Рішення

від 25.02.2019 по справі 615/561/18

ВАЛКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 615/561/18

Провадження № 2/615/54/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2019 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Токмакової А.П.,

секретаря судового засідання Антоненко М.Г.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Валки Харківської області цивільну справу за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства ОСОБА_1 життя до ОСОБА_2, Фермерського господарства Велес-В про визнання недійсним договору користування чужою земельною ділянкою,

за участю представника позивача - ОСОБА_3,

представника відповідача ФГ Велес-В - ОСОБА_4,

в с т а н о в и в:

18.04.2018 року позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить:

- визнати недійсним договір користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) на земельну ділянку площею 5,48 га, кадастровий номер 6321280300:04:000:0020, укладений між Фермерським господарством ВЕЛЕС-В та ОСОБА_2, зареєстрований 05.04.2018 року за №25673561 та скасувати його державну реєстрацію;

- визнати поновленим договір оренди землі на земельну ділянку 5,48 га, кадастровий номер 6321280300:04:000:0020 від 30.12.2005 року, зареєстрований 31.01.2008 року за № 040868800077, та визнати укладеною додаткову угоду в наведеній позивачем редакції від 01.10.2017 року,

- судові витрати (судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи) покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 30.12.2005 року між ОСОБА_5 та позивачем ПСП ОСОБА_1 життя було укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,48 га, кадастровий номер 6321280300:04:000:0020, який був зареєстрований 31.01.2008 року за № 040868800077.

Відповідно до п. 8 Договору оренди земельної ділянки б/н, договір укладено на п'ять років.

20.07.2012 року до вказаного договору укладено додаткову угоду, якою, на думку позивача, продовжено строк дії договору ще на 5 років, тобто з урахуванням ст.18 ЗУ Про оренду землі , в редакції чинній на момент укладення договору, строк дії вказаного договору тривав до 11.12.2017 року.

Позивач зазначає, що на виконання положень ч.ч.1,2 ст.33 ЗУ Про оренду землі , ним завчасно направлено відповідачу ОСОБА_2 лист-повідомлення від 01.10.2017 року про поновлення договору оренди з проектом додаткової угоди.

Проте, 03.11.2017 року відповідачем ОСОБА_2 надіслано відповідь про відмову у поновленні договору від 30.12.2005 року, яку обґрунтовано бажанням самостійно використовувати земельну ділянку площею 5,72 га, кадастровий номер 6321280300:04:000:0020.

Позивач вважає, що протягом місяця після закінчення строку дії договору ні одна із сторін не повідомила про розірвання договору, а орендар продовжує використовувати спірну земельну ділянку.

Але, 29.03.2018 року між відповідачами укладено договір користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) зазначеної земельної ділянки, який 05.04.2018 року було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав.

Позивач вважає, що укладання договору емфітевзису між відповідачами є грубим порушенням його переважного права як орендаря на поновлення договору оренди, оскільки він скористався правом на поновлення договору на новий строк, виконав всі необхідні для цього дії, а відповідачем ОСОБА_2 не було дотримано вимог, передбачених ст.33 ЗУ Про оренду землі , натомість було укладено договір емфітевзису з іншою юридичною особою.

Позивач наголошує, що не поновлення договору оренди землі, не укладання додаткової угоди є перешкодою орендарю ПСП ОСОБА_1 життя реалізувати свої законні сподівання за договором оренди і частковим позбавленням його зустрічного задоволення, з урахуванням якого він укладав цей договір.

Після виконання вимог ст.187 ЦПК на підставі ухвали суду від 01.06.2018 року відкрито провадження у цивільній справі, з урахуванням вимог ст.274 ЦПК України судовий розгляд вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження та роз'яснено сторонам про порядок та строки виконання ними вимог цього Кодексу.

12.06.2018 року представник відповідача ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_6 подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

При цьому зазначив, що 30.12.2005 року між ОСОБА_5 та позивачем дійсно було укладено договір оренди землі, реєстрацію якого проведено 31.01.2008 року. Таким чином, договір оренди землі набрав чинності 31.01.2008 року, а строк його дії закінчився через 5 років 31.01.2013 року.

Представник відповідача стверджує, що додатковою угодою від 20.07.2012 року до договору оренди землі від 30.12.2005 року, лише уточняється п. 8 Договору, зокрема щодо початку перебігу строку з моменту державної реєстрації договору з урахуванням періоду ротації основної сівозміни. При цьому, додаткова угода не змінює встановлений договором строк його дії з моменту державної реєстрації.

Вважає, що позивач не скористався своїм переважним правом у 2013 році, а тому воно припинилося. Враховуючи відому відповідачу позицію позивача щодо закінчення строку дії договору оренди землі саме 11.12.2017 року, ОСОБА_2 направляв на адресу орендаря листи-повідомлення, де повідомляв про відсутність наміру продовжувати орендні відносини, земельну ділянку просив повернути, а також надіслав відповідь на пропозицію позивача укласти додаткову угоду від 01.10.2017 року до договору оренди землі від 30.12.2005 року.

Представник відповідача заперечує проти визнання недійсним договору емфітевзису, оскільки переважне право позивача припинилося ще у 2013 році, а оспорюваний договір укладено між відповідачами у березні 2018 року.

В цей же день 12.06.2018 року представник відповідача ФГ Велес-В - адвокат ОСОБА_6 подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

При цьому зазначив, що дія договору оренди землі від 30.12.2005 року, укладеного між ОСОБА_5 та позивачем закінчилася 31.01.2013 року, додатковою угодою від 20.07.2012 року дія вказаного договору не продовжувалася, а лише вносилися зміни до відповідних пунктів договору. Зазначає, що сторонами договору погоджено, що додаткова угода набирає чинності після її державної реєстрації та діє у строк, визначений договором.

Вважає, що позивач не є належним землекористувачем спірної земельної ділянки з дати припинення договору оренди землі - 31.01.2013 року. Укладаючи договір емфітевзису не відбулося порушення переважного права позивача на укладання договору оренди землі, оскільки між відповідачами укладено договір відмінного правового характеру.

19.06.2018 року представник позивача ОСОБА_7 подала відповідь на відзив, в якій наполягала на задоволенні позовних вимог.

Зазначила, що додатковою угодою від 20.07.2012 року до договору оренди землі від 30.12.2005 року продовжено строк його дії ще на 5 років з моменту її реєстрації 11.12.2012 року, у зв'язку з чим строк дії вказаного договору тривав до 11.12.2017 року.

Звернула увагу, що у листах-повідомленнях від 15.06.2017, 03.11.2017 року, наданих до відзиву ОСОБА_2 зазначає, що строк договору триває до 11.12.2017 року.

Пояснює, що текст направленої ним додаткової угоди від 01.10.2017 року відповідачем ОСОБА_2 не погоджувався, єдиною підставою для відмови від поновлення договору оренди було його бажання самостійно використовувати належну йому земельну ділянку. Що на думку позивача, не відповідає дійсності, оскільки у подальшому 29.03.2018 року між відповідачами було укладено договір емфітевзису.

06.07.2018 року представник відповідачів адвокат ОСОБА_6 подав заперечення на відповідь на відзив, в якому заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що позивач намагається здійснити таке тлумачення умов договору, яке буде йому більш вигідне, проте у додатковій угоді до договору оренди чітко вказано, що остання діє в строк дії договору, а саме у п'яти річний строк, який розпочався з моменту державної реєстрації договору оренди землі - 31.01.2008 року. Позивач вчасно не скористався своїм правом на поновлення строку дії договору оренди у 2013 році, внаслідок чого його переважне право припинилося.

04.10.2018 року представник позивача ОСОБА_7 надала додаткові пояснення в яких, посилаючись на викладені в позові та відповіді на відзив обставини, просила задовольнити позов у повному обсязі.

Правом щодо подання інших заяв по суті справи в передбаченому ст.174 ЦПК України порядку сторони не скористалися.

Разом із позовом позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходів щодо забезпечення позову шляхом заборони відповідачам вчиняти певні дії, а саме: обробляти земельну ділянку площею 5,48 га, кадастровий номер 6321280300:04:000:0020, здійснювати на ній посів сільськогосподарських культур, вчиняти дії відносно збору врожаю та заборонити продаж або інше відчуження, передачу даної земельної ділянки в оренду.

Ухвалою суду від 17.05.2018 року відмовлено в задоволенні заяви ПСП ОСОБА_1 життя про забезпечення позову.

Інші заяви чи клопотання щодо проведення інших процесуальний дій, в тому числі забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження у справі, учасниками справи не заявлялися.

В судовому засідання представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на викладені у позові та відповіді на відзив обставини.

25.02.2019 року відповідач ОСОБА_2 подав письмові пояснення, в яких підтверджує, що є обізнаним про даний спір, позиція, яка викладена його представником у заявах по суті та інших процесуальних документах з ним узгоджена, відповідає його волі та інтересам. Вказав, що направляв листи позивачу, в яких повідомляв, що земельну ділянку бажає використовувати самостійно, просив повернути належну йому земельну ділянку, не здійснювати жодних сільськогосподарських робіт. Деякі з направлених листів позивач отримував, проте не відповідав. Також, зазначає, що направив відповідь на лист позивача з проектом додаткової угоди, в якому повідомив, що продовжувати орендні відносини не бажає, проте даний лист, як і інші позивач залишив без реагування.

Представник відповідача ФГ Велес-В ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ХР № 068150, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Олександрівської сільської ради Валківського району Харківської області № 32 від 09.07.2001 року, зареєстрованого 27.08.2002 року в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 187, ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 5,48 га, кадастровий № 6321280300:04:000:0020, що розташована на території Олександрівської сільської ради Валківського району Харківської області, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Наразі власником вказаної земельної ділянки є ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25.04.2015 року, виданого державним нотаріусом Валківської державної нотаріальної контори ОСОБА_1, зареєстрованого в реєстрі за № 601.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 120981201 від 17.04.2018 року вбачається, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 5,48 га кадастровий номер 6321280300:04:000:0020, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: Харківська область, Валківський район, Олександрівська сільська рада.

30.12.2005 року між ОСОБА_5 (орендодавець) та Приватним сільськогосподарським підприємством "ОСОБА_1 життя" (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення сільськогосподарського товарного виробництва, яка знаходиться на території Олександрівської сільської ради.

П.2 Договору оренди землі передбачено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 5,48 га, у тому числі рілля.

Згідно п.8 Договору оренди землі договір укладено на п'ять років. Після закінчення строку договору оренди землі, орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

П.9 Договору оренди землі передбачено, що орендна плата вноситься у формі та розмірі 1,5 % вартості земельної ділянки, нараховується в грошовій формі. Видається грошима або продукцією по ринкових цінах, послугами по цінах господарства, виходячи з можливості господарства.

Відповідно до п.11 Договору оренди землі орендна плата вноситься у строки до 31 грудня кожного року.

П.27 Договору оренди землі передбачено, зокрема, що дія договору землі припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

П.34 Договору оренди землі передбачено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Зазначений договір зареєстровано у Валківському районному відділі реєстрації Харківської регіональної філії Центрального державного земельного кадастру , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 31.01.2008 р. за № 040868800077.

20.07.2012 року між ОСОБА_5 (орендодавець) та Приватним сільськогосподарським підприємством "ОСОБА_1 життя" (орендар) укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 30.12.2005 року.

Сторони домовились внести в договір оренди землі від 30.12.2005 року наступні зміни:

- пункт 5 викласти у наступній редакції: Нормативна грошова оцінка Земельної ділянки становить 137 406, 30 грн. станом на 01.01.2012 р. ;

- пункт 8 Договору викласти у наступній редакції: Договір укладено сторонами на 5 (п'ять) років з урахуванням періоду ротації основної сівозміни. Договір діє з моменту його державної реєстрації. Після закінчення строку Договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У разі поновлення Договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін ;

- пункт 9 викласти у наступній редакції: Орендна плата отримується у грошовій формі готівкою в касі орендаря в період з 01 липня по 31 грудня поточного року. Розмір орендної плати у рік становить 4122,20 грн., що складає 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зазначеній в пункті 3 договору. За письмовою або усною домовленістю сторін орендна плата може сплачуватись у натуральній формі (зерно, цукор та інше), або відробітковій формі (надання послуг, культивація, оранка, транспортні послуги та інше) по діючим цінам на продукцію, роботи та послуги. Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами.

- пункт 24 доповнити Умови збереження стану об'єкту оренди: Орендар зобов'язаний дотримуватися режиму використання земель сільськогосподарського призначення у відповідності з вимогами чинного законодавства України. Передача права оренди Земельної ділянки у заставу та внесення вказаного права оренди до статутного фонду (капіталу) господарського товариства або іншого підприємства можливі лише за письмовим погодженням цього питання між сторонами Договору оренди. Доповнити текст п. 24 договору другим абзацом письмово повідомити Орендаря про зміну свого місця мешкання або номера телефону у 3-денний термін від вказаної дати такої зміни .

При цьому в Додатковій угоді б/н від 20.07.2012 року сторони погодили, що ця додаткова угода є невід'ємною частиною Договору оренди від 30.12.2005 року, набирає чинності після її державної реєстрації та діє у строк, визначений Договором.

Додаткова угода зареєстрована в Управлінні Держкомзему у Валківському районі Харківської області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.12.2012 року за № 632120004002957.

Ст.626 ЦК України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положеннями ст.ст.638,639 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Якщо сторони домовилися укласти договір в певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються правовідносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України "Про оренду землі".

За змістом ст.ст.18,20 ЗУ "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Отже, строк дії договору оренди землі, умовами якого передбачено, що відлік строку оренди настає з моменту державної реєстрації цього договору, починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов'язки за договором, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) породжує правовідносини, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2017 року у справі № 6-422цс17.

Відповідно до ст.19 ЗУ "Про оренду землі" строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Ч.1 ст.31 ЗУ Про оренду землі (в редакції від 01.01.2013 р., яка діяла на момент закінчення терміну договору оренди) передбачає, що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Ст.33 ЗУ "Про оренду землі" (в редакції від 01.01.2013 р., яка діяла на момент закінчення терміну договору оренди) встановлено переважне право орендаря по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Переважне право орендарів на поновлення договору оренди поширюється на випадки, коли земля знову передається в оренду.

Орендар, який має намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у встановлений цим договором строк, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Відповідно до положень ст.33 ЗУ "Про оренду землі" реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Отже, для застосування ч.1 ст.33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив про наявність заперечень щодо поновлення договору та своє рішення.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.04.2018 р. у справі № 594/376/17-ц.

Ч.ч.8-9 ст.33 ЗУ "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди може бути оскаржена в суді.

Кожна сторона згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з додаткової угоди від 20.07.2012 року до договору оренди землі від 30.12.2005 року, укладеного між ОСОБА_5 (орендодавець) та Приватним сільськогосподарським підприємством "ОСОБА_1 життя" (орендар), сторони домовились внести в договір оренди землі зміни. При цьому, пункт 8 додаткової угоди від 20.07.2012 року у викладеній сторонами редакції не продовжує строк дії договору оренди землі ще на 5 років, а лише містить виклад нової редакції, що договір укладено сторонами на 5 років з урахуванням періоду ротації основної сівозміни.

Суд вважає доведеними обставини, що ОСОБА_5, підписуючи договір оренди земельної ділянки, а згодом й додаткову угоду від 20.07.2012 р., надала своє волевиявлення на надання права оренди належної їй земельної ділянки на 5 років, починаючи з моменту державної реєстрації договору, як це передбачено ст.18 ЗУ Про оренду землі , п. 34 договору оренди землі б/н від 30.12.2005 р. та п. 8 додаткової угоди від 20.07.2012 р.

Таким чином, строк дії договору оренди землі від 30.12.2005 року, укладений між ОСОБА_5 (орендодавець) та Приватним сільськогосподарським підприємством ОСОБА_1 життя (орендар), з урахуванням додаткової угоди від 20.07.2012 року, починається з моменту його державної реєстрації, а саме з 31.01.2008 року, оскільки при укладенні договору сторони досягли згоди щодо початку дії його строку саме з цього моменту, та закінчується 31.01.2013 року.

Доводи представника позивача про те, що протягом 2013-2017 років позивач користувався спірною земельною ділянкою, сплачуючи ОСОБА_5, відповідачу ОСОБА_2 орендну плату, за відсутності належних та допустимих доказів сплати за 2017 рік, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки орендна плата виплачувалась за фактичне користування майном в розмірі, визначеному позивачем на свій розсуд.

Посилання позивача на те, що строк дії договору оренди землі від 30.12.2005 року встановлений сторонами до 11 грудня 2017 року, оскільки новою редакцією п.8 Договору строк його дії продовжено ще на п'ять років, тобто з моменту державної реєстрації Додаткової угоди, а не з моменту державної реєстрації договору оренди, - не приймається до уваги судом, оскільки сторони не укладали нового договору, а лише виклали деякі пункти Договору у іншій редакції. Волевиявлення ОСОБА_5 щодо строків дії договору оренди землі було спрямоване не на продовження строку дії договору ще на 5 років, а на визначення строку дії договору від 30.12.2005 року саме на 5 років з урахуванням періоду ротації основної сівозміни.

Виходячи з цього, суд ставиться критично до доводів позивача про реалізацію ним свого переважного права на поновлення строку дії договору оренди у 2017 році.

Орендар - ПСП ОСОБА_1 життя до закінчення строку дії договору не повідомляв орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, не направляв жодних листів з проектом додаткової угоди.

Частиною 8 ст. 33 ЗУ Про оренду землі (в редакції від 01.01.2013 року) передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Судом встановлено, що між позивачем та власником земельної ділянки жодних додаткових угод щодо поновлення строку дії договору оренди від 30.12.2005 року у 2013 році не укладено.

Таким чином, договір оренди земельної ділянки від 30.12.2005 року є припиненим з 01.02.2013 року.

Щодо позовної вимоги позивача про визнання недійсним договору користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) на земельну ділянку площею 5,48 га, кадастровий номер 6321280300:04:000:0020, укладеного між Фермерським господарством Велес-В та ОСОБА_2, зареєстрованого 05.04.2018 року за №25673561 та скасування його державної реєстрації суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Ч.ч.1-3 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Враховуючи, що судом встановлено відсутність порушення переважного права позивача, договір про користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 29.03.2018 року відповідає ст.ст.203,215 ЦК України, суд приходить до висновку, що договір емфітевзису між відповідачами є дійсним, права та обов'язки позивача не порушує, право користування набуте відповідачем ФГ Велес-В на законних підставах, з огляду на що, підстави для визнання вказаного договору недійсним відсутні.

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно номер 120298824 від 11.04.2018 року право користування відповідача ФГ Велес-В є зареєстрованим з 05.04.2018 року, номер запису про інше речове право 25673561.

Оскільки судом встановлено відсутність правових підстав для визнання недійсним договору емфітевзису від 29.03.2018 року, укладеного між відповідачами, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні похідної позовної вимоги про скасування державної реєстрації іншого речового права - права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису).

25.02.2019 року через канцелярію суду представник відповідача ФГ Велес-В - адвокат ОСОБА_6, посилаючись на ст.ст.43,141,183 ЦПК України, просив долучити до матеріалів справи докази розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом ст.141 ЦПК України у разі відмови у позові інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Згідно положень ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Із наданого представником відповідача ФГ Велес-В договору про надання правової допомоги, укладеного 01.08.2017 року між Адвокатським об'єднанням Корт Райдер в особі керуючого партнера ОСОБА_6, який діє на підставі Статуту, та ФГ Велес-В в особі голови ОСОБА_8 вбачається, що адвокат бере на себе зобов'язання з надання правової допомоги (юридичних послуг) на передбачених договором умовах, в тому числі зобов'язується здійснювати представництво (захист) інтересів позивача у судах всіх інстанцій, зокрема, щодо захисту права власності на земельну ділянку, зі всіма без виключення правами сторони.

Згідно п.3.1. Договору ФГ Велес-В зобов'язується оплатити послуги представника в розмірі, порядку та строки, передбачені цим договором.

Вартість послуг за цим договором вказується в актах виконаних робіт (наданих послуг), які складаються сторонами по мірі необхідності за результатами наданих послуг (п.5.1 договору).

Акт приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги, укладеного 01.08.2017 року від 12.02.2019 року Адвокатським об'єднанням Корт Райдер надано послуги з правової допомоги відповідачу ФГ Велес-В , а саме: підготування доказової бази для подання відзиву на позов ПСП Нове Життя про визнання недійсним договору користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзісу) та визнання поновленим договору оренди землі та визнання укладеною додаткової угоди, та складання відзиву з додатками (доказами) від 08.06.2018 р. до Валківського районного суду Харківської області, направлено поштою (цивільна справа № 615/561/18), кількістю 4 год., загальною вартістю 4000 грн.; правовий аналіз відповіді на відзив від ПСП Нове Життя (цивільна справа № 615/561/18), кількістю 1 год., загальною вартістю 1000 грн.; складання заперечення на відповідь на відзив від 02.07.2018 року, направлення позивачу та до Валківського районного суду Харківської області засобами поштового зв'язку заперечення на відповідь на відзив (цивільна справа № 615/561/18), кількістю 3 год., загальною вартістю 3000 грн.; ознайомлення з матеріалами справи № 615/561/18 у Валківському районному суді Харківської області 25.09.2018 року, кількістю 1 год., загальною вартістю 1000 грн.

Оплата відповідачем ФГ Велес-В наданих адвокатом послуг підтверджується платіжним дорученням № 361 від 20.02.2019 року в розмірі 9 000,00 грн.

Представник позивача заперечував проти стягнення судових витрат з позивача, обґрунтовуючи свою позицію тим, що представником відповідача ФГ Велес-В завищено час на надання послуг, понесені витрати не відповідають попередньому розрахунку, який не містив, в свою чергу, детального переліку послуг, що будуть надаватися.

Як вже зазначалося,обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представник позивача не довів у судовому засіданні реальної не співмірності понесених судових витрат відповідачем ФГ Велес-В .

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Враховуючи, що понесені відповідачем судові витрати у справі та витрати на професійну правничу допомогу документально підтверджені відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, вони підлягають стягненню з позивача на користь відповідача ФГ Велес-В .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Приватного сільськогосподарського підприємства ОСОБА_1 життя до ОСОБА_2, Фермерського господарства Велес-В про визнання недійсним договору користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) щодо земельної ділянки, площею 5,48 га, кадастровий номер 6321280300:04:000:0020, укладеного між Фермерським господарством Велес-В та ОСОБА_2, зареєстрованого 05.04.2018 року за №25673561, скасування його державної реєстрації, визнання поновленим договору оренди землі від 3 0 .12.2005 року щодо цієї земельної ділянки, зареєстрованого 31.01.2008 року за № 040868800077, та визнання укладеною додаткову угоду від 01.10.2017 року - відмовити.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства ОСОБА_1 життя на користь Фермерського господарства Велес-В витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Валківський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 07.03.2019 року.

Суддя А.П. Токмакова