Постанова

від 29.05.2019 по справі 150/467/17

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 150/467/17

Провадження № 22-ц/801/986/2019

Категорія: 47

Головуючий у суді 1-ї інстанції Суперсон С. П.

Доповідач:Сопрун В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2019 рокуСправа № 150/467/17м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого Сопруна В.В.,

суддів Войтка Ю.Б., Матківської М.В.,

за участю секретаря судового засідання Огородник В.О.,

за участю сторін: позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу №150/467/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Сокільської сільської ради Чернівецького району Вінницької області про визнання свідоцтва та державного акту про право власності на земельну ділянку недійсним, скасування державної реєстрації права власності,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 26 лютого 2019 року, яке ухвалене суддею Суперсоном С.П. в приміщенні Чернівецького районного суду Вінницької області о 14 год 44 хв, повний текст складено 07 березня 2019 року,

в с т а н о в и в :

В серпні 2018 року ОСОБА_5 звернулась у суд з позовом до ОСОБА_3 , Сокільської сільської ради Чернівецького району Вінницької області про визнання свідоцтва та державного акту про право власності на земельну ділянку недійсним, скасування державної реєстрації права власності.

Ухвалою Чернівецького районного суду Вінницької області від 17 грудня 2018 року замінено позивача ОСОБА_5 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на правонаступника ОСОБА_1

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_5 належав на праві власності житловий будинок АДРЕСА_1 , а також земельна ділянка для обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства площею 0,48 га, передана ОСОБА_5 безкоштовно у приватну власність згідно рішення виконкому Сокільської сільської ради Чернівецького району Вінницької області №52 від 04 листопада 1994 року на підставі Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №15-92 Про приватизацію земельних ділянок , що в свою чергу узгоджується з даними, які містяться в по господарських книгах по домоволодінню ОСОБА_5 за період з 1991 по 2000 роки, де у відповідних графах зазначена площа земельної ділянки в погосподарському номері - 0,47 га.

Також, по АДРЕСА_2 проживає зять ОСОБА_5 - відповідач ОСОБА_3 , якому ОСОБА_5 та її чоловік дозволили використовувати належну їм земельну ділянку площею 0,14 га під город. В свою чергу у користуванні ОСОБА_3 також перебувала земельна ділянка площею 0,17 га.

В червні 2017 року ОСОБА_3 без будь-яких на те підстав намагався розпочати роботи по облаштуванню каналізації для свого домоволодіння на подвір`ї ОСОБА_5 Як з`ясувалося пізніше, зі слів Сокільського сільського голови, в 1997 році ОСОБА_5 , нібито подавала заяву про виділення з її присадибної ділянки 0,23 га зятеві ОСОБА_3 , а той в свою чергу подав заяву про закріплення за його погосподарським номером земельної ділянки площею 0,19 га, ці заяви сторін були задоволені рішенням №21 від 19 червня 1997 року, винесеним виконкомом Сокільської сільської ради.

Після звернення позивача до Чернівецького районного архівного відділу Чернівецької РДА, було надано відповідь №203/01-17 від 12 грудня 2017 року, до якої було додано копії рішення Сокільської сільської ради та виписки з рішень за 1994 рік про приватизацію земельних ділянок позивачем та відповідачем. Також повідомлено, що заява ОСОБА_3 в архівних документах наявна та надано її копію, а заява ОСОБА_5 відсутня.

В подальшому, відповідач без відома ОСОБА_5 , на підставі вищезазначеного рішення сільської ради виготовив на її та своє ім`я технічну документацію на їхні присадибні земельні ділянки та відповідно до рішення 10 сесії 6 скликання Сокільської сільської ради від 15 листопада 2011 року був виготовлений державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 23 листопада 2012 року, кадастровий номер НОМЕР_2 , площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на ім`я ОСОБА_5

Про існування вказаного державного акту ОСОБА_5 стало відомо лише в червні 2017 року, коли відповідач намагався розпочати роботи по облаштуванні каналізації на частині належної їй земельної ділянки. Також ОСОБА_5 стало відомо, що відповідач під час виготовлення технічної документації самовільно захопив частину належної їй земельної ділянки, близько 0,08 га та зареєстрував на своє ім`я право власності на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_3 по АДРЕСА_2 , площею 0,241 га.

Крім того, виготовлений на ім`я відповідача державний акт також не відповідає фактичній конфігурації земельної ділянки. У зв`язку із цим, комісією з питань регулювання земельних відносин Сокільської сільської ради було здійснено переобмір земельної ділянки, встановлено, що відповідач захопив частину землі позивача, порушивши межі, встановлені її чоловіком, про що складено акт переобміру земельних ділянок від 15 червня 2017 року, з якого вбачається, що ОСОБА_3 порушив межові знаки та самовільно захопив частину належної ОСОБА_5 земельної ділянки, площею близько 0,08 га, в тому числі частину її подвір`я, біля кухні.

З урахування збільшених позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд: 1. визнати незаконним та скасувати рішення №21 від 19 червня 1997 року виконкому Сокільської сільської ради Чернівецького району Вінницької області щодо виділення з присадибної ділянки ОСОБА_5 0,23 га ОСОБА_3 ; 2. визнати незаконним та скасувати рішення Сокільської сільської ради 10 сесії 6 скликання від 15 листопада 2011 року про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки (для будівництва обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд) ОСОБА_3 , загальною площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_5 загальною площею 0,25 га за адресою АДРЕСА_2 ; 3. визнати свідоцтво № НОМЕР_4 від 01 серпня 2013 року про право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 недійсним та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_3 , площею 0,241 га по АДРЕСА_2 .

Ухвалою Чернівецького районного суду Вінницької області від 04 лютого 2019 року прийнято відмову ОСОБА_1 та закрито провадження в частині позовної вимоги про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 23 листопада 2012 року, виданого на ім`я ОСОБА_5

Рішенням Чернівецького районного суду Вінницької області від 26 лютого 2019 року в задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення суду є незаконним, ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, тому просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, стягнути судові витрати.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши осіб, які з`явилися в судове засідання, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).

Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення відповідає.

Відмовляючи в задоволені позовних вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що позивачем не доведено порушення її права.

Колегія суддів, погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом на право приватної власності від 14 березня 1988 року.

Відповідачу ОСОБА_3 належить житловий будинок, що розташований по сусідству з ОСОБА_5 по АДРЕСА_2 .

Згідно архівної виписки від 08 червня 2017 року №61/01-17, рішенням виконавчого комітету Сокільської сільської ради Чернівецького району Вінницької області від 04 листопада 1994 року №52 Про розгляд та затвердження заяв громадянам на приватизацію землі передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, ведення селянського господарства (внесено зміни згідно рішення 2008 року) ОСОБА_5 - 0,48 га (п. 43 рішення) (т.1 а.с.14).

Відповідно до статті 22 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, у тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Пунктом 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №15-92 Про приватизацію земельних ділянок встановлено, що право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, а саме: ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Таким чином зазначеним пунктом визначено порядок посвідчення права приватної власності громадян на земельні ділянки та документи, що посвідчують право на земельну ділянку. Таким документом може бути відповідний запис у земельно-кадастрових документах.

З матеріалів справи вбачається, що рішення сільської ради про надання ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,48 га винесено на підставі положень ст. 22 Земельного кодексу України 1990 року, що узгоджуються також з п.3 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 №15-92 Про приватизацію земельних ділянок .

Право власності на землю виникає після одержання документа, що посвідчує це право, яким є державний акт на право власності на землю, однак, встановлено, що такий документ ОСОБА_5 не видавався, а посилання позивача ОСОБА_1 на те, що спірні земельні ділянки належали ОСОБА_5 на підставі рішення виконавчого комітету Сокільської сільської ради Чернівецького району Вінницької області від 04 листопада 1994 року №52, яким ОСОБА_5 надано у приватну власність земельну ділянку площею 0,48 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, ведення селянського господарства, є безпідставними, виходячи з вищевказаних норм матеріального права. Саме лише рішення органу місцевого самоврядування за відсутності правовстановлюючого документа (в якому, зокрема вказуються і межі земельної ділянки) не є достатньою підставою для виникнення права власності на земельну ділянку.

ОСОБА_5 у встановленому, на час винесення рішення сільської ради від 04 листопада 1994 року порядку, право власності на земельну ділянку площею 0,48 га не набула, так як вимоги ст. 22 Земельного кодексу України 1990 року не дотримано.

В подальшому, рішенням Сокільської сільської ради Чернівецького району Вінницької області від 19 червня 1997 року №21 Про розгляд заяв громадян , задоволено заяву ОСОБА_5 , яка просила виділити з її присадибної ділянки 0,23 га землі зятеві ОСОБА_3 , який просив закріпити за його погосподарським номером 0,19 га землі, у зв`язку із чим вирішено провести відповідні зміни в погосподарській книзі (т.1 а.с.76).

Посилання позивача, що згідно даних погосподарських книг ОСОБА_5 належала земельна ділянка, площею 0,47 га, колегія суддів не бере до уваги, оскільки порядок набуття громадянами права власності на земельні ділянки, а також і документи, що посвідчують таке право, передбачався ст. 22 Земельного кодексу України 1990 року, погосподарські книги до таких документів не відносяться.

Доводи позивача, що відповідно до довідки, виданої архівним відділом Чернівецької РДА Вінницької області 12 грудня 2017 року №203/01-17 (т.1 а.с.145), в справі Заяви та скарги громадян … за 1997 рік заява ОСОБА_3 є в наявності, а заява ОСОБА_5 відсутня, не може свідчити про те, що остання не зверталася до сільської ради із заявою про виділення із присадибної ділянки 0,23 га землі зятеві ОСОБА_3 , не надано доказів про прийняття радою народних депутатів завідомо незаконного рішення, за відсутності відповідної заяви ОСОБА_5 .

В матеріалах справи міститься заява ОСОБА_5 в якій вона просила виготовити технічну документацію по складенню державного акта на право приватної власності на земельну ділянку орієнтовною площею 0,25 га, за адресою АДРЕСА_1 (т.1 а.с.189).

Рішенням 9 сесії 6 скликання Сокільської сільської ради від 25 жовтня 2011 року №95 внесено зміни до рішень 12 сесії 21 скликання від 05 квітня 1994 року в частині визначення площ земельних ділянок окремо на кожного власника і земельну ділянку та уточнено цільове призначення земельних ділянок, що знаходяться в межах села Сокіл, відповідно до чинних нормативно-правових актів слідуючим громадянам - ОСОБА_3 в АДРЕСА_2 , площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а також ОСОБА_5 в АДРЕСА_2 , площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (т.1 а.с.192).

На підставі цього рішення сесії та відповідних заяв громадян, було виконано технічні завдання з розроблення технічної документації із землеустрою щодо складення документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_5

Згідно актів погодження (встановлення) та закріплення меж земельної ділянки, виконавцем технічної документації, представником Сокільської сільської ради Тримбашевським М.В. та суміжними власниками земельних ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було в натурі проведено погодження (встановлення) меж земельних ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , суміжними землевласниками (землекористувачами) ніяких претензій при встановленні меж не виявлено, спірні питання відсутні, що засвідчено підписами останніх в описі схеми зовнішніх меж земельних ділянок (т.1 а.с.63, 137).

Рішенням 10 сесії 6 скликання Сокільської сільської ради від 15 листопада 2011 року №105 було затверджено технічні документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки (для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства) ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_2 також ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_2 . Вирішено видати сторонам державні акти на право приватної власності на земельні ділянки - ОСОБА_3 загальною площею 0,2500 га та ОСОБА_5 - площею 0,2500 га (т.1 а.с.65, 138).

На підставі вказаного рішення сесії на ім`я ОСОБА_5 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 (т.1 а.с.15). ОСОБА_3 отримав свідоцтво про право власності на земельну ділянку площею 0,241 га, номер НОМЕР_4 .

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, які відповідають вимогам закону та підтверджуються матеріалами справи, та обґрунтовано відмовив у задоволені позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги в тому, що виготовлення технічної документації на земельну ділянку не замовляли, підпис від імені ОСОБА_5 в заяві (т.1 а.с.189), документації не її, не заслуговують на увагу.

Частиною першою статті 103 ЦПК України передбачено, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до частини 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В суді першої та апеляційної інстанції позивачу та її представнику роз`яснювалось права щодо призначення судової почеркознавчої експертизи, проте вони не скористались таким правом.

Отже позивач не надала суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_5 не підписувала та не замовляла виготовлення технічної документації на спірну земельну ділянку.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, у зв`язку з відсутністю порушених прав позивача.

Також, колегія суддів, не бере до уваги доводи апеляційної скарги в тому, що судом першої інстанції грубо порушено вимоги ст.245 ЦПК України (таємниця нарадчої кімнати), оскільки апелянтом не доведені порушення таємниці нарадчої кімнати, у зв`язку з чим вони є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та містять формальні міркування.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 26 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 29 травня 2019 року.

Головуючий: підпис Сопрун В.В.

Судді: підписи Войтко Ю . Б.

Матківська М.В.

Згідно з оригіналом: Сопрун В.В.