Рішення

від 21.02.2019 по справі 910/16931/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 21.02.2019Справа №  910/16931/18 Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді Бондаренко Г.П., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу №910/16931/18 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Характерники» доПублічного акціонерного товариства «Агрохолдинг Авангард» в особі відокремленого підрозділу Філії «Авангард» Публічного акціонерного товариства «Агрохолдинг Авангард» простягнення 156  676,48 грн. Без виклику учасників справи ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Характерники» (далі – ТОВ «Характерники») звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства «Агрохолдинг Авангард» в особі відокремленого підрозділу Філії «Авангард» Публічного акціонерного товариства «Агрохолдинг Авангард» (далі – ПАТ «Агрохолдинг Авангард») про стягнення 156  676,48 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору про надання охоронних послуг №01-09/2018/ФАзм від 01.09.2018 р. не у повному обсязі здійснив оплату за надані позивачем послуги, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 153  720,00 грн. Крім того, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов Договору позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 2  729,06 грн. та 3% річних у розмірі 227,42 грн. Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами. Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження. Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2018 р. відкрито провадження у справі №910/16931/18 та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив. 14.01.2019 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до змісту якої просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 230  580,00 грн., пеню у розмірі 5  154,89 грн., інфляційні втрати у розмірі 1  076,04 грн. та 3%  за користування грошовими коштами у розмірі 430,00 грн. При цьому, заявлені збільшені позовні вимоги обґрунтовані тим, що основний борг, штрафні санкції та 3% річних ті інфляційні збитки позивач нараховує за інший період та на підставі настання строку виконання зобов'язання  за актами наданих послуг № ОУ-0000056 від 30.09.2018 (з 01.11.2018 року),  № ОУ-0000061  від 31.10.2018 року (з 01.12.2018 року ) – вказані акти були предметом та підставою подання позовної заяви  17.12.2018 року, а також за актом № ОУ-0000067 від 30.11.2018 (з 01.01.2019 року – настав строк виконання). Тобто фактично позивачем заявлено про стягнення заборгованість за договором про надання охоронних послуг № 01-09/2018/Фазм від 01.09.2018 року, який є підставою виникнення між сторонами зобов'язань, проте змінено період стягнення заборгованості (зокрема, і за той період, в який права позивача на момент подання позову -17.12.2018  ще не були порушені та на підставі інших первинних документів,  підписані сторонами акти надання послуг, стягнення за якими не було предметом первісно заявлених вимог). У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. У зв'язку із чим, збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві. Згідно із ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмету або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого засідання у справі. Як вбачається з поданої позивачем заяви про збільшення розміру позовних вимог, позивач фактично змінює предмет та підстави позову, оскільки за первісною редакцією позовної заяви, заявлено лише про стягнення основного боргу, пені та 3% річних за інший період за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000056 від 30.09.2018 (з 01.11.2018 року),  № ОУ-0000061  від 31.10.2018 року (з 01.12.2018 року ). Таким чином,  подавши заяву про  стягнення заборгованості за актом № ОУ-0000067 від 30.11.2018 (з 01.01.2019 року – настав строк виконання після подання позовної заяви), а також нарахувавши інфляційні втрати за неналежне виконання зобов'язань по сплаті грошових коштів за вказаним актом, який став підставою для виникнення обов'язку оплати, позивач змінив підстави та предмет позову, що не передбачено чинним законодавством. За таких обставин, суд дійшов до висновку про відмову в прийнятті заяви про збільшення розміру позовних вимог., оскільки вважає, що позивачем змінено предмет позову та його підстави, а подана позивачем заява від 14.01.2019 року є заявою про зміну підстав та предмету позову, яка не підлягає прийняттю до розгляду в рамках розгляду справи № 910/16931/18, а вказані вимоги можуть бути заявлені в рамках окремого позову для захисту порушених прав позивача,  у випадку неналежного виконання зобов'язань відповідачем щодо їх оплати. Підсумовуючи наведене, суд розглядає заявлені позовні вимоги у справі № 910/16931/18 в межах первісно заявлених позовних вимог  у розмірі 156676,48 грн., з яких  153,720 грн. основного боргу за актами №№ ОУ-0000056 від 30.09.2018 (з 01.11.2018 року – строк з якого наступило порушення зобов'язання щодо оплати),  № ОУ-0000061  від 31.10.2018 року (з 01.12.2018 року – строк з якого наступило порушення зобов'язання з оплати), а також  про стягнення пені у розмірі 2729,06 грн. та 227,42 грн. – 3% річних. 23.01.2019 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні вказуючи на те, що ним заборгованість за Договором погашено в повному обсязі. Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва - ВСТАНОВИВ: 01.09.2018 р. між ТОВ «Характерники» (охоронне агентство) та ПАТ «Агрохолдинг Авангард» (замовник) було укладено Договір про надання охоронних послуг №01-09/2018/ФАзм (надалі – Договір), відповідно до п. 2.1 якого охоронне агентство зобов'язується забезпечити недоторканість об'єкту охорони, що передається замовником під охорону згідно акту прийняття об'єкту під охорону (Додаток 4 до Договору), а замовник зобов'язується щомісячно сплачувати охоронному агентству встановлену цим Договором плату. У відповідності до п.п. 2.2 - 2.4 Договору об'єкт, який передається під охорону визначається в дислокації, що є додатком до договору та його невід'ємною частиною. Охорона об'єкта здійснюється згідно дислокації (додаток №1 до Договору), інструкції по охороні об'єкта замовника (додаток №2) та положень даного Договору. Додаток №1 та Додаток №2 підписуються замовником та охоронним агентством разом з Договором. Зміни та доповнення у Додатки вносяться у письмовій формі за згодою сторін укладанням додаткових угод до Договору. За змістом п. 3.1 Договору охорона зобов'язана організувати та забезпечити цілодобову охорону об'єкту охорони згідно положень даного Договору шляхом: контролю за цілісністю об'єкта та схоронністю майна замовника (в тому числі,  товарно-матеріальних цінностей - ТМЦ), що на ньому зберігається; здійснення на об'єкті охорони затвердженого замовником перепускного режиму, при цьому не допускати проникнення сторонніх осіб на об'єкт охорони, несанкціонованого перебування його працівників та відвідувачів; контролю за ввезенням та вивезенням (внесенням та винесенням) товарно-матеріальних цінностей на територію об'єкта згідно із порядком, встановленим замовником; здійснення контролю за списанням ТМЦ в номенклатурі, зазначеній в актах прийому-передачі ТМЦ. Оформлення такого контролю здійснюється шляхом проставлення уповноваженою охоронним агентством особою підпису на документах, які підтверджують списання ТМЦ; здійснення заходів оперативного реагування при посяганні на майно замовника, порушенні режиму роботи об'єкту охорони, спробах викрадення ТМЦ; забезпечення недоторканості місця вчинення протиправних дій проти майна замовника на об'єкті до прибуття представників правоохоронних органів та відповідальних осіб замовника (за окремим погодженням з щамовником). Відповідно до п. 7.1 Договору вартість людино/години на об'єкті охорони складає 30,00  грн. Пунктом 7.2 Договору передбачено, що вартість надання охоронних послуг обчислюється з розрахунку перебування на об'єкті охорони протягом місяця 3,5 умовних охоронників на добу (фактична кількість забезпечених цілодобових постів) згідно дислокації постів, а також наявної фактичної кількості охоронників в черговій зміні, виходячи із полуторного складу кількості охоронників, необхідного для забезпечення одного цілодобового посту або 100% відсотковим наповненням. Згідно з п. 7.3 Договору загальна сума щомісячної плати за даним Договором вираховується шляхом перемноження: вартості людино/години на об'єкті охорони (30,00 грн/год), кількості годин у добі (24), середньої кількості діб на місяць (30,5), кількості цілодобових постів охорони згідно дислокації (3,5), та складає 76  860,00 грн. без ПДВ. Відповідно до п. 7.4 Договору оплата щомісячної суми Договору за надані послуги здійснюється протягом місяця, що слідує за звітним. Пунктом 7.5 Договору визначено, що охоронне агентство зобов'язано надати замовникові акти про надання охоронних послуг до 2 числа місяця наступного за звітним. В акті про надання охоронних послуг охоронне агентство вказує ціну наданих послуг з урахуванням відшкодування понесених штрафних санкцій, зменшення вартості послуг, виходячи із фактичного забезпечення кількості постів охорони та коефіцієнту наповнення постів, іншої шкоди, спричиненої замовникові неналежним виконанням умов Договору. Замовник зобов'язаний протягом 5 робочих днів розглянути поданий акт та підписати його або надати заперечення (претензію) щодо викладеного в акті про надання охоронних послуг. У разі не підписання замовником акту протягом встановленого строку та відсутності заперечень щодо викладеного в акті, такі послуги вважаються наданими належним чином. Договір, згідно з п. 10.1, набирає чинності з 01.09.2018 р. і діє до 01.09.2019 р. Разом із Договором сторонами підписано Дислокацію постів об'єкту охорони Філії «Авангард» ПАТ «Агрохолдинг Авангард», що знаходиться за адресою: 77450, с. Загвіздя, вул. Підгірка, Тисменицький район, Івано-Франківська область (додаток 1 до Договору), в якій погоджено перелік об'єктів та інших товарно-матеріальних цінностей, які входять до складу поста охорони і здаються під охорону, та час роботи охорони. Додатком №2 до Договору сторонами погоджено Інструкцію по охороні об'єкту Філії «Авангард» ПАТ «Агрохолдинг Авангард». Додатком №3 до Договору сторонами погоджено Протокол узгодження договірної ціни на надання послуг з охорони об'єкта. Відповідно до пунктів 1-3 Додатку №3 до Договору, сторонами досягнута згода щодо розміру вартості послуг з охорони за один календарний місяць, яка становить 76  860,00 грн. без ПДВ. Вартість надання послуг одному охороннику, з розрахунку оплати послуг за одну годину роботи погоджена сторонами, за домовленістю сторін складає 30,00 грн. за годину. Кількість робітників, що одночасно перебувають на об'єкті охорони під час однієї зміни, згідно Дислокації. 01.09.2018 р. сторонами складено та підписано Акт прийняття об'єкту під охорону та Акт обстеження технічного стану об'єкту охорони. Як вбачається з матеріалів справи позивачем на виконання умов Договору у вересні 2018 р. та жовтні 2018 р. було надано відповідачу обумовлені Договором послуги охорони на загальну суму 153  720,00 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-00000056 від 30.09.2018 р. на суму 76 860,00 грн. та №ОУ-00000061 від 31.10.2018 р. на суму 76 860,00 грн., які підписані сторонами договору без зауважень та скріплені печатками сторін. Проте, відповідач свого обов'язку з оплати наданих послуг належним чином не виконав, у зв'язку із чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за надані послуги в сумі 153  720,00 грн. 28.09.2018 р. та 15.10.2018 р., з метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено відповідачу листи №28-09-2018 та №15-10-2018,  в яких позивач просив погасити заборгованість, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду. Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку. У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать. Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору. Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. За своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг. Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання. Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до п. 7.3 Договору загальна сума щомісячної плати за даним Договором складає 76  860,00 грн. без ПДВ. Додатком №3 до Договору сторонами погоджено Протокол узгодження договірної ціни на надання послуг з охорони об'єкта, відповідно до якого, сторонами досягнута згода щодо розміру вартості послуг з охорони за один календарний місяць, яка становить 76  860,00 грн. без ПДВ. Пунктом 7.5 Договору визначено, що охоронне агентство зобов'язано надати замовникові акти про надання охоронних послуг до 2 числа місяця наступного за звітним. В акті про надання охоронних послуг охоронне агентство вказує ціну наданих послуг з урахуванням відшкодування понесених штрафних санкцій, зменшення вартості послуг, виходячи із фактичного забезпечення кількості постів охорони та коефіцієнту наповнення постів, іншої шкоди, спричиненої замовникові неналежним виконанням умов Договору. Замовник зобов'язаний протягом 5 робочих днів розглянути поданий акт та підписати його або надати заперечення (претензію) щодо викладеного в акті про надання охоронних послуг. У разі не підписання замовником акту протягом встановленого строку та відсутності заперечень щодо викладеного в акті, такі послуги вважаються наданими належним чином. На підтвердження надання послуг, позивачем надано Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-00000056 від 30.09.2018 р. на суму 76 860,00 грн. та №ОУ-00000061 від 31.10.2018 р. на суму 76 860,00 грн. Вказані акти підписані відповідачем без зауважень чи заперечень. Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст. ст. 76, 77, 91 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені позивачем акти надання послуг є належним доказом надання послуг відповідачу за Договором. В ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За умовами п. 7.4 Договору оплата щомісячної суми Договору за надані послуги здійснюється протягом місяця, що слідує за звітним. Таким чином, обов'язок по оплаті за надані послуги за умовами Договору не ставиться в залежність від будь-яких обставин та відповідно обов'язок по сплаті послуг за вересень 2018 р. є таким, що настав 31.10.2018 р., а послуг за жовтень 2018 р. - 30.11.2018 р. Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Доказів на підтвердження сплати заборгованості за отримані послуги, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано. Проте, заперечуючи проти позовних вимог відповідач у своєму відзиві на позовну заяву зазначає, що ним заборгованість за Договором погашено в повному обсязі на підтвердження чого надав платіжні доручення №8674338217 від 12.10.2018 р. на суму 30  000,00 грн., №8674338501 від 16.11.2018 р. на суму 100  000,00 грн. та №8674338167 від 08.10.2018 р. на суму 50  000,00 грн. В той же час, судом встановлено, що на підставі наданих відповідачем платіжних доручень відповідачем здійснено оплату послуг охорони не за спірним Договором №01-09/2018/ФАзм від 01.09.2018 р., а за Договором №01-01/2018/ФА від 01.01.2018 р., оскільки призначенням платежу у зазначених платіжних дорученнях є: «Оплата послуг охорони згідно договору №01-01/2018/ФА від 01.01.2018». Таким чином, судом відхиляються доводи відповідача щодо повної сплати ним заборгованості за спірним Договором. Отже, враховуючи викладене станом на час розгляду справи в суді за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 153  720,00 грн. Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання позивачем відповідачу узгоджених послуг та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманих послуг підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 153  720,00 грн. Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 2  729,06 грн. та 3% річних в розмірі 227,42 грн. Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено пеню. Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України. Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки. За умовами пункту 5.9 Договору, у випадку несвоєчасної сплати замовником вартості послуг охоронного агентства згідно Договору, замовник зобов'язаний сплатити охоронному агентству пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми оплати за кожен день прострочення. Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 2  729,06 грн. за період з 01.11.2018 року по 03.12.2018 року за обома актами, а тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню. Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Здійснивши перерахунок 3% річних за заявлений позивачем період з 01.11.2018 року по 03.12.2018 року по двом актам, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних в розмірі 227,42 грн. Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму заборгованості, в свою чергу заперечення відповідача викладені у відзиві, спростовуються встановленими фактичними обставинами справи. За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Стосовно розподілу витрат позивача по оплаті правової допомоги в розмірі 12 000,00 грн. слід зазначити наступне. Положеннями ст. 123 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відшкодування витрат позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. До матеріалів справи позивачем не подано жодного доказу понесення ним витрат на правничу допомогу адвоката, з огляду на що заявлені 12 000,00 грн. витрат на правничу допомогу адвоката ТОВ «Характерники» не  підлягають відшкодуванню. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва - ВИРІШИВ: 1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Характерники» до Публічного акціонерного товариства «Агрохолдинг Авангард» в особі відокремленого підрозділу Філії «Авангард» Публічного акціонерного товариства «Агрохолдинг Авангард» про стягнення 156  676,48 грн. задовольнити повністю. 2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Агрохолдинг Авангард» (03115, м. Київ, пр-т. Перемоги, 121 В; ідентифікаційний код 00851519) в особі відокремленого підрозділу Філії «Авангард» Публічного акціонерного товариства «Агрохолдинг Авангард» (77450, Івано-Франківська область, Тисменицький район, с. Загвіздя, вул. Пдгірка; ідентифікаційний код 39765654) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Характерники» (77740, Івано-Франківська область, Богородчанський район, с. Луквиця, вул. Центральна; ідентифікаційний код 41634131) заборгованість у розмірі 153 720 (сто п'ятдесят три тисячі сімсот двадцять) грн. 00 коп., пеню у розмірі 2  729 (дві тисячі сімсот двадцять дев'ять) грн. 06 коп., 3% річних у розмірі 227 (двісті двадцять сім) грн. 42 коп. та 2 350 (дві тисячі триста п'ятдесят) грн. 14 коп. судового збору. 3. Видати наказ позивачу після набрання судовим рішенням законної сили. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст рішення складено та підписано - 07.03.2019 р. Суддя                                                                                           Г.П. Бондаренко