Рішення

від 27.02.2019 по справі 520/13844/17

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 520/13844/17

Провадження № 2/520/1870/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2019 року Київський районний суд м. Одеси, в складі:

головуючий - суддя Васильків Олена Василівна,

секретар судового засідання - Белінська Ганна Сергіївна,

за участю позивача ОСОБА_1 ; відповідача ОСОБА_2 ; представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ; представника відповідача ОМР - Лапчинської О . В.; представника відповідача Головного управління Держгеокадастру в Одеській області - Черній І.Ю.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Одеської міської ради, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, третя особа на стороні позивача - ОСОБА_5 , про усунення перешкод у користуванні власністю, визнання незаконним та скасування рішення та витягу,-

встановив:

І. ПРОЦЕДУРА

13.11.2017 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідачів, та відповідно до заяви від 21.03.2018 року, позовні вимоги в новій редакції з внесенням змін до предмету позову, просить:

- усунути перешкоди в користуванні власністю, а саме земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 ;

- визнати незаконним та скасувати рішення Одеської міської ради від 21.04.2005 року №4128-ІV Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та передачу у приватну власність земельної ділянки в натурі та передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,0271 га., ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд ;

- визнати незаконним та скасувати Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, серія та номер: НОМЕР_1 , виданий 04.05.2017 року Відділом у м. Одесі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, на підставі рішення Одеської міської ради від 21.04.2005 року №4128-ІV Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та передачу у приватну власність земельної ділянки в натурі та передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,0271 га., ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд ;

- встановити порядок виконання рішення, відповідно до якого це рішення суду є підставою для внесення Відділом у м. Одесі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, або його правонаслідувачем після його припинення, запису щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі України на земельну ділянку площею 0,0271 га., кадастровий номер НОМЕР_2 , цільове призначення землі - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_2 , яка булла передана у власність ОСОБА_2 та для внесення відповідних змін (записів) у Поземельну книгу;

- встановити порядок виконання рішення, відповідно до якого це рішення суду є підставою для внесення Реєстраційною службою Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради запису щодо скасування запису з номером 20768004 про право власності (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна НОМЕР_3 ): ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 0,0271 га., і розташовану по АДРЕСА_2 , кадастровий номер НОМЕР_2 , цільове призначення землі - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), внесений державним реєстратором Державного підприємства Центр обслуговування громадян Одеська обл., Шушулковим М.Д. 30.05.2017 року.

Ухвалою від 21.11.2017 року провадження у справі відкрито.

15.01.2018 року відповідачем ОСОБА_2 до суду подано відзив на позовну заяву.

22.01.2018 року позивачем ОСОБА_1 до суду подано відповідь на відзив.

30.01.2018 року від ОСОБА_5 до суду надійшли письмові пояснення третьої особи на відзив.

19.02.2018 року від ОСОБА_5 до суду надійшли письмові пояснення третьої особи на відповідь на відзив ОСОБА_1

21.03.2018 року судом від позивача ОСОБА_1 отримано відповідь на відзив Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 07.03.2018 року.

13.04.2018 року до суду від Головного управління Держгеокадастру в Одеській області надійшов відзив на позов від 07.03.2018 року.

13.04.2018 року до суду надійшли пояснення відповідача ОСОБА_2 на відповідь позивача на відзив.

23.05.2018 року до суду надійшли додаткові пояснення Головного управління Держгеокадастру в Одеській області.

Ухвалою суду від 13.11.2018 року підготовче засідання закрито та справу призначено до розгляду по суті.

22.01.2019 року від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшла заява про застосування строку позовної давності.

ІІ. АРГУМЕНТИ (ДОВОДИ) УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В своїх позовних вимогах позивач ОСОБА_1 посилається на те, що вона є власником земельної ділянки, яка розташована у АДРЕСА_1 , на підставі Державного акту на право власності на землю. Земельна ділянка позивача є суміжною з земельною ділянкою відповідача ОСОБА_2 , правовстановлюючі документи на яку відповідач оформив в 2017 році. При цьому позивач зазначає, що спірні правовідносини щодо земельної ділянки виникли у відповідача з 01.07.2003 року, оскільки ОСОБА_2 набув право власності на 27/100 частин житлового будинку АДРЕСА_2 на підставі Договору довічного утримання від 05.06.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Шевиріною А.О. , з пункту 1 якого вбачається, що 27/100 частин житлового будинку розташовані на земельній ділянці площею 605 кв.м. Саме з вказаної площі були зроблені незаконні розрахунки щодо площі земельної ділянки, що знаходилась в користуванні відповідача та могла бути ним приватизована. Позивач зазначає, що під час приватизації земельної ділянки відповідачем в Технічну документацію була внесена нічим не підтверджена інформація для здійснення подальшого захоплення суміжних земельних ділянок та об`єктів нерухомості сусідів. ПП Місто-Н при підрахуванні площ земельної ділянки не врахувало факту передачі чоловікові позивача ОСОБА_7 частини земельної ділянки площею 36 кв.м ., в зв`язку з чим відповідачем приватизовано частину земельної ділянки позивача, наслідком чого є вимоги відповідача звільнити нібито належні йому 13 кв .м . з ділянки позивача та 12 кв.м . з ділянки сусідки ОСОБА_5 Таким чином позивач вважає, що рішення Одеської міської ради від 21.04.2005 року №4128-IV є незаконним та таким, що винесено на підставі Технічної документації, яка містить недостовірні відомості щодо розміру площі земельної ділянки, що передається ОСОБА_2 у власність та нібито погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та користувачами. На підставі викладеного позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.

При цьому щодо вимог про визнання витягу з Державного земельного кадастру незаконним та його скасування позивач ОСОБА_1 зазначає, що вказаний Витяг є складовою частиною Поземельної книги, та містить інформацію про земельну ділянку, необхідну для відкриття розділу, формування реєстраційної справи та державної реєстрації права власності. Також позивач ОСОБА_1 вказує, що Відділ у м. Одесі ГУ Держгеокадастру в Одеській області здійснював державну реєстрацію земельної ділянки, яка оскаржується, та видав на підтвердження проведення цієї реєстрації Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, тобто позовні вимоги заявлені до ГУ Держгеокадастру в Одеській області правомірно.

У відзиві на позов відповідач ОСОБА_2 посилається на те, що після одержання у власність частини житлового будинку на підставі договору довічного утримання відповідач також отримав право користування земельною ділянкою в розмірі 285 кв. м . Однак через те, що під час проведення фактичного обміру земельної ділянки, з урахуванням наявних у ОСОБА_5 та сусідів Навроцьких державних актів на земельні ділянки, виявилось, що земельна ділянка дорівнює 271 кв.м ., ОСОБА_8 , а в подальшому і ОСОБА_2 були змушені звернутись із заявою до ОМР про надання у власність земельної ділянки площею саме 271 кв .м . Отже занесення земельної ділянки ОСОБА_2 до бази даних та її наступне перенесення до Національної кадастрової системи з присвоєнням кадастрового НОМЕР_2 , а також те, що суміжні землекористувачі на той час вже отримали державні акти на право приватної власності на землю, в т.ч. ОСОБА_7 , спадкоємцем частини земельної ділянки якого є позивач, межі їх земельних ділянок чітко визначені, свідчить про те, що земельна ділянка ОСОБА_2 та суміжних землекористувачів не перетинаються, а тому доводи позивача про включення до площі земельної ділянки, належної ОСОБА_2 , частини належної їй ділянки у розмірі 36 кв.м. не відповідають дійсності.

В заяві про застосування строків позовної давності представник відповідача ОСОБА_2 зазначає, що про існування рішення Одеської міської ради від 21.04.2005 року №4128-IVпозивач знала, так як під час розгляду Київським районним судом м. Одеси іншої цивільної справи за позовом ОСОБА_2 , оскільки ОСОБА_1 неодноразово знайомилась з матеріалами справи, в яких є посилання на те, що саме ПП "Місто-Н" зверталось до ОСОБА_1 та ОСОБА_5 з проханням підписати Порядок користування земельною ділянкою, який вони не підписали. Також в матеріалах справи №1512/2-761/11 наявне зауваження від 22.06.2005 року №1493 вих Юридичного департаменту Одеської міської ради до рішення Одеської міської ради "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,0271 га ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 ...".

Таким чином, в ході судового розгляду даної справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово знайомилась з матеріалами іншої справи, в якій наявна інформація про оспорюване нею рішення, тобто позивач знала про наявність оспорюваного рішення Одеської міської ради.

Третя особа ОСОБА_5 в своїх письмових поясненнях посилається на те, що нею була приватизована земельна ділянка площею 328 кв.м ., про що 28.12.1998 року було отримано Державний акт на право приватної власності на землю. ОСОБА_8 за життя не приватизувала частину земельної ділянки та користувалась нею без правовстановлюючих документів. В 2003 році відповідач ОСОБА_2 за Договором довічного утримання отримав право власності лише на 27/100 частин житлового будинку. Інші 73/100 частини житлового будинку належать третій особі ОСОБА_5 Таким чином, з 2003 року несформована земельна ділянка з невстановленими межами знаходилась тільки у фактичному користуванні відповідача ОСОБА_2 При цьому третя особа ОСОБА_5 посилається на те, що вона та ОСОБА_8 користувались тою земельною ділянкою, яка була надана офіційно ОСОБА_9 у користування площею 570 кв.м. Також третя особа ОСОБА_5 стверджує, що ОСОБА_8 у 1998 році частину земельної ділянки площею 36 кв.м . віддала ОСОБА_7. , яку він приватизував у складі загальної площі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1. З урахуванням вказаного відповідачу ОСОБА_2 Одеською міською радою була надана земельна ділянка неіснуючої фактично конфігурації та площі, значно більшого розміру на 65 кв.м. за рахунок площ власників суміжних земельних ділянок, та землекористувачів без згоди та процедури їх вилучення у власників землі. Також третя особа ОСОБА_5 вказує, що вона отримала право користування земельною ділянкою ще у 1989 році, а оформлення землі у власність відбулося у 1998 році під час дії Земельного кодексу УРСР, коли не існувало Державного земельного кадастру і відповідно належна третій особі земельна ділянка не була занесена до Державного земельного кадастру. На підставі викладеного третя особа ОСОБА_5 підтримує позовні вимоги ОСОБА_1 та заперечує щодо відзиву на позов відповідача ОСОБА_2

Головне управління Держгеокадастру в Одеській області у відзиві на позовну заяву заперечує проти задоволення позовних вимог та посилається на те, що відділом встановлено, що згідно наявних у Відділі Книг реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, других примірників державних актів станом на 31.12.2012 року за ОСОБА_1 зареєстровано державний акт на право приватної власності на землю серія НОМЕР_4 , реєстр. № НОМЕР_5 від 12.08.2008 року на земельну ділянку площею 0,0269 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 цільове призначення: для обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Відповідно до книг реєстрації станом на 31.12.2012 року за ОСОБА_2 не зареєстровано державних актів та договорів оренди на земельні ділянки, розташовані на території м. Одеса. Відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у Відділі наявні відомості щодо реєстрації за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку за кадастровим НОМЕР_2 . При цьому ГУ Держгеокадастру в Одеській області звертає увагу на те, що Головне управління не було розробником технічної документації з землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель, по АДРЕСА_2 , та не вчиняло будь-яких дій з її погодження та затвердження за відсутністю повноважень, тобто не порушувало прав позивача. Також представник ГУ Держгеокадастру в Одеській області зазначає, що витяг з державного земельного кадастру не є правовстановлюючим документом, а є лише відображенням відомостей, внесених до Державного земельного кадастру про об`єкт землеустрою, тому дії, направлені на скасування витягу не можуть призвести до виключення з Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку. Таким чином, Головне управління вважає, що позивач в частині позовних вимог до Головного управління обрала невірний спосіб захисту своїх прав та інтересів. При цьому в додаткових поясненнях Головне управління Держгеокадастру в Одеській області наголошувало на тому, що належним відповідачем у справі є Одеська міська рада, а не Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, оскільки саме Одеською міською радою вирішувалося питання про погодження та затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель по АДРЕСА_2.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Рішенням Виконавчого Комітету Одеської Міської Ради депутатів трудящих від 15.09.1949 року №1129 Про відвід земельних ділянок під індивідуальне жиле будівництво вирішено відвести ОСОБА_9 земельну ділянку площею 580,0 кв.м. на 7 ст. В. Фонтану /а.с.101/.

Відповідно до Договору на право будівництва будинку та безстрокового користування земельною ділянкою від 30.12.1949 року, укладеного між Житловим Управлінням Виконавчого Комітету Одеської Міської Ради депутатів трудящих та ОСОБА_9 , на підставі рішення Виконкому Одеської Міської Ради депутатів трудящих від 15.10.1949 року №1129 про відвід земельної ділянки для будівництва житлового будинку Жилуправління відводить забудовнику ОСОБА_9 ділянку комунальної землі площею 594,0 кв.м. під індивідуальне будівництво житлового будинку по АДРЕСА_3 / т.1 а.с.43-45/.

З матеріалів справи вбачається, що на вказаній земельній ділянці був побудований житловий будинок, 27/100 частин якого належали ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право власності на частину житлового будинку, виданого житлово-експлуатаційним об`єднанням Київської районної Ради народних депутатів м. Одеси 19.09.1994 року та зареєстрованого в Одеському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості в книзі 202 пр на стор. 26 під реєстровим № НОМЕР_6 .

73/100 частин вказаного будинку належать третій особі ОСОБА_5 , про що суду надано Свідоцтво про право власності на частину житлового будинку від 19.09.1994 року, видане ЖЕО Київського району виконкому Київської районної Ради народних депутатів м. Одеси на підставі рішення виконкому Київської районної Ради народних депутатів м. Одеси №790 від 09.09.1994 року замість договору купівлі-продажу від 03.10.1989 року /т.1 а.с.217/.

Судом досліджено нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_8 від 07.07.1998 року в компетентні органи м. Одеси, відповідно до якої ОСОБА_8 зазначила, що їй відомо про наступну приватизацію гр. ОСОБА_7 земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . В зв`язку з тим, що по ділянці ОСОБА_8 проходять каналізаційні комунікації, проведені ОСОБА_7 , даною заявою ОСОБА_8 дає згоду на видання Державного Акту на землю на частину її земельної ділянки, розміром 1,64х22м., всього - 36 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що примикає до земельної ділянки по АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_7 / т .1 а.с.53/.

Згідно з Державним актом на право приватної власності на землю серії НОМЕР_7 , виданого 28.12.1998 року на підставі рішення виконкому Одеської міської Ради народних депутатів від 07.08.1998 року №771, ОСОБА_5 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0328 га на території Київського району АДРЕСА_2 , для обслуговування житлового будинку та господарських будівель.

ОСОБА_7 на праві приватної власності була передана у власність земельна ділянка 0,0630 га, розташована на території Київського району АДРЕСА_1, що вбачається з Державного акту на право приватної власності на землю, виданого 20.05.1999 року на підставі рішення виконкому Одеської міської Ради народних депутатів від 25.12.1998 року №1122 / т.1 а.с.49/.

05.06.2003 року ОСОБА_8 та ОСОБА_2 уклали Договір довічного утримання, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Шевиріною А.О. /т. 1 а.с.89/.

Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_8 , перебуваючи у здоровому розумі та ясній пам`яті, розуміючи значення своїх дій та діючи добровільно, передала у власність ОСОБА_2 належні їй 27/100 частин житлового будинку під АДРЕСА_2 та складається в цілому з одного кам`яного житлового будинку під літерою А , житловою площею 28,5 кв.м. та надвірних споруд під літерами: Б - літня кухня; В - вбиральня; Г, Д, З, И - сараї; Е - гараж-сарай; №1-8 - огорожі; І-ІІІ - мостіння; IV - шахта, розташованих на земельній ділянці площею 605 кв.м.

Також за вказаним договором ОСОБА_2 зобов`язався довічно повністю утримувати гр. ОСОБА_8 та забезпечувати її їжею, ліками, необхідною медичною допомогою та доглядом, зберігаючи в її безкоштовному довічному користуванні зазначену в цьому договорі частину житлового будинку.

27.11.2003 року ОСОБА_8 звернулась до Одеської міської ради з заявою про передачу їй безоплатно у приватну власність земельної ділянки, площею 0,0270 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , для обслуговування жилого будинку /т.1 а.с.132/.

ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 28.10.2004 року зроблено актовий запис №9605 Першим відділом реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції м. Одеси, що вбачається з свідоцтва про смерть серії НОМЕР_8 т.1 а.с.47/.

Таким чином, на момент смерті ОСОБА_8 , земельна ділянка, на якій був розташований будинок АДРЕСА_2, була приватизована лише частково, а саме була приватизована земельна ділянка ОСОБА_5 , площею 0,0328 га. для обслуговування 73/100 частини вказаного будинку.

Крім того, також була приватизована суміжним землекористувачем ОСОБА_7 земельна ділянка, площею 0,0630 га на території Київського району АДРЕСА_1 .

При цьому межі земельних ділянок, приватизованих ОСОБА_5 та ОСОБА_7 були визначені в присутності суміжних землекористувачів, про що суду надані відповідні Акти встановлення та погодження меж земельної ділянки в натурі від 24.09.1998 року та 14.01.1998 року.

На теперішній час ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії НОМЕР_4 , виданого 12.08.2008 року, належить земельна ділянка площею 0,0269 га, розташована в АДРЕСА_1 / т.1 а.с . 52 /.

Судом досліджено рішення Одеської міської ради від 21.04.2005 року №4128-IV Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,0271 га, гр. ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель /т.1 а.с.87/, в якому зазначено, що за результатами обстеження площа земельної ділянки складає 0,0271 га, претензій з боку суміжних землекористувачів щодо меж земельної ділянки немає. Вказаним рішенням затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та передано вказану земельну ділянку безоплатно у приватну власність гр. ОСОБА_2

Також Рішенням Одеської міської ради від 24.12.2014 року №6027-VI Про надання дозволів громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 / т.1 а.с . 55 /.

З відповідей на звернення позивача ОСОБА_1 до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради вбачається, що у складі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: АДРЕСА_2 , гр. ОСОБА_2 погодження меж суміжного землекористувача гр. ОСОБА_1 відсутнє / т.1 а.с.76,83-85/.

IV. ПРАВОВІ НОРМИ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно з ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частиною 3 ст. 152 ЗК України визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

V. ОЦІНКА ДОВОДІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

В ході судового розгляду справи вимоги позивача ОСОБА_1 при наданні усних пояснень зводились до того, щоб відповідач ОСОБА_2 звільнив 36 кв.м. земельної ділянки, на якій розташовані каналізаційні труби, для безперешкодного доступу до них позивача. При цьому будь-яких претензій до оскаржуваного рішення Одеської міської ради позивач ОСОБА_1 не навела. На питання головуючого в судовому засіданні позивач відповіла, що огорожа між земельними ділянками позивача та відповідача стоїть, а територія, по якій проходять труби, знаходиться в її користуванні. Також позивач ОСОБА_1 зазначила, що відповідач ОСОБА_2 не чинить їй перешкод в обслуговуванні каналізації та вона до нього з проханнями не чинити перешкоди в майбутньому не зверталась.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач наполягає лише на виключенні 36 кв.м. земельної ділянки, яку колишній землекористувач ОСОБА_8 нотаріальною заявою віддала сім`ї Навроцьких.

Однак, суд відхиляє вказані вимоги як безпідставні, оскільки нотаріальна заява ОСОБА_8 від 07.07.1998 року засвідчена в той час, коли ОСОБА_8 не була власником земельної ділянки, а лише користувалась нею та надавала лише згоду на приватизацію землеьної ділянки ОСОБА_7 В зв`язку з цим суд не приймає до уваги вказану заяву, оскільки дійсно, проаналізувавши історію приватизації земельної ділянки сторін, суд встановив, що першою приватизацію провела ОСОБА_5 07.08.1998 року, в подальшому спадкодавець позивача ОСОБА_7 20.05.1999 року, а позивач своє право власності на земельну ділянку зареєструвала 12.08.2008 року.

Тобто доводи відповідача ОСОБА_2 , що при проведенні ним приватизації тієї частини земельної ділянки, яка залишилась після приватизації ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , не було накладення ділянок та площа фактично виміряна належним спеціалістом та становить 271 кв.м., що й було відображено в технічній документації та ним приватизовано.

Вказані доводи ОСОБА_2 також підтверджуються іншими доказами, дослідженими судом.

Окремо суд вважає необхідним зазначити, що сама позивач в 2008 році після отримання спадщини та проведення її документальної реєстрації в відповідних органах, на місцевості будь-яких робіт не проводила. Розмір земельної ділянки та межі нею не перевірялись, тому усні заперечення представника Одеської міської ради, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, загалом це лише її припущення щодо обгрунтованості та законності прийнятоготрішення ОМР. Суд враховує вказані заперечення представника Одеської міської ради, вважає їх правомірно обгрунтованими та погоджується з думкою представника ОМР в повному обсязі.

За таких обставин, враховуючи особисто надані пояснення позивача, суд погоджується з думкою представника відповідача ОСОБА_2 , що позивачем ОСОБА_1 не доведено, що відповідач ОСОБА_2 порушує її права власності чи користування належною їй на підставі державного акту земельною ділянкою. При цьому суд також враховує пояснення сторони відповідача ОСОБА_2 щодо того, що ним приватизація земельної ділянки була проведена в останню чергу вже після Навроцьких та ОСОБА_5 , межі земельних ділянок яких були чітко визначені, в зв`язку з чим він не міг приватизувати більшу частину земельної ділянки, ніж була в наявності, оскільки при занесення земельної ділянки ОСОБА_2 до Державного земельного кадастру реєстратором перевірялась структура, формат, об`єм та склад земельно-кадастрових даних, в тому числі щодо відсутності перетинів та розривів між суміжними земельними ділянками та відсутності перетинів та розривів меж угідь земельних ділянок.

Також суд погоджується з доводами представника Одеської міської ради, висловленими в усних поясненнях в судовому засіданні, щодо того, що позивачем не зазначено, в чому саме полягає порушення її прав Одеською міською радою при прийнятті оспорюваного рішення від 21.04.2005 року.

Крім того, суд приймає до уваги викладені письмово пояснення, що надійшли від Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, щодо того, що оскарження витягу з Державного земельного кадастру є неправильно обраним способом захисту прав.

При цьому представники Головного управління Держгеокадастру в Одеській області детально пояснили невірно обраний спосіб захист прав в частині вимог щодо визнання незаконним та скасування Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку ОСОБА_2 , оскільки дійсно, вказаний Витяг це лише інформаційна довідка, яка має певний час дії та не є правовстановлюючим документом, тому вимоги в цій частині як безпідставні не підлягають задоволенню.

Позивач ОСОБА_1 не звернула увагу на зміст вказаної довідки, оскільки Витяг містить конкретну інформацію щодо рішення про реєстрацію права власності здійсненого державним реєстратором Шушулковим М.Д. , однак вказане рішення позивачем не оспорюється. Рішення державного реєстратора Шушулкова М .Д. є дією, яка завершує тривалий час приватизації земельної ділянки, що здійснюється на підставі рішення Одеської міської ради від 21.04.2005 року.

Доводи сторони позивача ОСОБА_1 щодо того, що ОСОБА_2 не отримав її згоду як суміжного землевласника в 2003-2004 роках до прийняття рішення Одеською міською радою, про що ОСОБА_1 неодноразово повідомлялась Департаментом комунальної власності Одеської міської ради /т.1 а.с.76,83-85/, суд не приймає, оскільки позивач ОСОБА_1 отримала земельну ділянку в спадщину лише в 2008 році, а отже на час розроблення технічної документації та прийняття рішення Одеською міською радою власником земельної ділянки був ОСОБА_7

Окрім того, суд зазначає, що погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників. Не надання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації. Непідписання суміжним власником та/або землекористувачем акту узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку. До вказаного висновку дійшов Верховний Суд при ухваленні постанови від 23.01.2019 року по справі №580/168/16-ц.

Дослідивши письмові докази, надані відповідачем ОСОБА_2 щодо застосування строків позовної давності, суд вважає їх обгрунтованими. Так, дійсно, між сторонами існували судові спори з різних питань, зокрема справа №1512/2-761/11 щодо відновлення меж земельної ділянки та встановлення порядку землекористування шляхом визначення меж земельної ділянки, в ході розгляду якої ОСОБА_1 ознайомлювалась з матеріалами справи та не могла не знати про наявність оспорюваного рішення Одеської міської ради та про приватизацію ОСОБА_2 земельної ділянки саме в розмірі 271 кв.м. Таким чином, обставини, викладені в заяві представника ОСОБА_2 про застосування строків позовної давності, знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, так як не обґрунтовані та не доведені. При цьому суд вважає, що немає підстав для застосування строків позовної давності, про що заявлено стороною відповідача в заяві від 22.01.2019 року, оскільки захисту підлягає лише порушене право, а в даному випадку позивач ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами фактів порушення своїх прав.

VI. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 76-83, 141, 158, 263-265, 273, 280-289, 354-355 ЦПК України, ст. ст. 256, 257, 267 ЦК України, ст. ст. 12, 88, 120, 152, 158, 198 ЗК України, Законом України "Про землеустрій", суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_10 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП невідомий, місце проживання: АДРЕСА_2), Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 26597691, місцезнаходження: м. Одеса, пл. Думська, 1), Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (код ЄДРПОУ 39765871, місцезнаходження: м. Одеса, вул. Канатна, 83), третя особа на стороні позивача - ОСОБА_5 (РНОКПП невідомий, місце проживання: АДРЕСА_2 ), про усунення перешкод у користуванні власністю, визнання незаконним та скасування рішення та витягу, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення суду складено 07.03.2019 року.

Суддя Васильків О. В.