Постанова

від 07.03.2019 по справі 607/1566/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/1566/19Головуючий у 1-й інстанції Сливка Л.М. Провадження № 22-ц/817/303/19 Доповідач - Шевчук Г.М. Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2019 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Шевчук Г.М.

суддів - Міщій О. Я., Ткач З. Є.,

з участю секретаря - Романюк Х.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу №607/1566/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 січня 2019 року постановлену суддею Сливка Л.М., повний текст якої складено 23 січня 2019 року за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на майно,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 21 січня 2019 року подав до суду позов до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на земельну ділянку. Одночасно подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2

Ухвалою Тернопільського міськрайонного від 23 січня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовлено.

Не погоджуючись із ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала була винесена з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. В обгрунтування вимог вказує на те, що судом першої інстанції залишено поза увагою, що згідно договору позики ОСОБА_2 добровільно зобов'язалась передати йому у власність вищевказане майно за невиконання зобов'язань, що випливають із цього договору. Невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення прав та охоронюваних законом його інтересів.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 не заперечує щодо задоволення апеляційної скарги, визнає її в повному обсязі.

Від апелянта ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутності, в якому вказує на те, що апеляційну скаргу підтримує та просить її задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 також звернулась із клопотанням про розгляд справи у її відсутності, апеляційну скаргу підтримує та просить її задовольнити.

У відповідності до вимог ст.ст. 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у відсутності сторін.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що подана заява є не обґрунтованою, не підтверджена належними доказами необхідності забезпечення позову, зокрема позивачем не долучено жодних доказів на підтвердження того, що відповідачкою вчиняються дії спрямовані на відчуження нерухомого належного їй майна.

Колегія суддів з таким висновком суду погоджується в повній мірі виходячи з наступного.

Як убачається із матеріалів справи, предметом заявленого позову є стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на майно .

ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_2, зокрема на: земельну ділянку, площею 0,0861 га що знаходиться за адресою: м.Тернопіль, вул.М.Шашкевича,17, кадастровий номер: 6110100000:12:005:0030, цільове призначення якої - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); незавершене будівництво, незакінчений будівництвом багатоквартирний житловий будинок, що знаходиться за адресою: м.Тернопіль, вул.М.Шашкевича,17; нежитлове приміщення офісу, що за адресою: м.Тернопіль, вул.С.Крушельницької,43, будинковолодіння в складі житлового будинку загальною площею 365,2 кв.м. та господарські будівлі розташовані в м.Тернополі, вул.В.Юрчака,3; земельну ділянку, площею 0,0636 га, що знаходиться за адресою: м.Тернопіль, вул.Юрчака,3, кадастровий номер: 6110100000:12:016:0088; 1/3 частину приватизованої квартири, яка розташована за адресою: м.Тернопіль, проспект Злуки,57/138, загальною площею 64,9 м.кв.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав на те, що розмір заборгованості відповідача становить 100000 гривень, тому невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або унеможливити виконання рішення суду, оскільки відповідачка вчиняє заходи щодо відчуження належного їй нерухомого майна.

Проте, заява про забезпечення позову не містить в собі мотивованих підстав для обрання визначеного способу забезпечення позову.

Згідно з ст.150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до роз'яснень п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову судом беруться до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Частина 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. За змістом наведеного, жодне з положень Конвенції не може бути витлумачене як таке, що легітимізує набуття права власності одним суб'єктом за рахунок протиправного позбавлення майнового права іншого суб'єкта, із відмовою, до того ж, у можливості захисту порушеного права. Кожен, чиї права та свободи було порушено має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (Статті 13 і 14 Конвенції).

Окрім національного законодавства, також і прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Диспозиція ст. 149 - 153 ЦПК України, яка дозволяє суду забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно носить оціночний характер судом ризиків заподіяння шкоди інтересам позивача.

З приписів норм цивільно-процесуального законодавства України вбачається, що процесуальне законодавство обумовлює допустимість застосування заходів із забезпечення позову наявністю обставин, які свідчать про те, що невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Забезпечення позову застосовується як засіб запобігання можливим порушенням майнових чи охоронюваних законом інтересів особи.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання на те, що процесуальним законодавством передбачений певний вид забезпечення позову, без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, наявність самого по собі позову про стягнення заборгованості не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно .

Крім того, матеріали справи не містять доказів щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Доводи, що викладені в апеляційній скарзі, були предметом розгляду суду першої інстанції, який дав правильну оцінку цим доводам та прийшов до правильного висновку про те, що підстави для забезпечення позову відсутні.

За таких обставин, суддею першої інстанції було дотримано норми процесуального права, а тому колегія суддів прийшла до висновку про залишення ухвали без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного Тернопільської області від 23 січня 2019 року залишити без змін .

Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 7 березня 2019 року.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи