Постанова

від 24.07.2019 по справі 0440/6164/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 липня 2019 року м. Дніпросправа № 0440/6164/18

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Малиш Н.І., Шальєвої В.А., секретар судового засідання - Лащенко Р.В., за участю представника відповідача - Синягіна Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі

апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.03.2019 року в адміністративній справі №0440/6164/18 (головуючий суддя у 1 інстанції Дєєв М.В., повний текст рішення складено 07.03.2019 року)

за позовом ОСОБА_1

до Державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Дніпропетровській області провідного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель у Васильківському, Межівському, Петропавлівському, Покровському районах управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Пивоварової Олени Миколаївни, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування припису,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Дніпропетровській області провідного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель у Васильківському, Межівському, Петропавлівському, Покровському районах управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Пивоварової Олени Миколаївни, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати припис від 04 липня 2018 року, державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Дніпропетровській області - провідного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель у Васильківському, Межівському, Петропавлівському, Покровському районах управління з контролю за використаним та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Пивоварової Олени Миколаївни про зобов`язання позивача усунути виявлене правопорушення та закрити провадження у справі за відсутності складу правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що припис є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки порушень земельного законодавства щодо використання земельних ділянок не було, а викладені в приписі обставини не відповідають дійсності.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.03.2019 року у задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції розглянув справу однобоко, без належної оцінки наданих позивачем документів та пояснень.

В відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить відмовити у задоволені апеляційної скарги.

Представник відповідача у судовому засіданні просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Позивач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що

18.06.2018 Синельниківська місцева прокуратура звернулась до начальника Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області з листом вх. № 10-3220/0/1-18 від 18.06.2018 року, в якому просила перевірити дотримання вимог чинного законодавства під час використання земельної ділянки, що розташована в с . Зелена Роща Васильківського району Дніпропетровської області, яка межує з північної сторони з земельною ділянкою: кадастровий номер НОМЕР_1 , орієнтованою площею 16,00 га.

26 червня 2018 року на підставі вказаного листа прокуратури, Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області було видано наказ № 430-ДК "Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності", яким наказано здійснити державний контроль за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів шляхом проведення перевірки стосовно земельної ділянки в районі земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 .

04.07.2018 року державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Дніпропетровській області - провідним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Васильківському, Межівському, Петропавлівському, Покровському районах управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Пивоваровою Оленою Миколаївною проведено позапланову перевірку земельних ділянок загальною площею 15,9 га розташованих на території Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області, про що складено акт обстеження земельної ділянки за № 430-ДК/99/АО/10/01/-18 від 04.07.2018 року та акт перевірки дотримання земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки за № 430-ДК/417/АП/09/01/-18 від 04.07.2018 року.

За результатами перевірки відповідачем було встановлено, що голова ФГ "МЕЖОВЕ" - ОСОБА_1 фактично використовує земельну ділянку загальною площею 15,9 га, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області для ведення селянського (фермерського) господарства за відсутністю відповідного рішення про її передачу у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо неї, а отже земельна ділянка площею 15,9 га зайнято самовільно, за що передбачена відповідальність згідно із ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та п. "б" ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України.

04.07.2018 року з метою усунення виявлених порушень державним інспектором винесено припис ОСОБА_1 , яким встановлено вимогу: у 30-денний термін усунути порушення земельного законодавства та про виконання припису повідомити Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області в термін до 03.08.2018 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначені Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" 19.06.2003 № 963-IV.

Статтею 4 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" встановлено, що об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Згідно частини другої статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Частиною першою статті 188 Земельного кодексу України передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15, державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно з положеннями статті 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються зокрема шляхом проведення перевірок.

Статтею 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" встановлено, що державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема, безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; складати акти перевірок.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, мають право, зокрема, здійснювати перевірку об`єктів - земельних ділянок, що перебувають у користуванні юридичних і фізичних осіб та складати акти, за результатами таких перевірок.

Так, за результатами перевірки відповідачем було встановлено, що голова ФГ "МЕЖОВЕ" - ОСОБА_1 фактично використовує земельну ділянку загальною площею 15,9 га, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області для ведення селянського (фермерського) господарства за відсутністю відповідного рішення про її передачу у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо неї, у зв`язку з чим винесено припис, яким встановлено вимогу у 30-денний термін усунути вищевказані порушення земельного законодавства.

Відповідно до статті 1 Закону України № 963-IV від 19.06.2003року "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Отже, обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку.

Статями 125, 126 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Приписами п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 3 вказаного Закону передбачено, що державна реєстрація речових прав є обов`язковою.

Згідно з ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Зі змісту ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України вбачається, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам не передбачена.

Пунктом 6 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Отже, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування.

З огляду на вказані норми, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо безпідставності доводів позивача відносно того, що згідно державного акту на право постійного користування серії НОМЕР_3 від 16.05.1994 року, виданого ОСОБА_2 , як голові Фермерського господарства "Межове" була виділена земельна ділянка площею 15,9 га, що знаходиться на території Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області та після смерті ОСОБА_2 право користування земельною ділянкою перейшло ФГ "Межове", головою якого є ОСОБА_1 , оскільки ОСОБА_2 за життя у відповідності до п. 6 Перехідних положень ЗК України не переоформив право користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі ст.ст. 116,118 Земельного кодексу України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно із ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 1225 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Згідно із ч. 1 ст. 407 Цивільного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до ч. 2 ст. 407 Цивільного кодексу України (у редакції, що діяла на час відкриття спадщини), та ч. 2 ст. 102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.

Згідно ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Разом з тим, ст. 23 Закону України "Про фермерське господарство" передбачено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про фермерське господарство" до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Згідно із ч. 1 ст. 20 зазначеного Закону майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються статутом фермерського господарства.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.

Відповідні правові висновки наведені в постанові Верховного Суду України від 05.10.2016 року у справі № 6-2329цс16.

Так, згідно з Державного акту на право постійного користування землею від 16.05.1994 року зазначена вище земельна ділянка площею 15,9 га, була надана ОСОБА_2 на підставі рішення Васильківської районної Ради народних депутатів Васильківського району Дніпропетровської області прийнятого - 04.04.1994 року, при цьому згідно свідоцтва про державну реєстрацію серії НОМЕР_2 Фермерське господарство "Межове" було зареєстровано - 16.05.1994 року, тобто рішення про передачу земельної ділянки ОСОБА_2 було прийнято ще до створення фермерського господарства, а отже вказану земельну ділянку було передано, як фізичній особі для ведення селянського/фермерського господарства

Таким чином, посилання позивача на наявність Державного акту на право постійного користування землею є безпідставними та необґрунтованими, оскільки вказаний Державний акт на право користування земельною ділянкою було видано ОСОБА_2 саме як фізичній особі, та право користування земельною ділянкою, що виникло на підставі державного акту на право користування земельною ділянкою не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між власником спірних земельних ділянок (орган місцевого самоврядування) та головою ФГ ""Межове" не укладались договори, положеннями яких передбачалась можливість передачі права користування спірними земельними ділянками для сільськогосподарських потреб визнання за позивачем, як спадкоємцем права користування спірною земельною ділянкою.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставне використання ФГ "Межове" земельної ділянки площею 15,9 га, що знаходиться на території Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області та відмовив у задоволені позову.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно з`ясовані обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції судового рішення.

Керуючись статтями 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.03.2019 року в адміністративній справі №0440/6164/18 за позовом ОСОБА_1 до Державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Дніпропетровській області провідного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель у Васильківському, Межівському, Петропавлівському, Покровському районах управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Пивоварової Олени Миколаївни, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування припису - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.03.2019 року в адміністративній справі №0440/6164/18 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини постанови складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 27 липня 2019 року, в повному обсязі постанова складена 05 серпня 2019 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя Н.І. Малиш

суддя В.А. Шальєва