Рішення

від 07.05.2019 по справі 160/2090/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2019 року Справа № 160/2090/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кальника В.В.

за участі:

секретаря судового засідання Туренко К.М.

представників позивача Доненко О.В., Димченко І.С.

представника відповідача Лейченко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Громадської організації ДРЕВО ЖИТТЯ до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу № ДН240/269/АВ/ТД-ФС/112 від 14.09.2019р., № ДН240/269/АВ/ІП-ФС/113 від 14.02.2019р., № ДН240/269/АВ/МГ-ФС/114 від 14.02.2019р., -

ВСТАНОВИВ:

05 березня 2019 року Громадська організація ДРЕВО ЖИТТЯ звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, у якій просить:

- визнати протиправною і скасувати Постанову Головного Управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН240/269/АВ/ТД-ФС/112 від 14.02.2019р., якою накладено на Громадську організацію "Древо життя" штраф у розмірі 4 506 840,00 грн. за допущення до роботи працівників без укладення трудового договору;

- визнати протиправною і скасувати Постанову Головного Управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН240/269/АВ/ІП-ФС/113 від 14.02.2019р., якою накладено на Громадську організацію "Древо життя" штраф у розмірі 4173 грн. за порушення терміну виплати заробітної плати за січень 2018 року;

- визнати протиправною і скасувати Постанову Головного Управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН240/269/АВ/МГ-ФС/114 від 14.02.2019р., якою накладено на Громадську організацію "Древо життя" штраф у розмірі 41730 грн. за ненарахування і невиплату індексації заробітної плати працівниці ГО "Древо життя".

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржувані постанови винесені на підставі необґрунтованих висновків контролюючого органу про порушення вимог трудового законодавства, яке полягало у відсутності трудового договору з найманими фізичними особами, укладенні з деякими працівниками строкового трудового договору, невиплаті індексації. Позивач зазначає, що жодного порушення законодавства про працю не допускав, всі штатні працівники допускалися до роботи тільки після укладення трудового договору в письмовій формі і видання відповідного наказу, проте специфіка діяльності позивача вимагала укладення цивільно-правових договорів із фізичними особами про надання послуг, а також строкових трудових договорів, що не суперечить чинному законодавству України. Примушування до укладення саме трудового договору є втручанням у діяльність суб`єкта господарювання, яка здійснюється у межах закону, що є порушенням одного з основних принципів державного нагляду (контролю). Факт не проведення індексації було виявлено позивачем самостійно під час здійснення власної перевірки правильності нарахування заробітної плати і усунено на момент інспекційного відвідування. Крім того, позивач зазначає, що відповідачем порушено порядок накладення штрафів, оскільки позивач не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи про накладення штрафу, внаслідок чого справу було розглянуто за відсутності представника позивача. Позивач стверджує, що оскільки висновки відповідача, які зазначені в акті перевірки, зроблені без урахування всіх істотних обставин і всупереч положенням чинного законодавства України, а під час інспекційного відвідування і прийняття рішення про накладення штрафу відповідач допустив грубі порушення вимоги законів і підзаконних актів, прийняті постанови про накладення штрафних санкцій є протиправними та підлягають скасуванню.

Окрім цього, позивач зауважує, що приймаючи рішення про накладення штрафу, відповідач мав врахувати, що позивач є некомерційною організацією, яка існує за рахунок пожертв і благодійних внесків донорів, які надаються для допомоги соціально незахищеним групам населення. Єдиною метою надання цих коштів є боротьба з небезпечними хворобами, розповсюдження яких створює епідеміологічну небезпеку для кожного мешканця нашого регіону і України в цілому. Фінансування позивача здійснюється донорами під конкретні соціально значимі проекти і цілі, донорські організації здійснюють моніторинг діяльності позивача і контролюють всі витрати. Для здійснення своєї статутної діяльності позивач отримує гранти і субгранти від донорських організацій, які в жодному разі не можуть бути використані для оплати штрафних санкцій або відшкодування збитків третім особам.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.03.2019 р. відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

09.04.2019р. на адресу суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що оскаржувані постанови є законними та обґрунтованими, оскільки фізичних осіб: допущено до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, що позбавляє працівників гарантованих державою прав на відпустку, додаткові соціальні відпустки, а також додаткові гарантії, що порушує вимоги ч.1 ст.21, ч.3 ст.24 КЗпП України. Крім того, з директором і головним бухгалтером ГО "Древо життя" укладено строковий трудовий договір, що становить порушення вимог ст.23 КЗпП України, не нарахована і не виплачена індексація заробітної плати працівниці ГО "Древо життя" ОСОБА_1 , чим недотримані мінімальні державні гарантії в оплаті праці. З огляду на викладене, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити позовну заяву з огляду на викладені в ній обставини.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити в задоволенні позовної заяви з огляду на викладені у відзиві обставини.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

На підставі направлення на проведення інспекційного відвідування від 22.01.2019 № 13/4.3-н головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Нікопольському регіоні Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області Засядьвовк Тамарою Трифонівною (надалі - інспектор праці) і заступником начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Нікопольському регіоні Головного управління Державної служби України з питань праці Кондрашевою Юлією Володимирівною в період з 23.01.2019 по 24.01.2019 року проведено інспекційне відвідування ГО "Древо життя".

24.01.2019р. за результатами інспекційного відвідування складений Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ДН 240/269/АВ, яким встановлено порушення 1 ст. 21, ч. 1, ч. 3 ст. 24 КЗпП України - допущення працівників до роботи без укладення трудового договору, ч.2 ст.23 КЗпП України - порушення вимог щодо укладення трудового договору, ч.6 ст.95 КЗпП України і п.4 Постанови КМУ № 1078 - ненарахування і невиплата індексації заробітної плати працівнику, ч.1. і ч.2 ст. 115 КЗпП - порушення строків виплати заробітної плати.

30 січня 2019 року інспектором праці Засядьвовк Т.Т. видано припис про усунення виявлених порушень № ДН 240/269/АВ/П.

14 лютого 2019 року на підставі Акту від 24.01.2019р. № ДН 240/269/АВ першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Осадчим Ігорем Михайловичем прийнято три постанови:

Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН240/269/АВ/ТД-ФС/112, якою накладено на Громадську організацію "Древо життя" штраф у розмірі 4 506 840,00 грн. за допущення до роботи працівників без укладення трудового договору;

Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН240/269/АВ/ІП-ФС/113, якою накладено на Громадську організацію "Древо життя" штраф у розмірі 4173 грн. за порушення терміну виплати заробітної плати за січень 2018 року;

Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН240/269/АВ/МГ-ФС/114, якою накладено на Громадську організацію "Древо життя" штраф у розмірі 41730 грн. за ненарахування і невиплату індексації заробітної плати працівниці ГО "Древо життя".

Не погоджуючись з прийнятими постановами, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 р. № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

За приписами підпункту 9 пункту 4 Положення, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

Підпунктом 54 пункту 4 Положення передбачено, що Державна служба України з питань праці має право накладати у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення).

В даному випадку Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці.

Процедуру проведення Управліннями Держпраці перевірки стану додержання законодавства про працю, визначено Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон №877-V) та Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 (далі - Порядок №295).

Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом (ст.3 Закону №877-У).

Відповідно до п.2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема: Держпраці та її територіальних органів.

Інспекційні відвідування проводяться, зокрема за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів про працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року (пп.6 п.5 Порядку №295).

Згідно з п.п. 8, 9 Порядку №295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Відповідно до п.11 Порядку №295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право, зокрема під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509).

Згідно пункту 3 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17.07.2013 року (надалі - Постанова № 509), уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа). Про розгляд справи Держпраці та її територіальні органи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в Держпраці чи її територіальному органі, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника (пункт 6 Порядку № 509).

Відповідно до пункту 7 Порядку № 509, справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Надаючи оцінку дотримання відповідачем порядку накладення штрафів, суд виходить з того, що рішенням щодо розгляду справи про накладення штрафу № ДН240/269/АВ/ТД/МГ/ІП від 31.01.2019р. розгляд справи про накладення штрафу за порушення ГО "Древо життя" законодавства про працю призначено на 14 лютого 2019 року на 9 год.00 хв., в той час як зазначене рішення було отримано позивачем 20 лютого 2019 року, що підтверджується штампами на конверті і роздруківкою з сайту Укрпошти. Отже на момент розгляду справи у відповідача не було відомостей про те, що ГО "Древо життя" була належним чином поінформована про дату розгляду справи, проте справу було розглянуто зі відсутності позивача, внаслідок чого останній не міг скористатися своїм правом приймати участь у такому розгляді та, як наслідок, був позбавлений права на захист.

Згідно ст. 17 Закону "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та оцінці всіх фактів і обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі "Суомінен проти Фінляндії" Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Натомість внаслідок формального підходу відповідача до свого обов`язку повідомити позивача про розгляд справи відповідач позбавив останнього права надати свої пояснення і заперечення і бути почутим суб`єктом владних повноважень.

Вирішуючи питання щодо наявності порушення трудового законодавства з боку позивача, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Таким чином, з правового аналізу вищезазначеної норми права випливає, що трудовий договір характеризується, зокрема, тим, що працівники не самі організовують роботу і виконують її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковуються відповідним посадовим особам, виконують їх розпорядження, водночас щомісячно отримують заробітну плату, на підприємстві має вестись табель відпрацьованого часу, що є особливістю трудових правовідносин. В трудових договорах також визначається обов`язок працівника щомісячно виконувати відповідні роботи в межах робочого процесу підприємства, а за невиконання обов`язків визначено матеріальну та/чи дисциплінарну відповідальність.

За змістом ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог актів цивільного законодавства, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, суд зауважує, що договори з громадянами на використання їхньої праці можуть укладатися відповідно до трудового або цивільно-правового законодавства, при цьому слід розрізняти особливості цих договорів.

Цивільно-правовий договір між фізичною та юридичною особою - це угода між громадянином і організацією (підприємцем, тощо) на виконання першим певної роботи або надання послуги (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці або певної послуги, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

При цьому за цивільно-правовим договором, укладеним між юридичною особою і громадянином, останній зобов`язується за винагороду виконувати для підприємства (підприємця) певну індивідуально визначену роботу або надавати обумовлену умовами договору послугу. Основною ознакою, що відрізняє договірні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штатного розкладу підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

За цивільним договором оплачується не процес праці, а її результат, котрий визначають після закінчення роботи і оформлюють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.

У разі порушення працівником обов`язків трудового договору його може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності (догана або звільнення). Крім того, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Відповідальність виконавця робіт, послуг за порушення цивільно-правового договору насамперед має встановлюватися самим договором або чинним законодавством України. У трудових відносинах такі види санкцій не допускаються.

Отже, за наявності ознак, притаманних саме трудовим відносинам, укладається трудовий договір, за наявності ж ознак, притаманних цивільно-правовим відносинам, слід укладати цивільно-правовий договір.

Оскільки законодавство не містить обов`язкових приписів у яких випадках сторони зобов`язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт або надання послуг, суд дійшов переконання, що сторони договору вільні у своєму виборі щодо форми оформлення відносин, а тому на свій розсуд вправі визначати вид такого договору.

Як встановлено судом під час розгляду справи, між ГО "Древо життя" та 36 фізичними особами (виконавцями) укладено цивільно-правові договори в рамках проекту "Центр інтегрованої допомоги уразливим до ВІЛ та ТБ групам населення та ВІЛ- інфікованим особам Дніпропетровської області".

Сторони дотримались обов`язкової вимоги щодо письмової форми договору.

Зазначені договори є однотипними. Предметом цих договорів є надання виконавцем за завданням замовника певних, визначених умовами договору послуг, проте види послуг, що надаються фізичними особами за умовами цих договорів, є різними. Розділом 2 договорів встановлено зміст послуг та порядок їх надання.

Так, за договором про надання послуг № 19/07-GF-18-А від 02 січня 2018 року, укладеним між позивачем і ОСОБА_2 , остання надає наступні послуги (п.2.2. Договору): встановлює контакт з цільовою групою РКС та залучає нових клієнтів, проводить консультування для клієнтів проекту з питань безпечної сексуальної поведінки та способи попередження передачі ВІЛ, видає профілактичні матеріали, мотиваційні набори; інформує про переваги диспансерного обліку та раннього початку АРТ для ВІЛ- позитивних осіб, тощо.

За договором про надання послуг № 15/07-GF-18-А від 02 січня 2018 року, укладеним між позивачем і ОСОБА_3 , остання надає замовнику наступні послуги: веде базу даних обліку клієнтів та послуг, відповідає за введення повного обсягу даних по всім послугам за проектом у м. Апостолово, бере участь у плануванні послуг по проекту і стратегіях залучення клієнтів, забезпечує ефективність алгоритму переадресації клієнтів з позитивним результатом швидкого тесту на ВІЛ, несе відповідальність за достовірність та правильність внесеної інформації в базу даних, тощо.

Пунктом 2.2 Договору про надання послуг № 19/07-GF-18-А від 02 січня 2018 року, на який посилається в оскаржуваній Постанові відповідач, передбачено конкретний обсяг послуг, що надається за договором. В пункті 2.3. Договору зазначено, що сторони домовились про залучення виконавця для надання послуг в усній формі протягом дії всього договору.

Розділом 3 Договору передбачені права та обов`язки сторін.

Розділом 4 Договору встановлюється вартість наданих виконавцем послуг, яка визначається виходячи із обсягу наданих послуг. Оплата залежить від кількості клієнтів, виду і обсягу наданих послуг, інших факторів.

Розділом 5 Договору встановлюється відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов Договору.

Також кожний договір містить розділ про відповідальність сторін в разі дії форс-мажорних обставин та обставин непереборної сили, порядок вирішення спорів, положення щодо використання об`єктів інтелектуальної власності та інші особливі умови.

Розділом 9 встановлюється строк дії договору і порядок внесення змін до договору.

До договорів додано Протоколи узгодження договірної ціни, які є невід`ємною частиною цих договорів, в яких зазначається предмет Договору, термін надання послуг, погоджена сторонами вартість послуг, перелік додаткових індивідуальних винагород.

До кожного договору про надання послуг додано Акт приймання-передачі послуг, де зазначається вид і обсяг наданих протягом місяця послуг в конкретних фізичних величинах, а також вартість цих послуг із зазначенням розміру сплаченого податку на доходи фізичних осіб 18%, відрахування до державних фондів (військовий збір 1,5%) , єдиний соціальний внесок до Пенсійного фонду України в сумі 22%., розмір винагороди і додаткової виплати Із аналізу Актів приймання-передачі послуг вбачається, що обсяг наданих послуг є різним для кожної фізичної особи і в кожний період часу. Так, згідно з Актом приймання-передачі послуг № 19/07-GF-18-А від 31 січня 2018 року, наданих згідно Договору № 19/07-GF-18-А від 02 січня 2018 року, загальна вартість наданих виконавцем ОСОБА_2 . послуг у січні 2018р становить 2000,00 грн. за витрачені 42 години, а вартість наданих цим же виконавцем послуг у жовтні 2018р. склала 5784,40 грн. за витрачені 106 годин (Акт приймання-передачі послуг № 230/07- GF-18-А від 12.11.2018р., наданих згідно Договору № 86/07-GF-18-А від 01.10.2018р.). Підписання Актів приймання-передачі наданих послуг фіксує факт надання послуг та є підставою для здійснення оплати наданих послуг за цивільно-правовими угодами.

Під час судового розгляду з пояснень представника позивача встановлено, що оплата проводилась саме по факту наданих конкретних послуг за актами приймання-передачі наданих послуг, а не за сам процес виконання трудових обов`язків протягом трудового дня. Представник позивача також пояснив, що виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку замовника, а сам організовує процес надання послуг, орієнтуючись на потреби клієнтів та можливість ефективного надання послуг

З огляду на викладене і аналізу наданих договорів про надання послуг, суд приходить до висновку, що зазначені цивільно-правові договори не містять ознаки трудового договору. Виконавець сам, на власний розсуд визначає обсяг послуг, який він надає Замовнику, період часу, протягом якого він ці послуги надає, сам організовує свій робочий час і процес надання послуг виходячи із власних інтересів, потреб клієнтів, зайнятості за основним місцем роботи, інших факторів. За надані Замовнику послуги Виконавець отримує плату, яка залежить від обсягу наданих послуг і не має систематичного характеру. Всі договори укладені на визначений строк, що підтверджує відсутність систематичності надання послуг. Крім того, передбачена умовами договорів відповідальність сторін за його невиконання або неналежне виконання і застосування штрафних санкцій свідчить саме про цивільно-правову природу зазначених договорів.

Факт надання фізичними особами послуг саме на підставі цивільно-правової угоди підтверджується і наданою позивачем офіційною бухгалтерською звітністю про суми нарахованої заробітної плати (доходу) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на ЗДСС до органів доходів і зборів за 2018 рік, з якої вбачається що позивач виплачував виконавцям послуг не заробітну плату, а саме винагороду згідно умов договорів. Так, в таблиці 1 (додаток до звітності) Нарахування єдиного внеску (звіт за 01 місяць 2018 року) в п.1.2: Сума винагород за договорами цивільно-правового характеру зазначена сума 153 350,28 грн., окремо в п. 1.1. зазначена сума нарахованої заробітної плати працівників за трудовим договором. В таблиці 5 (додаток до звітності) "Відомості про трудові відносини осіб" в графі 7 "Категорія особи" цифрою 1 позначені наймані працівники, а цифрою 3 - особи, які виконують роботи за договорами цивільно-правового характеру. В таблиці 6 (додаток до звітності) Відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам - ця форма передбачає відображення одним списком як працівників, так і осіб, що отримають винагороду за ЦПД, адже податкове навантаження в обох випадках однакове. Так, штатні працівники відображені в додатку із зазначенням коду категорії застрахованої особи 1, а особи, що отримують плату за цивільно-правовими договорами - із зазначенням коду категорії застрахованої особи 26 - що згідно із Таблицею відповідності кодів категорій застрахованих осіб та кодів бази нарахування і розмірів ставок єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України № 441 від 11.04.2016; із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства фінансів України № 813 від 07.09.2016, розшифровується як: Фізичні особи, які виконують роботи (надають послуги) на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб, зазначених в абзаці другому пункту 1 частини першої статті 4 Закону, чи у фізичних осіб - підприємців або осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, за цивільно-правовими договорами (крім фізичних осіб - підприємців, якщо виконувані ними роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), або коротка назва: особи, які працюють за угодами ЦПХ.

Крім того, у наданій позивачем податковій звітності форми № 1 ДФ "Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку" окремо зазначено кількість працюючих за трудовими договорами і за цивільно-правовими договорами осіб. Так, у податковій звітності форми № 1 ДФ за 1 квартал 2018 року зазначено окремо кількість працюючих за трудовими договорами (9 осіб) і за цивільно-правовими договорами (29 осіб). В графі 5 "Ознака доходу" нарахована заробітна плата відображається за ознакою 101, виплати відповідно до умов цивільно-правових договорів - 102. (Ознаки доходу для 1ДФ наведені в Додатку до Порядку заповнення форми 1 -ДФ).

Суд також зазначає, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Проте відповідачем не надано доказів, що будь-хто із 36 фізичних осіб, з якими укладено цивільно-правові договори, звертався до ГО "Древо життя" з заявою про укладення трудового договору, про прийняття на роботу.

Судом встановлено, що позивачем не видавався наказ про прийняття їх на роботу, не робилися записи в трудовій книжці, в штатному розкладі відсутні відповідні посади у кількості 36 одиниць, зазначені особи не мали закріпленого за ними робочого місця, їм не виплачувалася заробітні плата, вони не підпорядковувалися правилам внутрішнього трудового розпорядку.

Суд вважає за необхідне зазначити, що у разі надання послуг не на підставі трудового договору, а відповідно до договору про надання послуг (цивільно-правового договору), трудові відносини не виникають.

З аналізу наданих позивачем цивільно-правових договорів, укладених між ГО "Древо життя" і фізичними особами, а також особливостей діяльності позивача вбачається, що для надання цих послуг неможливо встановити чітко визначений розпорядок дня, план та графік роботи - тобто послуги надаються не систематично.

Таким чином, на підставі зазначеного, враховуючи особливості діяльності позивача, суд приходить до висновку, що саме укладення цивільно-правових договорів про надання послуг є єдино можливим способом реалізації проектів позивача.

Суд критично ставиться до доводів відповідача про те, що фізичні особи, з якими укладено цивільно-правові договори, виконували роботу не на свій власний розсуд, а під керівництвом посадових осіб позивача, які мають право давати вказівки щодо проведення робіт та зазначає наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу. Отже, за самим визначенням надання послуги передбачає наявність певного завдання, вказівок з боку замовника цієї послуги, інакше неможливо виконати умови договору і надати послугу, якої потребує замовник.

Крім того, передбачені зазначеними вище цивільно-правовими договорами послуги надаються в рамках виконання умов Угоди про надання гранту 07-GF-18-А від 01.01.2018р. за фінансової підтримки Міжнародного Благодійного Фонду "Альянс громадського здоров`я" (п.2.1.договорів) Грантовою угодою передбачено певний стандарт та вимоги щодо якості послуг, що надаються, у зв`язку з чим фізичним особам, з якими укладалися цивільно-правові договори про надання послуг, роз`яснювалися вимоги грантодавця до стандарту якості послуг та інші умови Договору.

Доводи відповідача про те, що жоден пункт укладених між позивачем і фізичними особами цивільно-правових договорів не містить обсяг виконуваної роботи, спростовуються наданими позивачем для оцінки зазначеними вище договорами про надання послуг, якими окремим розділом передбачено конкретний обсяг послуг (розділ 2 "Зміст послуг та порядок надання послуг"). Крім того, кількісні і якісні показники наданих послуг фіксуються в Акті приймання-передачі послуг, в яких перелічені всі види послуг, що надавалися виконавцем протягом певного періоду часу із зазначенням кількості клієнтів, вартості цих послуг, розміру додаткових виплат і суми сплаченого податку з доходів фізичних осіб, військового збору і єдиного соціального внеску. З Актів вбачається, що обсяг наданих послуг різний навіть протягом однакового періоду їх надання у одного й того ж виконавця в залежності від місяця, а оплата послуг залежить саме від конкретного обсягу наданих послуг.

Враховуючи предмет та умови укладених цивільно-правових договорів та поняття трудового договору, суд зазначає, що аргументи відповідача про трудовий характер відносин між ГО "Древо життя" та 36 фізичними особами не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду даної справи.

Твердження відповідача про те, що для надання соціальних послуг їх надавач повинен мати штатних працівників, не відповідають вимогам чинного законодавства. П.1р.9 "Державного стандарту соціальної послуги консультування", затвердженого наказом Мінсоцполітики України від 02.07.2015р. № 678, не містить обов`язку суб`єкта, що надає соціальні послуги, тримати у штаті організації відповідну кількість соціальних працівників. Сторони мають право самостійно, на власний розсуд обирати форму взаємовідносин між ними. Відповідно до ст.7 Закону України "Про соціальні послуги" суб`єкти, що надають соціальні послуги, на договірних засадах можуть залучати для виконання цієї роботи інші підприємства, установи, організації, фізичних осіб, зокрема, волонтерів.

Таким чином, аналіз зазначених вище фактів свідчить про те, що волевиявлення сторін було направлено саме на укладення цивільно-правових договорів про надання послуг, а не трудового договору, і характер правовідносин, що мали місце між сторонами договору, відповідають змісту цих договорів, внаслідок чого Постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН240/269/АВ/ТД-ФС/112 від 14.02.2019р. є протиправною і підлягає скасуванню.

Щодо протиправності Постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН240/269/АВ/ІП-ФС/113 від 14.02.2019р., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.23 КЗпП України строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Згідно п. 1.1 Статуту Громадської організації "Древо життя" остання є добровільною неприбутковою громадською організацією, основним джерелом надходження коштів якої є добровільні пожертвування фізичних та юридичних осіб. Організація не займається комерційною діяльністю з метою отримання прибутку.

Отже, судом встановлено, що ГО "Древо життя" є організацією, яка існує за рахунок пожертв і благодійних внесків донорів, які надаються на конкретні соціально значимі проекти для допомоги соціально незахищеним групам населення на підставі грантових угод.

З матеріалів справи вбачається, що 02 січня 2018 року між позивачем і Міжнародним благодійним фондом "Альянс громадського здоров`я" укладено договір про надання субгранту, предметом якого є отримання позивачем цільової благодійної допомоги у вигляді майна та/або коштів в рамках реалізації Єдиної консолідованої програми з ВІЛ і туберкульозу на 2018 рік за підтримки Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом і малярією. Субгрант наданий позивачеві на реалізацію проекту, детальний опис якого наведено в Додатку № 1 до договору. Дата завершення Проекту - 31.12.2018р.

Таким чином, суд дійшов висновку, що характер діяльності ГО "Древо життя" потребував укладення саме строкового трудового договору з терміном дії до 31 грудня 2018 року у зв`язку з тим, що кожного проектного року Організація оновлює умови праці згідно вимог відповідних грантових угод благодійників і отриманого фінансування.

Суд також враховує, що і голова правління ГО "Древо життя" ОСОБА_4 , і головний бухгалтер ОСОБА_6 були звільнені 31.12.2018р. на підставі їх власних заяв за згодою сторін згідно п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України, що не суперечить чинному законодавству України.

Щодо затримки виплати заробітної плати, то суд враховує, що позивач є некомерційною організацією, створений не для отримання прибутку. ГО "Древо життя" існує за рахунок благодійних коштів, які надійшли на розрахунковий рахунок Позивача 15 лютого 2018 року о 16-55 за грантовою угодою № 07-GF-18-А від 01.01.2018р. (підтверджується відповідною випискою із банку). Станом на 07.02.2018р. коштів на розрахунковому рахунку Організації було недостатньо для виплати заробітної плати працівникам в повному обсязі. Затримка склала 9 календарних днів.

Таким чином, суд вважає, що Постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН240/269/АВЛП-ФС/113 від 14.02.2019р. винесена без врахування всіх обставин у справі, не є пропорційною встановленому порушенню, та, як наслідок, є протиправною і підлягає скасуванню.

З приводу протиправності Постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН240/269/АВ/МГ-ФС/114 від 14.02.2019р., суд виходить з наступного.

Постанова 114 винесена Відповідачем за ненарахування і невиплату індексації заробітної плати працівниці ГО "Древо життя" ОСОБА_1

Разом з тим, під час розгляду справи судом встановлено, що зазначене порушення було усунуто на момент здійснення інспекційного відвідування і підписання Акту № ДН240/269/АВ. Під час самостійної перевірки правильності нарахування заробітної плати, відпускних, індексації заробітної плати за 2018 рік бухгалтером ГО "Древо життя" ОСОБА_6 було виявлено факт не проведення індексації заробітної плати ОСОБА_1 за листопад - грудень 2018 року. Головою правління ГО "Древо життя" видано наказ № 20-к від 16.01.2019р. про донарахування і виплату індексації заробітної плати за листопад-грудень 2018 р. у січні 2019р. працівниці ОСОБА_1 . Помилка була виявлена до інспекційного відвідування, яке відбулося 23-24 січня 2019 року, про що свідчать наказ № 20-к від 16.01.2019р.і розрахункова відомість нарахування заробітної плати за січень 2019р., проведена відповідна виплата.

Отже, на момент здійснення інспекційного відвідування і, відповідно, на момент винесення Припису про усунення виявлених порушень № ДН240/269/АВ/П від 30.01.2019р., зазначене порушення було відсутнє, внаслідок чого Постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН240/269/АВ/МГ-ФС/114 від 14.02.2019р. є протиправною і підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення. Суд вважає, що приймаючи рішення про притягнення позивача до відповідальності за порушення законодавства про працю, відповідачем було порушено принцип співмірності (пропорційності). Принцип пропорційності - загальноправовий принцип, спрямований на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються; дозволяє досягти розумного співвідношення між цілями державного впливу та засобами їх досягнення. Принцип пропорційності являє собою загальний, універсальний принцип права, який вимагає співрозмірного обмеження прав та свобод людини для досягнення публічних цілей.

Відповідно до ч.2 ст. 17 Конвенції міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості і торгівлі, ратифікованої Законом України № 1985 від 08.09.2004р., інспектори праці можуть на свій розсуд вирішувати питання щодо того, чи слід робити попередження або давати пораду замість того, щоб порушувати або рекомендувати порушити переслідування.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, ст. 6 КАС України та ч. 1 ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з п. 53 Рішення ЄСПЛ у справі Суханов та Ільченко проти України від 26 вересня 2014 року, першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар.

Легітимною метою вважається національна та громадська безпека, запобігання злочинам або заворушенням, забезпечення економічного добробуту, захист здоров`я і моралі, прав і свобод інших осіб, захист репутації, запобігання розголошення конференційної інформації, підтримка авторитету та безсторонності суду, контроль за користуванням майном відповідно до суспільних інтересів, забезпечення сплати податків, чи інших зборів або штрафів.

Згідно з п. 47,49 Рішення ЄСПЛ у справі "Україна-Тюмень" проти України від 22 листопада 2007 року, заява 22603/02, стаття 1 Першого протоколу (994_535) містить три чітких норми: "перша норма, викладена в першому реченні першого пункту, є загальною за своєю природою та закріплює принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого пункту, стосується позбавлення власності та містить умови такого позбавлення; третя норма, викладена в другому пункті, визнає право Договірних держав, серед іншого, здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів. Ці норми не є окремими, а є пов`язаними між собою. Друга та третя норми стосуються певних випадків, за яких допускається втручання в право на мирне володіння майном, та, отже, їх слід тлумачити в світлі загального принципу, викладеного в першій нормі.

Судом встановлено, що сума оплати за надані послуги за більшістю договорів перевищує розмір мінімальної заробітної плати. Як вбачається з матеріалів справи, із кожної виплаченої суми позивач сплачував податки - податок на доходи фізичних осіб 18%, відрахування до державних фондів (військовий збір 1,5%), єдиний соціальний внесок до Пенсійного фонду України в сумі 22%. Отже, метою укладення цивільно-правових договорів було не ухилення від сплати податків або єдиного соціального внеску, а саме досягнення певного результату, передбаченого цими договорами, тобто отримання послуги на визначених договорами умовах. Обсяг наданих послуг, а відповідно й оплата, є різними протягом однакового періоду їх надання (календарний місяць) у одного й того ж виконавця в залежності від місяця - що спростовує системність надання послуг та наявність ознак трудових відносин. Із 36 осіб, що працювали за цивільно-правовими договорами, 9 осіб офіційно працевлаштовані в іншому місці за основним місцем роботи, 2 особи є пенсіонерами, 3 особи зареєстровані в якості ФОП, 2 особи працювали дома за сімейними обставинами.

Оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що оскаржувані постанови відповідача порушують права, свободи і інтереси позивача, оскільки впливають на майновий стан ГО "Древо життя"; розмір такого покарання не відповідає вимогам статті 1 Першого протоколу Конвенції з прав та основоположних свобод людини та порушує принцип мирного володіння майном.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що постанови про накладення штрафу уповноваженими особами від 14.02.2019р. № ДН240/269/АВ/ТД-ФС/112, № ДН240/269/АВ/ІП-ФС/113 і № ДН240/269/АВ/МГ-ФС/114 прийняті Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області протиправно, відтак, підлягають скасуванню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 9, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Громадської організації ДРЕВО ЖИТТЯ до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу № ДН240/269/АВ/ТД-ФС/112 від 14.09.2019р., № ДН240/269/АВ/ІП-ФС/113 від 14.02.2019р., № ДН240/269/АВ/МГ-ФС/114 від 14.02.2019р. - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати Постанову Головного Управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН240/269/АВ/ТД-ФС/112 від 14.02.2019р.

Визнати протиправною та скасувати Постанову Головного Управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН240/269/АВ/ІП-ФС/113 від 14.02.2019р.

Визнати протиправною та скасувати Постанову Головного Управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН240/269/АВ/МГ-ФС/114 від 14.02.2019р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на користь Громадської організації ДРЕВО ЖИТТЯ (код ЄДРПОУ 36595667) судові витрати у розмірі 19210,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 17.05.2019 року.

Суддя В.В. Кальник