Рішення

від 16.01.2019 по справі 219/9573/18

АРТЕМІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 219/9573/18

Провадження №

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2019 року м. Бахмут

Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Медінцевої Н.М.

за участю секретаря Волохіної Г.С.,

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі м. Бахмут у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Все для ворот-Київ про стягнення безпідставно набутих грошових коштів,

В С Т А Н О В И В :

27 серпня 2018 року позивач звернулася до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Все для ворот-Київ про стягнення з відповідача помилково перерахованих коштів в розмірі 5807,16 грн. на картковий рахунок № 26007064848200 відкритого в АКІБ УкрСібБанк в місті Харків, МФО 351005, ІПН 3487518265333. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що ОСОБА_2 08 червня 2018 року на розрахунковий рахунок № 26007064848200 відкритого в АКІБ УкрСібБанк в місті Харків, МФО 351005, ІПН 3487518265333 помилково перерахувала кошти у розмірі 5807,16 грн. 15 червня 2018 року на адресу відповідача, позивач направила лист з проханням повернути у 10-денний термін помилково сплачені грошові кошти у сумі 5807,16 грн. 03 липня 2018 року даний лист був отриманий представником відповідача, що підтверджується повідомленням. Відповіді на теперішній час офіційно не надіслано. В телефонній розмові їй повідомили, а потім скинули лист на електрону пошту її підприємства про те, що кошти, які вони отримали пішли на погашення заборгованості за договором № ВДН00570 від 31 жовтня 2013 року укладеним між нею та відповідачем по справі. На теперішній час існує ще заборгованість у розмірі 5594,05 грн. основного боргу та штрафні санкції згідно умов укладеного договору № ВДН00570 від 31 жовтня 2013 року. Але зазначає, що за цим договором вже сплив строк позовної давності щоб вимагати з неї грошові кошти без її згоди та судового рішення.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 17 вересня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання на 09 годину 05 хвилин 12 жовтня 2018 року, яке в подальшому, ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 12 жовтня 2018 року, відкладено на 08 листопада 2018 року на 16 годину 00 хвилин у зв'язку з неявкою сторін .

12 жовтня 2018 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що він позов не визнає, просить в його задоволені відмовити з тих підстав, що між позивачем та ТОВ Все для Воріт - Дніпропетровськ був укладений дилерський договір № ВДН570 від 31 жовтня 2013 року. За даним договором позивач замовляла, а ТОВ Все для Воріт - Дніпропетровськ здійснювало виробництво та поставку товару - воротних та ролентих конструкцій, автоматики в асортименті тощо. Так, позивач 16 грудня 2013 року здійснила замовлення з відтермінуванням оплати № DNВДН022984 від 16 грудня 2013 року на суму 13721,80 грн. та направила на адресу постачальника гарантійний лист від 16 січня 2014 року, в якому брала на себе зобов'язання оплатити вартість товару до 01 лютого 2014 року. Однак заборгованість позивач не погасила. Постачальник направив на адресу позивача претензію та акт звірки від 14 березня 2014 року, які не було отримано позивачем та повернулося на адресу постачальника. 27 березня 2015 року між постачальником та відповідачем було укладено договір про переуступці боргу. Про даний договір позивача було повідомлено письмово листом від 27 березня 2015 року. Позивач направила лист на адресу відповідача з проханням відвантажити замовлення з 20% оплатою по заборгованості на суму 4662,84 грн., чим визнала факт заборгованості за товар. Отже, відповідач мав повне право зарахувати нараховані позивачем кошти в рахунок погашення заборгованості позивача за отриманий від постачальника, але не оплачений товар, на підставі вищезазначеного договору про переуступку боргу. Тобто, позивачу достеменно відомо про наявність в неї заборгованості за отриманий, але не оплачений товар, однак вона свідомо вводить суд в оману.

Окрім відзиву, представник відповідача надав суду заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги позивача не визнають повністю.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав пояснення аналогічні тим, що викладені у позові, також зазначив, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів про те, що ним ці кошти отримані як належний отримувач, що у нього є рішення суду, яке набрало законної сили, і яким з позивача у примусовому порядку стягненні кошти на користь відповідача. Окрім того зазначив, що у разі якщо позивач і винен відповідачу кошти, то у відповідності до вимог ст. 256 ЦК України вийшли усі строки щодо стягнення коштів з позивача на користь відповідача.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. (рішення ЄСПЛ по справі Мельник проти України )

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Судом встановлено, що 15 червня 2018 року ОСОБА_2 (а.с.3) своїм листом звернулася до директора ТОВ Все для Воріт-Київ з проханням повернути помилково перераховані грошові кошти в сумі 5807,16 грн. Квитанцію додає. Даний лист відповідач отримав 03 липня 2018 року, про що свідчить копія поштового повідомлення.

З копії квитанції (а.с.3 зворот) від 08 червня 2018 року вбачається, що ОСОБА_2 перевела грошові кошти в сумі 5807,16 грн. ТОВ Все для воріт-Київ як оплату за товари/послуги.

Відповідно до копії листа директора ТОВ Все для ВОрот-Київ від 06 липня 2048 року (а.с.4), останній повідомляє ОСОБА_2 про те, що згідно з договором № ВДН00570 від 31 жовтня 2013 року, її заборгованість перед ТОВ Все для Воріт - Дніпропетровськ складає 11401,20 грн. В свою чергу їй було повідомлено листом, що право вимоги вищезазначеного боргу в повному обсязі перейшло від ТОВ Все для Воріт-Дніпропетровськ до ТОВ Все для Ворот-Київ . Протягом тривалого часу неї не було вчинено ніяких дій щодо погашення даного боргу. Таким чином, сплачена нею сума зараховується ними в рахунок погашення її боргу. Таким чином, на теперішній час її заборгованість перед їх компанією становить 5594,05 грн. основного боргу, а також пені та штрафні санкції згідно умов укладеного договору.

Згідно копії договору поставки № ВДН00570 (дилерський) від 31 жовтня 2013 року (а.с.22-24) укладеного між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ Все для Воріт-Дніпропетровськ та додаткової угоди № 49 по договору поставки від 31 листопада 2013 року (а.с.25), сторони домовились про те, що ТОВ Все для Воріт-Дніпропетровськ поставляє товар ОСОБА_2 з відстрочкою платежу на 7 календарних днів з моменту відвантаження товару і підписання відвантажувальних документів. Вартість товару, відвантаженого дилеру з відстрочкою платежу, не може перевищувати 50000 грн. Термін дії цієї угоди до 31 грудня 2014 року. Тобто з саме цього строку у відповідача розпочався відлік часу щодо примусового стягнення заборгованості по цьому договору і цей строк у відповідності до норм діючого законодавства України не може перевищувати 3 роки, без додаткової угоди, якою погоджено сторонами про збільшення строків.

З копії листа від 16 січня 2014 року (а.с.27) вбачається, що ОСОБА_2 гарантує оплату заказів № 22425, 23448, 22984, 22988 до 01 лютого 2014 року.

Відповідно до копії претензії від 14 березня 2014 року (а.с.31) ФОП ОСОБА_2 ТОВ Все для Воріт_Дніпропетровськ було направлено претензію про вимогу виконання грошового зобов'язання на суму 14239,84 грн.

Згідно копії договору про відступлення права вимоги від 27 березня 2015 року (а.с.34-36) ТОВ Все для воріт-Дніпропетровськ передає належне йому право вимоги згідно з договором № ВДН00570 від 31 жовтня 2013 року, кошторисом замовленням № DNВДН022984 від 16 грудня 2013 року, а ТОВ Все для Ворот-Київ приймає право вимог, що належне первісному кредитору, за основним договором у сумі 11401,20 грн. З цього договору випливає, що новий кредитор займає місце первісного кредитора в зобов'язаннях, що виникли з основного договору в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього договору.

З листа директора ТОВ Все для Ворот-Київ від 27 березня 2015 року (а.с.37) вбачається, що останній повідомляє ОСОБА_2 про те, що її борг в сумі 11401,20 грн. за договором з ТОВ Все для Воріт-Дніпропетровськ , № ВДН00570 від 31 жовтня 2013 року, кошторис-замовлення № DNВДН022984 від 16 грудня 2013 року згідно договору про відступлення права вимоги від 27 березня 2015 року перейшов новому кредитору ТОВ Все для Ворот-Київ . Також повідомляє її про те, що у разі несплати нею заборгованості, вони будуть звертатись до господарського суду з відповідним позовом.

Відповідно до листа ФОП ОСОБА_2 від 01 квітня 2015 року (а.с.38) остання повідомляє ТОВ Все для Ворот-Київ про те, що вона просить провести відвантаження заказу № KVYKB003232 від 17 березня 2015 року при умові сплати 120 % вартості замовлення. Переплату в 20% просить врахувати у рахунок погашення заборгованості по заказу № DNВДН022984 від 16 грудня 2013 року.

Статтею 387 Цивільного кодексу України закріплено право витребування власником свого майна у особи, яка безпідставно заволоділа цим майном.

З контексту вказаної норми вбачається, що позивачем може бути лише законний власник, особа, яка володіє майном на відповідній правовій підставі. Відповідачем виступає особа, яка заволоділа чужим майном, або набула його за відповідним правочином з третьою особою. Незаконне володіння - це фактичне володіння, яке не спирається на правовий титул. Незаконні володільці відповідають перед власником майна неоднаково, залежно від того, чи є вони добросовісними або недобросовісними набувачами майна.

Частиною 2 статті 328 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності набуття права власності, та за умовами ч. 3 ст. 397 Цивільного кодексу України фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із Закону або рішення суду. Таким чином, позивач має довести відсутність у відповідача правових підстав володіння майном. В свою чергу позивач має підтвердити своє право власності на спірне майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Таким чином, даною статтею передбачена можливість виникнення не договірних зобов'язань двох видів: внаслідок безпідставного набуття майна за рахунок іншої особи та внаслідок безпідставного збереження майна за рахунок іншої особи. Умовами виникнення зобов'язань внаслідок безпідставного набуття майна є: збільшення майна у однієї особи; втрата майна іншою особою; причинний зв'язок між збільшенням майна у однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа зобов'язана повернути безпідставно придбане або безпідставно збережене майно. Такий же обов'язок виникає, коли підстава, на якій придбане майно, згодом відпала. Таким чином, стаття 1212 Цивільного кодексу України не ставить обов'язок повернути безпідставно придбане чи збережене майно в залежність від добросовісності чи недобросовісності набувача майна.

Норми цивільного законодавства про витребування майна з чужого незаконного володіння за своєю метою є такими, що спрямовані на вирішення спору між особами, які не перебувають між собою у договірних відносинах з приводу витребуваного майна. Це означає, якщо власник передав своє майно за договором іншій особі, то він має право витребувати його за підставами, передбаченими нормами, які регулюють відповідні договірні відносини.

Згідно із ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.

Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг загальної та спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. 252-255 ЦК України.

Частиною першою статті 259 ЦК України закріплено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Разом із тим згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Також в постанові судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року, Верховним Судом України висловлено правову позицію про те, що у випадку незалежного виконання позичальником зобов'язань перед кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватись з моменту настання строку погашення чергового платежу.

У правовій позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 19 березня 2014 року (справа №6-14 цс 14), роз'яснено судам, що відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно отриманих грошових коштів, сплачених помилково позивачем відповідачу, з огляду на те, що відповідач на протязі усього розгляду справи так і не зміг доказати належними та допустимими доказами той факт, що ці кошти набуті ним на законних підставах, також відповідач не надав суду належних та допустимих доказів у розумінні діючого законодавства України про той факт, що він скористався своїм правом та звернувся у встановлені законом строки з позовом до суду про стягнення боргу з позивача, що є судове рішення, яке набуло чинності, яким передбачено стягнення грошових коштів з позивача на користь відповідача, а оскільки у розумінні статті частини 1 статті 262 ЦК України, заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності, а наразі сплив строк безспірного стягнення боргу, тому позивач має рацію щодо того що відповідачем безпідставно отримані грошові кошти, які позивач помилково перерахувала на рахунок відповідача, як це зазначено у позові, тобто відповідач мав у разі якщо вважав що дійсно його права порушені і позивач добровільно не бажає їх вирішувати звернутися до суду, проте відповідач на протязі усього розгляду справи не надав суду доказів того що він реалізував своє право та має законні підстави казати про те, що ці кошти не безпідставно ним набуті,а у відповідності до вимог діючого законодавства України.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Все для ворот-Київ про стягнення безпідставно набутих грошових коштів є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення в повному обсязі.

В порядку статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та задоволення позову щодо вимоги майнового характеру, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 6, 11, 328, 387, 397, 212 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 4, 6-13, 19, 82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Все для ворот-Київ про стягнення безпідставно набутих грошових коштів - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Все для ворот - Київ , місцезнаходження якого: 07442, Київська область, Броварський район, пгт. Димерка, вул. Промишлена, 32, а/с 7, ІПН 348751826833, реєстраційний номер підприємства (ЄДРПОУ) 34875183, на користь ОСОБА_2, яка проживає за адресою: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Садова, 130/2, ІПН НОМЕР_1, помилково перераховані кошти в розмірі 5807 (п'ять тисяч вісімсот сім) грн. 16 коп. на картковий рахунок № 26007064848200 відкритого в АКІБ УкрСібБанк в місті Харків, МФО 351005, ІПН 3487518265333.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Все для ворот - Київ , місцезнаходження якого: 07442, Київська область, Броварський район, пгт. Димерка, вул. Промишлена, 32, а/с 7, ІПН 348751826833, реєстраційний номер підприємства (ЄДРПОУ) 34875183, на користь держави, витрати по сплаті судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя