Постанова

від 23.05.2019 по справі 394/672/17

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 травня 2019 року м. Кропивницький

справа № 394/672/17

провадження № 22-ц/4809/926/19

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Мурашка С.І.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне сільськогосподарське підприємство Підвисоцьке

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Підвисоцьке на рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 28 лютого 2019 року, ухваленого під головуванням судді Запорожця О.М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом про визнання додаткової угоди оренди землі недійсним, посилаючись на те, що 10 грудня 2004 року між ним та ПСП Підвисоцьке було укладено, строком на 5 років, а саме до 10 грудня 2009 року, договір оренди земельної ділянки площею 2,61 га, що належить йому на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 .

Після укладення вищезазначеного договору, в силу своїх життєвих та сімейних обставин долею земельної ділянки, яку позивач надав в оренду ПСП Підвисоцьке , він не цікавився до 2015 року.

В липні 2015 року, позивач звернувся до бухгалтерії ПСП Підвисоцьке , де йому повідомили, що 19 січня 2009 року, між ним та відповідачем укладено додаткову угоду до договору оренди землі строком до 31 грудня 2020 року, яку він не укладав.

Тому, вважає згадану додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 10.12.2004, укладену 19.01.2009 строком до 31.12.2020 недійсною оскільки він її особисто не підписував, а підпис був виконаний іншою особою .

Короткий зміст рішення суду

Рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 28 лютого 2019 року позов задоволено. Визнано недійсною додаткову угоду від 19 січня 2009 року до договору оренди землі від 10 грудня 2004 року укладений між ОСОБА_1 та ПСП Підвисоцьке . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ПСП Підвисоцьке . звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати і закрити провадження у справі.

Зокрема відповідач зазначає, що районний суд безпідставно не застосував позовну давність, оскільки позивачу було відомо про порушення свого права з 2011 року, зважаючи на те, що протягом всього часу дії додаткової угоди до договору оренди землі він отримував орендну плату.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подавав.

Суд першої інстанції встановив такі обставини

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,61 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , що розташована на території Підвисоцької сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області.

10 грудня 2004 року між ОСОБА_1 та ПСП Підвисоцьке було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 2,61 га., на строк 5 років. Земельна ділянка в подальшому у тимчасове користування була передана відповідачу.

19 січня 2009 року між ОСОБА_1 та ПСП Підвисоцьке була укладена додаткова угода до договору оренди земельної ділянки від 10 грудня 2004 року з ПСП Підвисоцьке строком на 15 років, яку зареєстровано у Новоархангельському райвідділі КРФДП ЦДЗК 10 грудня 2009 року за №040937600177.

Згідно з висновком експерта № 1423/1224/18-27 від 15.05.2018 року підписи від імені ОСОБА_1 у додатковій угоді від 19.01.2009 року до договору оренди землі від 10 грудня 2004 року, зареєстрованій у Новоархангельському відділі Кіровоградської філії ДП Центр ДЗК при Державному Агентстві земельних ресурсів України , запис у Державному реєстрі земель від 10 грудня 2009 року за №040937600177 (у трьох примірниках), виконані рукописним способом, без попередньої технічної підготовки чи застосування технічних засобів. Підписи від імені ОСОБА_1 у додатковій угоді від 19.01.2009 року до договору оренди землі від 10 грудня 2004 року, зареєстрованій у Новоархангельському відділі Кіровоградської філії ДП Центр ДЗК при Державному Агентстві земельних ресурсів України , запис у Державному реєстрі земель від 10 грудня 2009 року за №040937600177 (у трьох примірниках), виконані не самим ОСОБА_1 , а іншою особою.

Ураховуючи що оспорювану додаткову угоду орендодавець не підписував, повноваження на це іншій особі не надавав, про укладення додаткового договору дізнався лише в липні 2015 року, а тому строк на звернення до суду з позовом не пропустив, суд дійшов до висновку, що відсутність волевиявлення власника земельної ділянки є підставою для визнання договору недійсним з моменту його укладання (ст. ст. 203, 215 ЦК України).

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Колегія суддів погоджується із цим висновком суду з таких підстав.

Верховний Суд України у постанові від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15 зробив висновок, що судами під час розгляду справи встановлено, що спірний договір, укладений від імені позивача, підписаний не ним, а іншою особою. Таким чином спірний договір був укладений без волевиявлення позивача, а тому суди дійшли правильного висновку про недійсність спірного договору на підставі частини третьої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України.

При вирішенні спору, суд першої інстанції на підставі наданих сторонами доказів, встановив, що підписи від імені ОСОБА_1 у додатковій угоді від 19.01.2009 року до договору оренди землі від 10.12.2004 року виконані не самим ним, а іншою особою.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недодержання у момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦПК України, є підставою для визнання його недійсності.

Відтак, суд обґрунтовано визнав недійсною додаткову угоду від 19 січня 2009 року, укладену між ОСОБА_1 та ПСП Підвисоцьке до договору оренди земельної ділянки від 10 грудня 2004 року з ПСП Підвисоцьке строком на 15 років.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Правильне визначення моменту початку перебігу строку позовної давності визначає наскільки правильно буде вирішено спір. Неправильне визначення цього моменту призводить до штучного скорочення або подовження строку позовної давності.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України особа, яка подає позов, (позивач) повинна довести в суді, що вона не мала можливості довідатися про порушення свого права раніше.

Згідно матеріалів справи та пояснень ОСОБА_1 , про порушення свого права, а саме про укладення додаткової угоди до договору оренди, він дізнався лише у липні 2015 року з пояснень посадових працівників ПСП Підвисоцьке .

Таким чином, лише ознайомившись зі спірною додатковою угодою позивач довідався про порушення свого права, а тому з цього часу отримав можливість реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Отже, немає підстав вважати, що ОСОБА_1 було чи могло бути відомо про існування додаткової угоди до договору оренди землі, яку він не підписував, а тому є всі підстави вважати, що строк позовної давності позивачем пропущено не було.

Доводи апеляційної скарги, які зводяться до того, що ОСОБА_1 , зважаючи на те, що продовжував отримувати орендну плату, знав про укладення додаткової угоди до договору оренду з часу її укладення не спростовують висновків суду, оскільки докази того, що відповідач здійснював наступні виплати позивачу орендної плати саме на підставі додаткової угоди в матеріалах справи відсутні.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

За таких обставин, рішення суду першої інстанції зміні чи скасуванню не підлягає з підстав передбачених ст. 308 ЦПК України як ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст. ст. 367,374,375,382, 384 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Підвисоцьке залишити без задоволення.

Рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 28 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 23 травня 2019 року.

Головуючий суддя А.М. Головань

Судді О.Л. Карпенко

С.І. Мурашко