Ухвала

від 06.03.2019 по справі 640/1910/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

У Х В А Л А

06 березня 2019 року м. Київ № 640/1910/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Добрівська Н.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

за позовом Головного управління ДФС у м. Києві до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Снабінвест плюс , 2. Товариства з обмеженою відповідальністю С3 Холдінг про визнання недійсним договору та стягнення коштів в дохід держави, -

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДФС у м. Києві звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Снабінвест плюс та Товариства з обмеженою відповідальністю С3 Холдінг , в якому просив:

- визнати недійсним договір поставки від 02.03.2015 року №19 укладений між ТОВ Снабінвест плюс та ТОВ С3 Холдінг ;

- застосувати наслідки передбачені ч.3 ст. 228 ЦК України, стягнути з ТОВ Снабінвест плюс на користь ТОВ С3 Холдінг кошти у сумі з 3 245 320,81 грн та стягнути з ТОВ С3 Холдінг в дохід держави кошти у сумі 3 245 320,81 грн.

У відповідності до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

При вирішенні питання щодо відповідності позовної заяви наведеним нормам процесуального законодавства та наявності підстав для відкриття провадження у справі, судом враховується наступне.

Частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (в чинній редакції) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Абзацом 2 частини другої цієї ж норми Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк , який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав , що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог.

Як вбачається з наявних матеріалів, представник ГУ ДФС у м. Києві, звертаючись до суду від імені контролюючого органу із даним позовом про визнання недійсним укладеного між ТОВ Снабінвест плюс та ТОВ С3 Холдінг договору поставки №19, що був укладений відповідачами 02.03.2015 року , відтворює у позовній заяві зміст ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 18.11.2018 року у кримінальній справі №756/10735/18, наполягаючи при цьому, що така ухвала постановлена відносно директора ТОВ С3 Холдинг ОСОБА_1 , та вказує на положення статті 228 Цивільного кодексу України, а також на практику розгляду даної категорії спору судами першої та апеляційної інстанцій.

Стаття 228 Цивільного кодексу України, на яку представник позивача вказує як на правову підставу для звернення до суду із даним позовом, передбачає можливість її застосування лише за умови виконання правочину хоча б однією стороною (постанова Верховного Суду від 21.08.2018 року у справі №2а-882/11/0970 (адміністративне провадження №К/9901/8319/18).

Так, пункт 20.1.30 підпункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України наділяє контролюючі органи правом звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Отже, обставиною, з якою законодавець пов'язує виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із позовом про визнання оспорюванного правочину недійсним є виконання правочину хоча б однією із сторін.

Підстави, що дають позивачу, як суб'єкту владних повноважень, право на пред'явлення даного позову, відповідно до ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 08.11.2018 року у справі №756/10735/18, виникли у спірних правовідносинах у березні 2015 року.

Відтак, обрахунок строку звернення до суду із вимогами щодо визнання недійсним договору поставки від 02.03.2015 року №19 розпочинається саме з березня 2015 року.

На час виникнення обставин, що слугували контролюючому органу підставою для звернення до суду із даним позовом, діяли положення Кодексу адміністративного судочинства України із змінами і доповненнями, внесеними Законом України Про забезпечення права на справедливий суд від 12.02.2015 року за №192-VIII.

Абзацом 2 частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у наведеній редакції) встановлювалось, що для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк , який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.

Отже, адміністративний позов про визнання недійсним договору поставки від 02.03.2015 року №19 та застосування до відповідачів конфіскаційних санкцій мав бути поданий контролюючим органом у вересні 2015 року .

Однак, зважаючи на специфіку спірних правовідносин та враховуючи межі повноважень контролюючого органу, яким порушення платниками податків положень діючого законодавства при укладенні і виконанні ними відповідних правочинів може бути виявлено (встановлено) лише під час відповідних перевірок, строк зверненняя до суду з вимогою про визнання оспорюванного правочину недійсним та застосування визначених законодавством заходів не є присічним (преклюзивним), тобто таким, що не може бути поновленим за відповідним клопотанням суб'єкта владних повноважень з наведенням відповідних обставин, які зумовили подання відповідного позову за межами строку, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України.

Водночас, звертаючись до суду із позовом про визнання недійсним договору поставки №19 від 02.03.2015 року у лютому 2019 року (01.02.2019 року направлено через поштове відділення), представник ГУ ДФС у м. Києві жодним чином не мотивує дотримання ним строку, встановленого як статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції на день виникнення спірних правовідносин, так і строку, встановленого абзацом 2 частини другої статті 122 цього Кодексу у чинній редакції. Клопотання про поновлення такого строку представником позивача не заявлено, обставини, які могли б бути враховані судом під час вирішення питання щодо можливості поновлення пропущеного строку, представником позивача не наведені, докази їх існування не надані.

Відповідно до частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Беручи до уваги викладене, а також зважаючи на дату звернення позивача до суду з даним позовом 01.02.2019 року (направлено через поштове відділення), позивачу необхідно надати докази на підтвердження дотримання строків звернення до суду з даним позовом або заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з посиланням на обставини, які перешкоджали позивачу звернутись до суду із відповідним позовом з дотриманням строку, встановленого абзацом 1 частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, навести доводи на обґрунтування поважності причин пропуску строку та надати докази на підтвердження таких доводів.

Водночас, суд попереджає позивача про те, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України).

Крім того, судом наголошується, що мотивуючи свої вимоги, представник ГУ ДФС у м. Києві, як вже зазначалось судом, наводить зміст ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 18.11.2018 року у кримінальній справі №756/10735/18, що, за твердженням представника позивача, винесена відносно директора ТОВ С3 Холдинг ОСОБА_1

Однак, як вбачається з тексту ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 18.11.2018 року у справі №756/10735/18, остання була винесена судом стосовно ОСОБА_2 .

Оскільки весь текст позовної заяви містить посилання представника позивача на вчинення дій саме ОСОБА_1, як директором ТОВ С3 Холдинг , які, за твердженням представника, призвели до негативних наслідків для Державного бюджету України і стали підставою для звернення до суду із даним позовом, до позовної заяви мають бути надані суб'єктом владних повноважень відповідні належні, допустимі і достатні докази на підтвердження існування таких обставин.

Так, згідно частини четвертої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

У статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України вказано, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 94 Кодексу).

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього (ч.2 ст.94 КАС України).

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством (ч.4 ст.94 КАС України).

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення (ч.5 ст.94 КАС України).

Як вбачається з позовних матеріалів, представником позивача на обґрунтування позову і викладених у ньому обставин надані: знеособлена ухвала Оболонського районного суду міста Києва від 08.11.2018 року, податкові накладні за період з 02.03.2015 року по 10.06.2015 року та копії додатків №5 до декларацій з ПДВ.

Інших документів, саме на підставі яких суд має здійснювати оцінку оспорюваного правочину, а також встановити обставини, наявність яких може слугувати підґрунтям для висновку щодо необхідності застосування правових наслідків для стягнення коштів в дохід держави, позивачем не надано.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідні документи мають бути в наявності у контролюючого органу, зважаючи на те, що спірні господарські операції були, крім іншого предметом перевірки, за результатами якої складено відповідний акт.

Зокрема, контролюючим органом на підтвердження своєї позиції щодо наявності правових підстав для звернення до суду із даним позовом мають бути надані зокрема, але не виключно:

- копія угоди (договору) на підставі (на виконання) якої видані податкові накладні від 31.03.2015 року №63, від 31.03.2015 року №62, від 31.03.2015 року №64, від 31.03.2018 року №65, від 30.03.2015 року №53, від 39.03.2015 року №52, від 24.03.2015 року №40, від 24.03.2015 року №41, від 10.03.2015 року №9, від 02.03.2015 року №4, від д 02.03.2015 року №3, а також інші первинні бухгалтерські документи, видані на реалізацію такої угоди (договору) (акти приймання-передачі та ін.);

- докази наявності умислу сторін (сторони) спірного правочину на незаконний результат, а також про суперечність його публічно-правовим актам держави;

- докази наявності (відсутності) сторін правочину за місцем реєстрації/знаходження (в разі наявності);

- докази наявності (відсутності) у постачальника товару (надавача послуг) виробничих можливостей провадження власної господарської діяльності;

- належним чином завірені копії витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо Товариства з обмеженою відповідальністю Снабінвест плюс та Товариства з обмеженою відповідальністю С3 Холдінг на день укладення спірного правочину та свідоцтв платників податку на додану вартість;

- належним чином завірені копії актів приймання-передачі виконаних робіт/наданих послуг, декларацій (в разі їх наявності) складеними і поданими відповідачами в період укладання/виконання спірного правочину;

- докази наявності фінансових розрахунків відповідачів, здійснених за наслідком виконання робіт/наданих послуг.

При цьому, суд повторно наголошує на тому, що до позовної заяви не надано ні самих доказів, які мають досліджуватись судом під час розгляду справи, ні наведено доводів щодо наявності поважних причин неможливості надання вищевказаних документів, а саме, існування обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами.

Наведені обставини в сукупності вказують на недбале ставлення до процесуальних обов'язків позивача, який звертається до суду в якості суб'єкта владних повноважень в інтересах держави, а також позбавляють можливості вирішити питання щодо дотримання позивачем вимог Кодексу адміністративного судочинства України при обранні способу захисту відповідних інтересів з огляду на предметну, територіальну і інстанційну підсудність спору і дотримання строку звернення до суду з такими вимогами.

Відповідно до ч.1 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно ч.2 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищевикладене, позовна заява підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом подання до суду відповідного клопотання щодо поновлення пропущеного строку звернення до суду із даним позовом з наведенням причин, які б могли бути розцінені судом як поважні, або відповідні пояснення, а також надати викладені вище документи, що можуть слугувати доказами у спірних правовідносинах.

Відповідно до ч.3 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.

З огляду на зазначене та керуючись ст.160, ст.161, ч.1 ст.169, ст.243, ст.248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву Головного управління ДФС у м. Києві залишити без руху.

2. Встановити позивачу десятиденний строк з дня одержання даної ухвали для усунення недоліків.

3. Попередити позивача про те, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута йому відповідно до п.1 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Копію ухвали невідкладно надіслати особам, що звернулися із позовною заявою.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Н.А. Добрівська