Ухвала

від 07.03.2019 по справі 501/2914/16-ц

ІЛЛІЧІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 07.03.2019

Справа № 501/2914/16-ц

2/501/226/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2019 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі головуючого судді Петрюченко М.І.,

за участю секретаря судового засідання - Тейбаш Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорноморську Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу

позовом:

1 ОСОБА_1,

2 ОСОБА_2

до

відповідачів:

1 Публічного акціонерного товариства Запорізький автомобілебудівний завод

2 ТОВ Чорноморський логістичний центр

предмет та підстави позову: про стягнення матеріальної та моральної шкоди

представник позивача - ОСОБА_3

негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, постановив ухвалу про наступне та

ВСТАНОВИВ:

1. Представник Публічного акціонерного товариства Запорізький автомобілебудівний завод 22.01.2019 року надав до суду заяву про закриття провадження по справі в частині позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Запорізький автомобілебудівний завод про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

2. Дана заява мотивована тим, що Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.12.2018 року відкрито провадження по справі №908/2500/18 про банкрутство Приватного акціонерного товариства Запорізький автомобілебудівний завод .

3. Так, суд погоджується, що за вимогами ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

4. У ч.1 ст.20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у звязку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

5. Зазначені норми кореспондується із положеннями ч.4 ст.10 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , згідно з яким суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, повязаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобовязань (податкового боргу), визначених відповідно доПодаткового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

6. Виходячи із вищезазначених вимог ст.20 ГПК України та враховуючи особливості Закону України "Провідновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом господарські суди розглядають в межах справи про банкрутство усі майнові спори з вимогами до боржника у процедурах банкрутства.

7. Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю згаданого законодавства про банкрутство, що передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

8. Системний аналіз положень Закону про банкрутство дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми згаданого Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

9. За наявності порушеної господарським судом справи про банкрутство відповідача цивільна справа за позовом до такого відповідача не може бути порушена, а у випадку її порушення підлягає закриттю.

10. Як передбачено у п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

11. Разом з тим, суд доходить до висновку про відмову у закритті провадження у справі, з тих підстав, що обсяг та зміст конкретних обставин даної справи та їх нормативне регулювання дають підстави вважати, що закриття провадження у справі може призвести до позбавлення позивачів права на судовий захист, з огляду на таке.

12. Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

13. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

14. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

15. Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

16. При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі „Юніон Аліментаріа проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

17. Згідно з нормами статті 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

18. Ратифікуючи зазначену Конвенцію, Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

19. У своєму рішенні у справі Пономарьов проти України суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

20. З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

21. Суд приймає до уваги, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до Іллічівського міського суду Одеської області 14.12.2016 року з позовом до Публічного акціонерного товариства Запорізький автомобілебудівний завод про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

22. Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області Смирнова В.В. від 14.12.2016 року відкрито провадження у справі (а.с.37 т.1).

23. Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 21.02.2017 року відведено суддю Смирнова В.В. від розгляду даної справи (а.с.73 т.1).

24. Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 28.02.2017 року справа повторно розподілена для подальшого розгляду судді Ледньовій Т.В. (а.с.76-77 т.1).

25. Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області Ледньової Т.В. від 01.03.2017 року прийнято до свого провадження дану цивільну справу (а.с.80 т.1).

26. У зв'язку із звільненням судді Ледньової Т.В. з посади судді, призначено повторний автоматизований розподіл даної справи (а.с.21 т.2).

27. Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 09.11.2017 року справа повторно розподілена для подальшого розгляду судді Максимович Г.В. (а.с.24 т.2).

28. Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області Максимович Г.В. від 10.11.2017 року прийнято до свого провадження дану цивільну справу (а.с.25 т.2).

29. У зв'язку із відстороненням судді Іллічівського міського суду Одеської області Максимович Г.В. від здійснення правосуддя, відповідно до наказу голови суду №21-ос від 03.08.2018 року призначено повторний автоматизований розподіл судових справ.

30. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу від 20.08.2018 року, справа повторно розподілена для подальшого розгляду судді Петрюченко М.І.

31. Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області Петрюченко М.І. від 25.08.2018 року прийнято до свого провадження справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 з позовом до Публічного акціонерного товариства Запорізький автомобілебудівний завод про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

32. Враховуючи викладене, оцінюючи обставини справи, характер процесу та його значення для позивачів, важливість предмета розгляду для заявників, їх вік, а також приймаючи до уваги те, що провадження в цій справі відкрито ще 14.12.2016 року (існує тривалий розгляд справи), з метою уникнення порушень вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна та яка гарантує кожному учаснику процесу право на розгляд його справи судом упродовж розумного строку, суд дійшов до висновку про відмову у закритті провадження по справі в частині позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Запорізький автомобілебудівний завод про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

З цих підстав, керуючись ст.ст.255, 258-260, 263 Цивільного процесуального кодексу України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У заяві представника Публічного акціонерного товариства Запорізький автомобілебудівний завод про закриття провадження по справі в частині позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Запорізький автомобілебудівний завод про відшкодування матеріальної і моральної шкоди - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 07 березня 2019 року.

Суддя Іллічівського міського

суду Одеської області М.І.Петрюченко