Рішення

від 13.03.2008 по справі 2-64/08

ФРУНЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-64/08р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2008 року     Фрунзівський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Корой С. М.  при секретарі Грабової І.Г. за участю позивача: ОСОБА_1 та представника відповідача: ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.  Фрунзівка Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 селищної ради  про визнання права власності на спадкове майно,  -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 12 лютого 2008 року звернулась до суду з позовом,  у якому просить визнати за нею в порядку спадкування після ОСОБА_4,  з якою вона проживала однією сім'єю не менш як п'ять років до дня її смерті 11 січня 1996 року в смт.  Затишшя Фрунзівського району Одеської області,  право приватної власності на -

вклади за рахунком № 6488 та відповідного йому рахунку компенсаційних виплат у ОСОБА_3 філії № 3180/01 Фрунзівського відділення № 3180 відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".

При цьому,  позивач вказує на те,  що з 1990 року проживала однією сім'єю і здійснювала необхідний догляд за подружжям ОСОБА_5 та ОСОБА_6,  які перебували у шлюбі,  зареєстрованому 19 жовтня 1931 року в с Козацьке Балтського району Одеської області,  запис за № 18.

Вказане подружжя мало житловий будинок по вул.  Сінна 2 в смт.  Затишшя Фрунзівського району Одеської області,  оформлений по праву власності на ОСОБА_6 ,  який вони подарували позивачці за договором,  посвідченим 19 травня 1994 року за реєстром № 426 Фрунзівської державної нотаріальної контори Одеської області,  та зареєстрованим Котовським МБТІ 14 листопада 1994 року в реєстровій книзі № б стор. 75 за № 823.

У власності вказаного подружжя також перебував вклад за рахунком № 6488 на ім'я ОСОБА_4 у ОСОБА_3 філії № 3180/01 Фрунзівського відділення № 3180 відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".

ОСОБА_7 помер 18 вересня 1994 року в смт.  Затишшя Фрунзівського району Одеської області і після його смерті відкрилася спадщина,  до складу якої входила 1/2 частина вказаного вище вкладу.

За заповітом,  посвідченим 24 квітня 1994 року ОСОБА_3 селищною радою Фрунзівського району Одеської області,  ОСОБА_7 заповідав позивачці все своє майно,  де б воно не знаходилось і в чому б воно не заключалось,  та все те,  що буде належати йому на день його смерті і на що по закону він буде мати право.

Позивачка прийняла вказану спадщину шляхом фактичного вступу у володіння спадковим майном.

У володінні позивачки з дня смерті ОСОБА_7 знаходиться ощадна книжка за вказаним вище вкладом у банку і вона спільно проживала зі спадкодавцем на день його смерті.

Виходячи з  цього,   позивачці перейшла у власність  в  порядку спадкування  після '  ОСОБА_7 lA частина вказаного вкладу.

ОСОБА_4 померла 11 січня 1996 року в смт.  Затишшя Фрунзівського району Одеської області і після її смерті відкрилася спадщина на іншу 1/2 частину вказаного вкладу,  щодо якого нею було зроблене заповідальне розпорядження банку на користь ОСОБА_6

Спадкоємці за законом першої та другої черг відсутні,  оскільки у позивачки відсутні відомості про наявність дітей,  батьків,  онуків і правнуків,  братів і сестер,  діда та бабки померлої ОСОБА_4,

У володінні позивачки з дня смерті ОСОБА_4 знаходиться ощадна книжка за вказаним вище вкладом у банку і вона спільно проживала зі спадкодавцем на день її смерті..

Позивачка належить до спадкоємців за законом четвертої черги,  оскільки вона проживала із спадкодавцем однією сім'єю з 1990 року до дня її смерті у 1996 році без офіційної реєстрації свого місця проживання разом зі спадкодавцем.

Позивачка не може оформити свої права на спадщину за законом шляхом отримання відповідного свідоцтва у нотаріуса,  оскільки у неї відсутнє документальне підтвердження факту її проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

У випадку невизнання права на спадщину ОСОБА_4 за позивачкою,  право власності на відумерлу спадщину може набути ОСОБА_3 селищна рада - відповідач у справі,  як орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

У судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача позов визнала,  підтвердила всі обставини викладені в позовній заяві і просить суд задовольнити позов.

Виходячи з наведеного,  суд вважає,  що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до 4.4  ст.  130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку,  встановленому  ст.  174 цього ж Кодексу. Згідно з ч.4  ст.  174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для такого законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Заслухавши пояснення сторін,  вивчивши матеріали справи,  суд находить позов таким,  що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини,  які підтверджуються наявними у справі доказами і не заперечуються сторонами.

Згідно свідоцтв про смерть ОСОБА_3 селищної ради Фрунзівського району Одеської області: - від 19 вересня 1994 року - 18.09.94 року у віці 80 років у смт.  Затишшя помер ОСОБА_6; - від 12.01.1996 року у віці 82 років у с. м. т. Затишшя померла ОСОБА_4,  вказані особи перебували у шлюбі,  який був зареєстрований 19 жовтня 1931 року Балтським відділом ЗАГС Одеської області запис акта №18 (а.с. 4-6).

Вказане подружжя мало житловий будинок по вул.  Сінна 2 в смт.  Затишшя Фрунзівського району Одеської області,  оформлений по праву власності на ОСОБА_6 ,  який вони подарували позивачці за договором,  посвідченим 19 травня 1994 року за реєстром № 426 Фрунзівської державної нотаріальної контори Одеської області,  та зареєстрованим Котовським МЕТІ 14 листопада 1994 року в реєстровій книзі № 6 стор. 75 за № 82 (а.с. 7, 8).

У власності вказаного подружжя також перебував вклад за рахунком № 6488 на ім'я ОСОБА_4 у Затишавській філії № 3180/01 Фрунзівського відділення № 3180 відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України (а.с. 25 ).

За заповітом,  посвідченим 24 квітня 1994 року ОСОБА_3 селищною радою Фрунзівського району Одеської області,  ОСОБА_6  заповідав позивачці все своє майно,  де б воно не знаходилось і в чому б воно не заключалось,  та все те,  що буде належати йому на день його смерті і на що по закону він буде мати право (а.с. 9).

Позивачка прийняла вказану спадщину шляхом фактичного вступу у володіння спадковим майном,  що було передбачено чинним на день відкриття спадщини законодавством,  згідно з яким доказом прийняття спадщини була наявність у спадкоємця документів на майно або довідка виконкому місцевої ради про проживання спадкоємця безпосередньо перед смертю спадкодавця разом з ним ( ст.  549 п. 1 ЦК УРСР,  п. 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України,  затвердженої наказом.  Міністерством юстиції України від 18 червня 1994 року № 18/5).

У володінні позивачки з дня смерті ОСОБА_6  знаходиться ощадна книжка за вказаним вище вкладом у банку і вона спільно проживала зі спадкодавцем на день його смерті.

Згідно положень ч. 2  ст.  548 ЦК УРСР,  чинної на день відкриття спадщини,  прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Виходячи з цього,  позивачці перейшла у власність в порядку спадкування після ОСОБА_6  1/2 частина вказаного вкладу.

ОСОБА_4 померла 11 січня 1996 року в смт.  Затишшя Фрунзівського району Одеської області і після її смерті відкрилася спадщина на іншу 1/2 частину вказаного вкладу,  щодо якого нею було зроблене заповідальне розпорядження банку на користь ОСОБА_6 .

Оскільки,  ОСОБА_6  не було в живих на момент смерті спадкодавця,  то вклад став вільним від заповіту і повинен перейти до спадкоємців за законом на загальних підставах згідно положень чинних на той час  ст.  ст.  524 і 527 ЦК УРСР.

Спадкоємці за законом першої та другої черг відсутні,  оскільки відсутні відомості про наявність дітей,  батьків,  онуків і правнуків,  братів і сестер,  діда та бабки померлої ОСОБА_4.

Ніхто із вказаних спадкоємців за законом не звертався до нотаріальної контори із заявами про прийняття її спадщини і будь-яких прав на неї не заявляв (а.с. 22).

Вказані обставини підтверджується наступними документами:

довідкою виконкому ОСОБА_3 селищної ради від 25 квітня 1996 року за № 793 про те,  що позивачка проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1,  доглядала до дня смерті ОСОБА_4,  яка померла 1 січня 1996 року,  поховала її і є спадкоємцем її майна (а.с.  10);

розпорядженням № 99 Фрунзівської державної нотаріальної контори Одеської області від 10 серпня 1999 року,  згідно з яким позивачці належало видати з вказаного вище рахунку ОСОБА_4 відшкодування витрат на її похорони (а.с.  11);

довідкою Фрунзівського відділення №3180 відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України №157 від 03 березня 2008 року.

Згідно положень ч. 2  ст.  548 ЦК УРСР,  прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено,  що правила книги шостої цього Кодексу застосовуються також до спадщини,  яка відкрилася,  але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.  Правила  ст.  1277 цього Кодексу про відумерле майно застосовуються також до спадщини,  від дня відкриття якої до набрання чинності цим Кодексом спливло не менше одного року.

Вказані обставини надають право застосовувати правила  ст.  1264 ЦК України,  згідно з якими у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи,  які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Позивачка належить до спадкоємців за законом четвертої черги,  оскільки вона проживала із спадкодавцем однією сім'єю з 1990 року до дня її смерті у 1996 році без офіційної реєстрації свого йісзця проживання разом зі спадкодавцем.

Відповідно до  ст.  392 ЦК України,  власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності,  якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою,  а також у разі втрати ним документа,  який засвідчує його право власності.

Правовідносини сторін регулюються положеннями чинного на час відкриття спадщини ЦК УРСР,  якими було встановлено наступне:

спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.  Спадкоємство за законом має місце,  коли і оскільки воно не змінено заповітом ( ст.  524);

для придбання спадщини необхідно,  щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини ( ст.  548);

З урахуванням наведених вище обставин,  визнання позову не суперечить закону і не порушує права,  свободи чи інтереси інших осіб,  а представнику відповідача роз'яснені наслідки вказаної процесуальної дії,  яка є підставою для ухвалення рішення про задоволення позову.

Керуючись  ст.  ст.   ст.  ст.  524,  527,  529,  548,  549 п.1,  564 ЦК УРСР,   ст.  392,  1217, 1218, 1223, 1268, 1277,  п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України,   ст.  ст.  10,  11,  60,  61,  79,  88, 130, 174,  208,  212,  214,  215 ЦПК України,  суд-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 селищної ради про визнання права власності на спадкове майно -  задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1,  яка народилась 31 жовтня 1960 року в с Пиріжна Колимського району Одеської області,  ідентифікаційний номер НОМЕР_1,  у порядку спадкування після ОСОБА_4,  з якою вона проживала однією сім'єю не менш як п'ять років до дня її смерті 11 січня 1996 року в смт.  Затишшя Фрунзівського району Одеської області,  право приватної власності на -

вклади за рахунком № 6488 та відповідного йому рахунку компенсаційних виплат у ОСОБА_3 філії № 3180/01 Фрунзівського відділення № 3180 відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Фрунзівський районний суд шляхом подачі у 10-денний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження,  але апеляційна скарга не була подана протягом 20 днів,  рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги рішення,  якщо його не скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.