Постанова

від 07.03.2019 по справі 818/3838/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 березня 2019 року

Київ

справа №818/3838/15

адміністративне провадження №К/9901/25075/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.01.2016 (суддя Гелета С.М.)

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2016 (судді Макаренко Я.М., Мінаєва О.М., Шевцова Н.В.)

у справі № 818/3838/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробниче підприємство Зодіак

до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю Торгово-виробниче підприємство Зодіак (далі - позивач, ТОВ Торгово-виробниче підприємство Зодіак ) звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (далі - відповідач, Шосткинська ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.09.2015 № 0000522201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 43 234,00 грн; №0000532201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 43 072,00 грн; № 0000542201 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 306,00 грн та № 0000552201 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 4378,00 грн. та 1094,00 грн штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 27.01.2016, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2016, адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.01.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2016 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач в письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 30.06.2015 по 27.07.2015 та з 28.07.2015 по 10.08.2015, на підставі направлень від 30.06.2015 №000087 та № 000083, від 06.07.2015 № 000087, від 01.07.2015 № 000086, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статті 77 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на ІІ квартал 2014 року, посадовими особами відповідача була проведена планова виїзна перевірка ТОВ Торгівельно-виробниче підприємство Зодіак з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 17.08.2015 № 361/18-17-22-0005/21124657 та встановлено порушення позивачем вимог підпунктів 14.1.36, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пунктів 135.1, 135.2 статті 135, пункту 137.1 статті 137, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.4, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, що виявилось у заниженні податку на прибуток підприємства на загальну суму 34 587,00 грн.; пункту 188.1 статті 188, пункту 192.1 статті 192, пунктів 198.1, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 34457,00 грн., завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 4378,00 грн., завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 306,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення 04.09.2015 № 0000522201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 43 234 грн, в тому числі 34 587 грн - за основним платежем та 8647 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями, № 0000532201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 43 072 грн, в тому числі 34 457 грн - за основним платежем та 8615 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), № 0000542201, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 306 грн, № 0000552201, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4 378 грн та 1094 - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Як вбачається з акту перевірки від 17.08.2015 № 361/18-17-22-0005/21124657 та доводів касаційної скарги, фактичною підставою для донарахування позивачу зазначених податкових зобов'язань слугували висновки перевіряючих про те, що продаж позивачем продукції контрагентам ФОП ОСОБА_2, КП ШКЗ Імпульс , TOB Харків Хімпром , TOВ Українські макарони , TOB Друкарський Дім Папірус , TOB НВП Поліпак , TOB Торгові Компанія БУМПАК , TOB ТЕРА-ПАК здійснювався за цінами нижчими за її собівартість. Крім того, у позивача відсутні підтверджуючі первинні документи по операціям з ФОП ОСОБА_3 та ТОВ Стек-Комп'ютер , що свідчить про відсутність реальності здійснення господарських операцій із вказаними контрагентами.

Суд першої інстанції, висновки якого підтримала колегія суддів апеляційної інстанції та підтримує колегія суддів суду касаційної інстанції, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходив з такого.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6. статті 198 Податкового кодексу України).

Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, судами попередніх інстанцій вірно зазначено про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до вимог підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті,інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Із зазначених правових норм вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку. Разом з тим, дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинна здійснюватись виключно на підставі норм податкового законодавства. А відтак, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 03.01.2013 року між ТОВ ТВП Зодіак (покупець) та ФОП ОСОБА_3 (постачальник) укладено договір № 119/1Кв, відповідно до якого постачальник зобов'язується постачати покупцю пакувальну продукцію.

На виконання вказаного договору в березні-квітні, травні, жовтні-грудні 2013 року товар, зазначений у видаткових накладних був поставлений позивачу.

ФОП ОСОБА_3 на вказані поставки надав ТОВ ТВП Зодіак податкові накладні.

Оплата за отриманий товар проведена позивачем в безготівковій формі згідно платіжних доручень від 29.03.2013 року № 329, 24.05.2013 року № 535, 18.07.2013 року № 794, від 01.10.2013 року № 1039.

Перевезення товару здійснювалось згідно товарно-транспортних накладних від 07.03.2013 року № 67, від 08.05.2013 року № 198, від 10.07.2013 року № 355, від 09.09.2013 року № 497, від 05.04.2013 року № 141, від 29.03.2015 року № 293.

Також, позивачем здійснювались операції купівлі комп'ютерних комплектуючих та іншого обладнання у контрагента ТОВ Стек-Комп'ютер .

Згідно видаткових накладних в лютому, березні та червні 2013 року позивачу реалізовано монітор, акумулятор, фотопапір, ноутбук.

ТОВ Стек-Комп'ютер надало ТОВ ТВП Зодіак податкові накладні. Оплата за отриманий товар проведена позивачем в безготівковій формі згідно платіжних доручень від 19.02.2013 року № 187, 02.04.2013 року № 334, 07.06.2013 року № 596.

Перевезення товару здійснювалось службою доставки Нічний експрес згідно товарно-транспортних накладних від 14.06.2013, від 02.04.2013 та від 20.02.2013.

В матеріалах справи в повному об'ємі наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами. Зазначені документи, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , статті 44, статті 201 Податкового кодексу України і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою. Відсутність певних документів у платника податків, як-то: сертифікати якості, не може бути беззаперечним доказом відсутності реального характеру поставки, тоді як інші докази, оцінені судом у судовому процесі підтверджують фактичне здійснення господарської операції, а контролюючим органом не надано достовірних доказів на спростування цього факту - доводи ґрунтуються на припущеннях.

Крім того, податковий орган обґрунтовує заниження позивачем задекларованого доходу та заниження податкових зобов'язань з ПДВ тим, що TOB ТВП Зодіак у 2013 - 2014 роках реалізовував продукцію власного виробництва (гофрований картон та вироби з нього) вітчизняним покупцям, зокрема, ФОП ОСОБА_2, КП ШКЗ Імпульс , TOB Харків Хімпром , TOВ Українські макарони , TOB Друкарський Дім Папірус , TOB НВП Поліпак , TOB Торгові Компанія БУМПАК , TOB ТЕРА-ПАК за цінами нижчими їх фактичної собівартості.

Судами встановлено, що згідно акту перевірки, податковим органом за результатами опрацювання наданих на перевірку договорів, видаткових та податкових накладних, остаточних калькуляцій вартості виробництва продукції, даних бухгалтерського рахунку 26 Готова продукція встановлено випадки постачання самостійно виготовленої продукції за цінами, нижчими їх виробничої собівартості по взаємовідносинах з контрагентами.

При цьому в самому акті зазначено, що виявлено випадки постачання, тобто постачання окремих партій товару, на виконання договорів поставки, операції за якими загалом були прибутковими.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

З такими висновками судів попередніх інстанцій погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи. Положеннями підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України поняття господарської діяльності, визначається не через фактичне одержання доходу, а як спрямованість на одержання доходу. Проведення деяких операцій у збиток не свідчить про те, що позивач не отримав дохід і не прагнув отримати прибуток від господарської діяльності.

У підпункті 14.1.231 Податкового кодексу України наведене визначення розумної економічної причини (ділова мета), яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції платника податків на отримання позитивного економічного ефекту. Поняття економічного ефекту не розкрито в Податковому кодексі України. Однак із загального розуміння характеру економічної діяльності можна дійти висновку, що економічний ефект - це приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

При цьому не обов'язково, щоб економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому. Також не виключено, що в результаті об'єктивних причин економічний ефект від господарської операції може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитися збитковою, і це є одним із варіантів об'єктивного перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.

Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку, що господарська операція, направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є об'єктивним процесом здійснення господарської діяльності, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик отримати збиток від конкретної операції. Збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності як негосподарської та/або направленої на ухилення від оподаткування.

Судами встановлено, що згідно фінансових звітів та податкових декларацій з податку на прибуток за 2013-2014 роки позивач загалом отримував прибуток, що не заперечувалось податковим органом.

В постанові Верховного Суду України від 09.06.2015 у справі № 21-289а15, на яку робить посилання податковий орган, зроблено правовий висновок щодо застосування інших правових норм, оскільки господарська діяльність позивача у вказаній справі здійснювалася в період дії Закону України Про податок на додану вартість та Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , тобто до набрання чинності Податковим кодексом України.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.01.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2016 у справі № 818/3838/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко