Ухвала

від 04.03.2019 по справі 521/21882/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/335/19

Номер справи місцевого суду: 521/21882/18 1-кс/521/8041/18

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

представника ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на ухвалуслідчого суддіМалиновського районногосуду м.Одеси від28.12.2018р.про накладенняарешту намайно в рамках кримінального провадження №12018160470004272 від 12.12.2018 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України,

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом 1-ої інстанції.

Оскарженою ухвалою в рамках кримінального провадження №12018160470004272 від 12.12.2018 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України було задоволено клопотання ст. слідчого Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором Одеської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_9 та накладено арешт на майно, а саме на автомобіль «ПAT» модель «500Х», білого кольору, 2017 року випуску, н.з. НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із забороною розпоряджатися зазначеним автомобілем з метою забезпечення цивільного позову.

Окрім того, ухвалою Малиновського райсуду м. Одеси від 03.01.2019 року були виправлені допущенні описки в ухвалі слідчого судді Малиновського райсуду м. Одеси від 28.12.2018 року, зокрема, у вступній та резолютивній частині зазначено правильний номер ЄРДР 12018160470004272 та в другому абзаці резолютивної частини вказано накласти арешт на автомобіль «FIAT» модель «500Х», білого кольору, 2017 року випуску, н.з. НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Обґрунтовуючи задоволення клопотання слідчого про накладення арешту на вказане вище майно, слідчий суддя прийшов до переконання, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права власника майна, оскільки без застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження неможливо виконати завдання кримінального провадження.

Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.

В апеляційнійскарзі представник ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 зазначив, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою та постановленою із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, з огляду на наступні обставини:

- слідчий в клопотанні про накладення арешту на майно зазначив, що метою такого арешту є забезпечення цивільного позову, разом із тим, у вказаному кримінальному провадженні жодній особі про підозру повідомлено не було;

- у зазначеному кримінальному провадженні не заявлено цивільний позов у розумінні вимог ст. 128 КПК України;

- слідчим у клопотанні та слідчим суддею не досліджено та не встановлено жодної обставини, яка б підтверджувала, що незастосування арешту призведе до відчуження майна;

- слідчий суддя не врахував, що відповідно до судової практики правильною є позиція щодо визнання клопотань про накладення арешту на майно передчасними, якщо на момент їх розгляду особам, про майно яких йдеться в клопотанні не повідомлено про підозру.

Посилаючись на викладені обставини, представник власника майна просить ухвалу слідчого судді скасувати та відмовити в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно.

В судове засідання апеляційного суду прокурор не з`явився, хоча був належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду, про причини неприбуття не повідомив, у зв`язку із чим колегія суддів, на підставі ч. 4 ст. 405 КПК України, з`ясувавши думку інших учасників провадження, вважає за можливе провести апеляційний розгляд за відсутності прокурора.

Заслухавши суддю-доповідача; представника ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 , який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити; перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов до висновків про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 370КПК Українипередбачає,що судоверішення повиннобути законним,обґрунтованим івмотивованим.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Положення даної норми КПК України узгоджуються зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Частина 3 зазначеної статті 170 КПК України передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно із ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна, як доказ в кримінальному провадженні... ; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння ...; 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна; 4) розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Так,пунктом 4ч.2ст.170КПК Українивстановлено,що арештмайна допускаєтьсяз метоюзабезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При цьому, відповідно до ч. 6 цієї ж ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Зі змісту клопотання слідчого про накладення арешту на майно вбачається, що слідчий просив накласти арешт на майно ОСОБА_6 з метою забезпечення цивільного позову (а.с. 4).

Відповідно до мотивувальної частини ухвали слідчого судді (а.с. 35), клопотання слідчого було задоволено та на автомобіль, належний ОСОБА_6 було накладено арешт з метою забезпечення цивільного позову.

Водночас, слідчий та слідчий суддя залишили поза увагою той факт, що на момент звернення із клопотанням до суду та його розгляду у кримінальному провадженні №12018160470004272 від 12.12.2018 року жодній особі не було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.

Таким чином, гр. ОСОБА_6 , на автомобіль якої слідчим суддею Малиновського райсуду м. Одеси 28.12.2018 року було накладено арешт із забороною розпорядження вказаним майном, у вищезазначеному кримінальному провадженні не є ні підозрюваною, ні обвинуваченою, ні особою, яка в силу закону повинна нести цивільну відповідальність за дії підозрюваного (обвинуваченого), а тому на її майно, відповідно до вищенаведених положень кримінального процесуального закону, не може бути накладено арешт з метою забезпечення цивільного позову.

Враховуючи наведене, навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним.

З огляду на наведене правильною є практика, коли слідчі судді визнають клопотання про накладення арешту на майно передчасними та відмовляють у їх задоволенні, оскільки на момент їх розгляду, особам, про майно яких йдеться в клопотанні, не повідомлено про підозру.

Окрім того,відповідно доч.1ст.128КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

З огляду на викладені положення кримінального процесуального закону, цивільний позов, заявлений ТОВ «Санта» до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди (а.с. 25-30), не є цивільним позовом в кримінальному провадженні в розумінні положень ст. 128 КПК України, оскільки ОСОБА_6 в даному кримінальному провадженні не має процесуального статусу підозрюваної або обвинуваченої.

Окрім того, відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України, судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції.

В порушення зазначених вимог кримінального процесуального закону, в матеріалах провадження відсутній технічний носій інформації, на якому зафіксоване судове засідання Малиновського райсуду м. Одеси від 28.12.2018 року (а.с. 33) із розгляду клопотання слідчого про накладення арешту на майно.

Водночас, при виправленні описки в оскаржуваній ухвалі слідчого судді ухвалою Малиновського райсуду м. Одеси від 03.01.2019 року, судом було залишено поза увагою те, що, окрім допущення помилки в зазначенні номеру кримінального провадження відповідно до ЄРДР, слідчий суддя також помилково зазначив статтю кримінального закону, за ознаками якої були внесені відомості до ЄРДР ч. 1 ст. 185 КК України, в той час як правильним зазначенням було б ч. 3 ст. 191 КК України.

Приписами п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України передбачено, що занаслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчогосудді судапеляційної інстанціїмає право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Частина 1 ст. 412 КПК України визначає, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Отже, враховуючи те, що слідчий суддя при задоволенні клопотання слідчого та накладенні арешту на майно допустив перелічені вище істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги представника, скасування ухвали слідчого судді про накладення арешту на майно, а також ухвали суду про виправлення описок та постановлення нової ухвали про відмову в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно.

Керуючись ст.ст. 170-173, 370, 376, 395, 404, 405, 407, 409, 419, 412, 422, 532 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 28.12.2018 р. та ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 03.01.2019 р. про виправлення описки скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання ст. слідчого Малиновського ВП вм. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 про накладення арешту на майно, а саме на на автомобіль «FIAT» модель «500Х», білого кольору, 2017 року випуску, н.з. НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках кримінального провадження №12018160470004272 від 12.12.2018 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4