату в сумі 1225,53 грн. без ПДВ. на дату оцінки та можливістю коригування наступної орендної плати на індекс інфляції за поточний місяць.

Актом прийому-передачі від 14.08.2015 об'єкт оренди передано ТОВ Капітал .

Згідно п.10.1 Договору, цей договір діє з 14.08.2015 до 14.07.2018 включно.

03.01.2017 сторони уклали додаткову угоду №1/17, якою виклали п.1.1. Договору №45/15 від 14.08.2015 в такі редакції: На підставі рішення виконавчого комітету від 22.07.2015р. №92/7 Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування частину нежитлового приміщення незавершеної будівництвом панчішно-шкарпеткової фабрики (надалі-МАЙНО), що перебуває на балансі Новодністровської міської ради, площею 847,2 м2, що розташована за адресою: Чернівецька , обл., м. Новодністровськ, м-н Дністер , буд. 1, корпус 3, на 1 поверсі приміщення будівлі панчішно-шкарпеткової фабрики (вісь від 21 до 23) .

Також, сторони домовились викласти п.3.2. договору у наступній редакції: На підставі розрахунку орендна плата за базовий місяць складає 1 369.34 грн., без ПДВ. Місячна орендна плата на дату укладання договору оренди визначається балансоутримувачем з урахуванням коефіцієнтів інфляції .

Угода вступає в силу з моменту підписання її сторонами (п.5 Додаткової угоди №1/17).

01.02.2018 Новодністровська міська рада прийняла рішення №6 Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Новодністровськ, що підлягають приватизації в 2018 році , згідно з додатком 1 до п. 3 Переліку включено Частину каркасної споруди другого модуля виробничого корпусу незавершеної будівництвом панчішно-шкарпеткової фабрики (вісь від 21-ї до 23-ю включно), яка розташована за адресою: м.Новодністровськ, м-н Дністер , буд.1, корп.3, площею 847,2 кв.м., спосіб приватизації - викуп, покупець - ТОВ Капітал .

01.02.2018 Новодністровська міська рада прийняла рішення №5, яким затвердила ціну викупу частини каркасної споруди другого модуля виробничого корпусу незавершеної будівництвом панчішно-шкарпеткової фабрики (вісь від 21-ї по 23-ю включно), площею 847,20 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Новодністровськ, м-н Дністер ), буд.1, корп.3, в сумі 393439,20 (триста дев'яносто три тисячі чотириста тридцять дев'ять грн. 20 коп.) з врахуванням ПДВ, в тому числі ПДВ - 65573,20 грн. (шістдесят п'ять тисяч п'ятсот сімдесят три грн. 20 коп.). Пунктом 4 цього рішення зобов'язано юридичний відділ Новодністровської міської ради згідно чинного законодавства здійснити заходи щодо укладення договору купівлі-продажу вищезазначеного майна.

20.06.2018 позивач звернувся до відповідача з листом за вих.№3 про пролонгацію договору оренди на 1 рік до 14.07.2019 року в зв'язку з відсутністю коштів на викуп приміщення.

Відповідач у відповіді від 04.07.2018 повідомив, що дія договору не буде продовжуватися.

13.07.2018 позивач звернувся до відповідача з листом, в якому просив укласти договір купівлі-продажу вищезгаданого орендованого майна.

Листом відповідача від 26.07.2018 повторно звернута увага позивача на закінчення дії договору 14.07.2018 та необхідність повернення об'єкта оренди за актом приймання-передачі.

22.08.2018 Новодністровська міська рада прийняла оскаржуване рішення №229, яким згідно пункту 1 скасувала рішення міської ради від 01.02.2018 №5, а пунктом 2 затвердила Перелік об'єктів комунальної власності територіальних громад міста Новодністровськ, що підлягають приватизації в 2018 році в новій редакції згідно з додатком 1, де п.3 визначено спосіб приватизації спірного майна через аукціон.

Відповідач листом від 10.09.2018 повідомив позивача про закінчення дії договору від 14.08.2015 №45/15, однак об'єкт оренди не повернутий орендарем. Одночасно повідомлено ТОВ Капітал , що набуття чинності з 07.03.2018 року Закону України Про приватизацію державного та комунального майна унеможливлює укладення договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про приватизацію державного майна (який втратив чинність 07.03.2018, однак діяв на момент виникнення спірних правовідносин) приватизація - це відчуження державного чи комунального майна на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього закону. За змістом ст.3 вказаного Закону, приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні, за конкурсом.

Згідно ст. 4. Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) , продавцями об'єктів малої приватизації, що перебувають у комунальній власності, є органи приватизації, створені місцевими Радами.

Відповідно до ст.7 згадано вище Закону, процес приватизації комунального майна включає в себе затвердження місцевими радами переліків об'єктів, що підлягають приватизації певним способом та подальше укладення договору купівлі-продажу.

Частинами 1, 2 ст. 8 зазначеного Закону передбачено, що з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації. Строк підготовки об'єкта малої приватизації до продажу, крім об'єктів, набуття права власності на які пов'язане з переходом права на земельну ділянку державної власності, не повинен перевищувати двох місяців з дня прийняття рішення про включення його до відповідного переліку об'єктів, що підлягають приватизації.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) , за рішенням органів приватизації проводиться інвентаризація майна об'єкта малої приватизації в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та оцінка такого об'єкта відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України. Ціна продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, та початкова ціна об'єкта малої приватизації на аукціоні або за конкурсом встановлюється на підставі результатів його оцінки.

Відносини, які виникли між сторонами, регулюються спеціальними нормативно-правовими актами зокрема, Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" , Законом України Про місцеве самоврядування в Україні , Законом України Про приватизацію державного майна та інші.

В Основному Законі України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144). На основі цього положення Конституції України в Законі визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (частина перша статті 59). Проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. Такий висновок узгоджується із правовими позиціями Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 27 грудня 2001 року N 20-рп/2001 у справі про укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, зареєстрованої 22 липня 1991 року (абзац перший пункту 6 мотивувальної частини), від 23 червня 1997 року N 2-зп у справі про акти органів Верховної Ради України (абзац четвертий пункту 1 мотивувальної частини) (п.4 Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009р. у справі № Справа N 1-9/2009).

Відповідно до п.30 ч.1 ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна.

Відповідно до положень ст. 7 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) (який втратив чинність 07.03.2018 року, однак діяв на момент виникнення спірних правовідносин), Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у державній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають:

- продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни);

- продажу за конкурсом.

- викупу.

З прийняттям рішення про включення об'єкта до одного з переліків, зазначених у частині першій цієї статті, стосовно нього застосовуються обмеження та вимоги, визначені частиною п'ятою статті 12 Закону України Про приватизацію державного майна .

Таким чином, повноваження представницьких органів місцевого самоврядування у сфері приватизації комунального майна вичерпуються розглядом та затвердженням переліків майна, що підлягає приватизації.

Згідно п.5 згаданого Рішення Конституційного Суду України, Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року N 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

В аспекті конституційного подання положення частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частин першої, десятої статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21 травня 1997 року N 280/97-ВР (з наступними змінами) стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни необхідно розуміти так, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (п.1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 у справі № Справа N 1-9/2009).

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 "Стретч проти Сполученого Королівства" майном, у значенні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. Цим рішенням суду встановлено, що позбавлення особи права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, дає підстави стверджувати, що в такому випадку мало місце непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тобто визнання недійсним договору, згідно з яким покупець отримав майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.

У постанові Верховного Суду України від 14.03.2007 року у справі № 21-8во07 "Про аспекти розгляду справ про приватизацію майна" визначено, що самі по собі допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов і порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання приватизаційних договорів недійсними, повернення приватизованого майна державі, порушуючи право власності покупця, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого покупця.

При цьому з'ясування питання щодо дотримання справедливого балансу інтересів сторін передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що мета досягнення справедливого балансу інтересів суспільних (публічних) і приватних полягає у необхідності дотримання розумного співвідношення між засобами, що використовуються, та цілями, які повинні бути досягнуті. При цьому суд повинен забезпечувати справедливий баланс між інтересами усіх причетних осіб та загальним інтересом забезпечення дотримання верховенства права. (справи "Еванс проти сполученого Королівства", "Булвес" АД проти Болгарії", "Дубецька та інші проти України" "Гримковська проти України", "Хабровські проти України" тощо).

Судом встановлено, що оскаржуване рішення Новодністровської міської ради Про внесення змін до Переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Новодністровськ, що підлягають приватизації у 2018 році від 22.08.2018 №229 прийняте на підставі ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , Закону України Про приватизацію державного і комунального майна та з метою приведення до діючого законодавства, ефективного використання майна та збільшення надходжень до місцевого бюджету.

Проте, суд не вбачає обґрунтованих підстав для скасування рішення відповідача в частині встановлення способу приватизації об'єкта оренди шляхом його викупу ТОВ Капітал , оскільки рішення міської ради від 01.02.2018 №5 не суперечило на час його прийняття діючому законодавству. Позивач набув права вимагати від Новодністровської міської ради реалізації свого права на приватизацію шляхом вчинення дій, визначених Законом України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) , зокрема, укладення договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації способом викупу.

Натомість, пункт 1 рішення Новодністровської міської ради від 22.08.2018 №229 про скасування рішення міської ради від 01.02.2018 №5 суперечить чинному законодавству, оскільки відповідач, як орган місцевого самоврядування не наділений правом змінювати або скасовувати свої рішення про включення об'єктів комунального майна до переліку об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу.

Як передбачено частиною 10 статті 59 Закону №280/97-ВР, акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, суд дійшов висновку про визнання неправомірним і скасування п.1 рішення Новодністровської міської ради від 22.08.2018 № 229 та п.3 Додатку 1 Перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Новодністровськ, що підлягають приватизації в 2018 році до рішення Новодністровської міської ради від 22.08.2018 № 229.

Заперечення відповідача проти позову з підстав не досягнення сторонами домовленостей з таких істотних умов, як вартість об'єкта оренди, обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна, не укладеність договору, судом відхиляються.

З матеріалів справи вбачається про виконання сторонами умов договору оренди №45/15 від 14.08.2015.

Відповідно, якщо буде доведено, що спірний договір його сторонами виконується, це виключає кваліфікацію договору як неукладеного. Зазначена обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин частини 8 статті 181 Господарського кодексу України, відповідно до якої визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся) може мати місце на стадії укладання господарського договору, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання договору сторонами. (п. 22 постанови Верховного Суду від 11.10.2018 у справі № 922/189/18).

Заперечення відповідача проти позову з підстав припинення дії договору оренди не спростовують позовних вимог про неправомірність оскаржуваного рішення.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивачем належними та допустимими доказами доведено наявність підстав для визнання неправомірним та скасування оскаржуваного рішення відповідача, які не спростовані відповідачем, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судовий збір, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.129, 232-233, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1.Позов задовольнити.

2.Визнати неправомірним і скасувати п. 1 рішення Новодністровської міської ради від 22.08.2018 № 229 Про внесення змін до Переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Новодністровськ, що підлягають приватизації в 2018 році , яким скасовано рішення Новодністровської міської ради від 01.02.2018 № 5 Про затвердження ціни та умов викупу частини каркасної споруди другого модуля виробничого корпусу незавершеної будівництвом панчішно-шкарпеткової фабрики .

3.Скасувати п.3 Додатку 1 Перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Новодністровськ, що підлягають приватизації в 2018 році до рішення Новодністровської міської ради від 22.08.2018 № 229 , яким передбачено приватизацію частини каркасної споруди другого модуля виробничого корпусу незавершеної будівництвом панчішно-шкарпеткової фабрики (вісь від 21-ї до 23-ю включно) шляхом продажу на аукціоні.

4.Стягнути з Новодністровської міської ради (60236, Чернівецька область, м.Новодністровськ, мікрорайон Діброва , код ЄДРПОУ 05398510) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Капітал 3524,00 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Чернівецької області.

Повне рішення складено і підписано 07.03.2019.

Суддя В.В.Дутка