Рішення

від 07.03.2019 по справі 0440/6164/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2019 року Справа № 0440/6164/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Дніпропетровській області провідного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель у Васильківському, Межівському, Петропавлівському, Покровському районах управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області ОСОБА_2, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування припису, -

ВСТАНОВИВ :

15.08.2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Дніпропетровській області провідного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель у Васильківському, Межівському, Петропавлівському, Покровському районах управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області ОСОБА_2, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати припис від 04 липня 2018 року, державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Дніпропетровській області - провідного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель у Васильківському, Межівському, Петропавлівському, Покровському районах управління з контролю за використаним та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області ОСОБА_2, про зобов'язання позивача усунути виявлене правопорушення;

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваним приписом було встановлено, що позивач самовільно займає земельну ділянку площею 15,9 га на території Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області за відсутності відповідного рішення про її передачу у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо неї, у зв'язку з чим було приписано усунути вказане порушення. Позивач вважає вказаний припис та дії відповідача протиправними, так як порушень земельного законодавства, щодо використання земельних ділянок в даному випадку не було, а викладені в приписі обставини не відповідають дійсності. З огляду на вищевикладене, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити.

21.08.2018 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було залишено позовну заяву без руху через невідповідність вимогам ст.ст.160, 161 КАС України та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали від 21.08.2018 року позивач усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.

02.10.2018 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.

12.11.2018 року від представника відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що відповідачем було проведено позапланову перевірку земельних ділянок розташованих на території Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області, за результатами якої складено акт перевірки та винесено оскаржуваний припис, який на думку відповідача є обґрунтованим та прийнятим у відповідності до вимог чинного законодавства, у зв'язку з тим, що під час перевірки встановлено користування позивачем земельною ділянкою за відсутності відповідного рішення про її передачу у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо неї, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

16.11.2018 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, продовжено процесуальний строк для проведення підготовчого провадження та призначено підготовче судове засідання.

11.12.2018 року у підготовчому судовому засіданні було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача щодо заміни відповідача на Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, вирішено залучити у якості співвідповідача по справі - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, задоволено клопотання представника позивача та вирішено вважати пункт №3 прохальної частини позовних вимог, а саме: закрити провадження у справі за відсутності складу правопорушення , таким, що викладено помилково, витребувано у позивача додаткові докази по справі та оголошено перерву у підготовчому провадженні.

17.01.2019 року від представника відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що позапланову перевірку земельних ділянок розташованих на території Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області було проведено на підставі та в межах повноважень встановлених законодавством, за результатами, якої було винесено оскаржуваний припис. Відповідач вважає оскаржуваний припис правомірним, та таким, що винесено відповідно до вимог діючого законодавства, у зв'язку з чим, підстави для його скасування відсутні.

17.01.2019 року у підготовчому судовому засіданні було відмовлено у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи, визнано неявку позивача у судове засідання без поважних причин та оголошено перерву у підготовчому провадженні.

29.01.2019 року у підготовчому судовому засіданні задоволено клопотання представника позивача про розгляд справи без участі позивача та його представника, закрито підготовче провадження вирішено перейти до розгляду справи по суті.

14.02.2019 року від представника позивача надійшли додаткові докази по справі.

У судове засідання призначене на 05.03.2019 року сторони належним чином повідомленні про дату, час та місце судового розгляду не з'явились, при цьому в матеріалах справи наявні клопотання позивача від 29.01.2019 року про розгляд справи без його участі, клопотання відповідача-1 від 29.01.2019 року про розгляд справи без її участі, відповідача-2 від 01.02.2019 року про розгляд справи без участі його представника.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Отже, судом вирішено продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 18.06.2018 Синельниківська місцева прокуратура звернулась до начальника Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області з листом вх. № 10-3220/0/1-18 від 18.06.2018 року, в якому просить перевірити дотримання вимог чинного законодавства під час використання земельної ділянки, що розташована в с. Зелена Роща Васильківського району Дніпропетровської області, яка межує з північної сторони з земельною ділянкою: кадастровий номер 1220786600:02:010:0083, орієнтованою площею 16,00 га.

26 червня 2018 року на підставі вказаного листа прокуратури, Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області було видано Наказ № 430-ДК Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності , яким наказано здійснити державний контроль за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів шляхом проведення перевірки стосовно земельної ділянки в районі земельної ділянки кадастровий номер 1220786600:02:010:0083.

04.07.2018 року державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Дніпропетровській області - провідним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Васильківському, Межівському, Петропавлівському, Покровському районах управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області ОСОБА_2 проведено позапланову перевірку земельних ділянок загальною площею 15,9 га розташованих на території Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області, про що складено акт обстеження земельної ділянки за № 430-ДК/99/АО/10/01/-18 від 04.07.2018 року та акт перевірки дотримання земельного законодавства за об'єктом земельної ділянки за № 430-ДК/417/АП/09/01/-18 від 04.07.2018 року.

За результатами перевірки відповідачем було встановлено, що голова ФГ МЕЖОВЕ -ОСОБА_1 фактично використовує земельну ділянку загальною площею 15,9 га, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області для ведення селянського (фермерського) господарства за відсутністю відповідного рішення про її передачу у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо неї, а отже земельна ділянка площею 15,9 га зайнято самовільно, за що передбачена відповідальність згідно із ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та п. б ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України.

04.07.2018 року з метою усунення виявлених порушень державним інспектором винесено припис ОСОБА_1, яким встановлено вимогу: у 30-денний термін усунути порушення земельного законодавства та про виконання припису повідомити Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області в термін до 03.08.2018 року.

Позивач не погоджується із вищевказаним приписом та вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно статті 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначені Законом України Про державний контроль за використанням та охороною земель 19.06.2003 № 963-IV.

Статтею 4 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель встановлено, що об'єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Згідно частини другої статті 5 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Частиною першою статті 188 Земельного кодексу України передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15, державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно з положеннями статті 9 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються зокрема шляхом проведення перевірок.

Статтею 10 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель встановлено, що державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема, безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; складати акти перевірок.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, мають право, зокрема, здійснювати перевірку об'єктів - земельних ділянок, що перебувають у користуванні юридичних і фізичних осіб та складати акти, за результатами таких перевірок.

Щодо посилань позивача про складання акту перевірки та акту обстеження земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Акт перевірки та акт обстеження земельної ділянки не є рішеннями органу владних повноважень, оскільки вони перевірки є службовим документом, що підтверджують факт проведення перевірки і є носіями доказової інформації про виявлені порушення, а відтак не породжують для осіб, які перевірялись, настання будь - яких юридичних наслідків та не впливають на його права, обов'язки та законні інтереси.

Отже, акт перевірки є виключно носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення особою, діяльність якої перевіряли, вимог законодавства, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Викладені у ньому контролюючим органом факти та висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для суб'єкта господарювання певні правові наслідки, регулює ті чи інші відносини і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб контролюючого органу щодо викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Враховуючи, що складений за результатами акт обстеження земельної ділянки та акт перевірки не породжують для позивача будь-яких правових наслідків, не впливає на його права, обов'язки та законні інтереси, при цьому, суд зазначає, що будь-які можливі порушення порядку проведення перевірки та формальні неточності акту не спростовують сам факт встановлених за результатами проведеної перевірки порушень.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування припису, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що за результатами перевірки відповідачем було встановлено, що голова ФГ МЕЖОВЕ -ОСОБА_1 фактично використовує земельну ділянку загальною площею 15,9 га, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області для ведення селянського (фермерського) господарства за відсутністю відповідного рішення про її передачу у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо неї.

04.07.2018 року відповідачем-1 винесено припис ОСОБА_1, яким встановлено вимогу: у 30-денний термін усунути вищевказані порушення земельного законодавства.

Так, позивачем зазначено, що згідно державного акту на право постійного користування серії ДП №75 від 16.05.1994 року виданого ОСОБА_3, як голові Фермерського господарства Межове була виділена земельна ділянка площею 15,9 га, що знаходиться на території Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області. 09.09.2013 року ОСОБА_3 помер, при цьому вказане фермерське господарство продовжує існувати та на теперішній час головою якого є ОСОБА_1.

Позивач заперечує факт самовільного зайняття земельної ділянки, оскільки на його думку, останній правомірно користувався вищевказаною земельною ділянкою на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 16.05.1994 року, у зв'язку з тим, що позивач вважає, що вказана земельна ділянка була передана у постійне користування, як голові фермерського господарства та у зв'язку зі зміною голови таке право залишилось за фермерським господарством.

Відповідно до статті 1 Закону України № 963-IV від 19.06.2003року Про державний контроль за використанням та охороною земель самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Отже, обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку.

Статями 125, 126 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Приписами п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 3 вказаного Закону передбачено, що державна реєстрація речових прав є обов'язковою.

Згідно з ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Зі змісту ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України вбачається, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам не передбачена.

Пунктом 6 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Отже, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування.

Разом з тим, ОСОБА_3 за життя у відповідності до п. 6 Перехідних положень ЗК України не переоформив право користування земельною ділянкою, що позивачем не заперечується.

Вказане свідчить про використання земельної ділянки ФГ Межове на момент перевірки без достатніх правових підстав.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі ст.ст. 116,118 Земельного кодексу України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно із ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 1225 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Згідно із ч. 1 ст. 407 Цивільного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до ч. 2 ст. 407 Цивільного кодексу України (у редакції, що діяла на час відкриття спадщини), та ч. 2 ст. 102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.

Згідно ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Разом з тим, ст. 23 Закону України Про фермерське господарство передбачено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про фермерське господарство до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Згідно із ч. 1 ст. 20 зазначеного Закону майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються статутом фермерського господарства.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.

Відповідні правові висновки наведені в постанові Верховного Суду України від 05.10.2016 року у справі № 6-2329цс16.

Також, судом встановлено, що згідно Державного акту на право постійного користування землею від 16.05.1994 року зазначена вище земельна ділянка площею 15,9 га, була надана ОСОБА_3 на підставі рішення Васильківської районної Ради народних депутатів Васильківського району Дніпропетровської області прийнятого - 04.04.1994 року, при цьому згідно свідоцтва про державну реєстрацію серії А00 №392335 Фермерське господарство Межове було зареєстровано - 16.05.1994 року, тобто рішення про передачу земельної ділянки ОСОБА_3 було прийнято ще до створення фермерського господарства, а отже вказану земельну ділянку було передано, як фізичній особі для ведення селянського/фермерського господарства

Таким чином, посилання позивача на наявність Державного акту на право постійного користування землею є безпідставними та необґрунтованими, оскільки вказаний Державний акт на право користування земельною ділянкою було видано ОСОБА_3 саме як фізичній особі, та право користування земельною ділянкою, що виникло на підставі державного акту на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між власником спірних земельних ділянок (орган місцевого самоврядування) та головою ФГ Межове не укладались договори, положеннями яких передбачалась можливість передачі права користування спірними земельними ділянками для сільськогосподарських потреб визнання за позивачем, як спадкоємцем права користування спірною земельною ділянкою.

Отже, у позивача були відсутні передбачені законом підстави для користування спірною земельною ділянкою, а сплата позивачем податку за землю не спростовує висновків суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Позивачем не доведено та судом не встановлено наявності підстав для скасування припису від 04.07.2018 року.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, оскільки оскаржуваний припис винесено відповідачем в порядку та в межах повноважень і у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (52600, Дніпропетровська область, Васильківський район, с.Миколаївка, вул. Чапаєва, 49, РНОКПП НОМЕР_1) до державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Дніпропетровській області провідного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель у Васильківському, Межівському, Петропавлівському, Покровському районах управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області ОСОБА_2 (49000, м.Дніпро, вул.О.Поля, 2), Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, пр.О.Поля, 2, код ЄДРПОУ 39835428) про визнання протиправним та скасування припису - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_4