Рішення

від 29.07.2019 по справі 607/1566/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.07.2019 Справа №607/1566/19

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Сливка Л.М.,

за участі секретаря судового засідання Хамелко О.Ю., представника позивача - адвоката Данилевич Андріани Богданівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Тернополі в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на майно , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 з позовом про стягнення з неї коштів в сумі 100'000 грн. шляхом звернення стягнення на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0861 га.; незакінчений будівництвом багатоквартирний житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_1 ; нежиле приміщення офісу, що за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна 29979811; будинковолодіння в складі житлового будинку, загальною площею 365,2 м 2 та господарські будівлі, розташовані в АДРЕСА_3 ; земельну ділянку, площею 0,0636 м 2 , що за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер: НОМЕР_3 ; 1/3 квартири за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 64,9 м 2 . В обґрунтування вказаних вимог зазначає, що 01 червня 2018 року відповідач отримала від нього в борг 100'000 грн., котрі зобов`язалась повернути до 01 січня 2019 року, про що вони склали розпису. Також вони дійшли згоди про те, що у випадку невиконання вказаних зобов`язань, відповідач зобов`язується передати у власність низку нерухомого майна, котре є предметом спору. У визначений строк, ОСОБА_2 свої боргових зобов`язань не виконала, а тому слід стягнути з неї суму позики шляхом звернення стягнення на нерухоме майно.

Позивач у судове засідання не з`явився, забезпечивши явку свого представника - адвоката Данилевич А.Б., котра позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, з мотивів, викладених у позовній заяві. Не заперечувала щодо проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач повторно у судове засідання не з`явилась, хоча про день та час розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку, шляхом направлення на її адресу судових повісток. Про причини неявки суду не повідомила. Відзиву не подала. За даних обставин наявні усі підстави, визначені частиною 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), для ухвалення заочного рішення у справі, керуючись частиною 4 ст. 223 ЦПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача , перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з огляду на таке.

01 червня 2018 року ОСОБА_2 склала розписку у якій зафіксувала, що отримала від ОСОБА_1 100'000 грн., котрі зобов`язалась повернути до 01 січня 2019 року. (а.с. 3)

У цій же розписці ОСОБА_2 вказала, що у випадку несплати в зазначений термін у рахунок погашення боргу зобов`язується в строк до 01 січня 2019 року передати у власність своє майно, оригінали правовстановлюючих документів на яке нею передано ОСОБА_1 особисто, а саме: на земельну ділянку, що за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0861 га.; незакінчений будівництвом багатоквартирний житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_1 ; нежиле приміщення офісу, що за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна 29979811; будинковолодіння в складі житлового будинку, загальною площею 365,2 м 2 та господарські будівлі, розташовані в АДРЕСА_3 ; земельну ділянку, площею 0,0636 м 2 , що за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер: НОМЕР_3 ; 1/3 квартири за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 64,9 м 2 .

Визначаючись з природою правовідносин, котрі виникли між сторонами в результаті складення вказаної розписки суд бере до уваги викладене нижче та приходить до наступних висновків.

За положеннями статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до принципу свободи договору, закріпленого у статтях 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною третьою статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до вимог частини 2 ст. 628 ЦК України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно до вимог статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позивальника. (частина 1 ст. 1047 ЦК України).

У правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 № 6-63цс13, вказано, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Аналогічні висновки містяться і у постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15 від 08 червня 2016 року у справі № 6-1103цс16 та вказівки в постанові ВСУ від 26 вересня 2018 у справі № 483/1953/16-ц .

Таким чином суд прийшов до переконання, що відповідно до вказаних норм права, сторони спору уклали договір позики, у зв`язку з чим між ними виникло відповідне зобов`язання.

Водночас, до зазначеної розписки внесено відомості згідно яких ОСОБА_2 висловила свою волю на забезпечення зобов`язань за вказаним договором, шляхом передання у власність кредитора нерухомого майна у разі неналежного виконання зобов`язань.

Таке застереження носить ознаки забезпечення зобов`язання заставою, однак ним не є, оскільки:

частиною 1 ст. 548 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може бути забезпечене заставою.

Частиною 1 ст. 574 ЦК України встановлено, що застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Тобто, забезпечення зобов`язання в принципі та застава як його вид, виникає на підставі договору, закону, або рішення суду.

Як визначено процитованою вище статтею 626 ЦК України, договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Жодного договору, тобто правочину у якому була б відображена домовленість двох, або більше сторін, щодо забезпечення договору позики 100'000 грн., укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , позивачем не надано.

Представлена суду розписка не є договором, адже не відображає домовленості двох, або більше сторін; вона складається лише боржником на підтвердження факту укладення правочину на певних умовах.

Також позивачем не надано рішення суду щодо цього питання.

Таке забезпечення не виникає на підставі закону.

Таким чином суд прийшов до переконання, що зобов`язання, котре виникло між позивачем та відповідачем на підставі договору позики, не було забезпечено, оскільки сторони про це не домовлялись; перелічене у розписці майно не є предметом застави, а тому на нього не може бути звернено стягнення.

З огляду на викладене позовні вимоги ОСОБА_1 є недоведеними, а тому до задоволення не підлягають.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 10- 13, 76-83, 223, 258-268, 273, 280-284, 352-355 Цивільного процесуального кодексу Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на майно .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручену у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 31 липня 2019 року.

Реквізити сторін:

Позивач ОСОБА_1 - зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Відповідач ОСОБА_2 - місцезнаходження: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Головуючий суддяЛ. М. Сливка