Постанова

від 15.05.2019 по справі 615/561/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2019 року

м. Харків

справа № 615/561/18

провадження № 22-ц/818/2586/19

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Колтунової А.І.,

суддів: Бровченка І.О., Бурлаки І.В.,

за участю секретаря: Семикрас О.В.,

учасників справи:

представника приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя - Єршової О .І,

представника фермерського господарства Велес-В - Прокопченка К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя до ОСОБА_2 , фермерського господарства Велес-В про визнання недійсним договору користування чужою земельною ділянкою за апеляційною скаргою виконавчого директора приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя - Степаненка В.В. на рішення Валківського районного суду Харківської області від 25 лютого 2019 року, постановлене суддею Токмаковою А.П.,-

ВСТАНОВИВ:

18 квітня 2018 року приватне сільськогосподарське підприємство Нове життя (далі - ПСП Нове життя ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , фермерського господарства Велес-В (далі - ФГ Велес-В ) про визнання недійсним договору користування чужою земельною ділянкою.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 30 грудня 2005 року між ОСОБА_4 та ПСП Нове життя укладено договір оренди земельної ділянки, що розташована на території Олександрівської сільської ради, площею 5,48 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , строком на п`ять років. Даний договір був зареєстрований 31 січня 2008 року (далі - договір оренди).

20 липня 2012 року до зазначеного договору укладено додаткову угоду, якою продовжено строк його дії на п`ять років, тобто до 11 грудня 2017 року.

Під час дії договору оренди земельної ділянки орендодавець - ОСОБА_4 померла, спадкоємцем після її смерті є ОСОБА_2

ПСП Нове життя завчасно направлено ОСОБА_2 лист-повідомлення від 01 жовтня 2017 року про поновлення договору оренди з проектом додаткової угоди.

03 листопада 2017 року ОСОБА_2 на ім`я ПСП Нове життя надіслано відповідь про відмову у поновленні договору оренди, яку обґрунтовано наміром самостійного використання земельної ділянки.

Позивач зазначив, що продовж місяця після закінчення строку дії договору оренди жодна зі сторін не повідомила про його розірвання, у зв`язку з чим орендар продовжив використання ділянки.

Проте, 29 березня 2018 року між ОСОБА_2 та ФГ Велес-В укладено договір користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), який 05 квітня 2018 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав.

Укладення між відповідачами даного договору емфітевзису спричинило грубе порушення переважного права ПСП Нове життя на поновлення договору оренди.

Зважаючи на зазначене, просив суд визнати недійсним договір користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), укладений між ОСОБА_2 та ФГ Велес-В 29 березня 2018 року, та скасувати державну реєстрацію даного договору, визнати поновленим договір оренди землі, укладений між сторонами 30 грудня 2005 року, визнати укладеною додаткову угоду в редакції від 01 жовтня 2017 року, судові витрати покласти на відповідача.

12 червня 2018 року представником ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову. При цьому посилається на те, що строк дії укладеного між ОСОБА_4 та ПСП Нове життя договору оренди від 30 грудня 2005 року, зареєстрованого 31 січня 2008 року, сплив через п`ять років, тобто 31 січня 2013 року. Додатковою угодою від 20 липня 2012 року до договору оренди було уточнено лише п. 8 договору, зокрема щодо початку перебігу строку з моменту державної реєстрації договору з урахуванням періоду ротації основної сівозміни. Додатковою угодою не змінено встановлений п`ятирічний строк його дії з моменту державної реєстрації. ПСП Нове життя у 2013 році не скористалося переважним правом на укладення договору, яке припинилося у 2013 році. Зважаючи на що, між ОСОБА_2 та ФГ Велес-В правомірно укладено 29 березня 2018 року зазначений вище договір користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та без порушення переважного права ПСП Нове життя , оскільки воно припинилося у 2013 році. 11 грудня 2017 року ОСОБА_2 направляв на адресу ПСП Нове життя лист-повідомлення про відсутність наміру продовжувати строк дії договору оренди, повернення земельної ділянки.

Представником ФГ Велес-В також було подано відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що строк дії договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_4 та ПСП Нове життя , закінчився 31 січня 2013 року, додатковою угодою дія даного договору продовжена не була. ПСП Нове життя не є належним землекористувачем земельної ділянки з дати припинення договору оренди - 31 січня 2013 року. При укладенні між ОСОБА_2 та ФГ Велес-В договору емфітевзису не було порушене переважне право ФГ Велес-В на укладення договору оренди землі.

19 червня 2018 року представником ПСП Нове життя подано відповідь на відзив, в якій зазначив, що додатковою угодою від 20 липня 2012 року продовжено строк дії договору оренди земельної ділянки ще на п`ять років з моменту державної реєстрації 11 грудня 2012 року, зважаючи на що строк дії договору оренди тривав до 11 грудня 2017 року. З наданих ОСОБА_2 листів-повідомлень вбачається, що строк дії договору тривав до 11 грудня 2017 року. Направлена ПСП Нове життя додаткова угода ОСОБА_2 не погоджувалася з підстави його наміру самостійно використовувати земельну ділянку. Проте, намір самостійного використання спростований укладеним між останнім та ФГ Велес-В договором емфітевзису.

06 липня 2018 року представником ОСОБА_2 подано заперечення на відповідь на відзив, в якому посилався на неправильне тлумачення позивачем умов договору та додаткової угоди до нього.

Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 25 лютого 2019 року у задоволенні позову ПСП Нове життя до ОСОБА_2 , ФГ Велес-В про визнання недійсним договору користування чужою земельною ділянкою, скасування його державної реєстрації, визнання поновленим договору оренди землі та визнання укладеною додаткової угоди відмовлено. Стягнено з ПСП Нове життя та користь ФГ Велес-В витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представником ПСП Нове життя - Степаненком В .В. подано апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати, позов задовольнити, судові витрати покласти на відповідачів. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини справи, не надано належної оцінки доказам, що містяться в матеріалах справи. Висновок суду щодо закінчення строку дії договору оренди 31 січня 2013 року є помилковим. Строк дії договору, з урахуванням його продовження додатковою угодою, закінчився 11 грудня 2017 року у зв`язку з відхиленням ОСОБА_2 письмової пропозиції ФГ Велес-В про його повторне продовження. Закінчення строку дії договору саме 11 грудня 2017 року підтверджується й письмовим повідомленням ОСОБА_2 про непоновлення договору через намір самостійного використання земельної ділянки. Укладення між ОСОБА_2 та ФГ Велес-В 29 березня 2018 року договору користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), який містить розмір орендної плати, який є меншим ніж розмір, запропонований ФГ Велес-В , свідчить про порушення переважного права ПСП Нове життя на укладення договору. Зважаючи на зазначене, укладений між відповідачами договір емфітевзису має бути визнаний недійсним. Стягнуті за рішенням суду першої інстанції витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000,00 грн. є значно завищеними. Суд першої інстанції неправомірно розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Представником відповідачів подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Позивачем неправильно тлумачаться умови договору та додаткової угоди до нього. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що договір оренди земельної ділянки є припиненим 01 лютого 2013 року, а реалізація ПСП Нове життя переважного права через п`ять років після припинення строку дії договору не відповідає вимогам чинного законодавства. ОСОБА_2 дійсно мав намір самостійно використовувати земельну ділянку, проте ПСП Нове життя не повертало йому земельну ділянку, зважаючи на що останній був змушений переглянути свій намір щодо самостійного використання ділянки. У 2013 році між ОСОБА_2 та ПСП Нове життя не було укладено додаткову угоду про продовження строку дії договору оренди, що підтверджується поясненнями сторін. Позивач мав право у 2013 році скористатися переважним правом, проте такою можливістю не скористався. Надіслані ОСОБА_2 у 2017 році листи-повідомлення не свідчать про дію договору оренди станом на той час, а свідчать про адресовану на ім`я ПСП Нове життя вимогу повернути земельну ділянку. Розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9 000,00 грн. є обґрунтованим та належним чином доведеним.

В судовому засіданні представник ПСП Нове життя - Єршова О.І. апеляційну скаргу та викладені в ній доводи підтримала в повному обсязі.

Представник ФГ Велес-В - Прокопченко К.А. проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наведених нижче підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що строк дії договору оренди землі, укладений між ОСОБА_4 та ПСП Нове життя , з урахуванням додаткової угоди до нього, починається з моменту його державної реєстрації, тобто з 31 січня 2008 року, та закінчується 31 січня 2013 року. Укладаючи додаткову угоду до договору оренди землі, волевиявлення ОСОБА_4 було спрямоване не на продовження строку дії договору ще на п`ять років, а на визначення строку дії договору саме на п`ять років з урахуванням періоду ротації основної сівозміни. ПСП Нове життя до закінчення строку дії договору не повідомляло орендодавця у встановлені строки про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк та не направляло проекту додаткової угоди. Між ОСОБА_2 та ПСП Нове життя у 2013 році не було укладено додаткову угоду щодо продовження строку дії договору оренди. Переважне право ПСП Нове життя на укладення договору оренди землі не було порушене, зважаючи на що відсутні правові підстави для визнання укладеного між ОСОБА_2 та ФГ Велес-В договору емфітевзису від 29 березня 2018 року недійсним, скасування його державної реєстрації та визнання поновленим договору оренди землі. Витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000,00 грн., що підлягають стягненню з ПСП Нове життя , підтверджені актом приймання-передачі наданих послуг та платіжним дорученням.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з таких підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам цивільного процесуального закону відповідає не в повному обсязі.

Судом встановлено, підтверджується письмовими доказами та не заперечується сторонами, що ОСОБА_4 за життя належала на підставі державного акту на право приватної власності на землю, серії НОМЕР_2 , земельна ділянка кадастровий номерНОМЕР_1 , площею 5,48 га, розташована на території Олександрівської сільської ради Валківського району Харківської області, цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 14, том 1).

30 грудня 2005 року між ОСОБА_4 та ПСП Нове життя укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки. Відповідно до п.8 договору строк його дії становить п`ять років. Після закінчення даного строку орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше за 30 днів до закінчення строку його дії повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (а.с. 11, 12, том 1).

Договір оренди землі зареєстрований у Валківському районному відділі реєстрації Харківської регіональної філії Центрального державного земельного кадастру 31 січня 2008 року за № 040868800077.

20 липня 2012 року між ОСОБА_4 та ПСП Нове життя укладено додаткову угоду до договору оренди землі. Відповідно до даної додаткової угоди сторони домовились внести в договір оренди зміни, пункт 8 договору викласти в наступній редакції: Договір укладено строком на п`ять років з урахування періоду ротації основної сівозміни. Договір діє з моменту його державної реєстрації. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У разі поновлення договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. (а.с. 13, том 1).

Дана додаткова угода є невід`ємною частиною договору оренди, набирає чинності після її державної реєстрації та діє у строк, визначений договором.

Додаткова угода зареєстрована в Управлінні Держкомзему у Валківському районі Харківської області 11 грудня 2012 року.

Відповідно до змісту ст.ст. 18, 20 Закону України Про оренду землі , в редакції, що діяла станом на час укладення договору оренди землі, укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Зважаючи на зазначене, укладений між ОСОБА_4 та ПСП Нове життя договір оренди землі набрав чинності з моменту його державної реєстрації, тобто з 31 січня 2008 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_4 померла.

Спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 є її син ОСОБА_2 , яким отримано свідоцтва про право на спадщину за заповітом. За даним свідоцтвом спадщина складається з земельної ділянки кадастровий номерНОМЕР_1 (а.с. 16, том 1).

25 квітня 2015 року за ОСОБА_2 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі права власності на нерухоме майно державним Валківською державною нотаріальною конторою Харківської області зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 (а.с. 22, том 1).

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що строк дії зазначеного договору оренди землі розпочався після набрання ним чинності - з 31 січня 2008 року, та, зважаючи на строк його дії п`ять років, повинен був сплинути 31 січня 2013 року.

З правового аналізу додаткової угоди, а саме внесених змін до п. 8 договору оренди землі, вбачається, що сторони домовились викласти даний пункт в редакції, відповідно до якоїдоговір укладено строком на п`ять років з урахування періоду ротації основної сівозміни. Колегія суддів вважає, що дана редакція пункту 8 договору оренди землі продовжувала строк дії договору ще на п`ять років, як посилався позивач, а також містила додаткову умову щодо урахування періоду ротації основної сівозміни та виключала визначений в договір оренди землі тридцятиденний строк для письмово повідомлення орендодавця про намір продовжити його дію.

Зазначене свідчить про те, що волевиявлення сторін під час укладення договору оренди землі та додаткової угоди до нього було спрямоване на оренду земельної ділянки строком саме на п`ять років, а потім ще був продовжений на п`ять років відповідно до умов додаткової угоди з урахуванням періоду ротації основної сівозміни.

За таких обставин, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції, викладені в мотивувальній частині рішення суду, щодо закінчення дії договору оренди 21 січня 2013 року, оскільки дані висновки не відповідають фактичним обставинам справи. Суд першої інстанції здійснив неправильне тлумачення змісту зазначеної додаткової угоди.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в цій частині на підставі ч.4 ст. 376 ЦПК України підлягає зміні.

Проте, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що відповідачами не порушене переважне право ПСП Нове життя на укладення договору оренди землі, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 626, ч.1 ст. 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору, договору найму, регулюються актами земельного законодавства - Земельним кодексом України, Законом України Про оренду землі .

Законом України Про оренду землі визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 777 ЦК України наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

В ч.1 ст. 33Закону України Про оренду землі визначено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Частинами 2-5 ст. 33Закону України Про оренду землі передбачено, що орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 10 квітня 2018 року у цивільній справі № 594/376/17-ц визначено, що для застосування ч.1 ст. 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Як було зазначено вище, строк дії зазначеного договору оренди землі, з урахуванням умов, викладених в додатковій угоді до нього, розпочався після набрання ним чинності - з 31 січня 2008 року, та, зважаючи на строк його дії п`ять років, а потім продовження його дії додатковою угодою ще на п`ять років, сплинув 11 грудня 2017 року.

Після закінчення строку дії договору оренди землі орендар - ПСП Нове життя мав переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен був до спливу строку дії договору оренди землі у строк, не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Матеріали справи містять лист-повідомленняПСП Нове життя про намір поновлення договору оренди землі, датований 01 жовтня 2017 року. До цього листа надано додаткова угода про продовження строку дії договору оренди на сім років до 01 жовтня 2024 року (а.с. 17, 18, том 1).

ОСОБА_2 повідомив шляхом направлення відповідного листа від 03 листопада 2017 року на адресу ПСП Нове життя про відсутність наміру продовжувати на новий термін з ПСП Нове життя договір оренди, у зв`язку з чим, просив звільнити земельну ділянка після збору врожаю в 2017 році та не засівати її під врожай 2018 року. Зазначив, що буде самостійно використовувати земельну ділянку (а.с. 20, том 1).

Колегія суддів вважає, що наявність заперечень з боку орендодавця щодо поновлення договору з ПСП Нове життя дають підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до ст. 3 ЦПК України, не порушено.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18 квітня 2019 року у цивільній справі № 625/166/18.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про втрату ПСП Нове життя свого переважного права на укладення договору оренди земельної ділянки. Висновок суду першої інстанції є достатньо аргументованим.

Колегія суддів вважає, що укладеним 29 березня 2018 року між ОСОБА_2 та ФГ Велес-В договором користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) не порушено переважного права ПСП Нове життя на укладення договору оренди землі на новий строк.

Слід зазначити, що 30 грудня 2005 року між ОСОБА_4 та ПСП Нове життя укладено договір оренди земельної ділянки, а 29 березня 2018 року між ОСОБА_2 та ФГ Велес-В укладено не договір оренди земельної ділянки, а договір емфітевзису, який є іншим видок користування чужою земельною ділянкою, а тому позивач в даному випадку не мав переважного права на укладення договору перед іншими. Так, договір оренди землі відноситься до зобов`язальних правовідносин, а договір емфітевзису до речового права. Крім того, зазначений договір емфітевзису укладено після закінчення дії договору оренди землі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 січня 2019 року у цивільній справі № 573/624/17-ц.

Що ж стосується інших юридичних фактів, які суд під час розгляду справи повинен встановити, а саме додання орендарем до листа-повідомлення проекту додаткової угоди, продовження використання виділеною земельною ділянкою, то дані юридичні факти є похідними від вищевказаних та зважаючи на те, що відповідачами не було порушено переважне права ПСП Нове життя на укладення (поновлення) договору оренди, їх реалізація не є правовою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Аналіз зазначених вище правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена ч. 1 ст. 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури.

Колегія суддів вважає, що діями відповідачів, які полягають в укладенні договору емфітевзису, небуло позбавлено ПСП Нове життя можливості дотримання процедури повідомлення орендодавця про намір реалізувати переважне право, оскільки саме ПСП Нове життя не дотримано встановлену ст. 33 Закону України Про оренду землі процедуру.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги в частині визнання недійсним договору емфітевзису відсутні.

Що ж стосується вимог апеляційної скарги щодо скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови скасування державної реєстрації договору емфітевзису, визнання поновленим договору оренди землі та визнання додаткової угоди від 01 жовтня 2017 року укладеною, то вони не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від позовної вимоги про визнання недійсним договору емфітевзису.

Колегія суддів вважає, що також не підлягає задоволенню вимога апеляційної скарги щодо скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ПСП Нове життя на користь ФГ Велес-В витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9 000,00 грн.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представник позивача посилався на неспівмірність витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що надавалася в суді першої інстанції, завищення часу надання послуг, невідповідність понесених витрат розрахунку, який не містив детального переліку послуг, що надавалися.

Матеріали справи не містять даних, що свідчать про достовірність даних доводів ПСП Нове життя .

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч 1. ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Метою судового доказування є всебічне, повне, об`єктивне з`ясування всіх обставин, що мають істотне значення для правильного розгляду і вирішення справи. Обов`язок забезпечити в ході провадження повноту доказового матеріалу, що дозволяє встановити істину у справі в цивільному процесі, покладений на сторони, інших юридично заінтересованих у вирішенні справи осіб та суд.

У зазначеній нормі закріплюється головний елемент змагального початку цивільного процесу: кожній заінтересованій особі слід довести факти, які обґрунтовують її юридичну позицію.

Обов`язки сторін з доказування розподіляються таким чином: позивач повинен доказати факти, що свідчать про існування правовідносин, з приводу яких виник спір, і про порушення відповідачем прав і законних інтересів позивача; відповідач же повинен доказати ті факти, на які він посилається, обґрунтовуючи свої заперечення проти позову.

Відповідно до постанови Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року Про судове рішення у цивільній справі у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

ПСП Нове життя на виконання зазначених норм законодавства не надано будь-яких належних та допустимих доказів, яки беззаперечно свідчать про неспівмірність витрат на оплату правничої допомоги адвоката, завищення часу надання послуг, невідповідність понесених витрат розрахунку.

Проте, представником ФГ Велес-В у справі були надані документи та матеріали, в яких зазначені підстави, умови та розмір оплати послуг на професійну правничу допомогу, а саме договір про надання правової допомоги від 01 серпня 2017 року, укладений між ФГ Велес-В та адвокатським об`єднанням Корт Райдер , та акт приймання-передачі наданих послуг до даного договору, в якому зазначений перелік наданих послуг правничої допомоги адвоката, їх вартість та час.

Зазначені докази в установленому законом порядку не спростовані.

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що надавалась під час розгляду справи в суді першої інстанції, які підлягають розподілу між сторонами.

Представник ПСП Нове життя не було доведено неспівмірність витрат на оплату правничої допомоги адвоката, завищення часу надання послуг, невідповідність понесених витрат розрахунку.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги в цій частині висновків суду не спростовують.

Також колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції порядку розгляду даної справи, а саме розгляд справи необґрунтовано було здійснено у спрощеному позовному провадженні, а не в порядку загального провадження.

Колегія суддів не погоджується з даними доводами апеляційної скарги, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених в ч. 4 цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; щодо спадкування; щодо приватизації державного житлового фонду; щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до гл. 12 цього розділу; в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у п. 1-5 цієї частини.

З правового аналізу даних норм вбачається, що законодавчо не встановлений вичерпний перелік справ, що розглядаються в порядку спрощеного позовного провадження.

Зважаючи на те, що категорія даної цивільної справи не зазначена в ч. 4 ст. 274 ЦПК України як категорія, яка не може бути розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглянувши дану справу в порядку спрощеного позовного провадження, не порушив зазначені цивільні процесуальні норми. Також слід зазначити, що розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження не спричинило порушення прав та законних інтересів сторін.

Що ж стосується поданого під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції адвокатом ФГ Велес-В клопотання про стягнення з ПСП Нове життя судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн., то колегія суддів вважає його таким, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З наданого до суду апеляційної інстанції акту приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги вбачається, що адвокатським об`єднанням Корт Райдер здійснено правовий аналіз апеляційної скарги, який зайняв 3 робочі години, що дорівнює в грошовому вираженні 3 000,00 грн., та складено відзив на апеляційну скаргу, що зайняло 4 години та дорівнює 4 000,00 грн., а всього 7 000,00 грн.

Сплату ФГ Велес-В даної грошової суми підтверджено відповідною квитанцією та рахунком-фактурою.

Проте, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає вказаний розмір витрат на надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції занадто завищеним, оскільки правове обґрунтування доводів апеляційної скарги вже було предметом розгляду в суді першої інстанції та не є новим, зважаючи на що, час для здійснення правового аналізу, що становить 3 робочі години не є обґрунтованим. Що ж стосується часу для складення відзиву на апеляційну скаргу, то колегія суддів також вважає його завищеним, оскільки його правове обґрунтування є аналогічним правовому обґрунтуванню відзиву на позовну заяву, який було складено під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає, що є достатнім та справедливим визначити, що стягненню з ПСП Нове життя на користь ФГ Велес-В підлягають витрати на професійну правничу допомогу, надану в суді апеляційної інстанції, в розмірі 2 000,00 грн.

Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.

Відповідно до ч.4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Зважаючи на вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та зміну рішення суду першої інстанції в мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 81, п. 2 ч. 1 ст. 374, ч.4 ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргувиконавчого директора приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя - Степаненка В . В . - задовольнити частково.

Рішення Валківського районного суду Харківської області від 25 лютого 2019 року - змінити в мотивувальній частині.

Викласти мотивувальну частину рішення Валківського районного суду Харківської області від 25 лютого 2019 року в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Валківського районного суду Харківської області від 25 лютого 2019 року залишити без змін.

Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя на користь фермерського господарства Велес-В судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанову складено 20 травня 2019 року.

Головуючий суддя: Судді: А.І. Колтунова І.О. Бровченко І.В. Бурлака