Рішення

від 07.03.2019 по справі 150/467/17

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

"07" березня 2019 р. Справа № 150/467/17

Провадження по справі №2/150/1/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2019 року с. Мазурівка

Чернівецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Суперсона С.П.

за участі секретаря Гендзьори О.О.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4

представника відповідача ОСОБА_5 сільської ради Чернівецького району Вінницької області - сільського голови ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 правонаступника позивача ОСОБА_7 до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 сільської ради Чернівецького району Вінницької області про визнання свідоцтва та державного акту про право власності на земельну ділянку недійсним, скасування державної реєстрації права власності, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулася ОСОБА_7, правонаступником якої є ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 сільської ради Чернівецького району Вінницької області про визнання свідоцтва та державного акту про право власності на земельну ділянку недійсним, скасування державної реєстрації права власності. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що ОСОБА_7 належить на праві власності житловий будинок №12 по вул. Незалежності в с. Сокіл Чернівецького району Вінницької області, а також земельна ділянка для обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства площею 0,48 га, передана ОСОБА_7 безкоштовно у приватну власність згідно рішення Виконкому ОСОБА_5 сільської ради Чернівецького району Вінницької області №52 від 04.11.1994 на підставі Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 №15-92 Про приватизацію земельних ділянок , що в свою чергу узгоджується з даними, які містяться в по господарських книгах по домоволодінню ОСОБА_7 за період з 1991 по 2000 роки, де у відповідних графах зазначена площа земельної ділянки на погосподарському номері - 0,47 га.

Також, по вул. Незалежності, буд. 14 в с. Сокіл проживає зять ОСОБА_7 - ОСОБА_8, якому ОСОБА_7 та її чоловік дозволили використовувати належну їм земельну ділянку площею 0,14 га під город. В свою чергу у користуванні ОСОБА_3 також перебувала земельна ділянка площею 0,17 га.

В червні 2017 року ОСОБА_3 без будь-яких на те підстав намагався розпочати роботи по облаштуванню каналізації для свого домоволодіння на подвір'ї ОСОБА_7 Як з'ясувалося пізніше, зі слів ОСОБА_5 сільського голови, в 1997 році ОСОБА_7, нібито подавала заяву про виділення з її присадибної ділянки 0,23 га зятеві - ОСОБА_3, а той в свою чергу подав заяву про закріплення за його по господарським номером земельної ділянки площею 0,19 га та такі заяви сторін були задоволені рішенням №21 від 19.06.1997, винесеним виконкомом ОСОБА_5 сільської ради. Та після звернення позивача до Чернівецького районного архівного відділу Чернівецької РДА, останній було надано відповідь №203/01-17 від 12.12.2017, до якої було додано копії рішення ОСОБА_5 сільської ради та виписки з рішень за 1994 рік про приватизацію земельних ділянок позивачем та відповідачем. Також повідомлено, що заява ОСОБА_3 в архівних документах наявна та надано її копію, а заява ОСОБА_7 відсутня.

В подальшому, відповідач без відома ОСОБА_7, на підставі вищезазначеного рішення сільської ради виготовив на її та своє ім'я технічну документацію на їхні присадибні земельні ділянки та відповідно до рішення 10 сесії 6 скликання ОСОБА_5 сільської ради від 15.11.2011 був виготовлений державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №497828 від 23.11.2012, кадастровий номер 524986000:01:001:0643, площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на ім'я ОСОБА_7 Про існування вказаного державного акту ОСОБА_7 стало відомо лише в червні 2017 року, коли відповідач намагався розпочати роботи по облаштуванні каналізації на частині належної їй земельної ділянки. Також ОСОБА_7 стало відомо, що відповідач під час виготовлення технічної документації самовільно захопив частину належної їй земельної ділянки, близько 0,08 га та зареєстрував на своє ім'я право власності на земельну ділянку кадастровий номер 0524986000:01:001:0675 по вул. Незалежності, буд. 14 в с. Сокіл, площею 0,241 га.

Окрім того, виготовлений на ім'я відповідача державний акт також не відповідає фактичній конфігурації земельної ділянки. У зв'язку із цим, Комісією з питань регулювання земельних відносин ОСОБА_5 сільської ради було здійснено переобмір земельної ділянки, встановлено, що відповідач захопив частину землі позивача, порушивши межі, встановлені її чоловіком, про що складено акт переобміру земельних ділянок від 15.06.2017, з якого вбачається, що ОСОБА_3 І,П. порушив межові знаки та самовільно захопив частину належної ОСОБА_7 земельної ділянки, площею близько 0,08 га, в тому числі й частину ї подвір'я, біля кухні.

У зв'язку із вищевикладеним, позивач, з урахування збільшених позовних вимог, а також без урахування вимог, від яких правонаступник позивача відмовилася, просить суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення №21 від 19.06.1997 Виконкому ОСОБА_5 сільської ради Чернівецького району Вінницької області щодо виділення з присадибної ділянки ОСОБА_7 0,23 га ОСОБА_3;

- визнати незаконним та скасувати рішення ОСОБА_5 сільської ради 10 сесії 6 скликання від 15.11.2011 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки (для будівництва обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд) гр. ОСОБА_3, загальною площею 0,25 га за адресою: с. Сокіл Чернівецького району Вінницької області, вул.. Незалежності, 14, гр. ОСОБА_7 загальною площею 0,25 га за адресою с. Сокіл, вул.. Незалежності, 12;

- Визнати свідоцтво №7435780 від 01.08.2013 про право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 недійсним та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку кадастровий номер 0524986000:01:001:0675, площею 0,241 га по вул. Незалежності, 14 в с. Сокіл Чернівецького району Вінницької області.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник позовні вимоги тримали та просили суд їх задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 суду пояснив, що відповідач позовні вимоги не визнає та заперечує проти їх задоволення. Також зазначив, що право власності на земельні ділянки, надані громадянам на підставі рішень сільських рад набувається після реєстрації відповідного права та отримання правовстановлюючого документу. Так як такі документи у позивача відсутні, то й право власності на заявлену в позовній заяві площу земельної ділянки, а саме 0,48 га вона не набула. Окрім того, межові знаки, про порушення яких зазначалося позивачем не були встановлені правомочною комісією, а чоловіком позивача, що представник ОСОБА_7 та правонаступник підтвердили в судовому засіданні. З приводу позовних вимог про визнання незаконними та скасування рішень сільської ради зазначив, що для цього необхідна наявність двох обов'язкових підстав: невідповідність рішення сільської ради вимогам чинного законодавства; доведення стороною порушення її прав прийнятим рішенням. Втім, ОСОБА_1 та її представником жодна із наведених підстав доведена в судовому засіданні не була. В ході судового розгляду ставилося питання про невідповідність підпису ОСОБА_7 у заявах, що містяться у копіях технічної документації, а також про те, що заяви про відмову від належної позивачеві частини земельної ділянки остання не писала та на розгляд сесії не подавала, та клопотання про призначення судово-почеркозавчої експертизи не заявлялося, ОСОБА_7 не клопотала перед судом також про допит її в якості свідка, аби обставини, що містяться в позовній заяві підтвердити суду під присягою свідка.

Представник відповідача ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та заперечив проти їх задоволення посилаючись на те, що оскаржувані рішення були прийняті відповідно до законодавства, на підставі поданих на розгляд сільської ради заяв громадян.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду показав, що з 2004 року працює на посаді спеціаліста з земельних питань, екології і використання комунальної власності ОСОБА_5 сільської ради Чернівецького району Вінницької області. Зазначив, що йому відомо, що рішенням виконавчого комітету сільської ради від 1994 року було надано сторонам по справі земельні ділянки. В подальшому, в 2011 році було винесено рішення сесії про уточнення цільового призначення земельних ділянок, що надано позивачеві та відповідачеві. У 2017 році свідок був у складі комісії, яка за заявою позивача прибула по місцю її проживання та здійснювала переобмір земельних ділянок, що перебувають у користуванні ОСОБА_7 та ОСОБА_3 Згідно встановленим позивачем межовим знакам, у користуванні позивача перебувала земельна ділянка, орієнтовною площею 0,33 га, у відповідача - 0,16 га.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду показала, що є сусідкою сторін, неодноразово перебувала в гостях у сторін, так як перебувала в дружніх відносинах із померлою дружиною відповідача, яка також є дочкою позивача. Бачила, що між домоволодіннями сторін є межа у виді залізної сітки та дерев'яних коликів, яку встановив чоловік позивача ОСОБА_7

Суд, заслухавши доводи учасників судового процесу, дослідивши матеріали судової справи, наявні в ній докази в їх сукупності та співставленні, прийшов до наступних висновків.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обовязків... має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Так, ОСОБА_7 на праві приватної власності належить житловий будинок №12 по вул. Незалежності (колишня Леніна) в с. Сокіл Чернівецького району Вінницької області, що підтверджується свідоцтвом на право приватної власності від 14 березня 1988 року.

Відповідачеві ОСОБА_3 належить житловий будинок, що розташований по сусідству з ОСОБА_7 по вул. Незалежності, 14 в с. Сокіл Чернівецького району Вінницької області.

Згідно архівної виписки від 08 червня 2017 року №61/01-17 з рішення виконавчого комітету ОСОБА_5 сільської ради Чернівецького району Вінницької області від 04 листопада 1994 року №52 Про розгляд та затвердження заяв громадянам на приватизацію землі передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, ведення селянського господарства (внесено зміни згідно рішення 2008 року) ОСОБА_7 - 0,48 га (п. 43 рішення) (том 1 а.с. 14).

Відповідно до положень ст. 22 Земельного кодексу України 1990 року (чинній на момент надання позивачеві земельної ділянки) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Зазначені положення ст.. 22 Земельного кодексу України 1990 року також узгоджуються із п. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 №15-92 Про приватизацію земельних ділянок , на підставі якого було винесено сільською радою рішення про надання ОСОБА_7 земельної ділянки площею 0,48 га.

Із пояснень ОСОБА_1, наданих в судовому засіданні, право власності позивача на земельну ділянку площею 0,48 га, що розташована по вул. Незалежності, 12 в с. Сокіл Чернівецького району Вінницької області посвідчувалося рішенням сільської ради від 1994 року. Інших доказів на підтвердження права ОСОБА_7 на зазначену земельну ділянку суду надано не було.

Також допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 показали, що встановлення меж земельних ділянок, що розташовані по вул. Незалежності, 12 та вул. Незалежності, 14 в с. Сокіл Чернівецького району Вінницької області здійснювалося чоловіком ОСОБА_7, що не було заперечено в ході судового розгляду ОСОБА_1

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_7 у встановленому, на час винесення рішення сільської ради від 04 листопада 1994 року порядку, право власності на земельну ділянку площею 0,48 га не набуто, так як вимоги ст.. 22 Земельного кодексу України 1990 року не дотримано.

В подальшому, рішенням ОСОБА_5 сільської ради Чернівецького району Вінницької області від 19 червня 1997 року №21 Про розгляд заяв громадян , задоволено заяву ОСОБА_7, яка просила виділити з її присадибної ділянки 0,23 га землі зятеві ОСОБА_3 та ОСОБА_3, який просив закріпити за його по господарським номером 0,19 га землі, у зв'язку із чим вирішено провести відповідні зміни в по господарській книзі (том 1 а.с. 76).

ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечила подання ОСОБА_7 на розгляд сільської ради зазначеної заяви посилаючись на те, що відповідно до довідки, виданої архівним відділом Чернівецької РДА Вінницької області 12 грудня 2017 року №203/01-17, наданої на адвокатський запит представника позивача, в справі Заяви та скарги громадян … за 1997 рік заява ОСОБА_7 відсутня (том 1 а.с. 145). Також зауважила на тому, що згідно даних по господарських книг ОСОБА_7 належала земельна ділянка, площею 0,47 га.

Втім, суд не бере до уваги зазначені твердження правонаступника позивача з огляду на те, що порядок набуття громадянами права власності на земельні ділянки, а також і документи, що посвідчують таке право передбачалося ст. 22 Земельного кодексу України 1990 року, погосподарські книги до таких не відносяться. Відсутність на зберіганні в архівному відділі відповідної заяви в номенклатурній справі також не може бути свідченням її відсутності. Інших доказів, які б об'єктивно вказували на те, що ОСОБА_7 не зверталася до сільської ради із заявою про виділення із присадибної ділянки 0,23 га землі зятеві ОСОБА_3, а також про прийняття радою народних депутатів завідомо незаконного рішення, за відсутності відповідної заяви ОСОБА_7 суду не надано.

Рішенням 9 сесії 6 скликання ОСОБА_5 сільської ради від 25 жовтня 2011 року №95 внесено зміни до рішень 12 сесії 21 скликання від 05 квітня 1994 року в частині визначення площ земельних ділянок окремо на кожного власника і земельну ділянку та уточнено цільове призначення земельних ділянок, що знаходяться в межах села Сокіл, відповідно до чинних нормативно-правових актів слідуючим громадянам - ОСОБА_3 в с. Сокіл по вул. Незалежності, 14, площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а також ОСОБА_7 в с. Сокіл по вул. Незалежності, 12, площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

На підставі вказаного рішення сесії та відповідних заяв громадян, було виконано технічні завдання з розроблення технічної документації із землеустрою щодо складення документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_3, а також ОСОБА_7

Як слідує із актів погодження (встановлення) та закріплення меж земельної ділянки (том 1 а.с. 63, 137) представником виконавця технічної документації, представником ОСОБА_5 сільської ради ОСОБА_9 та суміжними власниками земельних ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_7 було в натурі проведено погодження (встановлення) меж земельних ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_7 Суміжними землевласниками (землекористувачами) ніяких претензій при встановленні меж не виявлено, спірні питання відсутні, що засвідчено підписами останніх в описі схеми зовнішніх меж земельних ділянок.

Рішенням 10 сесії 6 скликання ОСОБА_5 сільської ради від 15 листопада 2011 року №105 було затверджено технічні документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки (для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства) ОСОБА_3 за адресою с. Сокіл, вул.. Незалежності, 14, а також ОСОБА_7 за адресою с. Сокіл, вул. Незалежності, 12. Вирішено видати сторонам державні акти на право приватної власності на земельні ділянки - ОСОБА_3 загальною площею 0,2500 га та ОСОБА_7 - площею 0,2500 га (том 1 , а.с.65, 138).

На підставі вказаного рішення сесії на ім'я ОСОБА_7 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №497828. В свою чергу, ОСОБА_3 отримав свідоцтво про право власності на земельну ділянку площею 0,241 га, номер 7435780.

В позовній заяві ОСОБА_7 та в судовому засіданні правонаступник позивача ОСОБА_7 - ОСОБА_1 заперечують замовлення позивачем технічної документації на земельну ділянку, а також погодження меж земельних ділянок, посилаючись на те, що відповідні документи ОСОБА_7 не підписувала.

Відповідно до ст.. 1143 ЦПК України ( в редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом) для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, техніки, ремесла тошо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Так, встановлення приналежності почерку рукопису й підпису конкретній людині, здійснюється за наслідками експертного дослідження шляхом проведення судово-почеркозавчої експертизи.

Судом було роз'яснено позивачеві її право, у відповідності до статті 143 ЦПК України (в редакції, чинній на момент звернення до суду) на заявлення клопотання про проведення експертизи, що слідує із ухвали суду від 21 серпня 2017 року (а.с. 38), також відповідне право судом роз'яснювалося в ході судового розгляду. Втім, представники позивача та правонаступник позивача ОСОБА_1 таким правом не скористалися. Інші докази, на підтвердження того, що позивачем ОСОБА_7 не підписувалися будь-які заяви, що були предметом розгляду сесій ОСОБА_5 сільської ради у 1997 році та 2011 році, а також акт погодження меж, заява про виготовлення технічної документації, суду надано не було.

Також суд враховує й ту обставину, що представником відповідача - адвокатом ОСОБА_4 неодноразово в судових засіданнях ставилося питання про можливість допиту позивача ОСОБА_7 в якості свідка аби доводи, що містяться в позовній заяві щодо неподання відповідних заяв на розгляд сесій сільської ради та для виготовлення технічної документації, могли бути сприйняті як доказ у справі. Про право на заявлення відповідного клопотання судом також було роз'яснено представникам позивача. Втім, ОСОБА_7 в судові засідання не з'являлася, представництво її інтересів здійснювалося відповідними представниками, відповідних клопотань на розгляд суду також не надходило.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст.15 ЦК України ).

Реалізуючи право на судовий захист, звертаючись до суду, позивач повинен вказати в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Отже, зміст положень ЦПК України , ЦК України дає підстави для висновку, що право на судовий захист пов'язане виключно з порушенням суб'єктивного права позивача. Суд може захистити лише порушене право позивача. Відсутність хоча б однієї з умов надання судового захисту суб'єктивного права виключає можливість задоволення матеріально-правових вимог позивача. Інше б суперечило основному завданню цивільного судочинства, - захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ст.ст. 1 , 3 ЦПК України , ст.ст. 15 , 16 ЦК України , абз. 2 п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" ).

При цьому обставину дійсного (реального) порушення відповідачами прав, свобод чи інтересів позивача (або наслідки у вигляді збитків чи інших обмежень) має довести належними, допустимими і достовірними доказами саме позивач. Порушення прав позивача має існувати на момент розгляду спору в суді.

Тобто, призначенням суду є захист лише порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод та інтересів учасників правовідносин через здійснення правосуддя.

Постановою Пленуму ВС України №2 від 12.06.2009 року "Про застосування норм процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз'яснено, що під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною 3 ст. 12 , ст.ст. 76 - 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Засобами доказування у цивільній справі є показання свідків, письмові докази, речові і електроні докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Розглядаючи дану справу, судом взято до уваги не тільки вимоги національного законодавства України, а і висновки Європейського Суду з прав людини, викладені у рішенні в справі "Бочаров проти України" від 17.03.2011 (остаточне 17.06.2011 року), в пункті 45 якого зазначено, що "Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (див. рішення від 18.01.1978 у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства"). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі "Салман проти Туреччини")".

З огляду на те, що в судовому засіданні належними та допустимими доказами не доведено порушеного права позивача поза розумним сумнівом , за наведених вище обґрунтувань, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України , судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1 ст.141 ЦПК України ).

Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, то судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 4 , 15 , 16 ЦК України , ст. ст. 7 , 10 , 76-82 , 89 , 133 , 141 , 259, 264 , 265 , 273 , 354 ЦПК України , суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 правонаступника позивача ОСОБА_7 до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 сільської ради Чернівецького району Вінницької області про визнання свідоцтва та державного акту про право власності на земельну ділянку недійсним, скасування державної реєстрації права власності - відмовити.

Рішення може бути оскаржено на протязі тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повний текст судового рішення виготовлено у відповідності до ст. 259 ЦПК України.

СУДДЯ С.П. СУПЕРСОН