Ухвала

від 12.06.2019 по справі 640/1910/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

12 червня 2019 року м. Київ № 640/1910/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Добрівська Н.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

за позовом Головного управління ДФС у м. Києві до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Снабінвест плюс , 2. Товариства з обмеженою відповідальністю С3 Холдінг про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, - В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДФС у м. Києві звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Снабінвест плюс та Товариства з обмеженою відповідальністю С3 Холдінг , в якому просив:

- визнати недійсним договір поставки від 02.03.2015 року №19 укладений між ТОВ Снабінвест плюс та ТОВ С3 Холдінг ;

- застосувати наслідки передбачені ч.3 ст. 228 ЦК України, стягнути з ТОВ Снабінвест плюс на користь ТОВ С3 Холдінг кошти у сумі з 3 245 320,81 грн та стягнути з ТОВ С3 Холдінг в дохід держави кошти у сумі 3 245 320,81 грн.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.03.2019 року позовна заява, як така, що не відповідає вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, була залишена без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків шляхом подання до суду відповідного клопотання щодо поновлення пропущеного строку звернення до суду із даним позовом з наведенням причин, які б могли бути розцінені судом як поважні, або відповідні пояснення.

22.03.2019 року через канцелярію суду ГУ ДФС у м. Києві подані письмові пояснення щодо строку звернення до суду, в яких уповноважений представник позивача стверджує про дотримання ним строку звернення до суду із даними вимогами, оскільки, на переконання представника, такий строк має обраховуватись саме з дати фіксації судом факту вини однією зі сторін правочину. В даному випадку - ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 18.11.2018 року по кримінальній справі №756/10735/18.

Ознайомившись із викладеними представником позивача доводами, наведеними в обґрунтування позиції щодо дотримання строку звернення до суду, дослідивши матеріали справи, що мають значення для правильного вирішення даного питання, суд зазначає наступне.

Частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (в чинній редакції) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Абзацом 2 частини другої цієї ж норми Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк , який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав , що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог.

Як вбачається з наявних матеріалів, представник ГУ ДФС у м. Києві, звертаючись до суду від імені контролюючого органу із даним позовом про визнання недійсним укладеного між ТОВ Снабінвест плюс та ТОВ С3 Холдінг договору поставки №19, що був укладений відповідачами 02.03.2015 року , відтворює у позовній заяві зміст ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 18.11.2018 року у кримінальній справі №756/10735/18, наполягаючи при цьому, що така ухвала постановлена відносно директора ТОВ С3 Холдинг ОСОБА_1 , та вказує на положення статті 228 Цивільного кодексу України, а також на практику розгляду даної категорії спору судами першої та апеляційної інстанцій.

Аналогічні доводи викладені представником позивача і у заяві, поданій останнім на усунення недоліків.

Водночас, стаття 228 Цивільного кодексу України, на яку представник позивача вказує як на правову підставу для звернення до суду із даним позовом, передбачає можливість її застосування лише за умови виконання правочину хоча б однією стороною (постанова Верховного Суду від 21.08.2018 року у справі №2а-882/11/0970 (адміністративне провадження №К/9901/8319/18).

Так, пункт 20.1.30 підпункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України наділяє контролюючі органи правом звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Отже, обставиною, з якою законодавець пов`язує виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із позовом про визнання оспорюванного правочину недійсним є виконання правочину хоча б однією із сторін.

Підстави, що дають позивачу, як суб`єкту владних повноважень, право на пред`явлення даного позову, відповідно до ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 08.11.2018 року у справі №756/10735/18, виникли у спірних правовідносинах у березні 2015 року.

Відтак, обрахунок строку звернення до суду із вимогами щодо визнання недійсним договору поставки від 02.03.2015 року №19 розпочинається саме з березня 2015 року.

На час виникнення обставин, що слугували контролюючому органу підставою для звернення до суду із даним позовом, діяли положення Кодексу адміністративного судочинства України із змінами і доповненнями, внесеними Законом України Про забезпечення права на справедливий суд від 12.02.2015 року за №192-VIII.

Абзацом 2 частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у наведеній редакції) встановлювалось, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк , який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення передбачених законом вимог.

Отже, адміністративний позов про визнання недійсним договору поставки від 02.03.2015 року №19 та застосування до відповідачів конфіскаційних санкцій мав бути поданий контролюючим органом у вересні 2015 року .

Однак, зважаючи на специфіку спірних правовідносин та враховуючи межі повноважень контролюючого органу, яким порушення платниками податків положень діючого законодавства при укладенні і виконанні ними відповідних правочинів може бути виявлено (встановлено) лише під час відповідних перевірок, строк звернення до суду з вимогою про визнання оспорюванного правочину недійсним та застосування визначених законодавством заходів не є присічним (преклюзивним), тобто таким, що не може бути поновленим за відповідним клопотанням суб`єкта владних повноважень з наведенням відповідних обставин, які зумовили подання відповідного позову за межами строку, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України.

Водночас, звертаючись до суду із позовом про визнання недійсним договору поставки №19 від 02.03.2015 року у лютому 2019 року (01.02.2019 року направлено через поштове відділення), представник ГУ ДФС у м. Києві у своїх поясненнях щодо строку звернення до суду помилково вказує як на обставину, що зумовила необхідність звернення до суду із даним позовом, на ухвалу суду у кримінальній справі.

При цьому, як було встановлено судом, і не заперечується позивачем, працівником ГУ ДФС у м. Києві досліджувався правочин, який укладено між ТОВ С3 Холдінг та ТОВ Снабінвест плюс під час проведення документальної позапланової виїзної перевірка ТОВ С3 Холдінг з питань дотримання ним вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентом ТОВ Снабінвест плюс (код ЄДРПОУ 39566843) за період з 01.03.2015 року по 31.03.2015 року. За результатами такої перевірки складений акт від 02.07.2016 року №152/26-15-14-04-02/33742113.

На підставі акта перевірки позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.07.2016 року.

Судом також було встановлено, що відповідач-2 зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржив в судовому порядку.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що про оспорюваний правочин, визнання недійсним якого є предметом позову у даній справі, позивач дізнався ще в червні - липні 2016 року, під час проведення перевірки відповідача-2, проте до суду з позовом звернувся лише 01.02.2019 року, тобто з тривалим (2 роки 7 місяців) пропуском встановленого законодавством строку для такого звернення, встановленого як статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції на день виникнення спірних правовідносин, так і строку, встановленого абзацом 2 частини другої статті 122 цього Кодексу у чинній редакції.

Аналогічний процесуальний підхід застосований Верховним Судом при визначені обставини, з настання якої починає обраховуватись строк звернення суб`єкта владних повноважень із позовом про визнання договору недійсним, зокрема така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.10.2018 року у справі №П/811/1095/17 (адміністративне провадження №К/9901/47959/18 ( http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77537808).

До того ж, суд вважає за необхідне наголосити, що при наявності об`єктивної неможливості вчасного звернення до суду із відповідним позовом, саме на позивача покладається процесуальний обов`язок навести переконливі доводи щодо існування певних обставин, які слугували перешкодою для вчасного звернення до суду із наданням належних, достатніх і достовірних доказів на підтвердження своїх доводів.

З огляду на вище вказане, суд критично ставиться до викладених представником позивача доводів, зазначених на підтвердження дотримання строку звернення до суду з даним позовом.

Таким чином суд зауважує, що у своїх поясненнях щодо строків звернення до адміністративного суду позивачем не викладено вмотивованих посилань на обставини, які перешкоджали йому звернутись до суду із відповідним позовом з дотриманням строку, встановленого абзацом 2 частини другої статті 122 КАС України, не наведено достатніх доводів на обґрунтування поважності причин пропуску строку та не надано належних доказів на підтвердження таких доводів. А отже, підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду судом визнаються неповажними.

Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах. Особливо це стосується саме суб`єктом владних повноважень, на якого покладено обов`язок суворого дотримання вимог законодавства, зважаючи на надані йому повноваження щодо контролю у відповідних правовідносинах.

Відповідно до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Крім того, в ухвалі суду від 06.03.2019 року судом наголошено на тому, що до позовної заяви не надано ні самих доказів, які мають досліджуватись судом під час розгляду справи, ні наведено доводів щодо наявності поважних причин неможливості надання вищевказаних документів, а саме, існування обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами.

У зв`язку з наведеним, судом від суб`єкта владних повноважень витребувані документи, що є у розпорядженні контролюючого органу у зв`язку з проведенням працівником позивача документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ С3 Холдінг з питань дотримання ним вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентом ТОВ Снабінвест плюс (код ЄДРПОУ 39566843) за період з 01.03.2015 року по 31.03.2015 року, а саме:

- копія угоди (договору) на підставі (на виконання) якої видані податкові накладні від 31.03.2015 року №63, від 31.03.2015 року №62, від 31.03.2015 року №64, від 31.03.2018 року №65, від 30.03.2015 року №53, від 39.03.2015 року №52, від 24.03.2015 року №40, від 24.03.2015 року №41, від 10.03.2015 року №9, від 02.03.2015 року №4, від д 02.03.2015 року №3, а також інші первинні бухгалтерські документи, видані на реалізацію такої угоди (договору) (акти приймання-передачі та ін.);

- докази наявності умислу сторін (сторони) спірного правочину на незаконний результат, а також про суперечність його публічно-правовим актам держави;

- докази наявності (відсутності) сторін правочину за місцем реєстрації/знаходження (в разі наявності);

- докази наявності (відсутності) у постачальника товару (надавача послуг) виробничих можливостей провадження власної господарської діяльності;

- належним чином завірені копії витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо Товариства з обмеженою відповідальністю Снабінвест плюс та Товариства з обмеженою відповідальністю С3 Холдінг на день укладення спірного правочину та свідоцтв платників податку на додану вартість;

- належним чином завірені копії актів приймання-передачі виконаних робіт/наданих послуг, декларацій (в разі їх наявності) складеними і поданими відповідачами в період укладання/виконання спірного правочину;

- докази наявності фінансових розрахунків відповідачів, здійснених за наслідком виконання робіт/наданих послуг.

Натомість, представником позивача жодного із витребуваних документів не надано, а лише додано копії судових рішень, винесених за наслідком розгляду справ по суті у подібних правовідносинах.

Представником позивача зазначено про необхідність надання додаткового часу для виконання вимог ухвали суду, водночас, станом на час постановлення даної ухвали додаткові документи від позивача не надходили.

Згідно пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи викладене в сукупності, а також з огляду на дату звернення позивача до суду з позовом - 01.02.2019 року (надіслано через поштове відділення), тобто, з пропуском визначеного абзацом 2 частини першої статтею 122 КАС України строку для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, а також враховуючи недоведеність існування підстав вважати причини пропуску строку поважними, суд приходить до висновку про необхідність повернення позовної заяви.

Керуючись ст.ст.3, 5-11, 73-77, 90, 123, п.9 ч.4 ст.169, ст.ст.241-243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву Головного управління ДФС у м. Києві повернути позивачу.

2. Копію ухвали про повернення позовної заяви та позовні матеріали надіслати особі, яка її подала.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена повністю або частково протягом 15 днів з дня складення повного судового рішення в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя Н.А. Добрівська