Ухвала

від 07.03.2019 по справі 160/2090/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

07 березня 2019 р.Справа №160/2090/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 організації ДРЕВО ЖИТТЯ до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу № ДН240/269/АВ/ТД-ФС/112 від 14.09.2019р., № ДН240/269/АВ/ІП-ФС/113 від 14.02.2019р., № ДН240/269/АВ/МГ-ФС/114 від 14.02.2019р. , -

ВСТАНОВИВ:

05.03.2019 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 організації ДРЕВО ЖИТТЯ до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправною і скасувати Постанову Головного Управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН240/269/АВ/ТД-ФС/112 від 14.02.2019р.;

- визнати протиправною і скасувати Постанову Головного Управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН240/269/АВ/ІП-ФС/113 від 14.02.2019р.;

- визнати протиправною і скасувати Постанову Головного Управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН240/269/АВ/МГ-ФС/114 від 14.02.2019р.

06.03.2019 року представник позивача подав через канцелярію суду заяву про забезпечення позову шляхом:

- зупинення дії Постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН240/269/АВ/ТД-ФС/112 від 14.09.2019р., Постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН240/269/АВ/ІП-ФС/113 від 14.02.2019р. і Постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН240/269/АВ/МГ-ФС/114 від 14.02.2019р. до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі за адміністративним позовом про скасування зазначених Постанов;

- заборони Нікопольському міськрайонному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області приймати до виконання Постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН240/269/АВ/ТД-ФС/112 від 14.02.2019р., Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН240/269/АВ/ІП-ФС/113 від 14.02.2019р. і Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН240/269/АВ/МГ-ФС/114 від 14.02.2019р. до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі за адміністративним позовом про скасування зазначених Постанов.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивача зазначив, що позивач є неприбутковою організацією, яка існує за рахунок донорських коштів Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією. Згідно п.1.1 Статуту ОСОБА_1 організації "Древо життя" остання є добровільною неприбутковою громадською організацією, основним джерелом надходження коштів якої є добровільні пожертвування фізичних та юридичних осіб. Організація не займається комерційною діяльністю з метою отримання прибутку. Відповідно до п.2.1. Статуту ОСОБА_1 організації Древо життя , основною метою діяльності Організації є задоволення та захист законних соціальних, економічних, творчих, вікових та інших спільних інтересів членів Організації. Неприбуткова організація не має на меті отримання доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників, членів органів управління та інших пов'язаних з ними осіб.

Зауважив, що фінансування позивача здійснюється донорами під конкретні соціально значимі проекти і цілі, донорські організації здійснюють моніторинг діяльності позивача і контролюють всі витрати. Для здійснення своєї статутної діяльності позивач отримує гранти і субгранти від донорських організацій. Так, на підставі договору про надання субгранту від 02.01.2018р., укладеному між Міжнародним благодійним фондом Альянс громадського здоров'я і ОСОБА_1 організацією Древо життя , позивачем було отримано Субгрант в сумі 2 424 835,27 грн. в рамках реалізації єдиної консолідованої програми з ВІЛ і туберкульозу на 2018 рік. Донором Субгранту є Глобальний фонд для боротьби із СНІДом, туберкульозом та малярією. Звернув увагу на те, що за умовами зазначеного Договору, кошти Субгранту в жодному разі не можуть бути використані для оплати штрафних санкцій або відшкодування збитків третім особам.

Представник позивача вважає, що пред'явлення Постанов, що оскаржуються, до виконання і здійснення стягнення з позивача штрафу в загальній сумі 4 552 743,00 грн. на підставі цих Постанов призведе до внесення відомостей про позивача до Єдиного реєстру боржників, що унеможливить надання позивачу грантів і субгрантів для здійснення статутної діяльності, стане причиною для припинення дії вже укладених договорів про надання субгрантів.

На думку представника позивача, застосування штрафних санкцій в сумі 4 552 743,00 грн. не тільки значно погіршить майновий стан позивача, але й призведе до повного зупинення діяльності позивача і залишить без допомоги найуразливіші групи населення, що спричинить зростання захворюваності на СНІД і туберкульоз в Дніпропетровській області, значно погіршить епідеміологічну ситуацію у всьому регіоні.

При цьому, пред'явлення Постанов про накладення штрафу до виконання, вже на наступний день повністю заблокує можливість позивача реалізовувати діючі на сьогодні проекти, та, як наслідок, автоматично припиниться дія грантових договорів без можливості відновлення в майбутньому.

Крім того, у разі вчинення дій, спрямованих на виконання Постанови про накладення штрафу, позивач не зможе брати участь у грантових проектах, регіон залишиться без важливої соціальної допомоги в тяжкій епідеміологічній ситуації, що, в свою чергу, на думку представника позивача, свідчить про наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, а також всієї громади Дніпропетровської області.

Оскільки правомірність (неправомірність) прийняття оскаржуваних постанов Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області буде встановлена лише судовим рішенням, прийнятим за результатами розгляду цієї справи, представник позивача вважає, що у разі встановлення протиправності оскаржуваних постанов і задоволення позовних вимог ОСОБА_1 організації Древо життя про їх скасування, позивачу доведеться докласти значних зусиль і витрат, щоб відновити свої права та повернути своє майно (кошти), на яке може бути звернено стягнення у разі примусового виконання цієї постанови.

06.03.2019 року представник позивача надав до суду доповнення до заяви про забезпечення позову, в яких, враховуючи попередню практику розгляду аналогічних справ (справа № 160/8192/18 за позовом Благодійної організації Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД м. Дніпро до Головного управління держпраці), зокрема, зазначив, що Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області ще під час розгляду даної справи в Дніпропетровському окружному адміністративному суді до ухвалення рішення судом та набранням ним законної сили, було пред'явлено постанову про накладення штрафів до виконання державній виконавчій службі. Зауважив, що не дивлячись на те, що на сьогоднішній день за результатами таких дій керівництва Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019040680000086, існує, на думку представника позивача, загроза повторення попереднього досвіду подання Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області Постанов, що оскаржуються, до виконання та здійснення стягнення з позивача штрафу в загальній сумі 4 552 743,00 грн. ще до ухвалення рішення суду по даній справі.

Суд при вирішенні заяви про забезпечення адміністративного позову виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Порядок вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначено у Главі 10 КАС України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду заяви) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч.2 ст.150 КАС України).

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ч.4 ст.150 КАС України).

Відповідно до ст. 151 КАС України адміністративний позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

У ч. 2 ст. 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Судом встановлено, що 14 лютого 2019 року першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області ОСОБА_2 прийнято:

- постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН240/269/АВ/ТД-ФС/112, якою накладено на ОСОБА_1 організацію "Древо життя" штраф у розмірі 4 506 840,00 грн. (чотири мільйони п'ятсот шість тисяч вісімсот сорок гривень) за допущення до роботи працівників без укладення трудового договору;

- постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН240/269/АВ/ІП-ФС/113, якою накладено на ОСОБА_1 організацію "Древо життя" штраф у розмірі 4173 грн. (чотири тисячі сто сімдесят три гривні) за порушення терміну виплати заробітної плати за січень 2018 року;

- постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН240/269/АВ/МГ-ФС/114, якою накладено на ОСОБА_1 організацію "Древо життя" штраф у розмірі 41730 грн. (сорок одна тисяча сімсот тридцять гривень) за ненарахування і невиплату індексації заробітної плати працівниці ГО "Древо життя".

Згідно постанов про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 14.02.2019 року №ДН240/269/АВ/ТД-ФС/112, №ДН240/269/АВ/ІП-ФС/113, № ДН240/269/АВ/МГ-ФС/114 сума штрафу у загальному розмірі 4 552 743,00 грн. повинна бути сплачена протягом місяця, а саме, у строк до 14.03.2019 року. При цьому, як вбачається з постанов, останні були надісланні позивачу 15.02.2019 року.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що встановлений в постановах місячний строк, наданий відповідачем ОСОБА_1 організації ДРЕВО ЖИТТЯ , сплине до завершення судового розгляду, а відтак, існує нагальна ймовірність направлення постанов від 14.02.2019 року № ДН240/269/АВ/ТД-ФС/112, № ДН240/269/АВ/ІП-ФС/113, № ДН240/269/АВ/МГ-ФС/114 до відповідного відділу ДВС, що призведе до непропорційних негативних наслідків для майнового стану позивача ще до ухвалення рішення в даній адміністративній справі та набрання ним законної сили.

Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють згідно ч. 4 ст. 150 КАС України дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Відтак метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

При розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу;

- наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення;

- імовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів;

- необхідності у зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд згідно ч.1 ст. 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ).

Згідно приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Зокрема Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини, у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (частина 4 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України).

Окрім цього, суд зазначає, що стягнення з позивача штрафу в загальній сумі 4 552 743,00 грн. на підставі зазначених вище постанов призведе до внесення відомостей про позивача до Єдиного реєстру боржників, що, в свою чергу, поставить під загрозу статутну діяльність позивача.

Відповідно до статті 27 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. Відтак, пред'явлення оскаржуваних позивачем постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами до виконання призведе до негативних наслідків у вигляді додаткових стягнень з позивача виконавчого збору у розмірі 10 % від суми стягнення.

Таким чином, враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, оскільки оскаржувані постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами є виконавчими документами і пред'являються до виконання органам державної виконавчої служби в порядку, встановленому законом.

З урахуванням вищевикладеного та встановлених судом на підставі поданих позивачем доказів фактичних обставин справи, враховуючи специфіку діяльності позивача, що полягає у наданні допомоги невизначеному колу осіб, хворих на СНІД, туберкульоз, малярію, а також те, що виконання ухвали про забезпечення позову і Постанови ГУ Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу здійснюється різними виконавчими службами, а Законом України "Про виконавче провадження" не передбачено обов'язок державного виконавця при прийнятті рішення про відкриття виконавчого провадження перевіряти через Автоматизовану систему виконавчих проваджень наявність інших виконавчих проваджень і судових заборон, суд дійшов висновку, що для належного захисту прав позивача позов має бути забезпечено:

- зупиненням дії Постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН240/269/АВ/ТД-ФС/112 від 14.09.2019р., Постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН240/269/АВ/ІП-ФС/113 від 14.02.2019р., Постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН240/269/АВ/МГ-ФС/114 від 14.02.2019р. до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №160/2090/19;

- забороною Нікопольському міськрайонному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області приймати до виконання Постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН240/269/АВ/ТД-ФС/112 від 14.02.2019р., Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН240/269/АВ/ІП-ФС/113 від 14.02.2019р., Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН240/269/АВ/МГ-ФС/114 від 14.02.2019р. до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №160/2090/19.

Також, суд зазначає, що наведені способи забезпечення позову відповідає його предмету та спрямовані лише на збереження існуючого становища позивача до розгляду справи по суті.

Відповідно до ч.1 ст.156 КАС України, ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Частиною 8 статті 154 КАС України визначено, що ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 243, 248, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 організації ДРЕВО ЖИТТЯ про вжиття заходів забезпечення позову в адміністративній справі № 160/2090/19 - задовольнити.

Зупинити дію Постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН240/269/АВ/ТД-ФС/112 від 14.09.2019р., Постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН240/269/АВ/ІП-ФС/113 від 14.02.2019р., Постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН240/269/АВ/МГ-ФС/114 від 14.02.2019р. до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №160/2090/19.

Заборонити Нікопольському міськрайонному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області приймати до виконання Постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН240/269/АВ/ТД-ФС/112 від 14.02.2019р., Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН240/269/АВ/ІП-ФС/113 від 14.02.2019р., Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН240/269/АВ/МГ-ФС/114 від 14.02.2019р. до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №160/2090/19.

Стягувачем за цим виконавчим документом є ОСОБА_1 організація ДРЕВО ЖИТТЯ (53211, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 36595667).

Боржником за цим виконавчим документом є Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області (вул. Казакова, 3, м. Дніпро, 49107, код ЄДРПОУ 39788766).

Дана ухвала підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень, строк пред'явлення ухвали до виконання 3 роки.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_3