Рішення

від 28.02.2019 по справі 394/672/17

НОВОАРХАНГЕЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У к р а ї н а

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

26100, смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави, 26, тел. 2-10-45, E-mail: inbox@na.kr.court.gov.ua

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

28.02.2019 2/394/61/19

394/672/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2019 року Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

в складі головуючого: судді - Запорожець О.М.

при секретарі: Лясковській О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Новоархангельськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного сільськогосподарського підприємства Підвисоцьке про визнання додаткового договору до договору оренди землі недійсним,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання додаткового договору до договору оренди землі недійсним , посилаючись на те, що 10 грудня 2004 року між ним та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,61 га, яка належить позивачеві на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-КР №033346 терміном на 5 років до 10 грудня 2009 року.

Після укладення вищезазначеного договору, в силу своїх життєвих та сімейних обставин долею земельної ділянки яку позивач надав в оренду ПСП Підвисоцьке він не цікавився до 2015 року.

В липні 2015 року, позивач звернувся в бухгалтерію до ПСП Підвисоцьке для вирішення питання про вихід із оренди так, як виявив бажання в подальшому обробляти свій пай власними силами, тобто забрати свою земельну ділянку у орендаря.

Після цього позивачеві повідомили, що нібито 19 січня 2009 року, між ним та відповідачем укладено додаткову угоду до договору оренди землі.

Разом з тим орендар належним чином позивача не поінформував і письмову пропозицію укласти додатковий договір до договору оренди земельної ділянки позивачеві не направляв і домовленості з ПСП Підвисоцьке такої у нього не було, додаткова угода була складена в односторонньому порядку без відома позивача. На руки другого екземпляру, позивач не отримав, і особисто не знав про той факт, що був оформлений додатковий договір до договору оренди земельної ділянки від 10.12.2004 року. Весь цей час додатковий договір знаходився у орендаря, аж поки, позивач не розпочав процедуру виходу із оренди земельної ділянки, де змушений був витребувати свій екземпляр договору, в якому виявив, що підпис який стоїть на додатковій угоді виконаний явно не позивачем, оскільки він її не підписував, а також те, що його підпис виглядає зовсім по іншому ніж у додатковій угоді.

Звернувшись в бухгалтерію ПСП Підвисоцьке позивачеві повідомили про те, що договір оренди землі продовжений ще на строк до 31 грудня 2020 року, на що позивач був здивований і вперше про це почув. Отримавши на руки додатковий договір позивач виявив підроблений підпис від свого імені. Таким чином, про існування додаткової угоди до договору оренди землі позивач дізнався лише у 2015 році.

Тому, позивач вважає вищевказану додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 10.12.2004 року укладену 19.01.2009 року строком до 31 грудня 2020 року недійсною оскільки він її особисто не підписував, а підпис був виконаний іншою особою /а.с.2-4/ . Просив визнати її недійсною.

Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити. 28.02.2019 року судове засідання не з'явились, але надали суду про розгляд справи за їх відсутності позовні вимоги підтримають в повному обсязі та просять їх задовольнити.

Представник позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні застосувавши строк позовної давності. 28.02.2019 року відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Також відповідачем, раніше в часі, було надано суду заяву про застосування наслідків спливу позовної давності в якій він зазначив, що предметом позову є визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі, яка була укладена 19.01.2009 року, зареєстрована 10.12.2009 року. При цьому, строк дії самого договору оренди землі, факт укладення якого особисто позивач не заперечує, сплинув 10 грудня 2009 року.

Однак, позивач за 2012-2013-2014 роки продовжував отримувати орендну плату, достовірно як на його думку усвідомлюючи, що строк дії договору оренди землі сплинув 10.12.2009 року, а спірну додаткову угоду позивач начебто не підписував. Вказані обставини підтверджуються відомостями на виплату орендної плати, копії яких додаються Отже, позивач підтвердив існування між сторонами договірних зобов'язань з оренди землі після 10.12.2009 року, не оспорив такий факт протягом трьох років (до 10.12.2012 року), йому добре було відомо про те, що відповідач користується земельною ділянкою після 10.12.2009 року на договірних підставах. Позивач не звертався до відповідача в період з 10.12.2009 року по жовтень 2017 року з вимогою пояснити чому відповідач користується земельною ділянкою з наданням відповідних документів.

Таким чином, Позивач мав об'єктивну можливість ознайомитися з оскаржуваною додатковою угодою до договору оренди землі набагато раніше, якщо вона в нього була відсутня та подати позовну заяву в межах строку позовної давності до 10.12.2012 року.

В даній справі позивачем не надано належних та допустимих доказів на спростування презумпції можливості та обов'язку знати про стан своїх майнових прав.

Отже, строк позовної давності за вимогою про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі сплив як мінімум 10 грудня 2012 року. Позивач звернувся з даним позовом до суду в жовтні 2017 року, тобто майже через 8 років після укладення спірної додаткової угоди.

Таким чином, позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з вимогами, які зазначені ним в позовній заяві. За вказаних обставин просив суд застосувати до позовних вимог ОСОБА_1 наслідки спливу позовної давності, передбачені ч. 4 статті 267 ЦК України, відмовивши йому в задоволенні позову /а.с.83/

В свою чергу позивач подав суду заяву в якій звернув увагу на певні аспекти пропуску строку позовної давності в даній заяві.

Зокрема вказав, як слідує з матеріалів цивільної справи 06.10.2017 року позивач звернувся до Новоархангельського районного суду Кіровоградської області з цивільним позовом про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною, зокрема вказав в позові, що 10 грудня 2004 року він та відповідач уклали договір оренди належної йому земельної ділянки площею 2,61 га.

Після укладення вищезазначеного договору, в силу своїх життєвих та сімейних обставин долею земельної ділянки яку позивач надав в оренду ПСП Підвисоцьке він не цікавився до 2015 року.

В липні 2015 року, позивач звернувся в бухгалтерію до ПСП Підвисоцьке для вирішення питання про вихід із оренди так, як виявив бажання в подальшому обробляти свій пай власними силами, тобто забрати свою земельну ділянку у орендаря.

Після цього позивачеві повідомили, що нібито 19 січня 2009 року, він та відповідач нібито уклали додаткову угоду до договору оренди землі загальною площею 2,61 га., що належить позивачеві на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-КР №033346 терміном на строк до 31 грудня 2020 року.

Разом з тим даючи висновок з приводу пропуску строку позовної давності позивач наголосив на тому, що в період дії основного договору, позивач особисто звертався до керівництва відповідача, з приводу використання його земельної ділянки на, що позивачеві повідомляли, що його земельна ділянка використовується за її цільовим призначенням. З таким питанням він звертався до керівника, на той час, ПСП Підвисоцьке ОСОБА_2, на що, вона стверджувально повідомляла позивачеві, що укладати повторного договір не потрібно, вони будуть продовжувати обробляти земельну ділянку та сплачувати йому орендну плату. При цьому вона позивачеві пояснила, що між ними фактично відбулась пролонгація договору, тобто його було продовжено на той самий термін на який було укладено попередньо. Оскільки позивач є юридично необізнаною особою, в нього були відсутні сумніви, що колишній керівник господарства заводила його в оману, з метою фальсифікації в подальшому додаткової угоди, у власних інтересах та інтересах третіх осіб. Факт підроблення підпису в оспорюваному договорі підтверджується висновком судово-почеркознавчої експертизи.

Між позивачем та відповідачем 10.12.2004 року на п'ять років укладено договір оренди належної позивачеві земельної ділянки. Термін дії основного договору сплинув 10.12.2009 року. 19.01.2009 року відповідачем до закінчення терміну договору було підроблено додаткову угоду. В 2010 році позивач звертався до ОСОБА_2 вона повідомила йому, що укладений договір пролонговано, тобто продовжено на той самий строк, тобто, якщо відраховувати від часу звернення до відповідача до кінця 2015 року. В зв'язку з чим позивачем і отримувалась орендна плата у відповідача, оскільки він же фактично використовував земельну ділянку, та повинен був сплачувати орендну плату за користування, було б абсурднім рішення позивача, якщо б він не отримував орендну плату. Позивач також не бажав самовільно займатись обробітком земельної ділянки, доти поки суд не вирішить виниклий спір.

Також позивач звернув увагу, що він звернувся до суду 06.10.2017 року і відповідач до 24.07.2018 року не вказував на жодне застосування строку давності вказав на це тільки після отримання висновку експерта не на його користь. З тексту висновку експерта слідує, що підпис в оспорюваному договорі вчинено не позивачем, а іншою особою. З цього можна зробити висновок, що відповідач тільки після отримання висновку почав підшукувати способи прикрити вчинений ним злочин, прикриваючись рішенням судів, як він вважав в подібних правовідносинах.

Позивач наголосив на тому, що цивільні правовідносини не є автентичними порівняно з наданими рішеннями судів, а поняття пропуску позовної давності є оціночним поняттям, та в кожному конкретному випадку вирішується судом з урахуванням досліджених обставин по справі.

Звернув увагу суду, на те, що відповідач не вказує, на те, хто та при яких обставинах підписав оспорюваний договір від його імені на майно, хто розпорядився його майном, та хто мав право без його дозволу - уповноваження вчиняти такі дії при цьому порушуючи його законні права на володіння, користування та розпорядження майном. Своїми неправомірними діями відповідач незаконно всупереч встановленому порядку протиправно заволодів (став титульним власником) належного позивачеві нерухомого майна (земельної ділянки) використовує його у власних інтересах без волевиявлення позивача, при цьому нівелюючи загальноприйнятими нормами викладеними, як в основному Законі так і в законодавстві, яке регулює земельні правовідносини.

Дії відповідача всіляко вказують на те, що він не у спосіб визначений законом отримав в оренду земельну ділянку та використовує на власний розсуд.

Обставини наведені відповідачем у заяві про застосування строку позовної давності не заслуговують на увагу та не можуть бути задоволенні судом.

16.03.2018 року по справі призначено судово-почеркознавчу експертизу та провадження у справі зупинено /а.с.63-65/ .

11.06.2018 року після надходження висновку експертизи провадження у справі відновлено /а.с.73-74/ .

Дослідивши матеріали справи в сукупності, суд приходить до висновку, що цивільний позов обґрунтований і підлягає задоволенню, а заява про застосування строків не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вказує на те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Позивач є власником земельної ділянки площею 2,61 га, кадастровий номер 3523684200:02:000:0198, що розташована на території Підвисоцької сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області, про що свідчить світлокопія державного акту серії ІІІ-КР № 033346 виданого Підвисоцькою сільською радою 25 грудня 2001 року /а.с.9/

10 грудня 2004 року між ОСОБА_1 та ПСП Підвисоцьке було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 2,61 га., на строк 5 років. Земельна ділянка в подальшому у тимчасове користування була передана відповідачу /а.с.5-7/ .

Пізніше у часі від імені ОСОБА_1 була укладена додаткова угода до договору оренди земельної ділянки від 10.12.2004 з ПСП Підвисоцьке строком на 15 років, яку зареєстровано у Новоархангельському райвідділі КРФДП ЦДЗК 10 грудня 2009 року за №040937600177.

Статтями 18, 20 Закону України Про оренду землі , як діяли на момент схвалення правочину, визначено, що договір оренди укладається у письмовій формі і набуває чинності після його державної реєстрації, яка проводиться у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України Про оренду землі укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Зазначена норма відповідає принципу свободи договору, передбаченому у ст. 6 та ст. 627 ЦК України. Крім того, вказані норми кореспондуються із ч. 3 ст. 203 ЦК України, що визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, а саме волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За змістом статей 18, 20 Закону України Про оренду землі (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоду встановленої форми.

Разом із тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні спірних договорів, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1, 3, 5-6 ст. 203 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Ч. 1 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними судам роз'яснено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України саме на момент вчинення правочину.

Ч. 1 ст. 4 ЦПК України, вказує на те, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених статтею 82 ЦПК України.

За клопотанням позивача /а.с.57-59/ ухвалою Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 16.03.2018 року у справі була призначена судово-почеркознавча експертиза /а.с.63-65/ .

Згідно з висновком експерта № 1423/1224/18-27 від 15.05.2018 року підписи від імені ОСОБА_1 у додатковій угоді від 19.01.2009 року до договору оренди землі від 10 грудня 2004 року, зареєстрованій у Новоархангельському відділі Кіровоградської філії ДП Центр ДЗК при Державному Агентстві земельних ресурсів України , запис у Державному реєстрі земель від 10 грудня 2009 року за №040937600177 (у трьох примірниках), виконані рукописним способом, без попередньої технічної підготовки чи застосування технічних засобів. Підписи від імені ОСОБА_1 у додатковій угоді від 19.01.2009 року до договору оренди землі від 10 грудня 2004 року, зареєстрованій у Новоархангельському відділі Кіровоградської філії ДП Центр ДЗК при Державному Агентстві земельних ресурсів України , запис у Державному реєстрі земель від 10 грудня 2009 року за №040937600177 (у трьох примірниках), виконані не самим ОСОБА_1, а іншою особою /а.с.67-70/ .

Відповідачем не надано жодного доказу, який би спростовував висновок експертизи.

Судом не приймається до уваги твердження відповідача, з приводу пропуску позивачем строку на звернення до суду з даним позовом, оскільки, як вбачається з матеріалів цивільної справи спочатку 10.12.2004 року між орендодавцем та ПСП Підвисоцьке було укладено договір оренди землі на строк 5 років, який в подальшому було одноособово 19.01.2009 року пролонговано відповідачем на термін 10 років /а.с.5-7/ .

Заслуговує на увагу твердження позивача про те, що в 2010 році позивач звертався до ОСОБА_2 яка на той час була керівником ПСП Підвисоцьке , вона повідомила йому, що укладений договір пролонговано, тобто продовжено на той самий строк.

Про укладення додаткового договору позивач дізнався лише в липня 2015 року. Тобто з цього можна зробити висновок, що позивач діяв у межах та у спосіб визначений п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України Про оренду землі та керувався тим, що укладений раніше у часі договір пролонговано на той самий строк. З аналізу ст. ст. 256, 257, 261 ЦК України вбачається, що даного виду правовідносин, що виникли між сторонами застосовується позовна давність тривалістю у три роки, але з часу коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права.

Дефініція строку позовної давності дана у ст. 256 ЦК України, зокрема це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи позивач не знав та не міг знати про існування додаткової угоди, оскільки вона була складена відповідачем одноособово та не вручалась орендодавцю, що на думку суду є порушенням ч. 1 ст. 16 Закону України Про оренду землі . Отже суд враховуючи наведене вважає, що позивач звернувся до суду з даним позовом в межах строку позовної давності. Відповідач не надав суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, про те, що позивач був обізнаний в укладанні додаткової угоди та, що реєстрація договору, яка відбулась 10.12.2009 року здійсненна ним, або іншою уповноваженою позивачем особою, у визначеному законом порядку.

Висновок судово-почеркознавчої експертизи вказує на те, що відповідач на час укладання додаткових угод взагалі зневілював інтересами орендодавця, самостійно уклав та подав її на реєстрацію при цьому порушивши конституційні права орендодавця на вільне володіння, розпорядження, користування належних йому земельної ділянки (ст. 41 Конституції України).

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Принципом верховенства права, визнається, що людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Отже, враховуючи викладене а також те, що оспорювану додаткову угоду орендодавець не підписував, повноваження на це іншій особі не надавав, позивач строк на звернення до суду з даним позовом не пропустив, суд приходить до висновку, що відсутність волевиявлення власника земельної ділянки є підставою для визнання договору недійсним з моменту його укладання (ст. ст. 203, 215 ЦК України).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесенні судові витрати /а.с.1,71/ .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 14, 16, 18, 20, 31 Закону України Про оренду землі , ст. ст. 6, 15, 203, 207, 215, 256, 257, 261, 267, 627, 638, 641, 642, 1212 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні заяви представника приватного сільськогосподарського підприємства Підвисоцьке про застосування строків позовної давності відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_1 до приватного сільськогосподарського підприємства Підвисоцьке про визнання додаткового договору до договору оренди землі недійсним задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсною додаткову угоду від 19 січня 2009 року до договору оренди землі від 10 грудня 2004 року укладений між ОСОБА_1 та приватним сільськогосподарським підприємством Підвисоцьке .

Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства Підвисоцьке на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 640 /шістсот сорок/ грн.

Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства Підвисоцьке на користь ОСОБА_1 понесенні витрати по оплаті судово-почеркознавчої експертизи в сумі 4290 /чотири тисячі двісті дев'яносто/ грн.

Ідентифікаційні дані учасників:

ОСОБА_1, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії ЕА № 471876.

Приватне сільськогосподарське підприємство Підвисоцьке , місцезнаходження вул. Миру, 31 с. Підвисоке Новоархангельського району Кіровоградської області код юридичної особи в єдиному державному реєстрі підприємств і організацій 32721244.

Рішення може бути оскаржено через Новоархангельський районний суд до Кропивницького Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду .

Копію даного рішення негайно після постановляння направити сторонам.

Повний текст рішення виготовлено 07.03.2019 року.

Суддя: